Постанова

від 25.11.2013 по справі 826/13873/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2013 року справа № 826/13873/13-а

о 12 год. 48 хв.

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Іт»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення

від 12.08.2013 року № 0005352203 та № 0005362203,

за участю представників сторін:

від позивача Глуховська О.Є.,

від відповідача Ткачук Т.О., -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Іт» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2013 року № 0005352203 та № 0005362203.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він не погоджується із спірними рішеннями відповідача, оскільки його право на податковий кредит виникло у зв'язку зі сплатою сум податку на додану вартість в ціні придбання товару та послуг, про що свідчать виписана підприємством контрагентом - ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей» податкова накладна щодо здійснення господарської операції за договором поставки № НТUА/SVT-06-12 від 05.06.2012 року та документів, які підтверджують здійснення господарської мети. На виконання умов договору сторонами складені всі первинні документи, які підтверджують факт виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, а саме: видаткова накладна, податкова накладна, акт надання послуг, рахунок-фактура, платіжні документи на оплату товару та робіт, які були надані відповідачу під час проведення документальної перевірки. Крім того, зазначає позивач, податкова накладна, отримана ним від ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей», яка була включена до складу податкового кредиту у червні 2012 року складена відповідно до чинного законодавства України, тому на думку позивача підлягає включенню до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення в яких зазначив, що у ході перевірки позивача податковим органом використаний акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.12.2012 року про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей», яким не підтверджується поставка товару останньому від третіх осіб - контрагентів, у зв'язку з їх відсутністю за місцезнаходженням або не наданням первинних документів до перевірки. Представник відповідача зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими первинними документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. (а.с.103)

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Іт», зареєстровано як юридична особа 24.07.2006 року № 10731020000010380, ідентифікаційний код юридичної особи 34540291, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що до видів діяльності позивача відноситься консультування з питань інформатизації. (а.с.71)

На час розгляду справи товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Іт» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 07.08.2006 року (індивідуальний податковий номер - 345402926589), номер свідоцтва платника ПДВ - 36131691, яке було анульовано по ініціативі платника податків у зв'язку з перереєстрацією 12.06.2012 року та видано свідоцтво платника ПДВ за номером 200049000, дата початку дії свідоцтва ПДВ - 12.06.2012 року, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. (п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України)

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача при взаємовідносинах з ТОВ ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року. За наслідками перевірки було складено акт від 22.07.2013 року № 677/26-58-22-03-11/34540291. (а.с.75-87)

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено, що в червні 2012 року ТОВ «Світ Іт» придбано у ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей» товар та роботи на загальну суму 980 245,80грн. у тому числі ПДВ 163 374,30грн. на підставі договору № НТUА/SVT-06-12 від 05.06.2012 року.

Для роботи відповідачем був використаний акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 27.12.2012 року № 1245/22-3/37265664 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «ТК «Смарт» за період з 01.06.2012 року по 31.06.2012 року, згідно якого встановлено, що у вказаному періоді ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Крім того, встановлено, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей» в перевіряємому періоді не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Перевіркою встановлені порушення ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТК «Смарт» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 Цивільного кодексу України. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при продажу товарів (послуг) ТОВ «ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей» по декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року, які підпадають під визначення ст.185 Податкового кодексу України. (а.с.93-100)

Відповідач у акті перевірки позивача зазначив, що первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей», позивачем складені всупереч вимогам діючого законодавства України, в зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ТОВ «Світ Іт» до складу податкового кредиту вартості придбання ТМЦ від ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей».

У висновках акту перевірки позивача встановлені наступні порушення:

п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 та п.п.201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в загальній сумі 163 374,00грн. за червень 2012 року;

п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в загальній сумі 171 542,00грн. за 2 квартал 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 12.08.2013 року:

№ 0005352203 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 214 427,00грн. з якої основний платіж 171 542,00грн. та штрафна санкція 42 885,00грн.;

№ 0005362203 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 204 217,00грн. з якої основний платіж 163 374,00грн. та штрафна санкція у розмірі 40 843,00грн. (а.с.12-13)

Спір виник через висновки податкового органу, що сторони договору не мали наміру на реальне настання наслідків, а позивач мав мету на збільшення валових витрат у сумі 816 870,00грн. та податкового кредиту у розмірі 163 374,00грн. при відсутності фактичного постачання товарів та робіт.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарської операції між ТОВ «Світ Іт» та ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей», мету придбання товару та робіт, обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Статтею 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Цивільні відносини у сфері поставки регулюються вимогами Цивільного кодексу України, а саме главою 54 «Купівля-продаж».

Відповідно до ст.712 цього кодексу, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. (ст.656 Цивільного кодексу України)

Як підтверджують матеріали справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей» (Продавець) 05.06.2012 року укладено договір № НТUА/SVT-06-12, за умовами якого предметом договору є: Продавець зобов'язується передати (поставити) у зумовлений цим договором строк другій стороні Покупцю апаратно-програмний комплекс BalaBit Shell Control Box в складі апаратної та програмної частини АПК BalaBit Shell Control Box, та робіт з монтажу, налагодженню, конфігуруванню параметрів підмодулів BalaBit Shell Control Box (далі - АПК), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити АПК в кількості, асортименті та у термін, зазначені у додатку № 1 до цього договору. Згідно до п.2.1, 2.5 договору, Продавець постачає АПК за договірною ціною, вказаною у додатку № 1 до цього договору. Загальна вартість його договору складається із загальної вартості поставленого зо договором АПК, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі робіт та видаткової накладної. Пунктом 3.3 договору передбачено, що передача АПК Покупцю оформлюється підписанням сторонами акту прийняття-передачі робіт та видатковою накладною. В п.9.1 договору зазначено, що договір вважається укладеним і починає діяти з моменту підписання його обома сторонами та діє до повного його виконання. Сторонами підписаний додаток № 1 від 05.06.2012 року до вказаного договору, в якому вказано, що Продавець поставляє, а Покупець приймає та оплачує АПК BalaBit Shell Control Box (Апаратна та програмна частина) кількістю 1 од., вартість якого складає 806 635,80грн. та роботи з монтажу, налагодженню, конфігуруванню параметрів підмодулів АПК BalaBit Shell Control Box вартість яких складає 173 610,00грн. Загальна вартість АПК складає 980 245,80грн. у т.ч. ПДВ 163 374,30грн. Термін поставки АПК 90 робочих днів з моменту 100% передплати на рахунок Продавця. Умови оплати АПК: оплата у розмірі 100% вартості АПК, зазначеної в п.2 додатку здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання Покупцем від Подавця відповідного рахунку-фактури. (а.с.41-45)

Відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Договір № НТUА/SVT-06-12 від 05.06.2012 року підписаний директорами ТОВ «Світ Іт» і ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей» та скріплений печатками.

Продавцем по договору - ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей» 07.06.2012 року виписаний рахунок-фактура № U2012-029 на суму 980 245,80грн. у т.ч. ПДВ 163 374,30грн. (а.с.38)

На виконання умов договору сторонами складені та підписані видаткова накладна № U2012-033 від 17.08.2012 року на передання АПК BalaBit Shell Control Box кількістю 1шт. на загальну суму 806 635,80грн. у т.ч. ПДВ 134 439,30грн. та акт надання послуг № 1 від 17.08.2012 року на роботи з монтажу, налагодженню, конфігуруванню параметрів підмодулів АПК BalaBit Shell Control Box на суму 173 610,00грн. у т.ч. ПДВ 28 935,00грн. (а.с.39-40)

ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей», Продавцем по договору, виписана позивачу податкова накладна № 1 від 08.06.2012 року на товар - АПК BalaBit Shell Control Box (Апаратна та програмна частина) кількістю 1 шт. та на роботи з монтажу, налагодженню, конфігуруванню параметрів підмодулів АПК BalaBit Shell Control Box на загальну суму 980 245,80грн. у т.ч. ПДВ 163 374,30грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період червень 2012 року. (а.с.67)

Розрахунок між названими суб'єктами господарювання за товар проводився у безготівковій формі. Позивачем до матеріалів справи надана банківська виписка від 08.06.2012 року яка підтверджує перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей», де призначення платежу зазначено: згідно рахунку № U2012-029 від 07.06.2012 року. (а.с.129)

Вищезазначений товар за договором поставки отриманий уповноваженою особою позивача за довіреністю № 428 від 16.08.2012 року. (а.с.37)

Зазначена господарська операція обліковується позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631, про що свідчить наявна в матеріалах справи картка рахунку 631 за період з 01.06.2012 року по 28.08.2012 року. (а.с.137)

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ «Світ Іт» здійснює діяльність консультування з питань інформатизації.

Судом встановлено, що придбаний у ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей» АПК BalaBit Shell Control Box позивачем реалізовано на адресу третьої особи, а саме ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на підтвердження чого позивач надав до суду договір поставки товарів та виконання робіт № 12-0525/034-00/2/070612 від 07.06.2012 року в додатку до якого визначений перелік товару та робіт, зокрема, АПК BalaBit Shell Control Box (Апаратна та програмна частина) кількістю 1 шт. і роботи з монтажу, налагодженню, конфігуруванню параметрів підмодулів АПК BalaBit Shell Control Box на загальну суму 1 089 162,00грн., технічна специфікація, акт приймання-передачі товару та виконаних робіт. (а.с.46-65)

У судовому засіданні з'ясовано, що товар придбаний у ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей» було реалізовано вищезазначеному покупцю, згідно банківської виписки від 28.08.2012 року позивачем отримано грошові кошти за товар, у зв'язку з чим отримано дохід.

З наведеного слідує, що господарські операції між ТОВ «Світ Іт» та ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей» здійснювалася в межах звичайної господарської діяльності позивача, є реальною, відповідає дійсному економічному змісту для отримання доходу та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції.

За правилами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У свою чергу в акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших первинних документів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.12.2012 року № 1245/22-3/37265664 про результати документальної перевірки ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей», оскільки вказаний документ не позбавляє юридичного значення складених цим підприємством первинних документів.

Крім того, як вбачається із змісту зазначеного акту перевірки, ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей» до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС подавалась податкова звітність, зокрема, податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2012 року від 16.07.2012 року № 9040950954 в якій визначена загальна сума податкових зобов'язань 301 726,00грн. у тому числі по ТОВ «Світ Іт» у розмірі 163 374,30грн.

Відповідач також не надав суду доказів, які б свідчили, що ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей» не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірній операції та не здійснювало фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірної господарської операції ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (а.с.114)

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших первинних документів, а також використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, висновок акту перевірки про порушення норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток за 2 квартал 2012 року є помилковим, а збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України передбачено, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації, позивач за червень 2012 року відобразив в складі податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей» на суму податку на додану вартість 163 374,30грн., у зв'язку з придбанням товару та виконанням робіт. Крім того, ця податкова накладна відображена позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень 2012 року. (а.с.139-148)

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071 (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Згідно з п. 6.2 Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Обставина фактичної поставки товару та виконання робіт підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару та виконання робіт позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеперелічені видаткова накладна, податкова накладна, акт надання послуг, рахунок-фактура мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних кількісних одиницях, вартості, найменування, дат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Суд бере до уваги, що перевіряючими податкового органу під час дослідження податкової накладної, виписаної ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей» на адресу позивача, не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 Податкового кодексу України, або інші недоліки в їх оформлені.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних, червень 2012 року, контрагент позивача - ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (індивідуальний податковий номер - 372656626558, номер свідоцтва платника ПДВ - 100306334, дата початку дії свідоцтва ПДВ - 19.10.2010 року, а тому суд наголошує, що зазначене підприємство мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг; в свою чергу, податкова накладна, на підставі якої позивач формував податковий кредит в червні 2012 року та копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідає вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua).

Враховуючи викладене, на думку суду, ТОВ «Світ Іт» правомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Хедтехнолоджі Ю.Ей», а висновки акту перевірки про заниження позивачем податку на додану вартість в червні 2012 року є помилковими, тому збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 12.08.2013 року № 0005352203 та № 0005362203 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, доводи відповідача про не підтвердження реальності правочину - договору поставки від 05.06.2012 року № НТUА/SVT-06-12 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Світ Іт».

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Іт» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 12.08.2013 року № 0005352203 яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 214 427,00грн. з якої основний платіж у розмірі 171 542,00грн. та штрафна санкція у розмірі 42 885,00грн. та № 0005362203 яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 204 217,00грн. з якої основний платіж у розмірі 163 374,00грн. та штрафна санкція у розмірі 40 843,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Іт» витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 гривень 41 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 25 листопада 2013 року.

Постанову у повному обсязі складено 02 грудня 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова