Постанова

від 19.12.2013 по справі 826/17601/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2013 року 15:35 № 826/17601/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомВпроваджувального науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Поліном і КО» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Ю.О.ЕЛЕКТРОНІКС-1» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2013 № 0001102280 та № 0001112280,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Впроваджувальне науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Поліном і КО» з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2013:

- № 0001102280, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 34335 грн. за основним платежем та на 17168 грн. за штрафними санкціями;

- № 0001112280, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 32700 грн. за основним платежем та на 16350 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки ДПІ, покладені в основу оскаржуваних рішень, ґрунтуються на нікчемності правочину, укладеного позивачем з його контрагентом (третьою особою), та у зв'язку з цим на безтоварності спірних операцій.

У свою чергу висновки про нікчемність зроблені з урахуванням пояснень зареєстрованого директора ТОВ «Ю.О.ЕЛЕКТРОНІКС-1» щодо непричетності до діяльності зазначеного товариства, які в свою чергу надані в рамках кримінального провадження, порушеного за фактом фіктивного підприємництва стосовно контрагента позивача.

Проте, як зазначає позивач, зазначені в акті перевірки факти не є встановленими і потребують доказування, тому посилання на них, як на підставу визнання правочину нікчемним також потребують доведення. При цьому, як зазначає позивач визнання правочинів нікчемними не належить до повноважень податкового органу, а отже, як вважає позивач, ДПІ діяла з перевищенням повноважень. Позивач вважає висновки, покладені в основу оскаржуваних рішень такими, що ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

У той же час, як зазначає позивач, спірні операції (поставка товарів) з контрагентом (ТОВ «Ю.О.ЕЛЕКТРОНІКС-1») фактично проведені, їх проведення оформлено первинними документами (у т.ч. наявні товарно-транспортні накладні в якості підтвердження перевезення товарів транспортними засобами) та супроводжуються податковими накладними, а отже підстав для невизнання податкових вигод позивача не має.

При цьому, як зазначає позивач, під час перевірки відповідачу було надано вичерпний перелік документів, які супроводжували спірні операції, однак ДПІ по суті було проігноровано всю первинну документацію за спірними операціями, що призвело до прийняття необґрунтованих рішень.

ДПІ з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірні рішення законними та обґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.

Направлена третій особі копія ухвали суду про залучення її в якості третьої особи не вручена поштою з незалежних від суду причин («відсутність адресата за адресою»), у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали суду вважається врученою в силу закону, а третя особа - належним чином повідомленою про розгляд справи. Проте, третя особа в судове засідання не з'явилися, поважних причин неявки у судове засідання не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи не подавала, виходячи з чого та з урахуванням того, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третіх осіб.

Виходячи з положень ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи при цьому неприбуття у судове засідання третьої особи, яка була належним чином повідомлена про розгляд справи, у судовому засіданні 12.12.2013 р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Впроваджувального науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Поліном і КО» (код ЄДР 21472157, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12) з питань дотримання вимог податкового законодавства та своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до бюджету ПДВ та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Ю.О.ЕЛЕКТРОНІКС-1» (код ЄДР 32799525) за період з 01.05.2012 по 30.11.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 1782/22.8-15/21472157 від 06.06.2013 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено, що між ТОВ «Ю.О.ЕЛЕКТРОНІКС-1» (Постачальник) та ВНВ ТОВ «Поліном і КО» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1П-ЕЛК2012 від 17.07.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовляти та поставляти покупцю товар зазначений у специфікації.

ДПІ також встановлено, що на виконання умов договору ТОВ «Ю.О.ЕЛЕКТРОНІКС-1» виписано на адресу позивача видаткові та податкові накладні на загальну суму 196200 грн., у т.ч. ПДВ 32700 грн., перелік та реквізити яких зазначено у табличному вигляду на стор. 4 Акту перевірки.

В Акті перевірки зазначено, що суми ПДВ за вказаними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту, зокрема за серпень-жовтень 2012 року.

Також зазначено, що розрахунки між сторонами договору проведено безготівково.

Надалі в Акті перевірки зазначається, що до ДПІ надійшов лист із постановою слідчого СУ ГУМВС України у м. Києві від 15.03.2013 щодо проведення перевірки ВНВ ТОВ «Поліном і КО». Також вказано, що до даного листа надані пояснення гр. ОСОБА_2 та витяг із кримінального провадження від 24.01.2013 передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Так, слідчим СУ ГУМВС України у м. Києві 24.01.2013 року отримано пояснення від гр. ОСОБА_2, згідно яких останній пояснив, що восени 2011 року зареєстрував на своє ім'я ТОВ «Ю.О.ЕЛЕКТРОНІКС-1» за фінансову винагороду та до фінансово-господарської діяльності даного підприємства ніякого відношення не має.

Виходячи з наведеного, ДПІ прийшла до висновку, що ТОВ «Ю.О.ЕЛЕКТРОНІКС-1» безпідставно сформовано податкові зобов'язання по податковим накладним, виписаним на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів, у т.ч. на адресу ВНВ ТОВ «Поліном і КО», зокрема складені ТОВ «Ю.О.ЕЛЕКТРОНІКС-1» із позивачем первинні документи не відповідають вимогам законодавства, а угода укладена між ними є нікчемною, у зв'язку з чим не має підстав для включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ суми за відносинами із зазначеним контрагентом.

Враховуючи наведене, як зазначає ДПІ, позивачем завищено податковий кредит з ПДВ за період серпня-жовтня 2012 року на загальну суму 32700 грн., а також заниження податку на прибуток за III-IV квартали 2012 року на загальну суму 34 335 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо обставин здійснення спірних операцій за відносинами позивача з ТОВ «Ю.О.ЕЛЕКТРОНІКС-1», під час розгляду справи встановлено наступне.

Так, між ТОВ «Ю.О.ЕЛЕКТРОНІКС-1» (Постачальник) та ВНВ ТОВ «Поліном і КО» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1П-ЕЛК2012 від 17.07.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовляти та поставляти покупцю товар зазначений у специфікації. Відповідно специфікації предметом поставки є «Мідносульфатний електрод порівняння МСЕП»

Пунктом 1.2 договору визначено, що загальна сума договору визначається, як сума поставок партій товару, згідно з видатковими накладними.

Відповідно до п. 2.2 договору постачальник поставляє товар на умовах DDP (доставка на склад покупця) (в редакції Інкотермс 2010 року). Перехід права власності на товар відбувається в момент поставки та підписання видаткових накладних.

На виконання умов договору ТОВ «Ю.О.ЕЛЕКТРОНІКС-1» виписано на адресу позивача видаткові накладні від 10.08.2012 № 225 на суму 46800 грн., у т.ч. ПДВ 7800 грн., від 03.09.2012 № 72 на суму 54000 грн., у т.ч. ПДВ 9000 грн., від 17.09.2012 № 538 на суму 54000 грн., у т.ч. ПДВ 9000 грн., від 17.10.2012 № 544 на суму 41400 грн., у т.ч. ПДВ 6900 грн. Всього на суму 196200 грн., у т.ч. ПДВ 32700 грн.

На підставі договору позивачу також видано податкові накладні, суми та реквізити яких повністю відповідають видатковим накладним.

Між сторонами проведено розрахунки по договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

В той же час, на підтвердження здійснення фактичної поставки продукції транспортними засобами, під час розгляду справи надано товарно-транспортні накладні на кожну вищезазначену дату оформлення видаткових накладних на товар, в яких (ТТН) міститься посилання на найменування вантажовідправника, адресу складу покупця: АДРЕСА_1 та зазначений перелік одиниць товару відповідно до видаткових накладних. При цьому, третя особа (ТОВ «Ю.О.ЕЛЕКТРОНІКС-1») визначена в ТТН замовником перевезення та вантажовідправником, а позивач вантажоодержувачем. Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів витребування транспортних документів у позивача або/та доказів відмови позивача у наданні таких документів.

Щодо подальшого руху придбаного товару позивачем до матеріалів справи надано договір поставки, який укладений між позивачем та ТОВ «Західна трубопровідна компанія», предметом якого (договору) є взаємовідносини з реалізації мідносульфатного електроду порівняння МСЕП.

На підтвердження наявності у позивача приміщень для цілей виконання спірних операцій, останнім надано копію договору № 02/01-2012 від 01.02.2012, укладеного із ФО ОСОБА_1, щодо користування складським приміщенням за адресою АДРЕСА_1 (та сама адреса, що визначена в ТТН).

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема , це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку ДПІ тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені ДПІ в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, сукупність досліджених під час розгляду справи вищезгаданих документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у т.ч. ТТН, матеріали щодо руху товарів (у т.ч. подальшого, після придбання), з урахуванням того, що спірні операції з боку контрагента по суті мали характер перепродажу продукції, що не потребує значних трудових та адміністративних ресурсів, не дає підстав для висновку про нездійснення спірних операцій та висновку про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ та витрат.

Доводи, покладені податковим органом в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними , висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірних рішень.

В контексті доводів відповідача, викладених в Акті перевірки, слід зазначити, що відповідачем під час розгляду справи не надано вироку або іншого рішення суду, прийнятого в рамках кримінального провадження, відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагентів позивача на підставних осіб.

При цьому, слід зазначити, що під час розгляду справи відповідачем не надано: рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами; рішень судів про визнання правочинів з контрагентами недійсним з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішень судів, які б були прийняті в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В контексті наведеного слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.

У взаємозв'язку з наведеним, суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не надано висновків експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Щодо власне виконання спірних операцій, слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Під час розгляду справи з боку ДПІ не доведено кількості працівників та обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Як вже зазначено вище, доводи ДПІ щодо не підтвердження здійснення контрагентом поставки товару спростовуються, крім власне базових первинних документів, також наданими під час розгляду справи товарно-транспортними накладними на кожну дату оформлення видаткових накладних на товар, в яких (ТТН) міститься посилання на найменування експедитора, адресу складу покупця: АДРЕСА_1 та зазначений повний перелік одиниць товару відповідно до видаткових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що під час розгляду справи не доведено жодних обставин, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відтак, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних податкового кредиту за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані сторонами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваних рішень, не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень податкового законодавства. В свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Впроваджувального науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Поліном і КО» (код ЄДР 21472157, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12) задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.06.2013 № 0001102280 та № 0001112280, які прийняті ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін