Рішення

від 18.12.2013 по справі 919/1209/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року справа № 919/1209/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Лотової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом

Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011),

до Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфт" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт - ЛК"

(вул. Загородня балка, буд. 3, м. Севастополь, 99008),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Севастопольська міська Рада

(вул. Леніна, буд. 3, м. Севастополь, 99011),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 22" Севастопольської міської Ради

(вул. Генерала Хрюкіна, буд. 10, м. Севастополь, 99011)

про виселення з приміщень,

за участю представників сторін:

від позивача - Сушкова Дар'я Миколаївна - представник, довіреність № б/н, від 01.07.2013;

від відповідача - Михайлова Наталія Володимирівна - представник, довіреність № 003, від 08.01.2013;

від третьої особи (СМР) - Сушкова Дар'я Миколаївна - представник, довіреність №0315/5932, від 09.12.2013;

від третьої особи (КП "РЕП №22" СМР) - Сіроштан Натал'я Михайлівна - представник, довіреність №0744 від 06.04.2013.

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі по тексту позивач або ФКМ) звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфт" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт - ЛК" (далі по тексту відповідач або підприємство) про виселення відповідача з вбудованих нежитлові приміщення, лит. "А" (з № ХІ-1 по № ХІ-9) загальною площею 50,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 141б.

Позовні вимоги мотивовані тим, що дочірнє підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфт" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт - ЛК" незаконно займає приміщення в житловому будинку за адресою: м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 141б, а саме без укладання договору щодо користування вказаним приміщенням.

Ухвалою суду від 21.10.2013 року порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 31.10.2013 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору, на стороні відповідача комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 22" Севастопольської міської Ради. (далі по тексту КП «РЕП № 22» або третя особа на стороні відповідача)

Ухвалою суду від 14.11.2013 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору, на стороні позивача Севастопольську міську Раду. (далі по тексту СМР, або третя особа на стороні позивача)

Розгляд справи відкладався та у судовому засіданні робилася перерва за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України .

В судовому засіданні 16.12.2013 представник позивача та третьої особи на стороні позивача позовні вимоги щодо виселення підприємства з приміщень підтримала у повному обсязі з підстав, які зазначені у позові. Зокрема вказала, що власником спірних приміщень є територіальна громада м. Севастополя в особі Севастопольської міської Ради, відповідач займає спірні приміщення без укладення будь-яких договорів з власником, що є порушенням ст.ст. 316, 317, 321, Цивільного кодексу України, а тому відповідно до ст.ст. 387 та 391 Цивільного кодексу України підлягає виселенню.

В судове засідання 18.12.2013 представник позивача та третьої особи на стороні позивача не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, зазначених у відзиву на позовну заяву та письмових пояснення. Зокрема зазначила, що відповідач займає спірні приміщення на законних підставах, зокрема на підставі підрядного договору с КП «РЕП № 22», укладеного на виконання діючих нормативних актів. До того ж, представник відповідача вказала на те, що спірні приміщення, є власністю мешканців житлового будинку, як допоміжні приміщення житлового будинку, а тому позивач повинен був одержати згоду усіх мешканців дому на пред'явлення цього позову.(арк.с. 25, 97, 112)

Представник третьої особи на стороні відповідача вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників учасників процесу суд

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфт" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт - ЛК" займає вбудовані нежитлові приміщення диспетчерської, які розташовані на першому поверсі 9-поверхової будівлі по пр. Генерала Острякова, 141-б в м. Севастополі. (арк.с. 15)

Головним контрольно-ревізійним управлінням України була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності ФКМ за 2010 рік та звітний період 2011 року, за результатами якої складений акт від 08.08.2011 року, в якому позивачу було вказано на порушення діючого законодавство щодо безоплатного використання підприємством майна, що є комунальною власністю. (арк.с. 70-72)

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою щодо укладення договорів оренди, у тому числі на спірне приміщення, але договір укладений не був. (арк.с. 41-47)

Згідно з наказом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 01-03/739 від 23.05.2012 р. було прийняте рішення про оформлення свідоцтва на право власності на об'єкт нерухомості - будівлю диспетчерської літ. «А», загальною площею 50,0 кв.м., розташовану по пр. Генерала Острякова, 141-б в м. Севастополі. (арк.с. 82)

12.06.2012 на підставі цього наказу було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно з яким власником вбудованих нежитлових приміщень літ. «А» (диспетчерська), загальною площею 50,0 кв.м., розташованих у місті Севастополі, проспект Генерала Острякова, будинок 141б, є територіальна громада м. Севастополя в особі Севастопольської міської Ради. 22.06.2012 право власності було зареєстровано в установленому законом порядку, про що вчинено запис за № 3991. (арк.с. 8)

ФКМ вважає, що підприємство незаконно займає спірне приміщення диспетчерської, які розташовані на першому поверсі 9-поверхової будівлі по пр. Генерала Острякова, 141-б в м. Севастополі, що стало підставою для пред'явлення цього позову.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частинами першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

За змістом вказаних норм права для захисту у судовому порядку прав або інтересів позивача необхідне, щоб на момент звернення до суду позивач мав таке право або інтерес та вони були порушені відповідачем.

Статтею 327 Цивільного кодексу України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

У статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що: територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами; право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 29 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

У частині п'ятої цієї статті визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до пункту 2 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 9128 від 26.01.2010 року, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є виконавчим органом Севастопольської міської Ради по управлінню майном, що є комунальною власністю та виступає орендодавцем цілісним майновим комплексів підприємств та організацій, їх структурних підрозділів та нерухомого майна. (арк.с. 16-20)

Згідно з пунктом 9 вказаного Положення, однією з основних завдань Фонду є захист у межах своєї компетенції майнових прав територіальної громади м. Севастополя.

Пунктом 10.48 Положення передбачено, що Фонд захищає майнові та немайнові права територіальної громади м. Севастополя в особі міської Ради. Подає позовні заяви в господарські суди в інтересах міської Ради з питань, що пов'язані із захистом інтересів міської Ради, як власника комунального майна, зокрема з питань усунення перешкод в користуванні комунальною власністю.

З урахування зазначеного, суд дійшов висновку що ФКМ мав право на звернення до суду з цим позовом.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача на те, що позивач для звернення до суду з таким позовом повинен був одержати згоду усіх власників квартир у будинку 141б по пр. Генерала Острякова, як співвласників спірного приміщення.

Так, згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно власником вбудованих нежитлових приміщень літ. «А» (диспетчерська), розташованих у місті Севастополі, проспект Генерала Острякова, будинок 141б, є територіальна громада м. Севастополя в особі Севастопольської міської Ради. Вказане свідоцтво є діючим, в установленому законом порядку не скасовано.

До того ж діюче законодавство, зокрема Цивільний кодексу України, Господарський процесуальний кодекс України, не вимагає згоду усіх співвласників майна, що є у спільній сумісній власності, на пред'явлення позову про захист права власності у разі, якщо хтось з власників вважає, що його права порушені.

Не вимагає цього й Рішення Конституційного Суду від 02.03.2004 року № 4-рп/2004 "У справі за конституційним зверненням Ярового Сергія Івановича та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків)", на яке посилався представник відповідача.

Відповідно до статей 316 та 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. (статті 318 Цивільного кодексу України)

Статтею 327 Цивільного кодексу України передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. (статті 321 Цивільного кодексу України)

Як було зазначено вище, згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно власником вбудованих нежитлових приміщень літ. «А» (диспетчерська), загальною площею 50,0 кв.м., розташованих у місті Севастополі, проспект Генерала Острякова, будинок 141б, є територіальна громада м. Севастополя в особі Севастопольської міської Ради. 22.06.2012 право власності було зареєстровано в установленому законом порядку, про що вчинено запис за № 3991.

Відповідно до технічного паспорта на вбудовані нежитлові приміщення у будинку 141б по пр. Генерала Острякова, м. Севастополь (далі по тексту технічний паспорт), до цих приміщень увійшли приміщення №ХІ-1, №ХІ-2, №ХІ-3, №ХІ-4, №ХІ-5, №ХІ-7, №ХІ-9. (арк.с. 9-14)

Але, вказані приміщення займає підприємство. При цьому, будь-яких договорів з ФКМ або з СМР щодо використання вказаного приміщення відповідач не укладав.

Суд критично ставиться до твердження представника відповідача, що підприємство займає не ті, приміщення, які є власністю територіальної громади в особі Севастопольської міської Ради.

Як свідчать дані технічного паспорту на приміщення, які є власністю територіальної громади в особі Севастопольської міської Ради, та дані викопіровки з інвентарної справи на приміщення, які використовує відповідач, ці приміщення ті самі, крім приміщень №ХІ-6 та №ХІ-8. (арк.с. 94-96)

Крім того, представник КП «РЕП № 22» у судовому засіданні пояснила, що будинок 141б по пр. Генерала Острякова у місті Севастополі має тільки одну диспетчерську, яку і займає відповідач.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача на Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні, затверджене наказом, Держбуд України від 10.04.2000 № 73 та на підрядний договір № 87 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем, укладений 30.04.2008 між КП «РЕП № 22» та підприємством, як на правову підставу законного використання спірних приміщень.

Так, відповідно до пунктів 1.1 та 5.1. цього Положення система експлуатації, технічного обслуговування та ремонту ліфтів регламентує основні положення з утримання ліфтів у справному технічному стані, забезпечення їх безперебійної, безпечної роботи, а також визначає взаємовідносини між спеціалізованою організацією та власниками ліфтів. Взаємовідносини між спеціалізованою організацією і власником ліфта визначаються вимогами ПББЕЛ, цим Положенням та укладеним Договором (Додаток А), які регламентують основні обов'язки, права, відповідальність сторін, а також підстави і форми розрахунків за виконані роботи з технічного обслуговування і ремонту ліфтів.

Пунктом 4.1.1 Типового підрядного договору на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем передбачено, що Замовник зобов'язаний, у тому числі надавати Підрядчику у користування, відповідно до санітарних норм, опалюване приміщення з телефонним зв'язком для опорного пункту обслуговуючого персоналу. При оплаті за вказане приміщення орендної плати сума оренди додатково включається в договірну вартість робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів і диспетчерських систем.

Таким чином, вказане Положення не регламентує порядок надання приміщень спеціалізованим організаціям, які здійснюють обслуговування ліфтів, а лише встановлює обов'язок надати такі приміщення. До того ж, діюче законодавство не зобов'язує надавати таки приміщення безоплатно, та не звільняє сторони від виконання вимог закону щодо належного оформлення надання у користування цих приміщень.

Що стосується підрядного договір № 87 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем, укладеного 30.04.2008 між КП «РЕП № 22» та підприємством, то суд зазначає, що він укладений на обслуговування усіх об'єктів Замовника (КП «РЕП № 22»), а не лише будинку 141б по пр. Генерала Остякова в м. Севастополі. Відповідно до пункту 4.2.1. цього договору Замовник зобов'язаний, у тому числі на підставі п. 3.1.9 цього договору безоплатно надавати підрядчику відповідно до санітарних норм (обладнано водопроводом та каналізацією), опалюване приміщення з телефонним зв'язком для опорного пункту обслуговуючого персоналу, обладнано диспетчерським пультом. (арк.с. 54-56)

При цьому, вказаний договір не містить даних яке саме приміщення мало бути передано на його виконання. Представниками відповідача та КП «РЕП № 22» доказів того, що спірне приміщення було надане підприємству саме на виконання цього договору не представлено.

Суд також не може прийняти до уваги посилання представника відповідача на те, що КП «РЕП № 22» може бути орендодавцем комунального майна, зокрема спірних приміщень, а підрядний договір № 87 є у тому числі договором оренди.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Частинами першої та шостої статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна. (частина перша статті 287 Господарського кодексу України).

А відповідно до статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок передання в оренду майна, яке є власністю територіальної громади м. Севастополя, затвердженим рішенням СМР № 1464 від 13.02.2007 «Арендодателями являються: 4.1. Фонд коммунального имущества Севастопольского городского Совета (далее - Фонд) в отношении целостных имущественных комплексов коммунальных предприятий, учреждений и организаций, их структурных подразделений, недвижимого имущества, стоящего на балансе коммунальных ремонтно-эксплуатационных предприятий. 4.2. Коммунальные предприятия, организации и учреждения, на балансе которых на правах хозяйственного ведения или оперативного управления находится коммунальное имущество, передаваемое в аренду, кроме объектов, перечисленных в пункте 4.1 настоящего Положения.»

Згідно з пунктом 4.2 вказаного Положення зі змінами згідно з рішенням СМР № 3677 від 12.09.2012, орендодавцями комунального майна є комунальні підприємства, організації та установи, на балансі яких на правах господарського введення або оперативного управління знаходиться нерухоме та інше індивідуально-визначене комунальне майно, шо передається в оренду, крім об'єктів перелічи х в пункті 4.1 цього Положення (не більш 200 кв.м. на одне підприємство, установу,організацію)

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ані підприємством, ані КП «РЕП № 22» не надано належних та допустимих доказів того, що спірні приміщення перебувають на балансі третьої особи на стороні відповідача, а від так, то ця особа не могла бути орендодавцем цих приміщень.

До того ж, відповідно до статті 2 Закон України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 10 цього Закону передбачено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Підрядного договір № 87 вказаним вимогам не відповідає, а тому не може розглядатись, як договір оренди.

З урахування вищезазначеного, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для використання спірного приміщення.

Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У своєї позовної заяві позивач просив суд про виселення відповідача з вбудованих нежитлові приміщення, лит. "А" (з № ХІ-1 по № ХІ-9) загальною площею 50,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 141б.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що право власності за територіальною громадою м. Севастополя в особі Севастопольської міської Ради оформлено та зареєстровано на вбудовані нежитлові приміщення, лит. "А" №ХІ-1, №ХІ-2, №ХІ-3, №ХІ-4, №ХІ-5, №ХІ-7, №ХІ-9, загальною площею 50,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 141б.

Згідно з частиною четвертою статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

З урахуванням зазначеного, позов підлягає частковому задоволенню у частині виселення відповідача з вбудованих нежитлових приміщень, лит. "А" №ХІ-1, №ХІ-2, №ХІ-3, №ХІ-4, №ХІ-5, №ХІ-7, №ХІ-9, загальною площею 50,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 141б.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Виселити дочірнє підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфт" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт - ЛК" (вул. Загородня балка, буд. 3, м. Севастополь, 99008, ідентифікаційний код 20668964) з вбудованих нежитлових приміщень, лит. "А" №ХІ-1, №ХІ-2, №ХІ-3, №ХІ-4, №ХІ-5, №ХІ-7, №ХІ-9, загальною площею 50,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 141б.

3. Стягнути з дочірнє підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфт" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт - ЛК" (вул. Загородня балка, буд. 3, м. Севастополь, 99008, ідентифікаційний код 20668964) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044, р/р 37188003000416 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 25750044) 892,11 грн (вісімсот дев'яносто дві грн. 11 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 23.12.2013.

Суддя Ю.В. Лотова