Рішення

від 09.12.2013 по справі 922/4922/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р.Справа № 922/4922/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дергачівський завод турбокомпресорів", м. Дергачі до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра і К", м. Харків , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Опціон", м. Харків , 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Партнер", м. Харків , 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут експертної оцінки", м. Харків , 5. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 118766,16 грн. за участю представників сторін:

позивача - Сисун О.І., свідоцтво №1005/5 від 28.05.2013 року;

1-го відповідача (ТОВ " Багіра і К") - не з'явився;

2-го відповідача (ТОВ "Компанія "Опціон") - ОСОБА_3, довіреність від 26.11.2012 року б/н;

3-го відповідача (ТОВ "Компанія "Партнер") - не з'явився;

4-го відповідача ( ТОВ "Інститут експертної оцінки") - не з'явився;

5-го відповідача (ФОП ОСОБА_1) - ОСОБА_3, довіреність від 26.11.2012 року б/н;

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Дергачівський завод турбокомпресорів" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачів 118766,16 грн., як такі, що набуті без достатньої правової підстави, а саме: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Опціон" 2399,28 грн., з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Партнер" 9328,47 грн., з Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра і К" 45572,13 грн., з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут експертної оцінки" 17910,67 грн. та з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 43555,60 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 листопада 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №922/4922/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 09 грудня 2013 року.

05 грудня 2013 року від 3-го відповідача до канцелярії надійшов відзив на позовну заяву (вх.№.45285), в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи на необґрунтованість та недоведеність вказаних вимог. Також просить розглянути справу за наявними матеріалами за відсутності представника 3-го відповідача. Наданий відзив долучений до матеріалів справи.

05 грудня 2013 року від 2-го відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 45286), в якому 2-й відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Наданий документ долучений судом до матеріалів справи.

05 грудня 2013 року від 5-го відповідача до канцелярії суду надійшов відзив із запереченнями (вх. № 45288), який долучений судом до матеріалів справи.

06 грудня 2013 року від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів (вх. № 45445), а саме копії виписок з ЄДРПОУ відповідачів. Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

06 грудня 2013 року до канцелярії суду від 1-го відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 45447), в якому останній заперечує проти задоволення позову та просить розглянути справу за відсутністю представника першого відповідача. Відзив долучений до матеріалів справи.

06 грудня 2013 року від 4-го відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву (вх. № 45448), в якому просить відмовити в задоволенні позову та розглядати справи за відсутності його представника. Наданий документ долучений до матеріалів справи.

06 грудня 2013 року від 5-го відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів (вх.№45420), надані документи долучені до матеріалів справи.

Позивач в судовому засіданні 09 грудня 2013 року підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов, та вказує на те, що попереднім ліквідатором ВАТ "Дергачівський завод турбокомпресорів" ОСОБА_1, допущені помилки під час розподілу коштів, отриманих в межах ліквідаційної процедури банкрута, у зв'язку із чим відповідачі мають частково повернути отримані в межах ліквідаційної процедури кошти, для їх подальшого перерозподілу відповідно до чинного законодавства.

Представник 2-го та 5-го відповідачів заперечує проти задоволення позову та просить суд відмовити в його задоволенні, стверджуючи про відсутність будь-яких помилок ОСОБА_1 під час розподілу коштів, отриманих в межах ліквідаційної процедури банкрута.

Представники 1-го, 3-го та 4-го у судове засідання 09 грудня 2013 року не з'явились.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до постанови господарського суду Харківської області від 21.08.2008р. по справі №Б-24/167-03, ВАТ «Дергачівський завод турбокомпресорів» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором Чаговець Т.П.

Згідно ухвали господарського суду Харківської області від 26.10.2009 року по справі № Б-24/167-03, припинені обов'язки ліквідатора ВАТ «Дергачівський завод турбокомпресорів» Чаговець Т.П., призначено ліквідатором боржника ОСОБА_1

Відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року по справі № Б-24/167-03, припинені обов'язки ліквідатора ВАТ «Дергачівський завод турбокомпресорів» ОСОБА_1, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Сисуна О.І.

Відповідно до ст.25 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (тут і далі, у редакції, що діяла на час призначення ОСОБА_1 ліквідатором банкрута), ліквідатор в межах ліквідаційної процедури, зокрема, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи уточненого реєстру вимог кредиторів ВАТ «ДЗТ», станом на 01.03.2012 року, розмір непогашених вимог кредиторів, включених ліквідатором до першої черги (без урахування оплати праці ліквідатора), на дату розподілу коштів, склав 417 837 грн. 58 коп.

Відповідно до ст.31 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії звіту про виконання ліквідаційної процедури, під час ліквідаційної процедури банкрута ліквідатором ОСОБА_1, з отриманих, в межах ліквідаційної процедури коштів, у повному обсязі, в розмірі 417 837 грн. 58 коп., були проведені розрахунки із кредиторами, включеними до першої черги, та які пов'язані із виконанням ліквідаційної процедури, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки про рух коштів на ліквідаційному рахунку ВАТ «ДЗТ» за період із 26.10.2009 року по 16.02.2011 року.

Відповідно до ч.14 ст.3-1 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії постанови господарського суду Харківської області від 21.08.2008 року по справі № Б-24/167-03, у постанові, зокрема, зазначено, що відповідно до пропозиції комітету кредиторів боржника, викладеної у рішеннях комітету кредиторів від 25.01.2008 року, суд вважає за можливе затвердити встановлену кредиторами оплату послуг арбітражного керуючого Чаговець Т.П. (призначеної ліквідатором боржника), в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч.15 ст.3-1 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кредитори мають право встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду, розмір якої затверджується господарським судом.

Як вбачається з зазначеної постанови господарського суду Харківської області від 21.08.2008 року по справі № Б-24/167-03, у постанові, зокрема, зазначено, що відповідно до пропозиції комітету кредиторів боржника, викладеної у рішеннях комітету кредиторів від 25.01.2008 року, суд вважає за можливе затвердити встановлену кредиторами додаткову винагороду арбітражного керуючого Чаговець Т.П. (призначеної ліквідатором боржника), в розмірі 15% від суми погашеної кредиторської заборгованості, починаючи з першої черги, та включаючи погашення поточної заборгованості.

За умови того, що усі арбітражні керуючі, під час виконання повноважень ліквідатора банкрута, здійснюють ліквідаційну процедуру в порядку та на умовах, визначених приписами закону про банкрутство, тобто в однаковому обсязі та на принципах рівності одного перед іншим, умови оплати праці та додаткової винагороди арбітражного керуючого (ліквідатора банкрута), встановлені комітетом кредиторів та затверджені господарським судом під час визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, та призначення ліквідатора, розповсюджуються на будь-якого арбітражного керуючого, що надалі, в межах ліквідаційної процедури, виконує обов'язки ліквідатора.

Таким чином, судом встановлено, що розмір належної ліквідатору ВАТ «ДЗТ» ОСОБА_1 до виплати суми грошових коштів, в тому числі, в якості оплати праці, та в якості додаткової винагороди, встановлений комітетом кредиторів та затверджений господарським судом, в межах провадження по справі про банкрутство, відповідно до приписів ст.3-1 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до встановлених зазначеною постановою суду умов виплати ліквідатору ВАТ «ДЗТ» додаткової винагороди, виходячи з розміру погашених вимог кредиторів першої черги, судом встановлено, що розмір додаткової винагороди ліквідатора ОСОБА_1 склав 62 675 грн. 63 коп. (417 837,58/100*15).

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії протоколу засідання комітету кредиторів ВАТ «ДЗТ» від 22.12.2010 року, погоджено розмір оплати праці ліквідатора ОСОБА_1, в сумі 24 294 грн. 00 коп., та в сумі 62 675 грн. 63 коп., в якості додаткової винагороди.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії протоколу засідання комітету кредиторів ВАТ «ДЗТ» від 15.03.2012 року, погоджено розмір оплати праці ліквідатора ОСОБА_1, в сумі 49 730 грн. 00 коп.

Відповідно до викладеного, судом встановлено, що після проведення розрахунків та погашення вимог кредиторів першої черги, в сумі 417 837 грн. 58 коп., із грошових коштів, в сумі 84 007 грн. 50 коп., що залишилися після погашення зазначених вимог, ліквідатором ОСОБА_1 на власну користь правомірно сплачено 58 206 грн. 00 коп., в якості додаткової винагороди, умови нарахування якої визначені вказаною постановою господарського суду Харківської області від 21.09.2008 року, та 25 801грн. 00коп. в якості оплати праці ліквідатора, розмір якої був встановлений комітетом кредиторів боржника та затверджений зазначеною постановою господарського суду Харківської області від 21.09.2008 року.

У позовної заяві Позивач вказує про безпідставне, на його думку, не включення ОСОБА_1, до реєстру кредиторів банкрута, грошових вимог попереднього ліквідатора, арбітражного керуючого Чаговець Т.П., та ТОВ «Право-Аудит», у зв'язку із чим вважає про необхідність перерозподілу отриманих під час здійснення ліквідаційної процедури коштів.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство

Відповідно до абзацу 15 ч.1 ст.25 закону, ліквідатор реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим законом.

Черговість погашення вимог кредиторів унормована ст.31 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка розподіляє вимоги кредиторів на шість черг, відповідно до реєстру кредиторів банкрута.

Таким чином, отримані від реалізації майна банкрута кошти, ліквідатор направляє на погашення вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку та черговості, визначених ст.31 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії Акту прийому-передання документів від 27.10.2009 року, після призначення арбітражного керуючого ОСОБА_1 ліквідатором ВАТ «ДЗТ», попередній ліквідатор, Чаговець Т.П. передала ОСОБА_1, зокрема, уточнений реєстр вимог кредиторів боржника, складеного на час припинення Чаговець Т.П. обов'язків ліквідатора, та копія якого наявна у матеріалах справи.

Як вбачається із вказаного реєстру кредиторів, у ньому відсутні грошові вимоги, які ліквідатором Позивача на власний розсуд включені до уточненого реєстру кредиторів боржника станом на 01.11.2013 року.

Також ліквідатором Позивача не надано доказів того, що за час здійснення ОСОБА_1 ліквідаційної процедури боржника, арбітражний керуючий Чаговець Т.П., або ТОВ «Право-Аудіт», зверталися до ліквідатора ОСОБА_1 із будь-якими вимогами про включення вказаних грошових вимог до будь-якої з черг реєстру кредиторів ВАТ «ДЗТ».

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до приписів закону про банкрутство, у арбітражного керуючого ОСОБА_1, під час виконання повноважень ліквідатора ВАТ «ДЗТ», були відсутні правові підстави для сплати грошових вимог, включених ліквідатором Позивача до реєстру кредиторів ВАТ «ДЗТ» станом на 01.11.2013 року.

Крім того, суд відзначає, що за будь-яких умов, закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» взагалі не визначає, до якої черги вимог кредиторів, відповідно до приписів ст.31 закону, можуть бути віднесені такі виплати, як оплата аудиторських послуг, виконаних не за рахунок кредиторів боржника.

Підпункт г) п.1 ч.1 ст.31 Закону передбачає сплату у першу чергу витрат кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів.

Проте, ліквідатором Позивача не надано доказів того, що за час провадження по справі про банкрутство ВАТ «ДЗТ», господарським судом приймалося рішення про здійснення аудиту боржника за рахунок будь-кого із кредиторів.

Крім того, як зазначає Позивач у позовної заяві, більша частина грошових вимог Чаговець Т.П., включених ліквідатором Позивача до реєстру кредиторів, є додатковою винагородою ліквідатора, розмір якої, як зазначено вище, встановлений комітетом кредиторів та затверджений господарським судом. Одночасно, приписи ст.31 закону, що визначає черговість погашення вимог боржника, не відносить до жодної з черг вимог кредиторів додаткову винагороду арбітражного керуючого (ліквідатора).

Таким чином, порядок виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (ліквідатору), зокрема, черговість виплати, нормами закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не визначений.

Відповідно до вищенаведеного, судом встановлено, що Позивачем не надані докази, які б належним чином обґрунтовували твердження Позивача про безпідставне не включення ОСОБА_1, до реєстру кредиторів ВАТ «ДЗТ», грошових вимог попереднього ліквідатора, арбітражного керуючого Чаговець Т.П., та ТОВ «Право-Аудит», та, у зв'язку із цим, необхідність часткового повернення отриманих Відповідачами коштів для подальшого перерозподілу.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити також наступне.

Відповідно до п.2.1 «Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.10.2011 року № 3177/5, в редакції, що діяла на час виконання ОСОБА_1 обов'язків ліквідатора, контроль за додержанням арбітражними керуючими Ліцензійних умов здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

22-26 вересня 2012 року відділом з питань банкрутства головного управління юстиції в Харківської області проведено позапланову перевірку додержання ліцензійних умов арбітражного керуючого ОСОБА_1, зокрема, щодо виконання ОСОБА_1 обов'язків ліквідатора ВАТ «ДЗТ».

За підсумками перевірки, 26.09.2012 року відділом з питань банкрутства головного управління юстиції в Харківської області були складені Акт позапланової перевірки додержання арбітражним керуючим ліцензійних умов, копія якого наявна у матеріалах справи, а також Акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності, копія якого наявна у матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 п.1 наказу Міністерства юстиції України від 10.10.2012 року №1501/5 «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)», копія якого наявна у матеріалах справи, було анульовано ліцензію ОСОБА_1 на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Відповідно до зазначених Актів, підставами для прийняття контролюючим органом зазначеного рішення, стали висновки щодо порушення ОСОБА_1 приписів закону про банкрутство, зокрема, щодо помилкового не включення грошових вимог Чаговець Т.П. та ТОВ «Право-Аудит» до реєстру кредиторів, та, у зв'язку із цим, помилковий розподіл коштів, отриманих внаслідок виконання ліквідаційної процедури, а також неправомірна сплата ОСОБА_1 на власну користь грошових кошів в якості оплати праці та додаткової винагороди.

Відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012 року по справі № 2-а-12618/12/2070, копія якої наявна у матеріалах справи, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року, копія якої наявна у матеріалах справи, задоволено позов ОСОБА_1, наказ Міністерства юстиції України від 10.10.2012 року №1501/5 «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)», скасовано в частині анулювання ліцензії ОСОБА_1 на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого.

При цьому, зазначеними судовими рішеннями було встановлено відповідність дій ОСОБА_1 приписам закону про банкрутство, щодо розподілу коштів, отриманих в межах ліквідаційної процедури, між кредиторами першої черги, виплати на свою користь грошових коштів, в якості оплати праці та винагороди арбітражного керуючого, та помилковість і безпідставність висновків контролюючого органу. Зокрема, обидві судові інстанції зазначили, що приписами закону про банкрутство не передбачено необхідність повторного затвердження господарським судом розміру додаткової винагороди ліквідатора, у разі його заміни, а також про відсутність у ОСОБА_1 правових підстав для включення грошових вимог арбітражного керуючого Чаговець Т.П. та ТОВ «Право-Аудит» до реєстру вимог кредиторів ВАТ «ДЗТ».

У відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Таким чином, відповідність дій ОСОБА_1, під час виконання ним обов'язків ліквідатора ВАТ «ДЗТ», приписам закону про банкрутство, додатково розглянута зазначеними судовими установами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відтак, беручи до уваги наведені законодавчі положення, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідачів 118766,16 грн., як таких, що набуті без достатньої правової підстави, не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованою та недоведеною позивачем належними та допустимими доказами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Дергачівський завод турбокомпресорів" (62032, Харківська область, м. Дергачі, вул. Петровського, 163, код ЄДРПОУ 00235996) до Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код одержувача: 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о) - 2375,32 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.12.2013 р.

Суддя Суслова В.В.

справа № 922/4922/13