Постанова

від 12.12.2013 по справі 826/15939/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 грудня 2013 року 13:25 справа №826/15939/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача : Березюк Л.В.;

відповідача: Сперкача С.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Торговий дім "Хімпродекс" доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хімпродекс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Торговий дім "Хімпродекс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2011 року №000166.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15939/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 28 листопада 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Судом встановлено, що ДПІ у Печерському районі, є правонаступником Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, яка, у свою чергу, є правонаступником Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, тобто позивач є правонаступником Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20 вересня 2011 року №000166 згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Торговий дім "Хімпродекс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2009 року у розмірі 288 199,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 890,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 05 вересня 2011 року №142/0763/33152466 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хімпродекс" (код за ЄДРПОУ 33152466) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2009 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2009 року на 288 199,00 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовано наступним: до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за червень та серпень 2009 року підприємство неправомірно віднесло суми податку на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Поділляагротранс" у квітні та травні 2009 року, оскільки, на думку відповідача, право формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних у попередніх звітних періодах, виникає лише у разі надання платником податків доказів, які б підтверджували отримання податкових накладних із запізненням (лист з рекомендованим повідомленням про вручення із відбитком календарного поштового штемпеля), або подання скарги на постачальника; однак позивач не надав до перевірки доказів отримання із запізненням податкових накладних, ТОВ "Поділляагротранс", чи доказів подання скарг на постачальника.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, виходячи з того, що отримання податкової накладної із запізненням, але з урахуванням граничного строку давності у 1095 днів, не позбавляє права платника податку включати до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість у періоді отримання податкової накладної; подання скарги на постачальника є правом, а не обов'язком покупця.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав, зазначених у Акті перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ "Торговий дім "Хімпродекс", виходячи з наступних мотивів.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент формування податкового кредиту був Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"(який застосовувався до спірних правовідносин на момент їх виникнення), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та придбання товарів і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому суд звертає увагу, що Закон України "Про податок на додану вартість" пов'язує дату права виникнення на податковий кредит або з датою списання коштів в оплату вартості товарів (послуг), або з датою отримання відповідної податкової накладної; Закон не встановлює обов'язку платника податку формувати податковий кредит за певний звітний період на підставі податкових накладних, складених виключно за такий звітний період та не передбачає обов'язку платника податку надавати податковому органу будь-яких документальних підтверджень отримання від постачальників податкових накладних саме в тому періоді, в якому вони відображені.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2013 року у справі №2а-1582/12/2070.

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Матеріали справи підтверджують, а відповідачем не спростовано, що ТОВ "Торговий дім "Хімпродекс" в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням товарів у ТОВ "Поділляагротранс" з метою подальшого використання у межах господарської діяльності.

Так, на підставі договору поставки від 01 січня 2009 року №01/01-ЖК та видаткових накладних, датованих квітнем та травнем 2009 року, ТОВ "Поділляагротранс" поставило позивачу жирні кислоти соапстоків (моно карбовані жирні кислоти).

ТОВ "Поділляагротранс" виписало протягом квітня, травня 2009 року ТОВ "Торговий дім "Хімпродекс" податкові накладні у тому числі на загальну суму 2 215 530,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 369 255,00 грн., які оформлені належним чином та відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом встановлено, що придбані у ТОВ "Поділляагротранс" жирні кислоти соапстоків у подальшому реалізовано нерезидентам за межі митної території України, що підтверджується зовнішньоекономічними контрактами, укладеними з компанією Nordische Futterfette Carroux Polska. zo.o., вантажними митним деклараціями та інвойсами, копії яких знаходяться в матеріалах справи, тобто з метою використання у межах господарської діяльності.

Доводи відповідача про необхідність подання ТОВ "Торговий дім "Хімпродекс" скарги на постачальника є помилковими, оскільки абзац другий підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України, який передбачає, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, не є імперативною нормою, а передбачає лише право платника податку звернутися до податкового органу зі скаргою і саме у випадку відмови постачальника надати податкову накладну.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач правомірно формував податковий кредит за грудень 2009 року, а висновки ДПІ у Печерському районі м. Києва про порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" такими, що не підтверджуються нормативно та документально.

За таких підстав, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20 вересня 2011 року №000166 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Торговий дім "Хімпродекс" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Торговий дім "Хімпродекс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 20 вересня 2011 року №000166.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Торговий дім "Хімпродекс" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко