Постанова

від 19.11.2013 по справі 820/10630/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 листопада 2013 р. № 820/10630/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Маренич Т.О.

за участю:

представника позивача - Слоневського М.М.,

представника відповідача - Аракелян Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "УКР-С.В." до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне підприємство "УКР-С.В.", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0001521530 від 18 липня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС 27 червня 2013 р. проведено камеральну перевірку підприємства позивача - ПП підприємства «Укр-С.В», код ЄДРПОУ 31798798, з питань податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2013 р. За результатами перевірки складено Акт №2452/15.3-10/31798798 від 27 червня 2013 р., за висновками якого встановлено порушення ПП «Укр-С.В.» п. 198.6, ст. 198; п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України; п.4.6.7 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Мінфіну №1492 від 25 листопада 2011 р.; п.2 Постанови КМУ №1246 від 29 грудня 2010 р. «Про затвердження порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних». На підставі вказаного акту винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0001521530 від 18 липня 2013 р., яким збільшено підприємству суму грошового зобов'язання з ПДВ на 19731,00 грн., у т.ч. 13154,00 гривень - основне зобов'язання та 6577,00 гривень - штрафні санкції.

Позивач вважає висновки, викладені у акті перевірки, необґрунтованими, помилковими та не підтвердженими фактами і обставинами, а податкове повідомлення-рішення №0001521530 від 18 липня 2013 р. незаконним, винесеним за відсутності правових підстав, у зв'язку з чим просить суд його скасувати. Так, позивач вважає помилковими висновки ДПІ про те, що додаток 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну" щодо ТОВ "ЕКОНОМЕНЕРГО" скаржник мав подавати не з податковою декларацією за травень 2013р., а з податковою декларацією за вересень 2012р., оскільки податкова накладна № 3 видана 04.09.2012р., відповідно і скарга ПП «Укр-С.В» мала бути подана разом з декларацією саме за підсумками вересня 2012р. Так як такого виконано не було, за судженням ДПІ, скаржник не мав права на формування податкового кредиту у відповідному періоді. Позивач не погоджується з такими висновками та стверджує, що правомірно сформував податковий кредит за травень 2013р., і тому у ДПІ відсутні законні підстави щодо неприйняття у складі податкового кредиту за травень 2013р. суми у розмірі 13154, 00 грн., збільшення ПП «Укр-С.В» на цю суму податкового зобов'язання з ПДВ.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.62-63) відповідач вказав, що на підставі п.201.10 ст.200 розділу У Податкового кодексу України, в порядку ст. 76 розділу 11 Податкового кодексу України, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2013р. ПП «Укр-С.В». Перевіркою об'єктивно встановлено порушення підприємством п. 198.6, ст. 198 розділу У; п. 201.10, ст. 201 розділу У Податкового кодексу України; п.4.6.7 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Мінфіну №1492 від 25 листопада 2011 р.; п.2 Постанови КМУ №1246 від 29 грудня 2010 р. «Про затвердження порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних». Так, підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за травень 2013р. податкову накладну за вересень 2012р. № 3 від 04.09.2012р. на суму ПДВ 13154, 40 грн., отриману від ТОВ "ЕКОНОМЕНЕРГО", а додаток № 8 "Заява про відмову надати постачальнику податкову накладну" № 9036323245 від 19.06.2013р. подано до декларації за травень 2013р. Відповідач наполягає, що висновки. викладені в акті камеральної перевірки позивача правомірні, підстав для скасування податкового повідомлення-рішення немає, а тому позовні вимоги ПП «Укр-С.В.» задоволенню не підлягають.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, що позивач - Приватне підприємство «Укр-С.В.» пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним кодом 31798798 (а.с.52-53). На обліку як платник податків підприємство перебуває у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС.

Відповідно до п.75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пп.75.1.1.).

Згідно ст.76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки необов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.10. ст.200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Вказана норма є спеціальною нормою, що регламентує порядок проведення камеральної перевірки саме з податку на додану вартість, в тому числі встановлює строк проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що 27.06.2013 року на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку статті 76 розділу II Податкового кодексу України, старшим державним податковим інспектором ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС Хоменко А.А., проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2013 року Приватного підприємства «Укр-С.В.», код ЄДРПОУ 31798798, за результатами якої складено акт №2452/15.3-10/31798798 від 27.06.2013 року. (а.с.6-9)

В акті камеральної перевірки інспектором викладено висновки про порушення ПП «Укр-С.В.» п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України; п.4.6.7 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Мінфіну №1492 від 25 листопада 2011 року; п.2 Постанови КМУ №1246 від 29 грудня 2010 року «Про затвердження порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних».

Фактичною підставою для згаданих вище висновків слугувало те, що позивачем на підставі податкової декларації за травень 2013 року віднесено до складу податкового кредиту 13154,40грн., сформованих згідно податкової накладної №3 від 04.09.2012 року, котра отримана від ТОВ «Економенерго». (а.с.7). Вказана податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, а додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну» подано до декларації не за травень 2013 року, а за вересень 2012 року. Згідно позиції податкового органу, викладеної в даному акті перевірки, у разі порушення постачальником порядку реєстрації податкових накладних, платник податку-покупець має право на включення сум за такими податковими накладними до податкового кредиту виключно у тому звітному періоді, в якому постачальником допущено порушення порядку їх реєстрації.

На підставі вказаного акту камеральної перевірки, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0001521530 від 18.07.2013.2013 року, яким ПП «Укр-С.В.» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 20731,00грн., у тому числі 13154,00грн. - за основним платежем та 6577,00 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.(а.с.10).

Перевіряючи висновки відповідача і винесений на їх підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

За матеріалами справи, між ПП «Укр-С.В.» та ТОВ «ЕКОНОМЕНЕРГО» укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №01-01 від 04.01.2012 року, відповідно до якого ТОВ «ЕКОНОМЕНЕРГО» (постачальник) зобов'язувався поставити і передати у власність товар (нафтопродукти), а ПП «Укр-С.В.» (покупець) зобов'язувався прийняти та своєчасно оплатити товар. (а.с.47-49).

04.09.2012р. постачальник здійснив поставку покупцю товару (газ скраплений) загальною вартістю 78926, 40 грн.. у т.ч. ПДВ - 13154 грн. Поставка відображена документально видатковою накладною №РН-0319 від 04.09.2012 року (а.с.50), а також товарно - транспортною накладною від 04.09.2012р.

Відповідач стверджує, а позивач не заперечує, що ТОВ «ЕКОНОМЕНЕРГО» не зареєстрував податкову накладну № 3 від 04.09.2012р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вказана податкова накладна № 3 від 04.09.2012р. була включена позивачем до податкової декларації з ПДВ за вересень 2012р. Однак, самостійно виявивши помилку, ПП «Укр-С.В.» подало до ДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ від 08.11.2012 року (а.с.28-32).

Відповідно до п.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, позивач самостійно виправив допущену ним помилку, сформований податковий кредит по операції з ТОВ «ЕКОНОМЕНЕРГО» виключив з декларації за вересень 2012р.

20.06.2013 року ПП «Укр-С.В.» подав до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС податкову декларацію з ПДВ за травень 2013 року з додатками (а.с.11-12), у тому числі з додатком №5 податкових зобов'язань у розрізі контрагентів. Податкова декларація та додатки були надіслані в електронній формі та отримані відповідачем, про що свідчать відповідні квитанції. (а.с.15-18).

Разом з декларацією позивач надав заяву за формою Додатку 8 до податкової декларації, в якій поскаржився на ТОВ «ЕКОНОМЕНЕРГО» щодо відсутності реєстрації податкової накладної № 3 від 04.09.2012р. (а.с.19).

Також позивачем таку саму заяву було подано у письмовій формі до канцелярії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС разом з відповідними копіями первинних документів, про що свідчить відмітка на супровідному листі № 79 від 19.06.2013р. (а.с.44).

Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 Податкового Кодексу).

За приписами п.198.3. Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно п. 201.6. ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4).

Податкова накладна (згідно з пунктом 201.7 статті 201 Кодексу) виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.201.10 Кодексу).

Згідно з абз. 11 п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

У пункті 9 "Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту", затвердженої Наказом ДПС України № 127 від 16.02.2012р. вказано, що платник податку має право сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які взяті на облік у поточному звітному періоді, але виписані у податкових періодах, що передує звітному, в таких випадках: податкові накладні, взяті на облік у звітному періоді, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів.

Враховуючи, що позивач виконав умову щодо надання до звітної декларації з ПДВ Додатку 8 із зазначенням постачальника, який не вніс до Єдиного реєстру податкову накладну, суд приходить до висновку про правомірність віднесення суми ПДВ за спірною податковою накладною, виписаною ТОВ «ЕКОНОМЕНЕРГО» у вересні 2012 року, у тому звітному періоді, в якому позивач вирішив їх включити, в даному випадку у жовтні 2012 року, тобто до спливу 365 календарних днів з дня складання податкових накладних, що відповідає вимогам пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Отже, встановлені судом фактичні обставини справи не дають можливості зробити висновок, що платником податку були порушені вказані в акті перевірки норми податкового законодавства.

Також суд звертає увагу на те, що імперативною нормою п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідна позиція була також підтримана Верховним судом України (постанова Верховного Суду України від 26 березня 2012 р. у справі № 21-268а11), який зазначив, що у разі, якщо право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків - ПП «Укр-С.В.», порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам податкового законодавства та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ПП "УКР-С.В." у сфері публічно - правових відносин, позов слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "УКР-С.В." до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0001521530 від 18.липня 2013 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства "УКР-С.В." (код ЄДРПОУ - 31798798, місцезнаходження: м.Харків, вул. 23 серпня. буд.47, кв.7, 61018) судові витрати по справі у розмірі 172,05грн. (сто сімдесят дві гривні п'ять копійок)

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 20 листопада 2013 року.

Суддя Панченко О.В.