Рішення

від 16.12.2013 по справі 916/2598/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р.Справа № 916/2598/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі Кришиневській Л.Е.

за участю представників:

від позивача - Гричулевич Л.А.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шуз Лайн ЛТД" про стягнення 35 352,59 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк „ПриватБанк" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шуз Лайн ЛТД" про стягнення заборгованості за договором від 17.11.2011 р. в розмірі 35352,59 грн., з яких 22546,32 грн. - заборгованість за кредитом, 7816,06 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 2943,85 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2046,36 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

17.11.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Шуз Лайн ЛТД" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. За ствердженнями позивача, згідно вказаної заяви відповідач приєднався до „Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 17.11.2011 р., тим самим відповідач взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Так, позивач зазначає, що відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26004060900508 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано „Умовами та правилами надання банківських послуг".

Наразі позивач посилається на те, що відповідно до п. 3.18.1.16 Умов при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до „Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом „першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Також відповідно до ст. 3 Закону України „Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Наразі позивач вказує, що згідно з п. 3.18.1.1. вищевказаних Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Відповідно до п. 3.18.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до п. 3.18.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до „Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі „Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - „Угода").

Таким чином, як стверджує позивач, ПАТ КБ „ПриватБанк" свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 23 500,00 грн., про що свідчить виписка по рахунку.

Відповідно до розділу Умов 3.18.4., яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі -„період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Позивач вказує, що при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24.00% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

Також у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Наразі позивач зазначає, що розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Таким чином, за ствердженнями позивача, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку станом на 15.08.2013 р. він має заборгованість перед позивачем в сумі 35352,59 грн., з яких 22546,32 грн. - заборгованість за кредитом, 7816,06 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 2943,85 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2046,36 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.2013 р. позовну заяву ПАТ КБ „ПриватБанк" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2598/13, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідачем відзив на позов не надано, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлений судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців згідно витягу з вказаного реєстру (а.с. 61-62), про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про отримання ухвал суду (а.с. 55, 59).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

17 листопада 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Шуз Лайн ЛТД" в особі директора Вороновича С.Г. (призначено на посаду з 01.06.2011 р.) було подано до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк" заяву про відкриття поточного рахунку та картку з примірниками підписів та відбитком печатки (а.с. 29), відповідно до якої позивач зобов'язався при наявності вільних грошових коштів здійснювати обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк сповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка з клієнтом. Порядок встановлення, зміну ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг (а.с. 30-37) та Тарифами банку (а.с. 38-39), розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Згідно з п. 3.18.1.1. Умов та правил надання банківських послуг кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Відповідно до п. 3.18.1.3 вказаних Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

П. 3.18.1.8 Умов визначено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до „Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі „Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - „Угода").

Відповідно до п. 3.18.1.16 зазначених Умов при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до „Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом „першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта відповідно до п. 3.18.6.1. Умов здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг"(або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Відповідно до п. 3.18.4.1 розділу 3.18.4. Умов, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Так, пунктом 3.18.4.1.1. Умов встановлено, що за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2. Умов).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі -„період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При цьому у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Крім того, згідно п. 3.18.4.4. Умов клієнт зобов'язався сплачувати банку винагороду за використання ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

Так, як стверджує позивач, ПАТ КБ „ПриватБанк" свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши ТОВ „Шуз Лайн ЛТД" кредитний ліміт в розмірі 23 500,00 грн., про що свідчить виписка по рахунку.

З правового аналізу умов укладеного шляхом підписання відповідачем 17 листопада 2011 року заяви про відкриття поточного рахунку та картки з примірниками підписів та відтисків печатки договору банківського обслуговування б/н від 17.11.2011 р., правовідносини сторін за яким регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг (надалі - Умови) та Тарифами банку, які розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, вбачається, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Укладений між банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитних договорів, є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Як встановлено судом, відповідно до укладеного між сторонами 17.11.2011 р. договору банківського обслуговування позивач зобов'язався надавати клієнту кредитні кошти в межах суми встановленого кредитного ліміту, а відповідач як клієнт зобов'язався повертати ПриватБанку отримані кредитні кошти, сплачувати відсотки за користування кредитом та комісію (винагороду) в строки та в розмірі, визначеному в п.п. 3.18.4.1.1.-3.18.4.1.3., 3.18.4.4. Умов та Правил надання банківських послуг, а також виконувати інші зобов'язання, що передбачені Умовами.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір банківського обслуговування б/н від 17.11.2011 р., як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув та не сплатив відсотки за користування наданим кредитом, а також належні до сплати банку інші платежі, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Як вбачається з наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості за договором б/н від 17.11.2011 р. (а.с. 41-42), відповідач в період з 17 листопада 2011 року по 15 серпня 2013 року систематично проводив розрахунки за своїми платежами за рахунок отриманих від банку кредитних коштів в межах встановленого ліміту. З наданої позивачем до суду виписки з поточного рахунку № 26004060900508 (а.с. 66-69) та розрахунку заборгованості за договором б/н від 17.11.2011 р. вбачається, що, починаючи з 25.07.2012 р., відповідачем дебетове сальдо не обнулялось, хоча відповідач мав здійснити обнуління дебетового сальдо до 25-го числа наступного місяця згідно п. 3.18.4.1.1 вищевказаних Умов. Так, відповідачем у вказаний період було отримано від банку кредитні кошти в межах встановленого ліміту 23500,00 грн., але не погашено у повному обсязі згідно умов договору банківського обслуговування б/н від 17.11.2011 р. Відтак, відповідач протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню (25.07.2012 р.), не здійснив погашення кредиту, у зв'язку з чим зазначений кредит, починаючи з 91-го дня в силу п. 3.18.4.1.3 Умов, вважається простроченим з 26.10.2012 р., що також вбачається з виписки з поточного рахунку № 26004060900508 (а.с. 43.). Зокрема, відповідачем було погашено 28.11.2012 р. частково заборгованість в сумі 953,86 грн., у зв'язку з чим з 28 листопада 2012 року за відповідачем рахується прострочена заборгованість в сумі 22546,32 грн.

В свою чергу у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання останній сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості згідно п. 3.18.4.1.3. Умов, що складають за розрахунком позивача 7816,06 грн.

Також згідно п. 3.18.4.4. Умов відповідач зобов'язався сплачувати банку винагороду за використання ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

З наданої до суду позивачем виписки з поточного рахунку № 26004060900508 та з розрахунку заборгованості вбачається, що сальдо кредиту, починаючи з 01.08.2012 р., змінювалось, а сума комісії не була погашена.

Так, з огляду на положення вищевказаного пункту 3.18.4.4. Умов позивачем нараховано з серпня 2012 року комісію в розмірі 2046,36 грн., яка є не погашеною.

Відмовою повернути отримані кредитні кошти за вищевказаним договором та сплатити нараховані проценти за користування кредитним коштами і комісію відповідач порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. В свою чергу вказані обставини є підставою для стягнення суми заборгованості у судовому порядку.

Так, станом на момент розгляду справи згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за Товариством з обмеженою відповідальністю „Шуз Лайн ЛТД" рахується заборгованість перед ПАТ КБ "ПриватБанк" за договором банківського обслуговування б/н від 17.11.2011 р. складає 22546,32 грн. по кредиту, 7816,06 грн. по процентам за користування кредитом, 2046,36 грн. по комісії за користування кредитом.

При цьому слід зазначити, розмір вказаної суми заборгованості відповідач не оспорив та не спростував, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення вказаної суми заборгованості.

Разом з тим суд вважає цілком обґрунтованим застосування позивачем санкцій за прострочку повернення кредиту і сплати нарахованих відсотків. Так, згідно умов вказаного договору відповідач зобов'язався сплачувати нараховані відсотки, здійснити погашення кредиту, проте порушив вказані умови.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до положень частини 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Також відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами .

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

В п. 3.18.5.1. Умов встановлено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3 Умов, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п.3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Разом з тим, п. 3.18.5.4. Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачений п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3 Умов, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Оскільки з 03.09.2012 р. відповідач всупереч п.п. 3.18.4.1.1.-3.18.4.1.3., 3.18.4.4. Умов припинив виконувати належним чином свої договірні зобов'язання, відповідно позивачем згідно з п. 3.18.5.1. Умов нараховувалась відповідачу з 05.09.2012 р. пеня на суму загальної заборгованості за кожний день прострочки, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період її нарахування за кожний день прострочки, яка станом на 15.08.2013 р. складає 2943,85 грн., розрахунок якої міститься в наданому позивачем до суду розрахунку заборгованості (а.с. 41-43).

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем, який є позичальником, не були своєчасно виконані зобов'язання за договором від 17.11.2011 р., на думку суду, позивачем правомірно нараховано пеню на прострочену суму боргу по кредиту в розмірі 2943,85 грн., що узгоджується з вимогами приписів ч. 2 ст. 193, ст. 230 та ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 1 ст. 549, ст. 1050 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 17.11.2011 р. в розмірі 35352,59 грн., у т.ч. 22 546,32 грн. - заборгованість за кредитом, 7816,06 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 2943,85 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2 046,36 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, адже вказана заборгованість виникла у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю „Шуз Лайн ЛТД" своїх зобов'язань по вказаному договору, що було встановлено судом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шуз Лайн ЛТД" про стягнення 35352,59 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шуз Лайн ЛТД" (65063, м. Одеса, вул. Армійська, б. 19, кв. 21; код ЄДРПОУ 36501579) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором б/н від 17.11.2011 р. в розмірі 35352/тридцять п'ять тисяч триста п'ятдесят дві/ грн. 59 коп., у тому числі: 22546/двадцять дві тисячі п'ятсот сорок шість/грн. 32 коп. - заборгованості за кредитом, 7816/сім тисяч вісімсот шістнадцять/грн. 06 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 2943/дві тисячі дев'ятсот сорок три/грн. 85 коп. - пені, 2046/дві тисячі сорок шість/грн. 36 коп. - заборгованості по комісії за користування кредитом, витрати по сплаті судового збору в сумі 1720/одна тисяча сімсот двадцять/грн. 50 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2013 р.

Суддя Петров В.С.