Рішення

від 19.12.2013 по справі 909/1202/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 р. Справа № 909/1202/13 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., при секретарі судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

Виробничо - комерційна фірма "Варто",

вул. Гоголя,75, м. Снятин, Івано - Франківська область,78300;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Магура",

вул. Данила Галицького, 59,м. Болехів, Івано-Франківська область,77202;

про: стягнення заборгованості в сумі 44 228,84грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Уляшкевич В. Я. - представник, (довіреність № б/н від 02.09.2013р.);

від відповідача: не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТзОВ Виробничо - комерційна фірма "Варто", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - ТзОВ "Магура" заборгованість в сумі 73 888,18грн., з яких: 44 228,84грн. - основний борг, 29 659,34грн. - штраф.

Представник позивача, в судовому засіданні 05.12.13р., подав заяву про зменшення позовних вимог вих№ 425 (вх№19216/13 від 05.12.13р.), в якій просить суд, стягнути з відповідача 44 228,84грн. - основного боргу.

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, а спір вирішено, виходячи зі зменшеної ціни позову.

При цьому, суд бере до уваги п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.10р. №01-08/369, в яких зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. При цьому, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги (зменшені) вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору купівлі - продажу №13/06/12-03 від 13.06.12р., згідно умов якого, Продавець/позивач передав у власність Покупцю/відповідачу, по видаткових накладних, товар, на загальну суму 757 647, 28грн., в той час, як Покупець/відповідач, здійснив передоплату за товар в сумі 801 876,12грн.;

- неналежне виконання відповідачем взятого на себе зобов"язання, в частині поставки товару на суму 44 228,84грн.;

- приписи ст. ст. 525, 526, 610, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, однак, адресував суду факсограму №135 від 19.12.13р., в якій зазначив, що 13.12.13р., відповідачем здійснено часткову поставку позивачу товару на суму 31 969,88грн. У зв"язку з чим, просить суд, відкласти розгляд справи, з метою врегулювання даного спору між сторонами в позасудовому порядку.

З"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується клопотання, суд прийшов до висновку, про відмову в його задоволенні з огляду на те, що подане клопотання необґрунтоване та носить неодноразовий характер, а приписами ст.69 Господарського процесуального кодексу України встановлено строк не більше 2-х місяців, у який має бути вирішено спір господарським судом. Крім того, подана відповідачем копія видаткової накладної №РН-0000024 від 13.12.13р., в підтвердження поставки позивачу товару на суму 31 969,88грн., не береться судом до уваги, оскільки підписана відповідачем в односторонньому порядку.

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, беручи до уваги той факт, що відповідач, відповідно до законодавства належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що платіжними дорученням №1190 від 08.08.12р., №713 від 18.06.12р., №847 від 15.04.13р., №1156 від 15.05.13р., №1316 від 28.05.13р., №274 від 28.05.13р., №1378 від 04.06.13р., №1513 від 17.06.13р., №1601 від 25.06.13р., №11668 від 02.07.13р., №1676 від 03.07.13р., №290 від 03.07.13р. (а.с.24-31), позивач - ТзОВ Виробничо - комерційна фірма "Варто" перерахував відповідачу - ТзОВ "Магура" кошти за товар (пшеницю, кукурудзу) на зальну суму 801 876,12грн. Факт перерахування позивачем відповідачу коштів за товар, підтверджується довідкою Альфа-Банк №78159-28.1-160293 від 30.09.13р., довідкою АТ "Райффайзен Банк Аваль" №С 09-0000-126/11-304 від 03.10.13р., листом ПАТ "ВТБ Банк" №1235/1800-2 від 01.10.13р. (а.с. 32-34).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов"язання, в частині поставки товару на суму здійсненої позивачем передоплати. Товар (пшениця, кукурудза) поставлена відповідачем позивачу на суму 757 647, 28грн., що підтверджують видаткові накладні №6 від 14.06.12р., №РН0000039 від 02.08.12р., №РН0000002 від 15.04.13р., №РН0000003 від 16.05.13р., №РН0000005 від 31.05.13р., №РН0000006 від 05.06.13р., №РН0000012 від 20.06.13р., №РН0000013 від 26.06.13р., №РН0000014 від 27.06.13р., №РН0000015 від 03.07.13р., №РН0000016 від 06.07.13р., №РН0000019 від 15.07.13р.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами поставити товар на суму здійсненої позивачем передоплати. Проте, дані вимоги залишились без належного реагування з боку відповідача.

Позивачем доведено перед судом, факт наявності у відповідача боргу за непоставлений товар в сумі 44 228,84грн.

Враховуючи той факт, що станом на 19.12.13р., в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили повернення відповідачем коштів в сумі 44 228,84грн., то позивачем правомірно заявлено вимогу про їх стягнення.

Оскільки, позивачем не надано суду будь-яких доказів, в підтвердження того, що оплата покупцем товару, здійснювалась на підставі вказаного позивачем Договору купівлі - продажу №13/06/12-03 від 13.06.12р., то суд прийшов до висновку, що в даному випадку, між сторонами існують правовідносини, які зумовлюють застосування положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.4 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов"язання можуть виникати внаслідок придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Зобов'язання з безпідставного набуття або збереження майна регулюється положеннями глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно, грошові кошти і тоді, коли підстава, на якій вони набуті, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна, грошових коштів було результатом поведінки набувача майна чи грошових коштів, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено факт наявності у відповідача заборгованості за недопоставлений товар в сумі 44 228,84грн. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, будь-яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував, а зі змісту адресованих суду клопотань №127 від 19.11.13р., № 135 від 19.12.13р. (а.с.51, 60), фактично вбачається визнання позову відповідачем.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 44 228,84грн. правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 1212 Цивільного кодексу України, cт.174 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ТзОВ Виробничо - комерційна фірма "Варто" до відповідача ТзОВ "Магура" про стягнення заборгованості в сумі 44 228,84грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магура", вул. Данила Галицького, 59, м. Болехів, Івано-Франківська область,77202 (ідентифікаційний код 20546333 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційної фірми "Варто", вул. Гоголя,75, м. Снятин, Івано - Франківська область,78300 (ідентифікаційний код 30895651) - 44 228,84грн. (сорок чотири тисячі двісті двадцять вісім грн. 84 коп.) - заборгованості, 1 720, 50грн. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50коп.) - судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.13р.

Суддя С.Кобецька