Постанова

від 16.12.2013 по справі 910/17827/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. Справа№ 910/17827/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання: Гаркуші В.В.

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторлом»

на рішення господарського суду міста Києва

від 03.10.2013 року

у справі №910/17827/13 (суддя - Головатюк Л.Д.)

за позовом державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторлом», м. Київ

про стягнення 28 560,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Дьомін В.М. - представник (довіреність №н-01/155 від 24.01.2013 року);

від відповідача: Герасименко Ю.М. - представник (довіреність б/н від 15.10.2013 року).

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецька залізниця» (надалі - ДП «Донецька залізниця», позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторлом» (надалі - ТОВ «Укрвторлом», відповідач) про стягнення 28 560,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач невірно зазначив у накладній №45143336 масу вантажу, у зв'язку з чим позивач на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України нарахував відповідачеві штраф у розмірі 28 560,00 грн., який і просив стягнути.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2013 року у справі №910/17827/13 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторлом» на користь державного підприємства «Донецька залізниця» 28 560,00 грн. штрафу, а також 1 720,50 грн. судового збору.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами доведено неправильне зазначення відповідачем у залізничній накладній №45143336 маси вантажу, а тому вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвторлом» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2013 року та зменшити розмір штрафу до 1 496,60 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при розгляді справи судом не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, не доведені позивачем, у зв'язку з чим висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторлом» на рішення господарського суду м. Києва від 03.10.2013 року прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.11.2013 року.

Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва без змін.

18.11.2013 року на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшла заява про уточнення вимог апеляційної скарги, в якій скаржник просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2010 року у справі №910/17827/13 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

25.11.2013 року в судовому засіданні в порядку статті 77 ГПК України була оголошена перерва на 16.12.2013 року.

В судовому засіданні 16.12.2013 року представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги з урахуванням поданих уточнень до неї, просив її задовольнити, а рішення господарського суду від 03.10.2013 року скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив повністю, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши, на підставі наявних у матеріалах справи доказів правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та уточнень до неї, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 18.03.2013 року на станцію Красноармійськ Донецької залізниці зі станції Балівка Придніпровської залізниці прибув вагон №65289043 з вантажем - брухт чорних металів, відправником якого є ТОВ «Укрвторлом» (відповідач у справі). Вказане підтверджується, зокрема, накладною №45143336 від 14.03.2013 року.

За змістом частини 1 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами.

Стаття 307 Господарського кодексу України визначає, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Аналогічні приписи містить ст. 909 ЦК України, згідно якої укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно частини 5 статті 307 цього Кодексу умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічні приписи містить стаття 39 Закону України «Про транспорт».

Положеннями Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, визначаються обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, а також регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2 Статуту).

Згідно ст. 6 Статуту накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту та Правил і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644 (далі - Правила приймання вантажів до перевезення) договір перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про виникнення між сторонами у справі зобов'язань, які мають ознаки договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України встановлено, зокрема, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Пунктом 2.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, а саме, графи комплекту перевізних документів «Маса вантажу, визначена відправником» - відправником вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом) .

Як вбачається з вищевказаної накладної №45143336 від 14.03.2013 року (п. 24) , маса вантажу, визначена відправником, становить 62 000 кг.

Відповідно до підпунктів 6 та 3, пунктів 3.3. та 3.15 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 за № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», господарським судам слід мати на увазі наступне. Стаття 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт.

Пунктом 5.5. Правил оформлення перевізних документів встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Частиною першою ст. 26 Закону «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.

Відповідно до пункту 1 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерству транспорту України від 28.05.2002 року №334 при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 N 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за N 165/3458).

Згідно ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Отже, комерційний акт разом з актом загальної форми засвідчують обставини, що можуть бути підставою для притягнення відправника до матеріальної відповідальності.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, при зважуванні вищевказаного вагону на тензометричних вагах по прибуттю потягу на станцію Красноармійськ Донецької залізниці було зафіксовано невідповідність маси вантажу у вагоні, менш перевізного документа на 4 100 кг., про що був складений акт загальної форми №31476 від 18.03.2013 року.

При переважуванні вагону на вказаній станції була виявлена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній - фактично вага брутто склала 82 550 кг, нетто - 58 750 кг, тара - 23 800 кг., що менш даних, вказаних у накладній, на 3 250 кг, про що був складений акт загальної форми №133 від 19.03.2013 року

Крім того, за результатами контрольного зважування уповноваженими працівниками станції Красноармійськ Донецької залізниці було складено та підписано комерційний акт №721731/29/28 від 19.03.2013 року, яким встановлено, що при повторному зважуванні вагону результат недостачі вантажу 3 250 кг підтвердився.

Відповідно пункту 22 Правил видачі вантажів, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Згідно з перевізними документами (накладна №45143336), про спосіб визначення маси, вантажовідправником зазначено в графі 26, де зазначено, що маса визначалась за допомогою вагонних ваг вантажопідйомністю 150 тонн. Дана вимога станцією Красноармійськ Донецької залізниці дотримана, оскільки контрольне зважування також відбуваюсь на вагонних 150 тонних вагах, про що є відмітка у комерційному акті №721731/29/28 від 19.03.2013 року.

В уточненнях до апеляційної скарги апелянт наголошував на тому, що складений уповноваженими особами станції Красноармійськ Донецької залізниці комерційний акт не може прийматись судом як доказ у справі, оскільки складений з порушенням законодавства, а тому не може бути підставою для притягнення відповідача до матеріальної відповідальності.

При цьому, апелянт виходить зокрема з того, що на лицьовій стороні комерційного акту працівниками станції описано обставини його складання та зазначено про виявлену невідповідність маси вантажу масі, зазначеній у накладній на 4 100 кг, в той час як на звороті комерційного акту зазначено, що невідповідність маси вантажу складає 3 250 кг.

Вказане твердження апелянта судова колегія вважає необґрунтованим та безпідставним, з огляду на наступне.

Згідно п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в перевізних документах. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої наказом Мінтрансу від 05.04.2004 року №279 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 23.04.2004 року за №527/9126.

Варто зазначити, що вищевказана Інструкція втратила чинність у зв'язку з введенням в дію Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 року №442.

Відповідно до п. 1.5 вказаної Інструкції для визначення маси вантажів, що перевозяться залізничним транспортом, можуть застосовуватися електромеханічні (електронні) та важільні вагонні ваги для зважування із зупинкою та зважування у русі, а також інші ЗВВТ, передбачені Правилами приймання вантажів до перевезення, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за №861/5082.

Таким чином, вказана апелянтом невідповідність даних в комерційному акті та акті загальної форми щодо маси вантажу, яка не відповідає масі, вказаній відповідачем у накладній, полягає в тому, що вантаж зважувався як в динаміці на вагах, які застосовуються для зважування в рухомому стані вагонів, так і в статиці за допомогою вагонних ваг вантажопідйомністю 150 тонн. При цьому, в комерційному акті зазначені обидва способи зважування вантажу та наявні дані щодо результатів цих зважувань.

У скарзі відповідач також наголошував на тому, що комерційний акт не відповідає вимогам пунктів 8, 9, 12 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року №334, оскільки має незаповнені графи та не містить відмітки станції прибуття про стан вантажу, що свідчить про нездійснення перевірки вантажу станцією прибуття Роя Донецької залізниці. Однак, дані доводи спростовуються наступним.

Колегією суддів, з урахуванням приписів ст. 101 ГПК України, приймається в якості доказу подана під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції копія комерційного акту №721731/29/28 від 19.03.2013 року, з огляду на пояснення представника ДП «Донецька залізниця» про те, що позовна заява подавалась на підставі первісних документів попутної станції Красноармійськ, де був складений вказаний комерційний акт, а тому будь-яких відміток станції призначення Роя про видачу вантажу вантажоодержувачу ні в накладній, ні в комерційному акті на момент подачі позовної заяви бути не могло.

Як вбачається з розділу «Ж» вказаного комерційного акту, на станції призначення Роя Донецької залізниці було здійснено відмітку про стан вантажу, який прибув разом з цим комерційним актом, а саме зазначено, що вантаж видано вантажоотримувачу згідно комерційного акту.

Доводи апелянта щодо виконання невідомою особою запису в розділі «Ж» про видачу вантажу спростовуються наявними відмітками станції Роя на лицьовому та зворотному боці комерційного акту №721731/29/28.

Також колегія суддів зважає на пояснення начальника станції Роя Донецької залізниці за вих. №4810/68 від 27.11.2013 року про те, що вагон №65289043 за відправкою №45143336 зі станції Балівка Придніпровської залізниці прибув на станцію призначення Роя Донецької залізниці 25.03.2013 року разом з комерційним актом попутної станції Красноармійськ №721731/29/28 від 19.03.2013 року. У зв'язку з відсутністю вагонних ваг на станції Роя переважування вантажу проводилось на вагонних вагах вантажоотримувача ТОВ «Електросталь», в ході якого недостача вантажу у вагоні №65289043 підтвердилася, про що здійснений відповідний запис у комерційному акті.

Твердження скаржника про те, що комерційний акт не може слугувати належним доказом через наявність в ньому незаповнених граф колегія суддів відхиляє, оскільки такі відомості містяться безпосередньо у накладній.

При цьому, дана обставина не спростовує факту невідповідності (недостачі) маси вантажу масі, заявленій відповідачем, та не може слугувати підставою для звільнення останнього від відповідальності.

Таким чином, твердження скаржника про нездійснення перевірки вантажу на станції призначення Роя Донецької залізниці не відповідає дійсним обставинам справи та сукупності зібраних у справі доказів.

З урахуванням вищевказаного, судова колегія вважає, що комерційний акт в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, засвідчує невідповідність маси вантажу масі, вказаній вантажовідправником у перевізному документі, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту порушення відповідачем чинного законодавства.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Статтею 122 Статуту визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

У зв'язку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній №45143336 маси вантажу залізницею на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України був нарахований штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 28 560,00 грн.: провізна плата вагону №65289043 - 5 712,00 грн. х 5 = 28 560,00 грн. та направлена відповідачу претензія №102/274 від 19.04.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно пункту 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статут залізниць України не містить чітких приписів того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній) належить право вимагати стягнення цього штрафу, а також не встановлює будь-яких обмежень, тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення або транзитні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого суду про наявність у позивача правових підстав для стягнення штрафу.

При цьому, твердження скаржника щодо відсутності вини відповідача у неправильному зважуванні вантажу при його відправленні, колегією суддів відхиляється, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, обов'язок належного оформлення накладної на перевезення вантажу, правильності внесення до неї даних, зокрема, вірного (точного) зазначення маси вантажу, що підлягає перевезенню, покладається на вантажовідправника (ст. 37, 118, 122 Статуту Залізниць України, п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення).

Крім того, враховуючи, що накладна є договором перевезення вантажу, сторонами було визначено істотною умовою договору відповідальність відправника за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ним у накладній, про що в ній безпосередньо зазначено відповідальною особою відповідача.

З матеріалів справи вбачається (п. 28 накладної), що завантаження у вагон вантажу здійснювалось саме вантажовідправником, тобто ТОВ «Укрвторлом».

Відповідно до п. 3.15. Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» у застосуванні статті 118 Статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Як вказано у п. 20-21 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 року №01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства», оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, укладається вантажовідправником із залізницею, у відповідності із пунктом 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, - то і відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути відправник вантажу, про що зазначено у пункті 3.23 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року №04-5/601.

Залізниця має право нараховувати штраф на підставі пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України окремо за кожне порушення: неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача. При цьому неправильно зазначені код або адреса одержувача вважаються окремими порушеннями.

У застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Чинним законодавством України (ст. 306, 307 ГК України, ст. 908, 920 ЦК України) передбачено, що відповідальність суб'єкта господарювання у сфері здійснення перевезень залізничним транспортом України визначається, в тому числі, транспортним статутом залізниць, який згідно ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» затверджує Кабінет Міністрів України.

Таким чином, запровадження Статутом залізниць України спеціальних правил перевезення вантажів залізничним транспортом, в тому числі, встановлення відповідальності за невиконання вимог Статуту, не суперечить чинному законодавству.

Штраф встановлено з метою попередження порушень, які призводять до ускладнень і порушень процесу перевезення, які можуть призвести до тяжких наслідків, у тому числі, до втрати вантажу чи аварії на транспорті. Він стягується також у разі, коли виявлені порушення відправник виправив до початку перевезення, і незалежно від того, чи призвели ці порушення до негативних наслідків.

Аналізуючи вищенаведені норми, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що відповідач у справі як вантажовідправник за договором перевезення вантажу, укладеного у формі накладної №455702 від 14.03.2013 року, повинен нести відповідальність, передбачену статтями 118, 122 Статуту залізниць України, за самий факт неправильного зазначення ним у накладній маси вантажу.

Посилання ж останнього на відсутність його вини у зазначенні невірної маси вантажу у перевізному документі, оскільки такі дані були внесені за результатами зважування, здійсненого ТОВ «Компанія «Грейнфілд» згідно договору №9 від 20.11.2012 року, колегія суддів відхиляє, адже дана обставина не позбавляє відповідача права звернутись до вказаного підприємства з вимогою про відшкодування шкоди.

Посилання апелянта на ст. 233 Господарського кодексу України щодо можливості зменшення судом розміру штрафу, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованим, враховуючи наступне.

Відповідно до Листа Вищого господарського суду від 02.02.2010 № 01-08/71 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)» на запитання: чи вправі господарський суд з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту залізниць України, на підставі пункту З статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України? Вищий господарський суд України, зазначив, що виходячи із того, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.

Слід зазначити, що питання про зменшення розміру штрафу відповідачем в суді першої інстанції не ставилось, доказів, які слугували б підставою для зменшення його розміру, апелянт не надав, відтак судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що штраф, у заявленому позивачем розмірі, є вірним.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, а тому рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2013 року у справі № 910/17827/13 відповідає фактичним обставинам справи та прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ТОВ «Укрвторлом» без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторлом» на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2013 року у справі №910/17827/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2013 року у справі №910/17827/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/17827/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

О.М. Остапенко