Рішення

від 17.12.2013 по справі 919/1280/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року справа № 919/1280/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Грицай О.С. при секретарі Рудакові Р.Ю. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Кримського державного авіаційного підприємства "Універсал-Авіа"

(вул. Аерофлотська, 5, м. Сімферополь, 95024)

до Державного підприємства "Севастопольське авіаційне підприємство"

(вул. Льотчиків, буд. 2, м. Севастополь, 99057)

про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 336,44 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Козленка С. В - довіреність № 1-34-1457 від 23.07.2013;

відповідача - Харламової Г. В - довіреність №б/н від 11.06.2013.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Кримське державне авіаційне підприємство "Універсал-Авіа" звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Державного підприємства "Севастопольське авіаційне підприємство" про стягнення заборгованості за оренду обладнання по договору №331 від 10.12.2044 в розмірі 4 913,45 грн, а саме 4 632,00 грн - заборгованість за орендну плату, 35,06 грн - 3% річних, 164,53 грн - пеня, 81,86 грн - 7% штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані систематичним невиконанням Державним підприємством "Севастопольське авіаційне підприємство" зобов'язань щодо своєчасного внесення орендної плати чим були порушені умови договору №331 від 10.12.2004.

Справа розглядалась у судових засіданнях 19.11.2013, 28.11.2013, 05.12.2013 та 17.12.2013 року.

Крім того позивачем неодноразово надавались заяви про уточнення позовних вимог, востаннє у судовому засіданні 17.12.2013, з якої вбачається, що відповідачем сплачено сума основного боргу у розмірі 1 544,00 грн. та позивач просить стягнути з відповідача: 42,11 грн. 3% річних, 196,50 грн. пені, 97,83 грн. 7% річних, а також 1 720,50 грн. судового збору.

Зазначена заява відповідає вимогам ст.22 ГПК України, тому вона приймається судом, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 336,44 грн., в межах якої розглядається спір.

17.12.2013 представник відповідача у судовому засіданні надала заперечення на позов з якого вбачається, що Державним підприємством "Севастопольське авіаційне підприємство" погашено заборгованість з орендної плати за жовтень, листопад 2013 у сумі 1544,00 грн на підтвердження чого надала копію платіжних доручень.

Також представником відповідача під звукозапис було зазначено, що відповідач визнає позовні вимоги з врахування заяви про зменшення позовних вимог у повному обсязі.

Крім викладеного, судом встановлено, що 10.12.2004 року між Кримським державним авіаційним підприємством "Універсал-Авіа" (далі орендодавець) та Державним підприємством "Севастопольське авіаційне підприємство" (далі орендар) укладений договір оренди обладнання № 331 (далі -договір) (а.с 28-30).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування (в подальшому орендоване майно):

- моторний підігрівач МПМ-85к № 10391;

- моторний підігрівач МПМ-85к № 735;

- моторний підігрівач МПМ-85к № 655;

- моторний підігрівач північ №5 (з кабелем);

- бочка на салаках,

які знаходяться на балансі КДАП "Універсал-Авіа" на умовах цього договору. Вказані моторні підігрівачі орендуються для поліпшення якості фарбувальних робіт орендаря.

Передача майна здійснюється на підставі акту прийому-передачі, який підписується одночасно з договором (додаток №1 до договору) (а.с 31).

Відповідно до пункту 1.3 договору, у випадку якщо одна із сторін не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення строку договору не попередить іншу сторону про своє бажання розірвати договірні відносини він буде рахуватись щорічно продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Згідно пункту 2.1.1 договору, орендодавець зобов'язується надати орендоване майно для використання його за призначенням орендарю після підписання акту прийому-передачі, в якому вказано технічний стан майна на момент здачі його в оренду.

Відповідно до пункту 2.1.2 договору, орендодавець зобов'язується підготувати та надати орендарю калькуляцію вартості оренди майна (додаток №2 до договору).

Пунктом 2.3.6 договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату.

Розділом 3 договору, передбачено, що взаєморозрахунок сторін, згідно з пунктом 3.1 орендар зобов'язується щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату відповідно до калькуляції ( додаток №2 до договору), до 5 - го числа кожного місяця, який йде за наступним за звітним, шляхом перерахування платежів на розрахунковий рахунок орендодавця.

Орендна плата на момент складання договору складає 110 (сто десять) гривень 00 копійок за 1 місяць, у т.ч. ПДВ.

Пунктом 4.1 договору сторонами визначено, що прострочення внесення орендної плати за цим договором орендатор сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нарахована пеня, за кожний день прострочення платежу.

Надання майна в оренду за договором позивачем підтверджується, зокрема, актом приймання-передачі майна від 10.12.2004, підписаним обома сторонами без зауважень (а.с 31).

Крім того позивачем неодноразово направлялись письмові вимоги про погашення заборгованості з орендної плати, а також про повернення державного майна та розірвання договору оренди (письмова-вимога №1.34-751 від 08.04.2013р та № 1.34-1427 від 18.07.2013) (а.с 34-35, 38).

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір оренди , згідно до положень статті 283 Господарського кодексу України, а також приписів статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами договору, внесення орендної плати здійснюється орендодавцю щомісячно в строк до 5 числа кожного місяця, який слідує за звітним (пункт 3.1 договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Натомість, відповідач умови договору порушив, орендну плату вносив несвоєчасно, внаслідок чого станом на 21.10.2013 у нього перед позивачем утворилась заборгованість за орендну плату обладнання у розмірі 4 632,00 грн, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом, проте враховуючи, що відповідачем сума заборгованості за договором №331 про оренду обладнання була погашена у повному обсязі, а також враховуючи, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, у відповідача залишається заборгованість тільки по 3% річних - 42,11 грн., пені -196,50 грн., 7 % річних - 97,83 грн.

Позивачем нарахована пеня в сумі 196,50 грн., відповідно до пункту 4.1 договору, нарахування якої є правомірним, оскільки згідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до статті 231 того ж Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Крім того, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 196,50 грн., нарахованих на суму заборгованості, господарський суд зауважує, що вказаний розрахунок має помилки та додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства за наступною формулою:

пеня = сума боргу х подвійну облікову ставку НБУ : кількість (365) днів у році ( 2013 рік) х кількість днів прострочення;

772,00 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ (7,5%) : кількість днів у році (365) х 35 (дні прострочки) : 100 = 11,10 грн;

772,00 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ (7 %) : кількість днів у році (365) х 64 (дні прострочки) : 100 = 18,95 грн;

772,00 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ (6,5 %) : кількість днів у році (365) х 83 (дні прострочки) : 100 = 22,82 грн;

772,00 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ (7,5%) : кількість днів у році (365) х 4 (дні прострочки) : 100 = 1,27 грн;

772,00 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ (7 %) : кількість днів у році (365) х 64 (дні прострочки) : 100 = 18,95 грн;

772,00 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ (6,5 %) : кількість днів у році (365) х 83 (дні прострочки) : 100 = 22,82 грн;

772,00 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ (7 %) : кількість днів у році (365) х 38 (дні прострочки) : 100 = 11,25 грн;

772,00 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ (6,5 %) : кількість днів у році (365) х 83 (дні прострочки) : 100 = 22,82 грн;

772,00 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ (7 %) : кількість днів у році (365) х 7 (дні прострочки) : 100 = 2,07 грн;

772,00 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ (6,5 %) : кількість днів у році (365) х 83 (дні прострочки) : 100 = 22,82 грн;

772,00 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ (6,5 %) : кількість днів у році (365) х 59 (дні прострочки) : 100 = 16,22 грн;

772,00 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ (6,5 %) : кількість днів у році (365) х 29 (дні прострочки) : 100 = 7,97 грн;

772,00 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ (6,5 %) : кількість днів у році (365) х 30 (дні прострочки) : 100 = 8,25 грн.

Розрахунок пені позивача є неточним, оскільки не враховано зміни облікової ставки НБУ, з врахуванням вищенаведеного, судом зроблений самостійних розрахунок пені, яка складає 187,31 грн.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму пені у розмірі 187,31 грн.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховані відповідачу 3% річних у розмірі 42,11 грн., відповідно до розрахунку, у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 40,78 грн., нарахованих на суму заборгованості, господарський суд зауважує, що вказаний розрахунок має помилки та додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства:

772,00 грн. (сума заборгованості) х 3% х 182 (дні прострочки) : 365 (кількість днів у 2013 році) = 11,55 грн.

772,00 грн. (сума заборгованості) х 3% х 151 (дні прострочки) : 365 (кількість днів у 2013 році) = 9,58 грн.

772,00 грн. (сума заборгованості) х 3% х 121 (дні прострочки) : 365 (кількість днів у 2013 році) = 7,68 грн.

772,00 грн. (сума заборгованості) х 3% х 90 (дні прострочки) : 365 (кількість днів у 2013 році) = 5,71 грн.

772,00 грн. (сума заборгованості) х 3% х 59 (дні прострочки) : 365 (кількість днів у 2013 році) = 3,74 грн.

772,00 грн. (сума заборгованості) х 3% х 28 (дні прострочки) : 365 (кількість днів у 2013 році) = 1,77 грн.

772,00 грн. (сума заборгованості) х 3% х 30 (дні прострочки) : 365 (кількість днів у 2013 році) = 1,90 грн.

Розрахунок 3% річних позивача є неточним з врахуванням вищенаведеного, судом зроблений самостійних розрахунок 3% річних, який складає 41,93 грн.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 41,93 грн.

Водночас, позивачем нараховано 7 % штрафних санкцій у сумі 97,83 грн., аргументуючи тим, що відповідно до статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання належить до державного сектора економіки, у разі прострочення виконання зобов'язання понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, про наступне.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу, така ж сама позиція міститься в інформаційному листі Вищого Господарського суду України «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» від 15.03.2011 р. N 01-06/249 та у постанові Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі №23/225.

Тобто, сплата заборгованості за договором оренди обладнання є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, однією статтею встановлено дві бази нарахування пені.

За невиконання зобов'язання в натурі стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (за умови якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки). Та за порушення грошових зобов'язань штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Даний спосіб нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань цілком узгоджується з положеннями ст.549 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

За договором у відповідача перед позивачем відсутній обов'язок виконати зобов'язання в натурі (поставити товар, надати послуги), він має сплатити кошти і не сплатив їх. Тобто відповідач порушив саме грошове зобов'язання.

Стаття 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Вищезазначені акти цивільного законодавства не визначають конкретного відсотку, який має нараховуватись, це мають встановити сторони у договорі.

У пункті 4.1 договору сторонами визначено, що прострочення внесення орендної плати за цим договором орендатор сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нарахована пеня, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 4.1 договору судом було задоволено суму пені у розмірі 187,31 грн.

В даному випадку йдеться про те, що коли сторони у договорі не погодили конкретний розмір штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов'язань грошового характеру, підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді штрафу у розмірі 7% відсутні.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 229,24 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 229,24 грн, з яких: 3% річних - 41,93 грн, пеня - 187,31 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 44, 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Севастопольське авіаційне підприємство" (вул. Льотчиків, буд. 2, м. Севастополь, 99057, ЄДРПОУ 07705790, р/р 260030116450, 260470116450, 260580116450 у гривні, 260030116450 у доларах, 260030116450 у рублях РФ, 260030116450 у ЄВРО в ПАТ Банк "Морський" м. Севастополь, код банку 324742) на користь Кримського державного авіаційного підприємства "Універсал-Авіа" (вул. Аерофлотська, 5, м. Сімферополь, 95024, ЄДРПОУ 01130615, п/р 26003075205001 в КРВ АТ «Брокбізнесбанк», м .Сімферополь, МФО 300249) 41,93 грн - 3% річних, 187,31 грн-пені та 1172,30 грн. компенсації по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.12.2013

Суддя О.С. Грицай