Рішення

від 03.12.2013 по справі 530/2189/13-ц

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/2189/13-ц

Номер провадження 2/530/793/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2013року Зіньківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Должко С.Р., при секретарі Водолага Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом

ОСОБА_1 до Кирило-Ганнівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в Зіньківський районний суд Полтавської області з позовом до Кирило-Ганнівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

В позовній заяві ОСОБА_1 вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 77 років помер її дід, ОСОБА_2, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2, Виконкомом Кирило - Ганнівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області 23 серпня 2012 року, актовий запис за № 09.

На випадок своєї смерті ОСОБА_2 зробив заповітне розпорядження, склавши заповіт, яким земельні ділянки, що належали йому на підставі Державних актів на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №000822, ПЛ №060481, ПЛ №060490 заповів позивачу, ОСОБА_1.

Як спадкоємець за заповітом позивач прийняла спадщину діда, подавши 29 серпня 2012 року до Опішнянської державної нотаріальної контори, Зіньківського району, Полтавської області заяву про її прийняття.

За заявою про прийняття спадщини за заповітом державний нотаріус Піскун А.Ю. завела спадкову справу на майно померлого ОСОБА_2 за номером 47 у реєстрі нотаріуса.

Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину діда немає, вимог кредиторів до спадкоємців, також не пред'явлено.

Державний нотаріус Піскун А.Ю. видала позивачу 26.07.2013 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку (кадастровий номер 5321382700:00:026:003) площею 1,8400 га, № 641 у реєстрі; 13.09.2013 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку (кадастровий номер 5321382700:00:027:0014) площею 2,2412 га, № 720 у реєстрі; 13.09.2013 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку (кадастровий номер 53213 82700:00:027:0015) площею 2,7198 га, № 718 у реєстрі. Відповідно, з видачею свідоцтв про право на спадщину за позивачем зареєстровано речове право на ці земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

До складу спадщини ОСОБА_2, крім майна, на яке позивачці видано свідоцтва про право на спадщину, також входить земельна ділянка площею 5,26 га , що розташована на території Кирило - Ганнівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області, з цільовим призначенням (використанням) «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», право власності на яку посвідчене державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 000822, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №298 від 10 травня 2001 року. Відомості про цю земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру, що позбавляє нотаріуса можливості видати позивачу свідоцтво про право на спадщину.

З цих підстав, 16 вересня 2013 року державний нотаріус Піскун А.Ю. відмовила позивачу у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину та видала постанову про відмову №02-31/480.

Заслухавши представника позивача, який підтримав позовні вимоги, зачитавши заяву відповідача, який просив справу слухати за його відсутності проти позовних вимог не заперечує та розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд знаходить, що заявлені вимоги обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою... .

Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до п. 11 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно до ст. ст. 1217, 1218, ЦК України спадщина здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1, ч.5. ст. 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину, яка незалежно від часу прийняття належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини..

Відповідно до ч. 5 ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою... .

Згідно з положеннями ст. 1277 ЦК ( 435-15 ) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке значення: зокрема, територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Згідно з ст.5 Закону система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. Відповідно до ст.10 цього ж Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Пленуму Верховного Суду України у п. 24 Постанови № 7 від 30 травня 2008 р. Про судову практику у справах про спадкування роз'яснив, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно п. г ч.І ст.81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 77 років помер дід позивача, ОСОБА_2, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, яке видане Виконкомом Кирило - Ганнівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області 23 серпня 2012 року про що зроблено відповідний актовий запис за № 09.

На випадок своєї смерті ОСОБА_2 зробив заповітне розпорядження, склавши заповіт, яким земельні ділянки, які належали йому на підставі Державних актів на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №000822, ПЛ №060481, ПЛ №060490 заповідано позивачу, ОСОБА_1.

Як спадкоємець за заповітом позивач, ОСОБА_1, прийняла спадщину діда, подавши 29 серпня 2012 року до Опішнянської державної нотаріальної контори, Зіньківського району, Полтавської області заяву про її прийняття.

За заявою позивача про прийняття спадщини за заповітом державний нотаріус Піскун А.Ю. завела спадкову справу на майно померлого ОСОБА_2 за номером 47 у реєстрі нотаріуса.

Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину ОСОБА_2, немає, вимог кредиторів до спадкоємців, також не пред'явлено.

Державний нотаріус Піскун А.Ю. видала позивачу 26.07.2013 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку (кадастровий номер 5321382700:00:026:003) площею 1,8400 га, № 641 у реєстрі; 13.09.2013 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку (кадастровий номер 5321382700:00:027:0014) площею 2,2412 га, №720 реєстрі; 13.09.2013 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку (кадастровий номер 53213 82700:00:027:0015) площею 2,7198 га, №718 реєстрі. Відповідно з видачею свідоцтв про право на спадщину за мною зареєстровано речове право на ці земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

До складу спадщини ОСОБА_2, крім майна на яке мені видано свідоцтва про право на спадщину, також входить земельна ділянка площею 5,26 га , що розташована на території Кирило - Ганнівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області, з цільовим призначенням (використанням) «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», право власності на яку посвідчене державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 000822, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №298 від 10 травня 2001 року.

На запит нотаріуса відділ Держземагенства у Зіньківському районі Полтавської області не надав Витяг з реєстру Державного земельного кадастру, посилаючись на відсутність у реєстрі відомостей про земельні ділянки, які належали померлому ОСОБА_2.

З цих підстав, 16 вересня 2013 року державний нотаріус Піскун А.Ю. відмовила позивачу у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину та видала постанову про відмову №02-31/480.

Згідно Витягу №05-12/1110 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 5,26 га, що розташована на території Кирило-Ганнівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, її нормативна грошова оцінка складає 147 175,28 грн. з якої визначено ціну позову та сплачено судовий збір згідно з п. 1.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 1471,80 грн..

У відповідності до ст.. 213 ЦПК України суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства ухвалюючи рішення на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні та керуючись ст. ст. 376, 392 ЦК України, ст. ст. 3, 10,15,30, 57-61, 212-223 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кирило-Ганнівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, право власності на земельну ділянку площею 5,26 га (п'ять цілих двадцять шість сотих) гектарів, з цільовим призначенням (використанням) «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», що розташована на території Кирило-Ганнівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області та належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2, в селі Кирило-Ганнівка Зіньківського району, Полтавської області, ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ПЛ №000822, який зареєстрований 10 травня 2001 року в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 298, в порядку спадкування за заповітом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Зіньківський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його оголошення.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області С.Р. Должко