Рішення

від 16.12.2013 по справі 919/1304/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року справа № 919/1304/13 за позовом державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт"

(99011, м. Севастополь, пл. Нахімова,3)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Галеон-Крим» (99011 м. Севастополь, вул. Леніна,50)

про стягнення 8714,54 грн.,

суддя Щербаков С.О.

За участю:

представника позивача - Ісаєва Н.О., довіреність №39 від 14.11.2013;

представника відповідача -не з'явився,

Суть спору:

08.11.2013 Державне підприємство «Севастопольський морський торговельний порт» звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Галеон-Крим», в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №1212/382 від 28.12.2012 в розмірі 9837,64 грн., з яких: 9042,16 грн., 610,59 грн. пені та 184,89 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги із посиланням на статті 625-626 Цивільного кодексу України, умови Договору №1212/382 від 28.12.2012, обгрунтовані порушенням відповідачем договірних зобов'язань по оплаті за портові послуги за цим договором.

Ухвалою суду від 11.11.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засідання на 27.11.2013.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи 27.11.2013 відкладався на 16.12.2013.

До початку судового засідання 16.12.2013 представником позивача через канцелярію суду було надане письмове клопотання про уточнення позовних вимог із зазначенням ціни позову про стягнення іноземної валюти в еквіваленті в національній валюті (гривні) відповідно до офіційного курсу НБУ на день подання позову до суду, в якому позивач просив стягнути з відповідача суму боргу за надані послуги в розмірі 1001,66 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 8006,27 грн., пеню в сумі 560,90 грн. та 3% річних в розмірі 147,37 грн., а всього 8714,54 грн.

Зазначена заява представника позивача була прийнята судом до розгляду в судовому засіданні 16.12.2013.

У судовому засіданні 16.12.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням наданої ним заяви від 16.12.2013 в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 11.11.2013 повторно не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до підпункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Також статтею 64 ГПК України визначено, що у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали про порушення провадження надсилалась судом відповідачу рекомендованим листом з повідомленням та була ним отримана 14.11.2013, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 28). Копія ухвали про відкладення розгляду справи на 16.12.2013 також надсилалась відповідачу своєчасно.

Таким чином, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідач не скористався правом, наданим його статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а справа підлягає розгляду у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами, що також узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 16.12.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 між державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" (далі -Порт) та товариством з обмеженою відповідальністю «Галеон-Крим» (далі - Агент) був укладений договір №1212/382, відповідно до пункту 2.1 якого Порт зобов'язався надавати послуги, заявлені Агентом по швартуванню, буксировці та інші, узгоджені з Портом, а також організовувати виконання попередньо узгоджених з Портом заявок Агента, пов'язаних із обслуговуванням суден Портом.

Відповідно до п. 3.1. Договору Агент зобов'язався сплачувати портові збори та послуги у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України №1544 від 12.10.2000 до виходу судна з порту на підставі рахунку, який Агент самостійно отримує в відділі маркетингу та комерційної роботи (ОМіКР). Після відходу судна на підставі усіх первинних документів про надані послуги (нарядів, ордерів, довідок та інш.) відділ маркетингу та комерційної роботи (ОМіКР) порту формує кінцевий рахунок за послуги порту, які Агент також отримує самостійно. Рахунок сплачується Агентом на протязі 5-ти банківських днів від дня отримання рахунку. У разі несвоєчасної оплати Агентом платежів за даним Договором, Агент сплачує Порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до підпункту 3.2 Договору, оплата портових зборів та послуг Порту здійснюється в національній валюті України або в іншій іноземній валюті у відповідності із Декретом Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 №1544 (зі змінами та доповненнями), та іншим діючим законодавством. Нарахування здійснюється у відповідності з діючим законодавством України.

Згідно п.3.4. Договору, усі розрахунки з Портом за надані послуги судам, що заявлені Агентом, проводяться Агентом, який несе за це відповідальність у повному обсязі, незалежно від перерахування коштів від судновласника (фрахтувальника, оператора), а саме: портові збори; збори та плати за послуги, що надаються судам іноземного плавання в морських торгівельних портах України; плати за послуги за тарифами, затвердженими наказом начальника порту.

Даний договір, згідно п. 4.5. Договору набирає чинності з 28.12.2012 та діє до 31.12.2012.

Останньою додатковою угодою №4 від 23.05.2013 до Договору, було продовжено строк дії даного Договору до 13.06.2013 включно (а.с. 14).

Позивачем були отримані заявки від відповідача - ТОВ «Галеон-Крим» щодо надання певних портових послуг (а.с. 16-19, 21).

На виконання умов вказаного договору, позивачем були надані послуги відповідачу на загальну суму - 2104,02 доларів США, що підтверджується виставленими рахунками №509 від 05.04.2013 на суму 2102,54 доларів США (а.с.20) та №ПК1-71 від 26.04.2013 на суму 1,66 доларів США (а.с. 25), а також актами виконаних робіт №183 від 05.04.2013 (а.с. 22) та №ПК1-71 від 26.04.2013 (а.с. 26).

Проте, на думку позивача, відповідачем не в повному обсязі виконані зобов'язання за договором №1212/382 від 28.12.2012 щодо повного та своєчасного перерахування грошових коштів за надані послуги, в зв'язку із чим у останнього утворилась заборгованість, яка з урахуванням уточнень становить 1001,66 доларів США, що за курсом НБУ складає 8006,27 грн., а також були нараховані пеня та 3% річних.

Невиконання відповідачем зобов'язань за договором щодо повної та своєчасної оплати за отримані послуги і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами був укладений договір №1212/382 від 28.12.2012, який став підставою виникнення у відповідача зобов'язань щодо здійснення плати за надані портові послуги (а.с. 9-10).

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина перша статті 902 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок виконавця надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов договору стосовно повного та своєчасного внесення плати за договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач зобов'язався відповідно до п. 3.1 Договору сплачувати портові збори та послуги на протязі 5-ти банківських днів від дня отримання рахунку, однак зазначений обов'язок не виконав, та не сплатив заборгованість за надані позивачем портові послуги, яка станом на момент звернення позивача до суду з позовом становить 1001,66 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день подачі позову становить 8006,27 грн.

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за надані позивачем портові послуги по договору №1212/382 від 28.12.2012 на загальну суму - 1001,66 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день подачі позову становить 8006,27 грн.

Враховуючи те, що оплата позивачу за надані портові послуги є обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги у розмірі 1001,66 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день подачі позову становить 8006,27 грн.

Щодо стягнення пені за невиконання зобов'язання з оплати товару у розмірі 560,90 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Також пунктом 3.1 Договору серед іншого передбачено, що у разі несвоєчасної оплати Агентом платежів за даним Договором, Агент сплачує Порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу..

Статтею 549 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань " платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на те, що судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за надані портові послуги, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, який міститься у заяві позивача від 16.12.2013, суд зазначає, що він є вірним, та таким, що відповідає умовам договору і чинному законодавству.

Таким чином сума пені підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 560,90 грн. Отже, у цій частині позов підлягає задоволенню повністю.

Також, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 147,37 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за користування чужими коштами, суд дійшов висновку що він є вірним та відповідає умовам договору та чинному законодавству.

За таких обставин позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 8714,54 грн., з яких: 1001,66 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 8006,27 грн. - основна сума заборгованості, пеня у розмірі 560,90 грн. та 3% річних в сумі 147,37 грн.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України, понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору в сумі 1720,50 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Галеон-Крим» (99011, м. Севастополь, вул. Леніна,50, ЄДРПОУ 37251049, р/р 2601010291252 в ПАТ «ВТБ Банк» м. Київ, МФО 321767 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова,3, ЄДРПОУ 01125548, р/р 2600501885154 в СФ ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», МФО 384986 або на будь-який інший рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість у розмірі 8714,54 грн . (вісім тисяч сімсот чотирнадцять грн. 54 коп.), з яких: 1001,66 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 8006,27 грн. основної суми заборгованості, пені у розмірі 560,90 грн. та 3% річних в сумі 147,37 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Галеон-Крим» (99011, м. Севастополь, вул. Леніна,50, ЄДРПОУ 37251049, р/р 2601010291252 в ПАТ «ВТБ Банк» м. Київ, МФО 321767 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова,3, ЄДРПОУ 01125548, р/р 2600501885154 в СФ ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», МФО 384986 або на будь-який інший рахунок, зазначений стягувачем) судовий збір у розмірі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят гривень 50 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 21.12.2013.

Суддя С.О. Щербаков