Рішення

від 18.12.2013 по справі 910/21965/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21965/13 18.12.13

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Компані" простягнення 55 992,76 грн суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Орлова О.Г.- представник за довіреністю № 49 від 21.11.13; від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 18.12.13, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Компані" про стягнення 55 992,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 24\03\12 від 16.03.2012, відповідачем не неналежно виконуються зобов'язання в частині внесення лізингових платежів за користування предметом лізингу, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 55 992,76 грн., з яких 24 214,21 грн. - заборгованість в частині оплати вартості майна за період 09.11.2012 по 04.03.2013; 23 562,47 грн. - заборгованість в частині сплати комісії; 5 788,24 грн. - пеня; 1 217,84 грн. - 3% річних та 1 210,00 грн. - додаткові витрати.

Ухвалою суду від 14.11.2013 порушено провадження у справі № 910/21965/13 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 04.12.2013.

У судове засідання, призначене на 04.12.2013, з'явився представник позивача. Вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі позивач виконав. Відповідач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 18.12.13 у зв'язку з неявкою представника відповідача.

В судове засідання 18.12.13 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 03142 м. Київ, бульв. Вернадського, буд. 42, офіс 104, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

16 березня 2012 року між ТОВ "Український лізинговий фонд» (далі - позивач, лізингодавець) та ТОВ «Прогрес Компані» (далі - відповідач, лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 24/03/12 (надалі - договір).

Положеннями п. 1.1 Договору встановлено, що лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій (Додатку № 2 до цього договору) та передати предмет лізингу у платне користування та володіння на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу для його господарських потреб на певний строк, за умов оплати останнім лізингових платежів. Характеристики предмету лізингу: транспортний засіб, марки VW Tiguan Track and Style, 2012, кількість 1.

Відповідно до п.1.4 договору загальна вартість предмета лізингу на момент укладення договору складає 393 715,00 грн. з ПДВ.

Згідно із п. 2.1. Договору строк лізингу складає 36 місяців з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі предмета лізингу відповідно до п.4.3 цього договору. У випадку дострокового розірвання цього договору та в інших випадках дострокового повернення предмету лізингу, лізингоотримувач зобов'язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю, якщо інше не передбачено договором (п.2.2 договору).

Лізингоотримувач сплачує лізингодавцеві лізингові платежі відповідно до Графіку внесення лізингових платежів, викладеного в Додатку № 1 до договору та нормами статті 3 цього договору (п.3.1 договору).

Положеннями п. 3.5.3 Договору встановлено, що всі платежі здійснюються шляхом перерахування (внесення) грошових коштів на банківський рахунок лізингодавця у строки зазначені в Графіку платежів. Виконання грошових зобов'язань лізингоотримувачем за письмовою згодою лізингодавця може бути здійснено будь-яким іншим законним способом.

Додатками № 1, № 2 до Договору сторонами було погоджено специфікацію предмету лізингу та графіки лізингових платежів.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач отримав наступне майно, яке становить предмет лізингу: автомобіль VW Tiguan Track and Style, 2012 року, реєстраційний номер АА 4325 МВ, що підтверджується Актом приймання-передачі предмета лізингу від 09.04.12.

06.04.12 сторонами договору була укладена Додаткова угода № 1 до Договору фінансового лізингу № 24/03/12 від 16.03.2012р., відповідно до якої сторони виклали в новій редакції Додаток № 1 до договору «Графік внесення лізингових платежів».

Пунктами 13.4 та 13.5 Договору передбачено, що лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку відмовитись від договору та вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку, зокрема, у випадку несплати лізингових платежів, прострочення яких становить більше 30 днів.

04.03.13 позивачем було направлено відповідачу повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу № 24/03/12 від 16.03.2012р на підставі ст.. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п.13.5 Договору. Повідомлення про відмову від договору вих.. № 1254-03/2013 від 04.03.13 було отримано відповідачем 11.03.13.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено лізингові платежі згідно Графіку лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 24/03/12 від 16.03.2012р та прострочено погашення заборгованості згідно Графіку, викладеного в Додатку № 1 у редакції Додаткової угоди № 1 від 06.04.12, а саме не здійснено 20, 21, 22 та 23 лізингові платежі.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно п. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи (акти приймання-передачі) та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно графіку лізингових платежів (додаток № 1 у редакції Додаткової угоди № 1 від 06.04.12) відповідач в період з 09.11.12 по 04.03.13 зобов'язаний був сплатити на користь позивача лізингові платежі в розмірі 24214,21 грн. Крім того, відповідно до п.3.5.2 Договору в погашення вартості предмета лізингу відноситься сума, зазначена в графі 4 Графіку платежів на відповідну дату. Різниця поточного лізингового платежу, розрахованого за правилами даного пункту договору та суми, що відшкодовує вартість предмету лізингу, вважається комісією лізингодавця. Позивачем надано розрахунок заборгованості відповідача зі сплати комісії (винагороди) позивача, відповідно до якого сума заборгованості складає 23 562,47 грн., що виникла за період з 09.11.12 по 04.03.13. Вказаний розрахунок відповідає умовам договору та фактичним обставинам справи, а тому приймається судом.

Таким чином, основна заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів становить 24 214,21 грн., заборгованість в частині сплати комісії лізингодавця становить 23562,47 грн. та з урахуванням положень ч. 1 ст. 530, ст. 762 Цивільного кодексу України та Графіків лізингових платежів зобов'язання по її сплаті станом на момент винесення рішення у справі настало.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач контррозрахунку заборгованості або обґрунтованих заперечень в частині розміру основної заборгованості по лізинговим платежам за даним договором не надав.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 24 214,21 грн. заборгованості з лізингових платежів в частині оплати вартості майна та 23 562, 47 грн. заборгованості в частині сплати комісії (винагороди) лізингодавця є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5788,24 грн. пені, що нарахована за період з 10.11.12 по 01.11.13.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату по лізинговим платежам не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 9.7.1 Договору визначено, що у випадку несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених цим договором та/або Графіком платежів лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до норм статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом здійснено перерахунок розміру пені з урахуванням обмежень встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України.

Пеня за прострочення виконання зобов'язань зі сплати лізингових платежів в частині вартості майна за перерахунком суду складає:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 5919.04 10.11.2012 - 10.05.2013 182 7.5000 % 0.041 % 441.50 6007.82 10.12.2012 - 10.06.2013 183 7.5000 % 0.041 % 450.59 6097.94 10.01.2013 - 09.06.2013 151 7.5000 % 0.041 % 378.41 6097.94 10.06.2013 - 10.07.2013 31 7.0000 % 0.038 % 72.51 6189.41 10.02.2013 - 09.06.2013 120 7.5000 % 0.041 % 305.23 6189.41 10.06.2013 - 10.08.2013 62 7.0000 % 0.038 % 147.19 Всього: 1795,43 грн.

Пеня за прострочення виконання зобов'язань зі сплати комісії лізингодавця за перерахунком суду складає:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 6317.24 10.11.2012 - 28.02.2013 111 7.5000 % 0.041 % 287.38 5148.8 01.03.2013 - 11.05.2013 72 7.5000 % 0.041 % 152.35 6228.46 10.12.2012 - 10.06.2013 183 7.5000 % 0.041 % 467.13 6138.34 10.01.2013 - 09.06.2013 151 7.5000 % 0.041 % 380.91 6138.34 10.06.2013 - 10.07.2013 31 7.0000 % 0.038 % 72.99 6046.87 10.02.2013 - 09.06.2013 120 7.5000 % 0.041 % 298.20 6046.87 10.06.2013 - 10.08.2013 62 7.0000 % 0.038 % 143.80 Всього: 1802,76 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню в загальному розмірі 3598,19 грн.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 276,90 грн., нарахованих за прострочення по сплаті лізингових платежів окремо по кожному у загальний період з 16.02.2013 р. по 18.09.2013 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1217,84 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача, що міститься в позовній заяві).

Відповідно до п. 13.13 договору фінансового лізингу в разі розірвання договору за рахунок лізингоодержувача здійснюються всі пов'язані з цим витрати, в тому числі але не виключно, пов'язані з вилученням предмету лізингу на підставі ст. 13 цього договору. Як вбачається з матеріалів справи (Акт тимчасового вилучення майна від 28.02.13, договір про надання послуг № 13/1 від 06.02.13) після вилучення предмет лізингу був переданий на відповідальне зберігання ТОВ «Київська комісійна площадка вантажних автомобілів». Згідно умов договору про надання послуг № 13/1 від 06.02.13, укладеного між позивачем та ТОВ «Київська комісійна площадка вантажних автомобілів», позивач сплатив за зберігання предмета лізингу 1210,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 7380 від 04.06.13, № 8356 від 18.07.13, № 9134 від 20.08.13, № 10082 від 25.09.13, які наявні в матеріалах справи. Враховуючи, що позивачем доведено факт понесення ним витрат, пов'язаних з вилученням предмету лізингу за договором № 24/03/12 від 16.03.2012р, вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат в сумі 1210,00 грн. є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Компані" (03142 м. Київ, бульв. Академіка Вернадського, 42, офіс 104, ідентифікаційний код 37498646) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (04205 м. Київ, просп. Оболонський, буд. 35-А, офіс 301, ідентифікаційний код 37859096) заборгованість в частині оплати вартості майна в сумі 24214 (двадцять чотири тисячі двісті чотирнадцять) грн. 21 коп., заборгованість в частині сплати комісії лізингодавця в сумі 23 562 (двадцять три тисячі п'ятсот шістдесят дві) грн. 47 коп., пеню в сумі 3598 (три тисячі п'ятсот дев'яноста вісім) грн. 19 коп, 3 % річних в сумі 1217 (одна тисяча двісті сімнадцять) грн. 84 коп., додаткові витрати у розмірі 1210 (одна тисяча двісті десять) грн. 00 коп., 1653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три) грн. 21 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.12.2013 року.

Суддя Пукшин Л.Г.