Рішення

від 19.12.2013 по справі 906/1716/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" грудня 2013 р. Справа № 906/1716/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.,

при секретарі Гекалюк О.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бєлишева Д.Є. - представника за довіреністю від 15.11.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Еверест - М.С." (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект" (м.Житомир)

про стягнення 10500,00грн. (згідно із заявою про зменшення позовних вимог).

Приватне підприємство "Еверест - М.С." звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект" про стягнення 11646,58грн., з яких: 10500,00грн. передоплати та 1146,58грн. пені.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.11.2013р. позовну заяву ПП "Еверест - М.С." прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.12.2013р. та зобов'язано сторони надати документи необхідні для розгляду справи.

У зв'язку із неявкою представника відповідача та заявленим останнім клопотанням про відкладення розгляду справи, а також необхідністю витребування доказів, ухвалою від 10.12.2013р. господарський суд відклав розгляд справи на 19.12.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву від 19.12.2013р. про зменшення позовних вимог, відповідно до якої ПП "Еверест - М.С." просить стягнути з відповідача кошти в розмірі 10500,00грн. та судові витрати (а.с.61).

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, у тому числі, зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, подана представником позивача заява, не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється в межах зменшених позовних вимог, викладених в заяві від 19.12.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві від 19.12.2013р. Також, на виконання вимог суду надав додаткові документи (а.с.62-75).

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Відзиву на позовну заяву не надав. Від відповідача 18.12.2013р. на адресу господарського суду надійшло клопотання від 18.12.2013р. про відкладення розгляду справи у зв'язку зі зміною представника відповідача по справі №906/1716/13 та необхідністю ознайомлення нового представника з матеріалами справи (а.с.59-60).

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечив, посилається на те, що відповідач недобросовісно користується наданими йому правами та умисно затягує розгляд справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, про призначення справи до розгляду на 19.12.2013р. відповідач був повідомлений завчасно (поштове повідомлення - а.с.58, про вручення 12.12.2013р. відповідачу ухвали суду), тобто, мав час та можливість як для вибору представника своїх інтересів під час розгляду справи, так і для реалізації своїх прав як відповідача по справі, зокрема, для ознайомлення з матеріалами справи, подачі письмового відзиву на позов (ст.59 ГПК України) та письмових доказів (ст.33 ГПК України). Метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі. Суд зауважує, що відповідач мав можливість здійснити повний та професійний судовий захист своїх інтересів не лише направивши представника товариства в засідання суду (з урахуванням положень ст.28 ГПК України) для надання усних пояснень, а й підготувавши письмові пояснення по суті господарського спору та надавши (за наявності) відповідні письмові докази у спростування позовних вимог Приватного підприємства "Еверест-М.С.".

При цьому, суд зауважує, що розгляд справи вже відкладався господарським судом у зв'язку із нез'явленням в засідання суду представника відповідача та заявленим останнім клопотанням про відкладення розгляду справи, а відсутність представника відповідача відповідно до ст.77 ГПК України не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

За таких обставин, зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект" (відповідач/виконавець) та Приватним підприємством "Еверест-М.С." (позивач/замовник) укладено договір №ДГ-0000153, згідно з п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання власними та залученими силами та засобами виконати у відповідності до умов цього договору роботу з розробки документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ПП "Еверест - М.С." (а.с.9-12).

15.07.2011р. сторонами також підписано протокол розбіжностей до договору №ДГ-0000153 (а.с.49-54).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

У п.1.2 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) сторони обумовили, що науково-технічні, економічні та інші вимоги до документів, розробка яких є предметом цього договору, визначаються замовником у Протоколі погодження договірної ціни на виконання робіт (додаток №1 до цього договору).

В матеріалах справи міститься підписаний між сторонами Протокол погодження договірної ціни на виконання робіт, який є додатком №1 до договору №ДГ-0000153 від 15.07.2013р. (а.с. 48).

Відповідно до п.1.3 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей), виконавець зобов'язується по закінченню роботи надати замовнику узгоджений та затверджений звіт по проведеній роботі та комплект документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ПП "Еверест-М.С." терміном дії не менше десяти років, що відповідатимуть встановленим санітарним природоохоронним та іншим вимогам до відповідної документації.

Загальна вартість робіт згідно з п.1.1 складає 15000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2500,00грн. (п.2.1 договору).

Згідно з п.2.4 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей), оплата проводиться у два етапи: перший етап - 70% від загальної вартості робіт, визначеної у п.2.1 цього договору, підлягає оплаті протягом 10 банківських днів з дати укладення цього договору; другий етап - 30% від загальної вартості робіт, визначеної у п.2.1 цього договору підлягає оплаті протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт.

Пунктом 3.1 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) сторони встановили, що передача замовнику оформленої у встановленому порядку документації здійснюється за актом прийому-передачі документів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № ДГ-0000153 від 15.07.2011р., позивачем 06.10.2011р. перераховано відповідачу попередню оплату в сумі 10500,00грн. (70% від загальної вартості робіт), що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №747 від 06.10.2011р. (а.с.13).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань за договором, у зв'язку з чим ПП "Еверест-М.С." направляло відповідачу претензію про виконання обов'язків за договором та, в подальшому, лист-повідомлення про відмову від договору і повернення 10500,00грн. попередньої оплати.

Згідно з п.4.2.2 договору, після повного завершення робіт виконавець зобов'язаний надати замовнику заключний звіт за результатами виконаних робіт у повному обсязі.

Відповідно до п.4.2.3 договору, передбачені в п.1.1 цього договору роботи виконавець зобов'язаний виконати в цілому до 15.11.2011р. з обов'язковим додержанням вимог діючої нормативно-технічної документації.

Цей договір діє до 15.11.2011р. Закінчення строку договору не звільняє виконавця та замовника від виконання своїх зобов'язань, а також від відповідальності за невиконання або неналежне їх виконання за цим договором (п.6.2 договору).

У зв'язку з невиконанням відповідачем в обумовлений договором строк замовлених позивачем робіт, Приватне підприємство "Еверест-М.С." у вересні 2012 року зверталось до ТОВ "Житомирекопроект" з вимогою про виконання обов'язків, передбачених договором №ДГ-0000153 від 15.07.2011р. (а.с.77-79, докази отримання вимоги - а.с.76). Однак, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач не отримавши відповіді на вимогу та виконання відповідачем робіт за договором, надіслав відповідачу лист-вимогу №139 від 28.08.2013р. про розірвання договору №ДГ-0000153 від 15.07.2011р. шляхом відмови у зв'язку з істотним порушенням умов договору ТОВ "Житомирекопроект" та повернення 10500,00грн. попередньої оплати (а.с.14-17, докази направлення вимоги - а.с.18).

Відповідач відповідь на зазначену вимогу також не надав, грошових коштів в сумі 10500,00грн. позивачу не повернув, що стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Розглядаючи питання про обґрунтованість позовних вимог, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору, оскільки отримавши від позивача суму попередньої оплати в розмірі 10500,00грн. відповідач не здійснив обумовлених дій на виконання договору №ДГ-0000153 від 15.11.2011р. Матеріали справи не містять доказів які підтверджують факт виконання відповідачем робіт за договором №ДГ-0000153 від 15.11.2011р. - підписаних між сторонами актів прийому-передачі робіт, заключного звіту по проведеній роботі, комплекту документів, тощо.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 2 ст.849 ЦК України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов'язання по виконанню робіт за договором №ДГ-0000153 від 15.11.2011р. щодо розробки документів у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ПП "Еверест - М.С." не виконав, господарський суд вважає, що в даному випадку наявні правові підстави для відмови позивача від договору №ДГ-0000153 від 15.11.2011р. відповідно до вимог ст.651, ч.2 ст.849 ЦК України.

Згідно ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Виходячи із змісту ст.ст.651,653 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним, а у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Отже, внаслідок відмови позивача від договору №ДГ-0000153 від 15.11.2011р. він вважається розірваним і внаслідок його розірвання зобов'язання сторін за договором припиняються.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки внаслідок відмови позивача від договору №ДГ-0000153 від 15.11.2011р. зобов'язання за договором припинились, відпала й правова підстава, на якій було позивачем перераховано відповідачу передоплату у розмірі 10500,00грн.

Таким чином, після отримання письмової вимоги від позивача, відповідач зобов'язаний повернути кошти позивача, оскільки після одержання від позивача вимоги від 28.08.2013р. за №139, у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем у вигляді повернення коштів попередньої оплати.

Станом на час вирішення спору попередня оплата відповідачем не повернута, що підтверджується довідкою позивача вих.№10/12-1 від 10.12.2013р. (а.с.47).

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 10500,00грн., в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо). Не наведено відповідачем і підстав для збереження у себе перерахованих позивачем грошових коштів в сумі 10500,00грн.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 10500,00грн. попередньої оплати.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ч.1 ст.530, ст.ст. 598, 610-612, 626-628, 651, 653, ч.1, ст.837, ч.2 ст. 849, ст. 1212 ЦК України, ст.ст.173, 193 ГК України та керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект" (10014, м.Житомир, вул. Рильського, 9, офіс 507А, ідентифікаційний код 36072368) на користь Приватного підприємства "Еверест - М.С." (02160, м.Київ, Харківське шосе, 48, ідентифікаційний код 30466618)

- 10500,00грн. попередньої оплати;

- 1720,50грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.12.13

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу (рек.з пов.),

3 - відповідачу (рек. з пов.)