Рішення

від 11.12.2013 по справі 910/19299/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19299/13 11.12.13

За позовом Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міріада-центр І»

про стягнення 67 249,92 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

В судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екторнет Україна VII» про стягнення 65 672,93 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію та 1 576,99 грн. пені, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 040363 від 25.01.13 р.

Ухвалою суду від 07.10.13 р. порушено провадження у справі № 910/19299/13 та призначено її розгляд на 11.11.13 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Через службу діловодства господарського суду 11.11.13 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, зокрема, власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору; копії актів використання теплової енергії за період з лютого 2013 по квітень 2013, копія постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.11 р. № 12 про встановлення тарифу на теплову енергію у розмірі 840,28 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). Також позивач просив розглядати справу за відсутності його представника, за наявними у матеріалах справи документами, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши дані документи, суд не прийняв їх до розгляду, оскільки вони не є належними та обґрунтованими доказами в справі. Крім того, позивачем не надано суду оригіналів даних документів.

Представник позивача в судове засідання 11.11.13 р. не з'явився, вимог ухвали суду в повному обсязі не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 10.10.13 р., яке підтверджує отримання позивачем 15.10.13 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

Представник відповідача в судове засідання 11.11.13 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином. На адресу суду повернувся конверт з ухвалою про порушення провадження у справі з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній».

Ухвалою суду від 11.11.13 р. було відкладено розгляд справи до 25.11.13 р. у зв'язку з нез'явленням представників сторін у призначене судове засідання та невиконанням ними вимог ухвали суду від 07.10.13 р.

Представники сторін у судове засідання 25.11.13 р. повторно не з'явилися, вимог ухвали суду від 11.11.13 р. у повному обсязі не виконали, про причини неявки не повідомили, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 25.11.13 р. відкладено розгляд справи до 04.12.13 р., у зв'язку з повторним нез'явленням представників сторін у призначене судове засідання та невиконанням ними вимог ухвал суду від 07.10.13 р. та від 11.11.13 р.

Через службу діловодства господарського суду 04.12.13 р. від позивача надійшло клопотання про заміну відповідача на Товариство з обмеженою відповідальністю «Міріада-центр І».

Суд, розглянувши клопотання позивача про заміну відповідача, зауважив, що відбулась не реорганізація відповідача, а зміна його найменування, то процесуальна дія щодо заміни сторони не відбулася, а зареєстровано зміну його назви, що господарський суд прийняв до уваги.

Представник позивача в судове засідання 04.12.13 р. в черговий раз не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду від 25.11.13 р. у повному обсязі не виконав.

Представник відповідача в судове засідання 04.12.13 р. в черговий раз не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином (за адресою, яка зазначена у позовній заяві), вимог ухвали суду не виконав. На адресу суду повернувся конверт з ухвалою про відкладення розгляду справи) з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній».

Дослідивши подані позивачем документи, суд встановив, що відповідно до витягу з ЄДР юридичних та фізичних осіб адресою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Міріада-центр І» є вул. Рогнідинська, 4, літ. А, м. Київ, 01004.

Приймаючи до уваги вищенаведене, у зв'язку з повторним нез'явленням представників сторін у призначене судове засідання, невиконанням ними вимог ухвал суду від 07.10.13 р., від 11.11.13 р. та 25.11.13 р., що перешкоджало вирішенню спору в даному судовому засіданні, а також для направлення відповідачу ухвали про відкладення розгляду справи за вірною адресою, суд ухвалою від 04.12.13 р. відклав розгляд даної справи на 11.12.2013 р.; замінив назву відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екторнет Україна VII» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Міріада-центр І»; в черговий раз зобов'язав позивача надати суду: оригінали доданих до позовної заяви документів; довідку-витяг державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на день розгляду справи; належні та допустимі докази надання послуг за заявлений до стягнення період; детальний та обгрунтований розрахунок позовних вимог з посиланням на кількість спожитої теплової енергії, застосований тариф, вартість енергії, проплати відповідача, за кожний місяць окремо; пояснення щодо застосування тарифів при розрахунку суми боргу; оригінал фіскального чеку «Укрпошта» ЦПЗ № 1 49000 ВПЗ Дніпропетровськ № 8154 від 30.09.13 р. для залучення до матеріалів справи в якості доказу направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача; в строк до 10.12.13 р. банківські виписки про надходження коштів від відповідача на рахунок позивача станом на день розгляду справи в суді (належним чином засвідчені установою банку). Також даною ухвалою суд в черговий раз зобов'язав відповідача надати суду письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу.

Представники сторін в судове засідання 11.12.13 р. не з'явились, вимог ухвали суду від 04.12.13 р. не виконали, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Міським комунальним підприємством «Дніпропетровські міські теплові мережі» (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екторнет Україна VII», яке було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Міріада-центр І», (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 040363 від 25.01.2013 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розділом 2 договору № 040363 від 25.01.2013 р. визначено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляду гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб);

- гаряче водопостачання - протягом 350 діб;

- технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою; кондиціювання повітря - по мір необхідності.

Рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради, виходячи з кліматичних умов.

У відповідності до п. 3.2. договору № 040363 від 25.01.2013 р., споживач теплової енергії зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах і в терміни, які визначені в додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором; на кінець опалювального сезону проводити звіряння розрахунків з енергопостачальною організацією, у разі заборгованості на початок опалювального сезону, споживач до мереж теплопостачання підключений не буде.

Згідно з п. 4.2. вищевказаного договору, енергопостачальна організація зобов'язана забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором; гарантувати безпечне користування тепловою енергією за умови дотримання споживачем умов договору, правил користування тепловою енергією, правил експлуатації теплоспоживального обладнання; повідомляти споживача в ЗМІ про зміну тарифів; здійснювати перевірку роботи приладів обліку та стану теплоспоживального обладнання споживача не рідше одного разу в 6 місяців.

Пунктами 5.1. та 5.2. договору № 040363 від 25.01.2013 р. передбачено, що згідно з правилами користування тепловою енергію, споживач зобов'язаний встановити прилади обліку теплової енергії; облік споживання теплової енергії здійснюється за показниками приладів обліку, встановлених на вводах на опалення по проспекту Кірова, 11, розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.5. вищезазначеного договору, споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації у письмові формі звіт про фактичне споживання теплової енергії, в термін до 25 числа поточного місяця.

Згідно з р. 5.7. договору № 040363 від 25.01.2013 р., при виході з ладу приладів обліку або несвоєчасного надання показників приладів обліку, розрахунок здійснюється відповідно до вимог розділу 10.7. Наказу № 234 від 29.12.04 р. «Про внесення змін до правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України».

Згідно з п. 5.8. договору № 040363 від 25.01.2013 р., при наявності приладу обліку на котельній (ЦТП) обсяги теплової енергії для споживачів, які не мають власних приладів обліку, визначаються за приладом обліку енергопостачальної організації. Із показників приладу обліку енергопостачальної організації відокремлюються споживачі, які розраховуються за показниками приладів обліку, встановлених на межі експлуатаційної відповідальності (балансової належності), різниця розподіляється між споживачами, які не мають приладів обліку пропорційно договірним навантаженням.

При відсутності приладів обліку, розрахунки виконуються на підставі проектних даних. Споживач зобов'язується надати енергопостачальній організації проектно-технічну документацію, в якій обумовлені теплові навантаження на кожний об'єкт тепло споживання. У разі відсутності такої, споживач зобов'язується у трьохмісячний термін відновити проектний розрахунок теплових навантажень ліцензованою проектною організацією, а кількість теплової енергії, що відпущена споживачу за цей період визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом згідно з додатком № 1 до договору (п. 5.9. договору).

Розділом 6 договору № 040363 від 25.01.2013 р. передбачено тарифи на теплову енергію, які застосовуються при розрахунках між сторонами.

У відповідності до пунктів 7.1. та 7.2. договору № 040363 від 25.01.2013 р., розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством; розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку № 4.

Згідно з п. 7.3. договору № 040363 від 25.01.2013 р., споживач зобов'язаний не пізніше, ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою в додатку № 1 до цього договору, по власних платіжних дорученнях із зазначенням періоду, за який він сплачує.

Відповідно до п. 7.4. вищезазначеного договору, остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим; у випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Згідно з п. 7.5. договору № 040363 від 25.01.2013 р., якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення оплачується споживачем протягом 5 діб після розрахункового місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку, а переплата зараховується в рахунок наступних платежів.

Пунктом 7.6. вищевказаного договору визначено, що для споживачів, які не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями (додаток № 1) з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується споживачем згідно з п. 7.4.

У відповідності до п. 8.2.3. договору № 040363 від 25.01.2013 р., в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Згідно з пунктами 11.1., 11.3., 11.4. та 11.5. договору № 040363 від 25.01.2013 р. встановлено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 25.01.16 р.; припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії; договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін; по узгодженню сторін оплата за послуги теплопостачання буде здійснена з 25.01.13 р. на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.12 р.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 040363 від 25.01.2013 р., тоді як протягом опалювального сезону 2012 р. - 2013 р., відповідач систематично порушував свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію за договором № 040363 від 25.01.2013 р., у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість за лютий 2013 р. у розмірі 35 059,85 грн., березень 2013 р. у розмірі 23 474,06 грн. квітень 2013 р. у розмірі 7 139,02 грн. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з лютого 2013 р. до квітні 2013 р. становила 65 672,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав належним чином засвідчені копії реєстрів отримання платіжних документів за спірний період; акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.02.13 р. до 30.04.13 р.; рахунків № 040363 від 30.04.13 р. на суму 7 139,02 грн., № 040363 від 31.03.13 р. на суму 23 474,06 грн., № 040363 від 28.02.13 р. на суму 35 059,85 грн.; актів прийому -передачі виконаних робіт за договором № 040363 від 25.01.2013 р. за квітень 2013 р., за березень 2013 р., за лютий 2013 р.; актів про відмову укладання актів про виконання робіт з водо-теплопостачання за квітень 2013 р., за березень 2013 р., за лютий 2013 р.; актів використання теплової енергії від 15.04.13 р. за період 27.03.13 р. до 15.04.13 р., від 27.03.13 р. за період з 22.02.13 р. до 27.03.13 р., від 22.02.13 р. за період з 24.01.13 р. до 18.02.13 р.

За таких обставин Міське комунальне підприємство «Дніпропетровські міські теплові мережі» звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екторнет Україна VII» про стягнення 65 672,93 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію та 1 576,99 грн. пені, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 040363 від 25.01.13 р. та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 040363 від 25.01.13 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив неналежним чином.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що наданий в якості доказу акт використання теплової енергії від 22.02.13 р. за період з 24.01.13 р. до 18.02.13 р. складений позивачем для іншого споживача - ПАТ «Сведбанк», особовий рахунок - 040491, тоді як відповідачем у справі № 910/19299/13 та стороною за спірним договором є ТОВ «Екторнет Україна VII», яке було перейменовано на ТОВ «Міріада-центр І».

Таким чином, зазначений акт використання теплової енергії від 22.02.13 р. за період з 24.01.13 р. до 18.02.13 р. не є належним доказом у справі № 910/19299/13.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необгрунтованість та недоведеність позивачем заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію за договором № 040363 від 25.01.13 р. за лютий 2013 р., у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 35 059,85 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за лютий 2013 р.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 30 613,08 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за березень та квітень 2013 р., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» щодо стягнення з ТОВ «Міріада-центр І» суми заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 040363 від 25.01.13 р. про постачання теплової енергії та додатками до нього у розмірі 30 613,08 грн. за березень та квітень 2013 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Міське комунальне підприємство «Дніпропетровські міські теплові мережі» просить суд також стягнути з відповідача 1 576,99 грн. пені за порушення грошового зобов'язання за договором № 040363 від 25.01.13 р. та додатками до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з п. 7.3. договору № 040363 від 25.01.2013 р., споживач зобов'язаний не пізніше, ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою в додатку № 1 до цього договору, по власних платіжних дорученнях із зазначенням періоду, за який він сплачує.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про необгрунтованість та недоведеність вимог позивача в частині стягнення з відповідача 1 576,99 грн. пені за порушення грошового зобов'язання за договором № 040363 від 25.01.13 р. та додатками до нього, оскільки позивач не надав належних доказів надавання послуг за спірний період, як це передбачено у даному договорі. Зокрема, не надано належних доказів надання послуг з теплопостачання за лютий 2013 р. та розрахунку позовних вимог в частині стягнення пені, з якого вбачався б період нарахування.

За таких обставин, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 576,99 грн. пені за порушення грошового зобов'язання за договором № 040363 від 25.01.13 р. та додатками до нього.

Таким чином, позов Міське комунальне підприємство «Дніпропетровські міські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міріада-центр І» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 625, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міріада-центр І» (01004, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А, код ЄДРПОУ 37896913) на користь Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» (49000, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 37, код ЄДРПОУ 32082770) 30 613 (тридцять тисяч шістсот тринадцять) грн. 08 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію за березень та квітень 2013 р. та 783,20 грн. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 16.12.2013 р.

Суддя Гавриловська І.О.