Постанова

від 05.12.2013 по справі 826/14720/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

05 грудня 2013 року 14:33 справа №826/14720/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача : Лопатіної А.С.;

відповідача: Безручко В.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР ТЕК" доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16 вересня 2013 року (відповідно до поштової відмітки на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР ТЕК" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ПАРТНЕР ТЕК") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2013 року №0000715.6-26.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/14720/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 05 грудня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів, зокрема Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві; реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів територіальні органи Державної податкової служби, у тому числі Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби, та визначено, що територіальні органи Міністерства доходів і зборів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються, зокрема Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є правонаступником Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 15 березня 2013 року №0000715.6-26 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "ПАРТНЕР ТЕК" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 939 728,66 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 27 лютого 2013 року №51/15.6.27 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ "ПАРТНЕР ТЕК" (код за ЄДРПОУ 36469059) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за січень, квітень 2012 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення в розмірі 1 939 728,66 грн., у тому числі: за січень 2012 року - на 1 149 675,77 грн., за квітень 2012 року - на 789 781,55 грн.

Встановлені в Акті перевірки порушення відповідач мотивує тим, що під час здійснення заходів з метою проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "СВЄГО" встановлено, що останнє здійснювало діяльність, пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам та відсутність реального здійснення господарських операцій, що є порушенням вимог Податкового кодексу України.

Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважається скасованим, у зв'язку з пропуском строку розгляду скарги позивача; господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, а придбаний товар використано у межах господарської діяльності підприємства.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ "ПАРТНЕР ТЕК", виходячи з наступних мотивів.

Судом встановлено, що за перевірений період ТОВ "ПАРТНЕР ТЕК" здійснювало господарські операції з підприємством ТОВ "СВЄГО", на підставі яких включало до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідні суми податку.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "ПАРТНЕР ТЕК" та ТОВ "СВЄГО", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "ПАРТНЕР ТЕК" (покупець) та ТОВ "СВЄГО" (постачальник) укладено договір поставки від 01 липня 2011 року №П16, за умовами якого постачальник зобов'язується передати товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість на умовах договору.

Згідно видаткових накладних ТОВ "СВЄГО" поставило позивачу блок індикації, блок системний, антену GSM AP 24 A, адаптер, акумулятор, автопластилин, кабель, клавіатуру, колесо, конденсатор тощо, на загальну суму 11 636 743,71 грн.

ТОВ "СВЄГО" виписало позивачу податкові накладні, датовані січнем, квітнем 2012 року, на загальну суму 11 636 743,71 грн. грн., у тому числі податок на додану вартість - 1 939 457,32 грн.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки банку, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, квітень 2012 року, відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "СВЄГО", у зв'язку з придбанням товару.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "СВЄГО" - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Крім того, за правилами пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України право на податковий кредит не ставиться в залежність від наявності первинних документів, а необхідними та достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням та наявність належним чином оформлених податкових накладних.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

За визначенням частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що основними видами діяльності ТОВ "ПАРТНЕР ТЕК" зокрема є виробництво комп'ютерів і периферійного устаткування, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Матеріали справи підтверджують, що комплектуючі та матеріали для виробництва касових апаратів придбані позивачем у ТОВ "СВЄГО" з метою виготовлення касових апаратів.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "СВЄГО" та факту використання придбаних робіт у господарській діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: договору від 01 жовтня 2010 року №Д01/10/2010, укладеного між позивачем та ТОВ "Юнісістем", згідно якого виконувались роботи з виготовлення продукції на замовлення ТОВ "ПАРТНЕР ТЕК"; актів передачі виготовленої продукції з давальницької сировини за договором від 01 жовтня 2010 року №Д01/10/2010; актів про прийняття-передачу в переробку ТМЦ; калькуляції вартості виробництва продукції; виписки банку на підтвердження оплати за виконання робіт.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції ТОВ "ПАРТНЕР ТЕК" з ТОВ "СВЄГО" є такими, що здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "СВЄГО" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ "СВЄГО" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Слід зазначити, що порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни, зафіксовані у відповідному акті перевірки, не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови підтвердження реальності господарської операції.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного в межах спірних правовідносин між позивачем та ТОВ "ПАРТНЕР ТЕК", а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ "ПАРТНЕР ТЕК" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "СВЄГО", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Суд також вважає обґрунтованими доводи позивача про пропущення податковим органом строку розгляду скарги ТОВ "ПАРТНЕР ТЕК" від 27 березня 2013 року №17, з огляду на наступне.

Згідно пункту 56.8 статті 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Аналогічні правові норми містить Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 19 листопада 2012 року №1203, яке визначає порядок подання та розгляду органами державної податкової служби скарг платників податків при оскарженні в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень про визначення сум грошових зобов'язань платника податків або будь-яких інших рішень органів державної податкової служби.

Відповідно до пункту 13 Положення орган державної податкової служби зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник органу державної податкової служби (заступник керівника) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад строк, визначений в абзаці першому цього пункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього пункту.

У разі якщо керівник органу державної податкової служби (заступник керівника) відповідно до процедури адміністративного оскарження приймає рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього пункту, пеня не нараховується протягом таких додаткових строків незалежно від результатів адміністративного оскарження.

Пунктом 16 Положення встановлено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу державної податкової служби (заступника керівника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, що настає за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника органу державної податкової служби (заступника керівника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.

Як свідчать матеріали справи, спірне податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку, а саме подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2013 року №0000715.6-26, яку відповідно до відмітки Державної податкової служби у місті Києві отримано 27 березня 2013 року; копію зазначеної скарги позивачем подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та отримано 27 березня 2013 року, що підтверджується відповідною відміткою на копії рішення.

Таким чином, рішення за наслідками розгляду скарги позивача повинно бути прийняте та надіслане ТОВ "ПАРТНЕР ТЕК" протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, тобто до 16 квітня 2013 року (включно).

У разі прийняття рішення про продовження строку розгляду скарги понад 20-денний строк, але не більше 60 календарних днів, податковий орган зобов'язаний письмово повідомити про це платника податків до закінчення 20-денного строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Рішення про продовження строку розгляду первинної скарги, яким вирішено продовжити строк розгляду скарги до 26 травня 2013 року, прийнято Державною податковою службою у місті Києві 12 травня 2013 року, що підтверджується копією вказаного рішення, яка міститься в матеріалах справи.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що дата вказана у рішенні про продовження строку розгляду первинної скарги - 12 травня 2013 року є опискою, а рішення прийняте та направлене позивачу 09 квітня 2013 року, з огляду на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що рішення про продовження строку розгляду первинної скарги ТОВ "ПАРТНЕР ТЕК" прийняте Державною податковою службою у місті Києві, однак жодних повідомлень про допущення описки у рішенні чи будь-яких пояснень з даного приводу від Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (правонаступник Державної податкової служби у місті Києві) до суду не надходило, а тому висновки відповідача про наявність у зазначеному рішенні описки є необґрунтованими та не підтверджуються документально.

Відповідачем надано в матеріали справи копію повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якої ТОВ "ПАРТНЕР ТЕК" отримано рекомендовану кореспонденцію 17 квітня 2013 року, однак жодних доказів на підтвердження того, що позивачем отримано саме рішення про продовження строку розгляду первинної скарги, наприклад реєстру відправки поштової кореспонденції чи будь-яких інших доказів, на підставі яких можливо було б ідентифікувати факт направлення позивачу зазначеного рішення 09 квітня 2013 року, відповідачем до суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення про продовження строку розгляду первинної скарги не було надіслано ТОВ "ПАРТНЕР ТЕК" до закінчення двадцятиденного строку, встановленого пунктом 56.8 статті 58 Податкового кодексу України, а тому скарга вважається повністю задоволеною на користь позивача.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 15 березня 2013 року №0000715.6-26 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ПАРТНЕР ТЕК" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР ТЕК" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 15 березня 2013 року №0000715.6-26.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР ТЕК" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко