Рішення

від 17.12.2013 по справі 910/23126/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23126/13 17.12.13

За позовом Громадської організації інвалідів «Реабілітаційний центр «Довіра»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Ф» (далі відповідач-1)

Приватного підприємства «Віталком» (далі відповідач-2)

Про стягнення 142 185,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Левін В.Б. - по дов. № б/н від 21.01.2013

Від відповідача-1 не з'явився

Від відповідача-2 не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Громадської організації інвалідів «Реабілітаційний центр «Довіра» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Ф» 140 000,00 грн. основного боргу, 1 185,00 грн. - 3% річних та про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт-Ф» та Приватного підприємства «Віталком» 1 000,00 грн. за неналежне виконання зобов'язань згідно договору оренди № 25 від 01.03.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 порушено провадження у справі № 910/23126/13 та призначено її до розгляду на 17.12.2013.

Позивач в судовому засіданні 17.12.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідачі 1 і 2 в судове засідання 17.12.2013 не з'явились, письмовий відзив на позов не подали, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 02.12.2013 не виконали.

Відповідачі належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 02.12.2013 було надіслано відповідачам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58 літ Б та Черкаська область, Золотоніський район, с. Коробівка, вул. Леніна, 1.

Відповідачі ухвалу суду від 02.12.2013, надіслану за вказаними вище адресами отримали, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників відповідачів.

В судовому засіданні 17.12.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.03.2012 між Приватним підприємством «Віталком» (виконавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Птахоплемзавод «Коробівський» (замовник) було укладено договір № 25 (далі - договір оренди).

Відповідно до розділу 1. договору оренди виконавець взяв в оренду 177 га сільськогосподарських угідь для вирощування зернових та технічних культур та зобов'язався виконати роботу по обробітку 177 га угідь сільськогосподарською технікою (оранка, культивація, дискування, коткування посівів, внесення міндобрив, внесення засобів захисту, збір урожаю та інші роботи).

Згідно з розділом 2 договору плата за виконані роботи сплачується згідно акту виконаних робіт на розрахунковий рахунок виконавця або зерновими культурами. Вартість робіт складає 140 000,00 грн.

01.03.2012 сторонами договору оренди складено акт приймання-передачі наданих послуг № 25, відповідно до якого виконавець передав, а замовник прийняв послуги оренди в розмірі 140 000,00 грн. Замовник не має претензій до виконавця стосовно наданих послуг.

19.06.2013 виконавець надав гарантій лист замовнику, в якому гарантував сплатити заборгованість в розмірі 140 000,00 грн. в строк до 10.07.2013.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, виконавець в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг оренди у визначений строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед виконавцем, яка становить 140 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно п. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

21.06.2013 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Птахоплемзавод «Коробівський» (первісний кредитор) та Громадською організацією інвалідів «Реабілітаційний центр «Довіра» (новий кредитор, позивач) був укладений договір про відступлення права вимоги (цесії).

За умовами договору про відступлення права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору за договором № 25 від 01.03.2012, що укладений між первісним кредитором та Приватним підприємством «Віталком» (боржник).

Згідно з п. 3. договору про відступлення права вимоги новий кредитор набув право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань по сплаті наданих послуг, пені, 3% річних та інфляційних втрат, що виникли у зв'язку із простроченням боржника в сумі яка буде існувати на день пред'явлення відповідної вимоги до боржника.

Позивач листом від 24.10.2013 повідомив боржника про заміну кредитора у зобов'язанні за договором № 25 від 01.03.2012 та вимагав перерахувати заборгованість в розмірі 140 000,00 грн. на його рахунок.

Даний лист надіслано відповідачу-2 рекомендованою кореспонденцією 28.10.2013, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими квитанцією № 6053 та описом вкладення у цінний лист від 28.10.2013.

Відповідачем отримано даний лист позивача 02.11.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Стаття 514 Цивільного кодексу України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, борг який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем-2 зобов'язань за договором № 25 від 01.03.2012 відповідач-2 має сплатити новому кредитору - позивачу.

Стаття 514 Цивільного кодексу України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, борг який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем-2 зобов'язань за договором оренди в розмірі 140 000,00 грн. відповідач-2 мав сплатити новому кредитору - позивачу.

В матеріалах справи наявний договір поруки від 20.06.2013, укладений між Громадською організацією інвалідів «Реабілітаційний центр «Довіра» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аларіт Ф» (поручитель) (далі - договір поруки).

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Пунктом 1.1. договору поруки передбачено, що відповідно до цього договору поручитель поручився перед кредитором за виконання зобов'язання Приватним підприємством «Віталком» щодо оплати орендної плати у розмірі 140 000,00 грн. за використання 177 га угідь для вирощування зернових та технічних культур в межах суми 1 000,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Умовами договору поруки не передбачена субсидіарна відповідальність поручителя.

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі .

Оскільки в договорі поруки пунктом 1.1. зафіксована сума в розмірі 1 000,00 грн., в межах якої поручитель відповідає за невиконання боржником своїх зобов'язань, отже відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники по виплаті суми боргу в розмірі 1 000,00 грн.

З огляду на те, що зобов'язання відповідача-2 за договором поставки забезпечено порукою частково лише в розмірі 1 000,00 грн., то відповідач-2 має відповідати перед позивачем за невиконане зобов'язання в сумі 139 000,00 грн. (140 000,00 грн. - 1 000,00 грн.)

Матеріали справи свідчать, що відповідачами не було виконано зобов'язання по сплаті боргу перед позивачем в повному обсязі.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положення вищевказаної норми кореспондуються з абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача-2 суми боргу в розмірі 139 000,00 грн. та солідарного стягнення з відповідачів суми боргу в розмірі 1 000,00 грн.

В частині стягнення з відповідача-2 суми боргу в розмірі 1 000,00 грн. позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідач-2 у визначені строки плату за оренду угідь повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач-2 припустився прострочення по оплаті наданих послуг оренди, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача-2 на свою користь 3% річних в сумі 1 185,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача-2 3% річних в сумі 1 185,00 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надали.

Таким чином, позовні вимоги Громадської організації інвалідів «Реабілітаційний центр «Довіра» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача-2 в дохід Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Ф» (03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58 літ. Б, код ЄДРПОУ 33689521) та Приватного підприємства «Віталком» (19772, Черкаська область, Золотоніський район, с. Коробівка, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 34223768) на користь Громадської організації інвалідів «Реабілітаційний центр «Довіра» (м. Київ, вул. Горького, 88, кв. 25, код ЄДРПОУ 36791252) 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Віталком» (19772, Черкаська область, Золотоніський район, с. Коробівка, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 34223768) на користь Громадської організації інвалідів «Реабілітаційний центр «Довіра» (м. Київ, вул. Горького, 88, кв. 25, код ЄДРПОУ 36791252) 139 000 (сто тридцять дев'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1 185 (одну тисячу сто вісімдесят п'ять) грн. 00 грн. - 3% річних.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Віталком» (19772, Черкаська область, Золотоніський район, с. Коробівка, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 34223768)в дохід Державного бюджету України (за наступними реквізитами отримувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001, символ звітності банку: 206) 2 823 (дві тисячі вісімсот двадцять три) грн. 70 коп. судового збору.

5. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 19.12.2013.

Суддя В.В.Сівакова