Рішення

від 12.12.2013 по справі 910/15409/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15409/13 12.12.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/15409/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро-Крат»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Планета дитинства»;

про стягнення 58 992,83 грн.

Представники сторін:

від позивача: Демченко М.М., довіреність б/н від 04.03.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро-Крат» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Планета дитинства» (надалі - відповідач) про стягнення 58 992.83 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 11/026 від 15.04.0913р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 46 681,18 грн., за прострочення оплати якої нарахована пені в сумі 3667,35 грн., 560,17 грн. інфляційних втрат та 2724,13 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2013р. порушено провадження у справі № 910/15409/13 (суддя Власов Ю.Л.) та призначено її розгляд на 03.09.2013р.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 03.09.2013р. та від 17.09.2013р. розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

У зв'язку з обранням судді Власова Ю.Л. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 04-1/909 від 02.10.2013р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/15409/13.

За результатами повторного автоматичного розподілу, справу № 910/15409/13 передано для розгляду судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2013 р. справу №910/15409/13 прийнято до провадження суддею Приваловим А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.11.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2013р. суд, на підставі ст. 69 ГПК України, продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотанням позивача та відклав розгляд справи на 12.12.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

10.12.2013р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, що за своєю суттю є заявою про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 60 872,95 грн., а саме: 46 681,18 грн. боргу, 3% річних у сумі 4534,13 грн. та інфляційні втрати в сумі 3296,95 грн., а також просить стягнути 5360,00 грн. витрат на юридичні послуги.

В судовому засіданні 12.12.2013р. заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 60 872,95 грн., визначеної позивачем.

Присутнім у судовому засіданні 12.12.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 12.12.2013р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 05.12.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, проте поштове віштове відправлення повернуто на адресу суду без вручення з відповідною відміткою поштової установи.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2013р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір № 11/026, у відповідності з п. 1.1. якого позивач передає у власність відповідача товари народного споживання, асортимент і кількість яких визначаються відповідачем самостійно із числа товару, зазначеного в погодженій сторонами Специфікації (п.2.1), а відповідач приймає товар і оплачує його в порядку і на умовах, передбачених цим договором. Періоди постави, найменування. Асортимент і кількість партії товару, що підлягає поставці, визначаються заявками покупця (п.1.2).

Відповідно до п.1.3 договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання покупцем або особою, уповноваженою покупцем (вантажоодержувачем) товарної накладної на фактично поставлений продавцем товар.

Пунктом 6.1 договору встановлено обов'язок відповідача платити позивачу вартість товару за цінами, зазначеними у Специфікації, погодженої сторонами після реалізації 3-м особам кожні 14 днів.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем у період з 02.12.2009р. по 24.12.2010р. за видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи, неодноразово здійснювалось постачання відповідачу товару відповідно до специфікації загалом на суму 46 681,18 грн.

Умовами п.4.4.8 договору погоджено, що у випадку, якщо придбані у позивача товари не будуть продані в магазинах відповідача до 30 вересня, а зимові товари до кінця лютого місяця. Або якщо придбані у позивача товари не бенеть продані в магазинах відповідача протягом 90 календарних днів від дня поставки, відповідач має право повернути позивачу, а позивач зобов'язаний прийняти непроданий товар, з повернення (сплатою) позивачем суми грошей, яка була сплачена відповідачем за такий непроданий товар.

Враховуючи, що датою останньої поставки товару за спірним договором є 24.12.2010р., то кінцевий строк оплати відповідачем отриманого товару настав 24.03.2011р. (90 днів з дня поставки).

Однак відповідач повну вартість отриманого товару в сумі 46 681,18 грн. позивачу не оплатив.

Станом на 31.12.2010р. актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлені товари.

Отже, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 46 681,18 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 46 681,18 грн. відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 46 681,18 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 4534,13 грн. та 3296,95 грн. інфляційних втрат, які нараховані окремо за кожною видатковою накладною.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних у сумі 4534,13 грн. та інфляційних втрат у сумі 3296,95 грн., який доданий до заяви про збільшення позовних вимог, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Крім того позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою юридичних послуг у розмірі 5360,00 грн.

Відповідно до пункту 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг , а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Однак, позивачем не надано суду доказів на підтвердження понесених витрат у розмірі 5360,00 грн., а також не надано копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси позивача, у зв'язку з чим такі витрати позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Планета дитинства» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2-б; код ЄДРПОУ 36371113) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро-Крат» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 5; адреса для листування: 02140, м. Київ, вул. Гмирі, 1/2, оф. 141; код ЄДРПОУ 24917826) 46 681 грн. 18 коп. - боргу, 3296 грн. 95 коп. - інфляційних втрат, 4534 грн. 13 коп. - 3% річних та 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.12.2013р.

Суддя А.І. Привалов