Рішення

від 17.12.2013 по справі 921/1157/13-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2013 р.Справа № 921/1157/13-г/17 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс", м. Івано-Франківськ

до відповідача Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна міжлікарняна аптека №128", м. Тернопіль

про стягнення заборгованості в сумі 8877,77 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Шрібак М.М., юрист, довіреність №84/1 від 03.09.2013р.;

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку ст. 81 1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність клопотання сторін.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс", м. Івано-Франківськ, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна міжлікарняна аптека №128", м. Тернопіль, про стягнення заборгованості в сумі 8877,77 грн. за договором №188 від 08.02.2013р., з яких 6212,93 грн. основного боргу, 414,99 грн. пені, 68,00 грн. - 3% річних, 61,19 грн. інфляційних нарахувань, 621,29 грн. штрафу та просить відшкодувати 1500,00 грн. витрат на правову допомогу за підготовку позовних матеріалів до суду як прямі збитки, понесені Товариством.

Позов обґрунтовується копіями накладних № ОС-0157084 від 18.06.2013р., № ОС-0157494 від 09.07.2013р., №ОС-0156558 від 28.05.2013р., №0156201 від 14.05.2013р., №ОС-0156741 від 04.06.2013р.; копією договору №188 від 08.02.2013р.; копією договору на надання послуг від 02.09.2013р.; розрахунком заборгованості; копією спеціального доручення №188 від 08.02.2013р.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 18.11.2013р. призначено судове засідання по розгляду справи на 03.12.2013р. Судове засідання в порядку ст. 77 ГПК України відкладалося 17.12.2013р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з наведених в позові підстав.

Відповідач в судові засідання 03.12.2013р. та 17.12.2013р. не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи без його участі не заявив, а витребуваних судом документів - не подав. Разом з тим, в господарського суду відсутні докази вручення відповідачу процесуальних документів, а саме: ухвали про порушення провадження у справі від 18.11.2013р. та про відкладення розгляду справи від 03.12.2013р., які надсилалися судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві та згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №440324 від 14.02.2008р., а саме: м. Тернопіль, вул. Клінічна, 1.

При цьому, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, процесуальні документи надсилалися судом за юридичною адресою відповідача, вказаною у Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №440324 від 14.02.2008р. та у позовній заяві, тому з урахуванням приписів ч. 1 ст. 64 ГПК України, п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010р. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" господарський суд вважає, що відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відтак, справа розглядається за наявними у ній документами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши додатково представлені докази в сукупності, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд встановив наступне.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

08 лютого 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс", як Продавцем та Комунальним підприємством Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна міжлікарняна аптека №128", як Покупцем, укладено договір №188 (далі - Договір), згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність, а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти лікарські засоби, товари медичного призначення, біологічно-активні речовини, косметику та інші товари медичного асортименту (товар) на умовах попередньої оплати або відстрочки платежу на підставі розхідних накладних по відпускних цінах Продавця (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Договору право власності і відповідальність за збереження товару переходить від Продавця до Покупця з моменту отримання товару на складі Продавця або передачі товару Перевізником та підписанні розхідних накладних Покупцем, на підставі спеціального доручення №188 від 08.02.2013р. (Додаток №1 до Договору) у відповідності з умовами п. 1.1. цього Договору, незалежно від форми оплати.

Пунктом 2.2. Договору постачання товару здійснюється партіями згідно заявок Покупця. Доставка товару проводиться автомобільним транспортом Продавця. Інші види доставки товару можуть відбуватися за домовленістю сторін. Термін та умови поставки, а також асортимент, ціна і кількість обумовлюються при узгодженні заявки. Виконання заявки підтверджується підписанням розхідних накладних Продавця при передачі-приймання товару представником Покупця (п. 2.3. Договору).

Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору, Товариством на підставі накладних № ОС-0157084 від 18.06.2013р., № ОС-0157494 від 09.07.2013р., №ОС-0156558 від 28.05.2013р., №0156201 від 14.05.2013р., №ОС-0156741 від 04.06.2013р. передано, а відповідачем через своїх представників згідно спеціального доручення №188 від 08.02.2013р., отримано зазначений в накладних товар (вироби медичного призначення) на загальну суму 6983,93 грн. Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами відповідальних осіб на накладних, що скріплені відтиском печатки юридичної особи, спеціальним дорученням №188 від 08.02.2013р. та не заперечено сторонами у встановленому законом порядку.

Розділом 3 договору сторонами визначено ціну та порядок оплати отриманого товару. В силу положень п. 3.1. Договору ціна на товари і загальна сума партії товару вказується в розхідній накладній відповідно до відпускних цін Продавця, сформованих на момент узгодження заявки.

Згідно п. 3.2. Договору, сума даного договору визначається шляхом складання сум партій товару визначених в розхідних накладних. Покупець зобов'язується провести оплату за товар в національній валюті відповідно до строку вказаного в розхідній накладній у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п. 3.3. Договору).

У відповідності з положеннями п. 3.4. Договору термін оплати кожної партії товару, вказаній в розхідній накладній, проводиться на умовах попередньої оплати.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу товару, що регулюються § 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, продавець зобов'язується передати товар у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс" свої зобов'язання по договору виконало, здійснивши поставку відповідачу медичної продукції згідно накладних № ОС-0157084 від 18.06.2013р. (строк сплати до 09.07.2013р.), № ОС-0157494 від 09.07.2013р. (строк сплати до 30.07.2013р.), №ОС-0156558 від 28.05.2013р. (строк сплати до 18.06.2013р.), №0156201 від 14.05.2013р. (строк сплати до 04.06.2013р.), №ОС-0156741 від 04.06.2013р. (строк сплати до 25.06.2013р.) на загальну суму 6983,93 грн., однак відповідачем у строк, вказаний у накладних та згідно п. 3.4. договору, не проведено в повній мірі розрахунки за отриманий товар внаслідок чого станом на 11.11.2013р. заборгованість відповідача згідно Договору №188 від 08.02.2013р. становить 6212,93 грн. (з урахуванням часткової оплати товару в загальній сумі 771,00 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача за 09.07.2013р. та накладною на повернення товару №9 від 07.08.2013р.).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу, згідно ч. 4 якої, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Згідно ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, факт отримання товару підтверджується видатковими накладними на загальну суму 6983,93 грн., підписаними сторонами, однак відповідачем не оплачено в повній мірі отриманий ним у власність товар в розмірі 6212,93 грн. , що є неприпустимим згідно вимог ст. 526, 530 ЦК України.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Станом на день прийняття судом рішення відповідач не надав суду жодних документів, які б спростовували суму заявленого до стягнення основного боргу чи підтверджували б його сплату.

У зв'язку з наведеним, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму основного боргу є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 6212,93 грн. заборгованості за поставлений згідно договору товар.

Належне виконання грошових зобов'язань покупцем забезпечено сторонами у п. 4.1. Договору пенею у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, за неналежне виконання договірних зобов'язань, в тому числі прострочки в оплаті більше 30 днів, ніж встановлено в п.п. 3.3., 3.4. Договору, винна сторона додатково сплачує штраф в розмірі 10% від суми Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до п. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з ч. 9 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано..

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої неустойки (пені), та поданий розрахунок пені, здійснений, виходячи із загальної вартості переданого товару за період з 05.06.2013р. по 11.11.2013р., що становить 414,99 грн., суд, враховуючи кінцевий строк оплати товару, що вказаний у кожній накладній окрема, беручи до уваги часткову оплату та факт повернення товару за накладною №ОС-0156201 від 14.05.2013р. та здійснивши власні арифметичні підрахунки за період з дати виникнення боргу по 11.11.2013р., дійшов висновку, що до задоволення як обґрунтовані та документально підтверджені підлягають вимоги про стягнення 320,23 грн. пені (розрахунок суду знаходиться в матеріалах справи).

В частині позовних вимог про стягнення 94,76 грн. пені суд відмовляє, оскільки дані вимоги невірно розраховані позивачем.

Також, господарський суд вважає правомірними вимоги про стягнення штрафу, нарахованого на підставі п. 4.2. Договору, в розмірі 10% від суми Договору, що, з урахуванням п. 3.2. Договору , становить 698,39 грн. (6983,93 грн. х 10%), однак, враховуючи, що згідно положень ч. 1 ст. 83 ГПК України суд не вправі виходити за межі позовних вимог, позов в частині стягнення штрафу в сумі 621,29 грн., як такий, що відповідає нормам ст.ст. 230-232 ГК України та правам сторони підлягає до задоволення в заявленому позивачем розмірі 621,29 грн.

Надаючи оцінку положенням пункту 4.2. Договору, суд вважає, що дана умова Договору не суперечить нормам законодавства, так як її зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу, виходячи з факту прострочення виконання договірних зобов'язань і є відмінним від щоденного нарахування пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання.

Така ж правова позиція щодо стягнення штрафних санкцій та пені за невиконання господарського зобов'язання викладена у листі Вищого господарського суду України №0427863-12 від 13.07.2012р. "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши поданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних в розмірі 68,00 грн. , що здійснений за період з 05.06.2013р. по 11.11.2013р., суд, здійснивши власний арифметичний розрахунок по кожній накладній окремо за період з дати виникнення боргу по 11.11.2013р. та з урахуванням часткової сплати боргу відповідачем, вважає обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону та умовам договору вимоги про стягнення 71,87 грн. - 3% річних, однак, враховуючи, що згідно положень ч. 1 ст. 83 ГПК України суд не вправі виходити за межі позовних вимог, відтак, задовольняє вимоги позивача в заявленій сумі (розрахунок суду знаходиться в матеріалах справи).

Надаючи оцінку вимогам щодо стягнення 61,19 грн. інфляційних нарахувань, суд, здійснивши власний розрахунок по кожній накладній окремо за період з дати виникнення боргу по 11.11.2013р. (з урахуванням часткової сплати боргу відповідачем) дійшов висновку про від'ємне значення індексу інфляції в період з червня по жовтень 2013р., у зв'язку з чим дані позовні вимоги відхиляються судом за необґрунтованістю.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача в порядку ст. 22 ЦК України 1500,00 грн. завданих збитків за правову допомогу по підготовці та супроводу даного позову в суді, надану Шрібаком М.М. згідно договору на надання послуг від 02.09.2013р. (копія знаходиться в матеріалах справи).

Розглядаючи дані вимоги, суд враховує наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Збитками в розумінні ч. 2 ст. 22 ЦК України є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Підставою для покладення відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, до якого входять наступні елементи: противоправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між противоправною поведінкою та спричиненням збитків, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

У зв'язку з наведеним, враховуючи правову природу виникнення збитків, підстави для віднесення до їх складу витрат на правову допомогу відсутні, оскільки такі витрати, незалежно від підстав їх виникнення, не мають обов'язкового характеру, не відносяться до обов'язкових платежів, здійснюються на власний розсуд замовника і не можуть бути покладені на іншу особу, адже не знаходяться у необхідному причинному зв'язку із діями відповідача, а тому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 1500,00 грн. збитків за правову допомогу, надану Шрібаком Михайлом Миколайовичем згідно договору на надання послуг від 02.09.2013р., до задоволення не підлягають.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, та відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Отже, в контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Утім, з матеріалів справи слідує, що витрати на правову допомогу позивачу надавалися фізичною особою - Шрібаком Михайлом Миколайовичем згідно умов укладеного договору від 02.09.2013р., оплачені видатковим касовим ордером №741 від 07.10.2013р. в розмірі 1500,00 грн. фізичній особі, а не адвокату (що слідує з довідки позивача №114 від 10.10.2013р.), відтак, у суду відсутні підстави вважати дані витрати судовими в розумінні приписів ст. 44 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України №27/62 від 27.04.2011р.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем у справі підлягають до задоволення частково, в розмірі 7222,45 грн., з яких 6212,93 грн. основного боргу, 320,23 грн. пені, 68,00 грн. - 3% річних та 621,29 грн. штрафу.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються судом на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 17.12.2013р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 22, 95, 509, 525-526, 530, 623, 625, 655, 691, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 1, 2, 4 2 -4 7 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 81 1 , 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна міжлікарняна аптека №128", м. Тернопіль, вул. Клінічна, 1, ідентифікаційний код 21133509, - 6212,93 грн. основного боргу, 320,23 грн. пені, 68,00 грн. - 3% річних, 621,29 грн. штрафу та 1399,70 грн. в повернення сплаченого судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс", м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 49,ідентифікаційний код 326053469.

3. В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "20" грудня 2013 року.

Суддя Н.О. Андрусик