Рішення

від 16.12.2013 по справі 901/3450/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.2013Справа № 901/3450/13

За позовом Комунального підприємства «Комунальщик» Сакської міської Ради,

до відповідача Фізичної особи - підприємця Гнезділова Сергія Анатолійовича,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Сакської міської ради,

про стягнення 8784,94грн..

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача - Шамраєва О.М., довіреність №35 від 19.03.2013, представник.

Від відповідача - не з'явився.

Від третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство «Комунальщик» Сакської міської Ради звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця Гнезділова Сергія Анатолійовича на користь комунального підприємства «Комунальщик» 8784,94 заборгованості з орендної плати, з урахуванням пені і штрафу, мотивуючі позовні вимоги порушенням відповідачем строків повернення, орендованого за договором оренди нежитлових приміщень №30/07 від 01.09.2012, нерухомого майна.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Третя особа - Сакська міська рада у судове засідання явку представника не забезпечила, про день, час та місце розгляду справи повідомлена рекомендованою кореспонденцією. Згідно письмових пояснень вих. №02.1-36/363 від 27.11.2013, наявних в матеріалах справи (а.с. 30), Сакська міська рада позовні вимоги позивача підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання явку представника жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про день, час і місце розгляду справи повідомлений рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було повернено до суду із зазначенням підприємством зв'язку «за закінченням терміну зберігання». Жодних письмових пояснень, відзиву, заяв чи клопотань на адресу суду на час розгляду справи від відповідача не надходило.

Пунктом 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема, передбачено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представника відповідача та при неподанні відзиву на позов відповідачем, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

01.09.2012 між комунальним підприємством «Комунальщик» (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Гнезділовим Сергієм Анатолійовичем (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №30/07(далі договір, а.с. 7-10).

Даний договір, згідно п. 10.1, укладено строком дії з 01.09.2012 до 15.12.2012.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що по договору найму (оренди) одна сторона наймодавець передає або зобов'язується передати наймачу майно у користування за плату на певний строк.

Предметом даного договору є майнові відносини сторін з господарського використання комунального майна.

Так згідно п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування, на підставі рішення виконкому №899 від 16.12.2011, комунальне окремо індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення, загальною площею 175,2 кв. м. (далі майно), розташоване за адресою: АРК, м. Саки, вул. Будівельна, №21, приміщення 2, яке рахується на балансі КП «Сакське ЖЕО» (далі балансоутримувач), вартість якого визначена згідно методики розрахунку, розподілу і порядку використання плати за оренду (суборенду) майна, яке знаходиться в комунальній власності Сакської міської ради затвердженої рішенням міської ради №13 від 24.10.2008 (зі змінами і доповненнями) далі Методика.

Згідно пункту 1.2 договору, майно передається в оренду з метою розташування магазину продовольчих товарів і складських приміщень.

Умови передачі і повернення орендованого майна визначені в розділі ІІ договору, зокрема згідно п. 2.1, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту прийому-передачі.

У виконання умов договору, позивач за актом прийому-передачі нежитлових приміщень від 01.09.2012 передав відповідачеві об'єкт оренди. Цей акт підписаний сторонами (а.с. 11, зворотна сторона).

Таким чином, позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо передачі нерухомого майна.

Частиною 1, 3 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором. Плата за користування вноситься щомісяця, якщо інше не встановлено договором.

Розділ ІІІ договору містить умови щодо орендної плати, так орендар зобов'язався перераховувати орендну плату до місцевого бюджету міста Саки і орендодавцю у співвідношенні 70% і 30% щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця згідно пропорцій розподілу, визначених Методикою діючих на кінець періоду, за який здійснюється платіж. При цьому орендна плата складає без ПДВ за перший місяць оренди - вересень 2012 року - 4187,98грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункти, 3.1, 3.3, 3.6 договору).

Як свідчать матеріали справи, фізична особа - підприємець Гнезділов Сергій Анатолійович за актом прийому-передачі нежитлових приміщень передав, а позивач прийняв орендоване майно (а.с. 13). Даний акт узгоджений орендодавцем 23.06.2013.

Таким чином, позивач, зважаючи на те, що строк дії договору оренди нежитлових приміщень №30/07 закінчився 15.12.2012, а орендоване майно повернено орендодавцю 23.06.2013, звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості з орендних платежів, за вказаний період в сумі 8784,94грн., що виникла у зв'язку з несвоєчасним поверненням орендованого майна, після закінчення строку договору.

Дослідивши обставини справи, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини щодо оренди державного майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п. 3 ст. 18 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як зазначалось вище, звертаючись з позовом до суду позивач стверджував про наявність у відповідача заборгованості з орендних платежів за період з грудня 2012 року по 23.06.2013 в сумі 7721,53грн, згідно розрахунку заборгованості (а.с. 6).

Стаття 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією із підстав його припинення.

Як зазначалось вище, договір №30/07 від 01.09.2012, згідно п. 10.1, укладено строком дії з 01.09.2012 до 15.12.2012.

Пункт 10.6 договору передбачає, що дія даного договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином договір №30/07 від 01.09.2012 припинив свою дію 15.12.2012.

При цьому, пунктом 10.7 договору сторони обумовили наступне, - у випадку припинення або розірвання договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю.

Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (п. 10.8 договору).

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст. 785 ЦК України).

Такий обов'язок орендаря, щодо повернення орендованого майна сторони передбачили і в пункті 5.10 договору.

Як вже зазначалось, повернення орендованого майна відбулось за актом прийому-передачі, затвердженого орендодавцем 23.06.2013.

Разом з тим, пунктом 3.11. договору оренди сторони договору узгодили, що у випадку припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом прийому-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від зобов'язання оплатити заборгованість по орендній платі, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, в місцевий бюджет і орендодавцю.

Абзац 4 пункту 5.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна визначає, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

З урахуванням вищевикладеного, та виходячи зі змісту статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи по суті не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в розмірі 7721,53грн. за період з грудня 2012 року по 23.06.2013, тому позов є обґрунтованим, підтверджується документально та підлягає задоволенню.

Звертаючись з позовом до суду, позивач також заявив до стягнення на користь позивача суму штрафу в розмірі 772,15грн. та 291,26грн. пені.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За умовами договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно, або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету і орендодавцю у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні у відповідності до діючого законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У випадку, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість по ній складає в цілому не менше ніж за три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. (п.п. 3.7, 3.8 договору).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми штрафу у розмірі 772,15грн. та 291,26грн. пені підлягають задоволенню, як такі, що засновані на законі.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 20.12.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гнезділова Сергія Анатолійовича (вул. Виноградна, 17, с. Виноградове, Сакський район, АР Крим, 96530, ІНН 2309712478) на користь Комунального підприємства «Комунальщик» Сакської міської ради (вул. Курортна, 2а, м. Саки, АР Крим, 96500, ЄДРПОУ 38006281) заборгованості в розмірі 7721,53грн. за період з грудня 2012 року по 23.06.2013, штрафу у розмірі 772,15грн. та 291,26грн. пені, 1720,50грн. судового збору

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі