Рішення

від 12.12.2013 по справі 910/17521/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17521/13 12.12.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/17521/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпласт»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод

теплоізоляційних труб»;

про стягнення 52 726,35 грн.

Представники сторін:

від позивача: Пшенична В.В., довіреність № 10 від 30.12.2013р.;

від відповідача: Моностирський С.В., довіреність б/н від 06.11.2013р..

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Хімпласт» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод теплоізоляційних труб» (надалі - відповідач) про стягнення 52 726,35 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 240401 від 24.04.2013р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 52 350,00 грн., за прострочення оплати якої нарахована пеня в сумі 305,79 грн. та 70,56 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/17521/13 та призначено її розгляд на 03.10.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2013р. розгляд справи відкладено на 07.11.2013р., у зв'язку з не явкою в судове засідання представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2013р. розгляд справи відкладено на 21.11.2013р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 21.11.2013р. справу № 910/17521/13 передано для розгляду судді Чинчин О.В., у зв'язку з перебуванням судді Привалова А.І. у відрядженні

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2013р. справу №910/17521/13 прийнято до провадження суддею Чинчин О.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.12.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 21.11.2013р. справу № 910/17521/13 передано для розгляду судді Привалову А.І., у зв'язку з поверненням з відрядження.

Ухвалою суду від 21.11.2013р. справу № 910/17521/13 прийнято до свого провадження суддею Приваловим А.І. та призначено до розгляду на 12.12.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 12.12.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в удовому засіданні заперечив проти позовних вимог з підстав, наведених у відзиві, посилаючись на те, що ціна договору відповідно до п.2.1 складає 5 000 000,00 грн., проте надані позивачем видаткові накладні свідчать про часткове виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки товару.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2013р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір № 240401, у відповідності з п. 1.1. якого позивач зобов'язався передати полімерні матеріали та вироби із пластмас (далі - товар) у власність відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар на умовах та в строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п.2.1 договору, загальна вартість товару за цим договором склала 5 000 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.1.2 договору, поставка здійснюється партіями, відповідно до підписаних уповноваженими представниками сторін Специфікацій. Специфікації формуються позивачем відповідно до отриманих від відповідача замовлень (п.1.3 договору).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, 25.04.2013р. сторонами було підписано Специфікацію до договору, якою визначено вид товару, його кількість, ціну та загальну вартість, що, в свою чергу, спростовує посилання відповідача на відсутність підписаних між сторонами Специфікацій до договору.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем за видатковою накладною № 048/08 від 06.08.2013р., копія якої залучена до матеріалів справи, а оригінал було оглянуто в судовому засіданні, поставив відповідачу товар на загальну суму 55 350,00 грн.

Факт отримання відповідачем товару також підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 285 від 06.08.2013р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п.5.2 договору, право власності покупця на товар виникає з моменту прийому ним товару, факт якого засвідчується товарно-транспортною накладною або видатковою накладною, підписаними уповноваженими представниками сторін та виданими після отримання постачальником від уповноваженого представника покупця відповідної довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Умовами п.4.1 договору встановлено, що оплата за передану постачальником партію товару, здійснюється покупцем у безготівковій формі протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту передачі постачальником партії товару, на підставі рахунку-фактури та з урахуванням умов п.2.4 договору.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар розрахувався частково в сумі 3000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з рахунку позивача від 27.08.2013р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 52 350,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 52 350,00 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 52 350,00 грн. підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача не спростовують встановленого вище судом висновку, а також враховуючи те, що обов'язок відповідача щодо оплати відповідної партії товару виникає з моменту її отримання. Крім того, в матеріалах справи наявні докази оплати відповідачем прийнятого за спірним договором товару за попередньо поставленою партією товару в квітні 2013 року.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 305,79 грн. пені та 70,56 грн. 3% річних, які розраховані за період з 21.08.2013р. по 05.09.2013р., з урахуванням здійсненої відповідачем оплати.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами п. 6.2. договору встановлено, що у разі порушення строків оплати за переданий товар, покупець сплачує штраф у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, виходячи з приписів ст. 549 Цивільного кодексу України та порядку обчислення штрафних санкцій, суд вважає, що у п. 6.2. договору сторони передбачили нарахування пені за порушення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 305,79 грн., згідно з розрахунком, наведеним позивачем у позовній заяві.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 70,56 грн., згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод теплоізоляційних труб» (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 24; код ЄДРПОУ 38365740) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпласт» (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 6/10, кв. 160; код ЄДРПОУ 21628041) 52 350 грн. 00 коп. - боргу, 305 грн. 79 коп. - пені, 70 грн. 56 коп. - 3% річних та 1720 грн.50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.12.2013р.

Суддя А.І. Привалов