ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
18 грудня 2013 року Справа № 913/2842/13
Провадження №7/913/2842/13
За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ
до відповідача Приватного підприємства "Готель "Еліт-комфорт", м. Луганськ
про стягнення 12 034 грн. 29 коп.
Суддя Демидов В.О.
Секретар судового засідання Мартинцева Н.М.
У засіданні брали участь:
від позивача: Семендяєв О.С., довіреність № 141-д від 10.12.2013, юрисконсульт юридичного відділу;
від відповідача: Гудзь І.Е., представник за довіреністю б/н від 07.11.2013; Скачков М.С., представник за довіреністю б/н від 07.11.2013.
ВСТАНОВИВ:
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання теплової енергії № 1296 від 06.11.2000, а саме: суми основного боргу у розмірі 10144,24 грн., 3% річних - 580,60 грн. та пені - 1309,45 грн.
Ухвалою суду від 18.10.2013 було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.11.2013.
У відзиві на позовну заяву від 04.11.2013 відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 07.11.2013 було оголошено перерву до 28.11.2013 о 10 год. 00 хв.; у судовому засіданні 12.12.2013 оголошено перерву до 18.12.2013 о 10 год. 30 хв.
11.12.2013 позивач надав пояснення у яких повідомив, що станом на 06.12.2013 відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 7646 грн. 60 коп. (а.с. 219-225).
Таким чином, сума основного боргу складає 2497 грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 580,60 грн. та пені - 1309,45 грн.
16.12.2013 відповідач звернувся з листом від 16.12.2013 у якому просить зменшити суму пені та 3 % річних посилаючись на тяжкий майновий стан та його вклад у розвиток готельно-туристичного бізнесу міста Луганська.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго» (постачальник) та приватним підприємством «Готель «Еліт-Комфорт» (споживач, відповідач у справі) було укладено договір № 1296 від 06.11.2000 на поставку теплової енергії (а.с. 13-17).
Відповідно до п. 15-а вказаного договору постачальник (позивач у справі) взяв на себе зобов'язання надавати споживачеві (відповідач у справі) теплову енергію, а споживач повинен сплачувати рахунки за отриману теплову енергію в 10 денний строк з дня його отримання.
Згідно з п. 27 договору передбачено, що договір укладається строком на один рік, та вважається пролонгованим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку договору не надійде заява однієї із сторін про відмову від даного договору або його перегляді.
Отже, на сьогоднішній день договір діє, з урахуванням щорічної пролонгації, заяв про його розірвання не було.
На виконання умов вказаних вище договору позивач поставив відповідачу теплову енергію в обсягах, обумовлених договором.
На оплату наданих послуг позивачем було виставлено відповідачу рахунки за період з грудня 2011 року по вересень 2013 року (а.с. 48-69), які були отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями реєстрів видачі рахунків та повідомлень про зміну банківських рахунків (а.с. 164-203).
Відповідач виконав свої зобов'язання по оплаті теплової енергії частково, внаслідок чого за ним утворись заборгованість по рахунком № 950 за лютий 2012 -серпень 2013 у сумі 10144 грн. 24 коп.,
Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Правове регулювання правовідносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання здійснюється Законом України "Про теплопостачання".
У відповідності до ст. 2 вказаного Закону теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
За приписами п. 4 загальних положень правил користування тепловою енергією, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зважаючи на те, що відповідач на час порушення провадження по даній справі сплатив на користь позивача 6158 грн. 30 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копій платіжних доручень платіжне доручення № 154 від 10.10.2013 на суму 744 грн. 15 коп.; платіжне доручення № 153 від 09.10.2013 на суму 744 грн. 15 коп.; платіжне доручення № 151 від 07.10.2013 на суму 1562 грн. 44 коп.; платіжне доручення № 147 від 30.09.2013 на суму 1107 грн. 56 коп.; платіжне доручення № 140 від 26.09.2013 на суму 2000 грн. 00 коп. (а.с. 71-76) суд відмовляє позивачу в цій частині; стосовно оплати за платіжним дорученням № 157 від 21.10.2013 на суму 1488 грн. 30 коп. суд припиняє провадження підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати наданих позивачем послуг, на підставі наведених вище норм, позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних за період з січня 2012 року по серпень 2013 року у сумі 580 грн. 60 коп.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 19 зазначено договору на суму неоплаченого рахунку за теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1% за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми заборгованості.
Оскільки 1% перевищую подвійну облікову ставку НБУ, відповідачу нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у сумі 1309 грн. 45 коп. за період нарахування з вересня 2012 року по серпень 2013 року (а.с. 22).
Даний розрахунок є вірним, тому вимоги по стягненню пені у сумі 1309 грн. 45 коп. підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача викладено у листі від 16.12.2013 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 233 ГК України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Законодавець встановив, що при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 статті 551 ЦК України містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічна норма міститься й у п. 3 ст. 83 ГПК України, за якою господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.
Суд приймає до уваги: штрафні санкції, заявлені позивачем за цим позовом, надмірно великі порівняно з його збитками, крім того, позивач скористався своїм правом нарахування 3% річних, частково компенсувавши свої збитки; інші обставини, які зазначені відповідачем у відзиві та які суд вважає виключними (вклад у розвиток готельно-туристичного бізнесу міста Луганська).
За таких обставин суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені за весь період нарахування до суми 100,00 грн.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно п. п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.
Судовий збір покладається на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82, п. 3 ст. 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до Приватного підприємства "Готель "Еліт-комфорт" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Готель "Еліт-комфорт", 91053, м. Луганськ, вул. 50 років створення СРСР, буд. 22, кв. 28, код 25358694, на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", 91055, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, код 24047779, заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 3178 грн. 24 коп., яка складається з суми основної заборгованості у розмірі 2497 грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 580 грн. 60 коп., пені у розмірі 100 грн. 00 коп.; судовий збір у розмірі 840 грн. 07 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині стягнення заборгованості в сумі 1488 грн. 30 коп. провадження у справі припинити.
4. В решті позову відмовити.
У судовому засіданні 18.12.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2013 .
Суддя В.О. Демидов
Суд | Господарський суд Луганської області |
Дата ухвалення рішення | 18.12.2013 |
Оприлюднено | 24.12.2013 |
Номер документу | 36237536 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Луганської області
Демидов В.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні