Рішення

від 11.12.2013 по справі 116/7031/13-ц

СІМФЕРОПОЛЬСКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 116/7031/13-ц

Провадження № 2/116/3203/13

11.12.2013 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Сердюка О.С.

при секретарі - Стрельцовій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Садовод» про визнання незаконним розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до СТ «Садовод» із позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати розпорядження голови правління СТ «Садовод» №52-о від 07.11.2013 року про її звільнення, поновити її на посаді бухгалтера-касира СТ «Садовод», стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 15.04.2008 року вона працювала бухгалтером-касиром у СТ «Садовод». Розпорядженням голови правління №52-о від 07.11.2013 року вона була звільнена за п.2 ст.40 КЗпП України. Підстави звільнення їй невідомі. Незаконні дії відповідача спричиняють їй та членам її сім’ї незручності, а також моральні страждання - вона залишилась без коштів для існування, втратила життєві зв’язки, погіршився стан її здоров’я.

Позивачка та її представник у судовому засідання позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити. Не заперечували проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч.1 ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши позивачку та її представника, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що позивачка копію наказу про звільнення отримала 08.11.2013 року, із позовом до суду звернулася 18.11.2013 року, тобто в межах строку, передбаченого ст.233 КЗпП України.

Позивачка ОСОБА_1 працювала у СТ «Садовод» на посаді бухгалтера-касира, на підставі рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2013 року її було поновлено на посаді з 09.06.2013 року (а.с.5).

Розпорядженням СТ «Садовод» №52-о від 07.11.2013 року позивачку ОСОБА_1 було звільнено з 08.11.2013 року за п.2 ст.40 КЗпП України (а.с.4). У розпорядженні про звільнення не зазначено у зв’язку з чим роботодавець пов’язує звільнення відповідачки.

Ухвалою про відкриття провадження від 19.11.2013 року, копія якої отримана СТ «Садовод» 22.11.2013 року останньому запропоновано надати письмові заперечення у випадку невизнання позову, а також надати всі наявні докази на обґрунтування заперечень.

СТ «Садовод» зазначеним правом не скористалось, доказів на підтвердження законності звільнення позивачки не надано.

Відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Відповідно до п.21 Постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП ( 322-08 ) суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв'язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що суду не надано жодних фактичних даних на підтвердження правомірності звільнення позивачки, суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 є незаконним, оскільки здійснено безпідставно, а тому зазначене розпорядження підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 відповідно поновленню на посаді з дня, наступного за звільненням.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Суд розраховує середньоденну заробітну плату позивача на час звільнення відповідно до Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Представником відповідача не надано на запит суду довідки про розмір заробітної плати ОСОБА_2, у зв’язку з цим суд при обчисленні заробітку за час вимушеного прогулу приймає дані про заробітну плату, надані позивачкою, а саме що заробітна плата ОСОБА_1 за два місяці, що передують звільненню становить 2300 грн. за вересень 2013 року та 2300 грн. за жовтень 2013 року.

Крім того, оскільки суду не було надано відомості щодо режиму роботи підприємства відповідача, то слід розраховувати середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи з календарних, а не робочих днів.

Суд розраховує середньоденну заробітну плату позивачки.

Заробітна плата за два місяці що передують звільненню становить 2300 грн.(заробітна плата за вересень 2013 року) + 2300 грн. (заробітна плата за жовтень 2013 року) =4600 грн.

Кількість календарних днів за зазначений період часу становить 30 (вересень 2013 року) + 31 (жовтень 2013 року) = 61 день.

Таким чином середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 4600:61= 75,41 грн.

Стягненню підлягає заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.11.2013 року по 11.12.2013 року.

Кількість календарних днів за зазначений період становить 22 (листопад 2013 року) + 11 (грудень 2013 року) = 33 дні.

Таким чином сума компенсації за час вимушеного прогулу складає 75,41х33= 2488,53 грн.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 р., оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає загальну суму без утримання цього податку і інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На думку суду, позивачкою доведено факт заподіяння їй моральної шкоди, яка полягає у перенесених моральних стражданнях від повторного незаконного звільнення, порушенні життєвих зв’язків, однак з урахуванням характеру та обсягу страждань яких вона зазнала, характеру немайнових втрат, матеріального стану сторін, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за доцільне визначити розмір моральної шкоди таким, що підлягає відшкодуванню в сумі 2000 грн.

Згідно із положеннями ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Суд відповідно до ст. 88 ЦПК України вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судові витрати у розмірі 229 грн. 40 коп.

На підставі ст.ст. 21,24,40, 233,235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-226, 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Садовод» про визнання незаконним розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Розпорядження Садівничого товариства «Садовод» №52-о від 07 листопада 2013 року про звільнення ОСОБА_1 за п.2 ст. 40 КЗпП України - скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на роботі у Садівничому товаристві «Садовод» на посаді бухгалтера-касира з 09 листопада 2013 року.

Стягнути з Садівничого товариства «Садовод» (код ЄДРПОУ: 23445756, юридична адреса: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул. Мигдальна, 1) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу без відрахування податку на доходи фізичних осіб та обов’язкових платежів за період з 09 листопада 2013 року по 11 грудня 2013 року в сумі 2488 грн. 53 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 300 грн. та 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 4788,53 грн.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з Садівничого товариства «Садовод» на користь держави судові витрати у розмірі 229 грн.40 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 2262 грн. 30 коп. підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: