Рішення

від 04.11.2013 по справі 922/3868/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р.Справа № 922/3868/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Мельничук Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Упаковка" (м. Дніпропетровськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (Харківська обл., м. Богодухів) про стягнення 230512,82 грн., за участю представників сторін:

позивача - Ліфлянчика С.І. (довіреність від 21.08.13 р.),

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основний борг в розмірі 200430,54 грн., пеню за період з 29.12.2012 р. по 09.09.2013 р. в розмірі 25068,59 грн., 3% річних за період з 29.12.2012 р. по 09.09.2013 р. в розмірі 5013,69 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №2009 від 20.09.2012 р.

До позовної заяви позивач надав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення заборон відчуження та арешту на майно, яке належить на праві власності, а також на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача. В обґрунтування підстав застосування заходів забезпечення позову позивач посилається на те, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, не бажає повертати борг та не йде на переговори.

Розглянувши надану заяву, суд вважає за необхідне відхилити її як необґрунтовану та не підтверджену документально.

Позивач надав клопотання про залучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме копій заявок відповідача, та про залучення копії договору поставки №2009 від 20.09.2012 р., а також про уточнення банківських реквізитів позивача.

Розглянувши ці клопотання, суд вважає за можливе задовольнити їх.

Позивач надав письмові пояснення щодо причин ненадання витребуваних судом документів та ціни позову.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову в частині 65000,00 грн. основного боргу та в задоволенні заяви про забезпечення позову. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що ним було сплачено 65000,00 грн. платіжними дорученнями: №2168 від 03.09.2013 р. на суму 15000,00 грн., №2245 від 10.09.2013 р. на суму 15000,00 грн., №2537 від 08.10.2013 р. на суму 35000,00 грн. Також відповідач не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій, оскільки позивачем не вказано у розрахунку ціни позову розмір облікової ставки НБУ за відповідні періоди, не визначено кількість днів, в зв'язку з чим неможливо визначити чи додержано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України. Крім того, відповідач заперечує проти задоволення заяви позивача про забезпечення позову, посилаючись на те, що це негативно позначиться на господарській діяльності підприємства, неможливості виплати заробітної плати, зупинки підприємства, неможливості погашення боргу. При цьому відповідач зазначає, що на даний час підприємство працює, на рахунки надходять значні кошти, відсутня заборгованість перед бюджетом.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

20.09.2012 р. сторонами був укладений договір поставки №2009 (надалі - договір), за яким постачальник (позивач) зобов'язується поставити і передати у власність покупця (відповідача) гофротару (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п. 2.1 договору кількість, вартість товару вказується у накладних.

Відповідно до п. 6.1 договору покупець здійснює оплату партії товару у розмірі 100% по закінченню 30 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, поставивши відповідачу товар на загальну суму 634116,14 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, підписаних уповноваженою особою відповідача без зауважень, копіями заявок відповідача на товар та копіями довіреностей відповідача на отримання товару.

Відповідач не вчасно та не в повному обсязі оплатив отриманий товар, що підтверджується карткою рахунку 361 позивача та не заперечується відповідачем.

Внаслідок чого, виникла прострочена заборгованість в сумі 200430,54 грн., що підтверджується копією акту звірки взаємних розрахунків станом на 23.08.2013 р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав доказів своєчасної сплати заборгованості.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку ціни позову та акту звірки взаємних розрахунків, позивачем не взяті до розрахунку суми заборгованості 30000,00 грн., сплачені відповідачем платіжними дорученнями: №2168 від 03.09.2013 р. на суму 15000,00 грн., №2245 від 10.09.2013 р. на суму 15000,00 грн. до подачі позивачем позовної заяви (10.09.2013 р.).

Також відповідач після подачі позивачем позову сплатив частину заборгованості в сумі 35000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №2537 від 08.10.2013 р. на суму 35000,00 грн.

Оскільки спір, в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 35000,00 грн., врегульовано самими сторонами після звернення позивача з позовом, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині в зв'язку з відсутністю предмету спору, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин, суд вважає решту позовних вимог, в частині стягнення заборгованості за договором, доведеними та підлягаючими задоволенню частково - в сумі 135430,54 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статей 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 10.2 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки оплати.

Позивач нарахував відповідачу пеню за період з 29.12.2012 р. по 09.09.2013 р. в загальній сумі 25068,59 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 29.12.2012 р. по 09.09.2013 р. в загальній сумі 25068,59 грн. необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, оскільки: по-перше, позивач безпідставно здійснив розрахунок пені виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, тому що пунктом 10.2 договору не визначений розмір пені, так як облікова ставка НБУ не є постійною величиною, а яку саме ставку сторони мали на увазі для розрахунку пені в договорі не вказано; по-друге, позивачем не вказано у розрахунку розмір облікової ставки НБУ та кількість днів прострочки.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 29.12.2012 р. по 09.09.2013 р. в загальній сумі 5013,69 грн.

Відповідач, відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав суду доказів сплати заборгованості, 3% річних.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 611, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 33-35, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

1. Відхилити заяву позивача про забезпечення позову.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за договором поставки №2009 від 20.09.2012 р. в сумі 35000,00 грн.

3. В решті позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (62103, Харківська обл., м. Богодухів, пров. Харківський, 6. Код ЄДРПОУ 36537542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Упаковка" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Матлахова, 14. Код ЄДРПОУ 37211231) заборгованість за договором поставки №2009 від 20.09.2012 р. в сумі 135430,54 грн., 3% річних за період з 29.12.2012 р. по 09.09.2013 р. в загальній сумі 5013,69 грн. та судовий збір в сумі 3508,89 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.11.2013 р.

Суддя Ольшанченко В.І.