Рішення

від 25.11.2013 по справі 5011-20/18178-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-20/18178-2012 25.11.13

За первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник - 9"

про стягнення 86 596,81 грн.

та

за зустрічним позовом Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник - 9"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про стягнення безпідставно отриманих коштів

Головуючий суддя Цюкало Ю.В.

Суддя Привалов А.І.

Суддя Ломака В.С.

У засіданні брали участь:

від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Мірошник М.М. (за довіреністю від 23.10.2013 №261);

від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): не з'явився;

В судовому засіданні 25 листопада 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - позивач) з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник - 9" (надалі - відповідач) про стягнення 86 596,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було порушено умови Договору № 8698/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення від 06.12.2000 в частині сплати наданих послуг, в наслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість, а відтак позивач просить Господарський суд міста Києва стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник - 9" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" основну суму боргу - 79 477, 12 грн., інфляційні витрати - 3 439,01 грн., 3 % річних - 3 512, 44 грн. та пеню - 168, 24 грн., що разом складає 86 596, 81 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №5011-20/18178-2012 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.01.2013.

09.01.2013, через канцелярію Господарського суду міста Києва від Житлово-будівельним кооперативом "Будівельник - 9" були подані ряд клопотань, зокрема про долучення документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, про оголошення перерви в судовому засіданні, про ознайомлення з матеріалами справи та про фіксування судового процесу технічними засобами.

Через канцелярію Господарського суду міста Києва, 10.01.2013 Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" були подані документи, що вимагалися вищезгаданою ухвалою.

10.01.2013 у зв'язку зі збоями в роботі комп'ютерної мережі та роботі АРМ "Діловодство спеціалізованого суду", можливість здійснити технічну фіксацію судового процесу була відсутня, у зв'язку з чим судове засідання не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2013 розгляд справи було відкладено на 28.01.2013.

25.01.2013 через канцелярію Господарського суду міста Києва Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" були подані заперечення на відзив по справі.

25.01.2013, через канцелярію Господарського суду міста Києва від Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник - 9" надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи та письмові пояснення по суті спору.

Також, 25.01.2013 Житлово-будівельний кооператив "Будівельник - 9" подав зустрічну позовну заяву про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 зустрічний позов Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник - 9" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення безпідставно отриманих коштів був прийнятий до спільного розгляду з позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник - 9" про стягнення 86 596,81 грн. та призначений до розгляду на 11.02.2013.

04.02.2013 через канцелярію Господарського суду міста Києва Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" було подане клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

12.02.2013 через канцелярію Господарського суду міста Києва Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" поданий відзив на зустрічну позовну заяву.

В судовому засіданні, призначеному на 13.02.2013, була оголошена перерва на 27.02.2013.

У зв`язку із перебуванням судді Цюкало Ю.В. на лікарняному, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 27.02.2013 справу було передано судді Підченко Ю.В. для вирішення питання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2013, на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею Підченко Ю.О. та призначено розгляд справи на 27.03.2013.

У зв'язку із виходом з лікарняного судді Цюкало Ю.В., з метою уникнення затягування розгляду справи розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 28.02.2013 справу було передано судді Цюкало Ю.В. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2013 суддя Цюкало Ю.В. прийняв справу до свого провадження та призначив до розгляду на 27.03.2013

27.03.2013 у зв'язку зі збоями в роботі комп'ютерної мережі та роботі АРМ "Діловодство спеціалізованого суду", можливість здійснити технічну фіксацію судового процесу була відсутня, у зв'язку з чим судове засідання не відбулося.

Розгляд справи відкладено на 17.04.2013.

17.04.2013 розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 17.04.2013 для здійснення колегіального розгляду справи №5011-20/18178-2012 визначено наступний склад суддів: Цюкало Ю.В. (головуючий), Котков О.В., Курдельчук І.Д.

17.04.2013 ухвалою Господарського суду міста Києва колегієя суддів: головуючий суддя Цюкало Ю.В., суддя Котков О.В., Курдельчук І.Д. прийняла справу №5011-20/18178-2012 до свого провадження та призначила до розгляду на 29.05.2013

29.05.2013 суддя Цюкало Ю.В. звернувся до заступника голови Господарського суду міста Києва з проханням визначити склад колегії суду у зв'язку з перебуванням суддів Коткова О.В. та Курдельчука І.Д. у відрядженні.

29.05.2013 розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва доручено розгляд справи № 5011-20/18907-2012 здійснювати колегіально у складі: Цюкало Ю.В. (головуючий суддя), Удалова О.Г., Чеберяк П.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2013 колегія суддів у складі: Цюкало Ю.В. (головуючий суддя), Удалова О.Г., Чеберяк П.П. прийняла справу до свого провадження та призначила розгляд справи на 08.07.2013.

08.07.2013 у зв'язку зі збоями в роботі комп'ютерної мережі та роботі АРМ "Діловодство спеціалізованого суду", можливість здійснити технічну фіксацію судового процесу була відсутня, у зв'язку з чим судове засідання не відбулося.

Розгляд справи відкладено на 22.07.2013.

22.07.2013 суддя Чеберяк П.П. звернувся до заступника голови Господарського суду міста Києва з проханням вивести його зі складу колегії.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва доручено розгляд справи № 5011-20/18178-2012 здійснювати колегії судів у складі: Цюкало Ю.В. (головуючий суддя), Курдельчук І.Д. та Удалова О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 колегія суддів у складі: Цюкало Ю.В. (головуючий суддя), Курдельчук І.Д., Удалова О.Г. прийняла справу до свого провадження та призначила розгляд справи на 22.07.2013..

22.07.2013 у зв'язку зі збоями в роботі комп'ютерної мережі та роботі АРМ "Діловодство спеціалізованого суду", можливість здійснити технічну фіксацію судового процесу була відсутня, у зв'язку з чим судове засідання не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №5011-20/18178-2012 від 22.07.2013 р., на підставі ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 12.08.2013.

У зв'язку із перебуванням суддів Курдельчука І.Д. та Удалової О.Г у відпустці, судове засідання призначене на 12.08.2013 р. не відбулося.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 передано для розгляду справу колегії суддів у складі: Цюкало Ю.В. (головуючий суддя), Котков О.В. та Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 колегією суддів у складі Цюкало Ю.В. (головуючий суддя), Котков О.В. та Бондаренко Г.П. прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи призначено на 18.09.2013.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.09.2013 у зв'язку із перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Цюкало Ю.В. (головуючий суддя), Котков О.В., Ломака В.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2013 колегією суддів у складі Цюкало Ю.В. (головуючий суддя), Котков О.В., Ломака В.С. прийнято справу до свого провадження.

В судовому засіданні 18.09.2013 оголошено перерву до 28.10.2013.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 28.10.2013 у зв'язку із перебуванням судді Коткова О.В. у відпустці, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Цюкало Ю.В. (головуючий суддя), Нечай О.В., Ломака В.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2013 колегією суддів у складі: Цюкало Ю.В. (головуючий суддя), Нечай О.В., Ломака В.С. прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи призначено на 25.11.2013.

25.11.2013 суддя Нечай О.В. звернувся до заступника голови Господарського суду міста Києва із заявою, відповідно до якої просив вивести його зі складу колегії суддів, яка розглядає справу №5011-20/18178-2012 у зв'язку із великою завантаженістю справами.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 для колегіального розгляду справи визначено наступний склад суддів: Цюкало Ю.В. (головуючий), Привалов А.І., Ломака В.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 колегією суддів прийнято справу до свого провадження.

У судове засідання, призначене на 25.11.2013 з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору та відповів на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ДКО "Київводоканал" (за договором - постачальник) та ЖБК "Будівельник-9" (за договором - абонент) було укладено договір від 06.12.2000 № 8698/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення (далі за текстом - Договір).

Ні підставі наказу Регіонального відділення фонду державного майна України в м. Києві від 20.07.2001 № 359 та наказу № 207 від 18.12.2001 ДКО "Київводоканал" реорганізовано у ВАТ "АК "Київводоканал".

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 20.12.2010 ВАТ "Київводоканал" було перейменовано на ПАТ "АК "Київводоканал", а Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" стало правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач за первісним позовом є споживачем послуг з постачання питної води, якість якої відповідає Державним санітарним нормам та правилам "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною".

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник забезпечує постачання питної води , якість якої відповідає чинним стандартам та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин. В свою чергу, абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

У разі зміни тарифів сплата послуг Абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього Договору (п. 2.2 Договору).

Позивач за первісним позовом вказує на те, що відповідно до п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильника (п. 3.4 Договору).

Керуючись наданими суду документами позивач за первісним позовом стверджує, що абоненту надано послуг з водопостачання і водовідведення на суму 358 459,61 грн., з яких сплачено 270 446,87 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість розміром 79 477,12 грн.

ПАТ "АК "Київодоканал" звертає увагу суду на те, що виконує покладені на нього чинним законодавством обов'язки належним чином, надаючи відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення цілодобово. Натомість відповідач неналежно виконує обов'язки стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих ним послуг відповідно до умов договору та норм чинного законодавства України.

З огляду на вищезазначене, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з ЖБК "Будівельник-9" основного боргу - 79 477,12 грн., інфляційних витрат - 3 439,01 грн., 3% річних - 3 512,44 грн., пені - 168,24 грн.

Відповідач з первісним позовом не погоджується з позицією, викладеній у первісному позові, та просить суд відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідач за первісним позовом вказує на те, що позивачем пропущено позовну давність, яка відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України становить три роки.

На підставі зазначеного, відповідач за первісним позовом просить суд застосувати строки позовної давності до вказаного спору.

Також, відповідач за первісним позовом наголошує на тому, що позивач за первісним позовом не має правових підстав на отримання коштів за холодну воду, яка йде на підігрів, а відповідач за первісним позовом не зобов'язаний оплачувати ці послуги, а оплачує їх іншій юридичній особі.

Також, у відзиві відповідач за первісним позовом вказує на те, що оскільки неможливо встановити об'єми гарячої води, яка поступає в будинок відповідача, то відповідно неможливо встановити об'єми стоків гарячої води.

Керуючись ст. 632 Цивільного кодексу України, відповідач за первісним позовом вважає вірним застосовувати за надання послуг тарифи, встановлені розпорядженням КМДА від 03.06.1999 №851.

25.01.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява від ЖБК "Будівельник-9".

Керуючись укладеним між сторонами Договором позивач за зустрічним позовом вказує, що в Договорі мова йде про надання холодної води та послуг з прийняття стоків холодної води, оскільки встановлення об'ємів прийнятої холодної води (відповідно водовідведення) здійснюється зареєстрованим водолічильником відповідно до п. 3.1. Договору і за даним Договором ЖБК "Будівельник-9", як абоненту було відкрито один рахунок.

Правомірність таких доводів позивач за зустрічним позовом підтверджує Постановою ВГСУ №23/490 від 12.04.2011.

За спірний період ЖБК "Будівельник-9" вважає, що чинними тарифами, що підлягають застосуванню є тарифи встановлені Розпорядженням КМДА від 03.06.1999 за № 851 "Про тарифи на житлово-комунальні послуги".

Розпорядження КМДА, які встановлювали тарифи на послуги з холодного водопостачання та водовідведення до листопада 2006 року скасовані, а Розпорядження КМДА, які приймались після листопада 2006 року, якими встановлювались тарифи на послуги з холодного водопостачання та водовідведення, не пройшли державної реєстрації, а отже не набули чинності.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що необхідно встановити ціну (тариф) на послуги холодного водопостачання та водовідведення, згідно укладеного Договору, за спірний період.

Виходячи зі змісту Договору, укладеного між сторонами, ЖБК "Будівельник-9" вказує, що визначити ціну (тариф) на послуги неможливо, а є лише посилання на те, що оплата здійснюється за тарифами встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством (п.п. а) п 2.2. Договору).

З огляду на вищевказане ЖБК "Будівельник-9" стверджує, що ПАТ "АК "Київводоканал" за позовний період отримав грошові кошти без достатньої правової підстави, а тому просить суд стягнути з позивача на свою користь 186 353,72 грн.

ПАТ "АК "Київводоканал" не погоджується з доводами, викладеними у зустрічними позові, вважає їх необгрунтованими та безпідставними.

У своєму відзиві відповідач за зустрічним позовом вказує, що з часу запровадження обов'язкової державної реєстрації нормативно-правових актів, видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або міжвідомчий характер, акти органів місцевого самоврядування, видані в межах своєї компетенції, а саме розпорядження Київської міської державної адміністрації видані як акта виконавчого органу Київської міської ради, державній реєстрації не підлягають.

Таким чином з часу формування Київською міською радою власного виконавчого органу на базі міської державної адміністрації в м. Києві виконавчі функції органів місцевої виконавчої влади, здійснює Київська міська державна адміністрація. При виданні розпоряджень щодо зміни тарифів на житлово-комунальні слуги Київська міська державна адміністрація діяла як виконавчий орган Київської міської ради, оскільки ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачає встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціям комунальної власності відповідної територіальної громади.

Правомірність таких дій КМДА підтверджується рішенням Конституційного Суду України 15.12.2003 №21-рп/2003 справа № 1-45/2003.

Як стверджує відповідач за зустрічним позовом, на сьогодні чинним законодавством не передбачено державної реєстрації актів органів місцевого самоврядування в органах юстиції, тому ПАТ "АК "Київводоканал" при здійсненні розрахунку застосовувало чинні на відповідний період тарифи.

Керуючись ДОСТУ 2874-82 відповідач за зустрічним позовом зазначає, що немає розмежувань на воду гарячу та холодну, а тому існує тільки питна вода, яка подається у холодному вигляді.

З огляду на це відповідач за зустрічним позовом вважає, що ЖБК "Будівельник-9" не в повному обсязі сплачує за обсяг питної води.

Враховуючи вищенаведене відповідач за зустрічним позовом просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, дослідивши матеріли справи, суд встановив наступне.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як відомо з матеріалів справи, 06.12.2000 між ДКО "Київводоканал" (за договором - постачальник) та ЖБК "Будівельник-9" (за договором - абонент) було укладено договір № 8698/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення.

Пунктом 5.1. передбачено, що цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

ДКО "Київводоканал" на підставі наказу Регіонального відділення фонду державного майна України в м. Києві від 20.07.2001 № 359 та наказу № 207 від 18.12.2001 реорганізовано у ВАТ "АК "Київводоканал".

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 20.12.2010 ВАТ "Київводоканал" було перейменовано на ПАТ "АК "Київводоканал", а Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" стало правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 затверджено "Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У цих Правилах визначено, що: централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

З матеріалів справи відомо, що п. 1.1 Договору постачальник зобов'язався забезпечувати абонента послугами з постачання питної води та приймання від нього каналізаційних стоків, а абонент - сплачувати за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим Договором та Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі за текстом Правила).

Відповідно до п.2.2. вказаного Договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з п. 3.6 Договору встановлено, що абонент розраховується за послуги з водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Як вбачається з позовних матеріалів, позивачем за первісним позовом заявлено вимоги про стягнення заборгованості, яка охоплює позовний період з 01.01.2009 по 31.08.2012 по холодній воді яка йде на підігрів та з 01.04.2009 по 31.08.2012 по водопостачанню холодної води та водовідведенню.

Станом на час розгляду справи доказів сплати відповідачем за первісним позовом заборгованості до суду не представлено.

Наявна заборгованість підтверджується платіжними вимогами-дорученнями за період з липня 2009 року по серпень 2012 за абонентським кодом 2-40468; платіжні вимоги-доручення за період з липня 2009 року по серпень 2012 року за абонентським кодом 2-468; дебетово-інформаційними повідомленнями з банку ПАТ "КБ "Хрещатик" за період з січня 2009 року по липень 2011 року; розшифровками рахунків абонента за період з квітня 2009 року по серпень 2012 за абонентським кодом 2-40468; розшифровками рахунків абонента за період з січня 2009 року по серпень 2012 року за абонентським кодом 2-468; зведеною відомістю розщеплення сплат КП "ГІОЦ"; копією актів про зняття показань з приладу обліку.

Пунктом 3.7 Договору визначено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови, дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

З матеріалів справи відомо, що повноважного представника в установлений Договором термін відповідно до п.3.7, відповідач за первісним позовом не направив, документів про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.01.2009 по 31.08.2012 послуг, як то передбачено п. 3.7 Договору, не надавав.

Судом встановлено з наявних матеріалів, що ПАТ "АК "Київодоканал" виконує покладені на нього чинним законодавством обов'язки належним чином, надаючи відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення цілодобово.

Однак, відповідач за первісним позовом неналежно виконує обов'язки стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих ним послуг відповідно до умов договору та норм чинного законодавства України.

Водночас, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

З матеріалів справи слідує, що Відповідач за первісним позовом має заборгованість через невиконання умов Договору за період з 01.01.2009 по 31.08.2012.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В матеріалах справи наявна заява від 09.01.2013 Відповідача за первісним позовом "Про застосування строку позовної давності".

Клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності позивачем не заявлялось, поважності причин його пропуску та мотивів поновлення позивачем не заявлено, не надано та не доведено.

Дослідивши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок, суд прийшов до висновку про застосування позовного періоду обмеженого строком позовної давності, а саме до 01.12.2009.

Умовами п.п. 12.5 та 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 передбачено, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті.

Відповідно до п. 12.6 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 рахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення виставляються абоненту за допомогою автоматизованих систем на базі ЕОМ.

Відповідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно з п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству. На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 року № 400.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10, вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

Таким чином, відповідач є споживачем послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення (згідно із Законом - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб).

Твердження відповідача викладені у відзиві позовну заяву в частині холодної води, яка іде на підігрів на бойлера не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами п.п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 року (надалі по тексту - Правила) договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та Закону України "

Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Натомість згідно зі ст. 21 та ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" саме відповідач як виконавець послуги з постачання гарячої води, зобов'язаний укладати договори з виробниками послуг з постачання питної води (ПАТ "АК "Київводоканал") та постачання теплової енергії (ПАТ "Київенерго"), які використовуються відповідачем у його господарській діяльності з надання населенню житлово-комунальних послуг, зокрема послуги з постачання гарячої води.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач звільнений від обов'язку оплатити послуги позивача з постачання холодної питної води, яка в подальшому була використана відповідачем для її підігріву і надання послуг з гарячого водопостачання своїм споживачам.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з приводу незгоди з кількістю або вартістю наданих протягом спірного періоду послуг, а відтак, відповідно до умов договору вони вважаються прийнятими відповідачем.

З огляду на зазначене, судом частково задоволено позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення основного боргу, з урахуванням судом застосування строків позовної давності, за період з 01.12.2009 по 31.08.2012 у сумі 26 161,30 грн. за постачання питної води для населення (вода+стоки) за кодом 2-468 та 43 428,03 грн. за період з 01.12.2009 по 31.08.2012 за постачання питної води для населення за кодом 2-40468.

Згідно приписів ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1). Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2). Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (ч. 3). Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпечення енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами (ч. 5).

Разом з тим, у даній справі спір виник з приводу оплати послуг з водопостачання та водовідведення, обсяги яких сторонами визначено актами у відповідності з умовами договору (копії наявні в матеріалах справи), а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка є сировиною для виробництва гарячої води, як про це зазначає відповідач у своєму відзиві на позов та доповненнях до нього. А відтак, правовідносини сторін регулюються умовами договору, виходячи із складених двосторонніх актів.

Фактично умовами спірного договору не передбачено розподіл послуг, які надаються позивачем відповідачу, на постачання холодної води та постачання холодної води на підігрів. При цьому згідно договору показники знімаються з приладів обліку, зареєстрованих позивачем (п.п. 2.1.1 договору).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором від 06.12.2000 №8698/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення належним чином доведений у сумі 69 589,33 грн., документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача в частині 69 589,33 грн. визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем за первісним позовом розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат відповідно до застосування строків позовної давності. Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: 3% річних у сумі 3 264,29 грн. та інфляційні втрати у сумі 2 947,55 грн. за період з 01.12.2009 по 31.08.2012.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та підлягає задоволенню у сумі 168,24 грн. за період з 01.12.2009 по 31.08.2012

На підставі вищезазначеного, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню у сумі: основний борг у розмірі 69 589,33 грн., 3% річних у сумі 3 264,29 грн., інфляційні втрати у сумі 2 947,55 грн. та пеня у сумі 168,24 грн. за період з 01.12.2009 по 31.08.2012.

Щодо позиції, викладеній у зустрічній позовній заяві Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-9" щодо стягнення безпідставно отриманих коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: є набуття або збереження майна, таке набуття здійснено за рахунок іншої особи, та відсутня правова підстава для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, як наслідок помилки, обману, випадковості або інших підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Підставою виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (коли набувач майна свідомо здійснює якісь неправомірні діяння з метою отримання безпідставного збагачення).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оскільки судом не встановлено обставин утримання відповідачем за зустрічним позовом грошових коштів позивача за зустрічним позовом без достатніх правових підстав, позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ч.2 ст.80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник - 9" (02121, м. Київ, вул. Декабристів, 10-А, код ЄДРПОУ 22872083) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) грошові кошти: основний борг у розмірі 69 589,33 грн. (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 33 копійки), 3% річних у сумі 3 264,29 грн. (три тисячі двісті шістдесят чотири гривні 29 копійок), інфляційні втрати у сумі 2 947,55 грн. (дві тисячі дев'ятсот сорок сім гривень 55 копійок), пеня у сумі 168,24 грн. (сто шістдесят вісім гривень 24 копійки) та судовий збір у сумі 1 519,39 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'ятнадцять гривень 39 копійок). Видати наказ.

3. В іншій частині первісного позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник - 9" відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.12.2013.

Головуючий суддя Ю.В. Цюкало

Суддя А.І. Привалов

Суддя В.С. Ломака