Рішення

від 17.12.2013 по справі 913/3075/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

17 грудня 2013 року Справа № 913/3075/13

Провадження №28/913/3075/13

За позовом Міністерства юстиції України м.Київ в інтересах держави України,

до Державного відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Янівська" Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Донбасантрацит", с.Княгинівка м.Красний Луч Луганської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Державної казначейської служби України, м.Київ

про стягнення збитків в розмірі 48602 грн. 04 коп.

Судя Семендяєва І.В.

Секретар судового засідання Мартинцева Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: Мукбаніані М.В., довіреність №28/9/5407 від 09.12.2013, завідувач сектору представництва інтересів держави та органів юстиції в судах України Головного управління юстиції у Луганській області; довіреність №9.1-32/1521 від 27.12.2012;

від відповідача: представник не прибув;

від третьої особи: представник не прибув.

Суть справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків, завданих Державному бюджету України в розмірі 48602 грн. 04 коп. внаслідок виконання рішення Європейського суду по заяві №27033/05 Олени Олександрівни Маруценко проти України від 13.12.2011.

Підставою свого позову про завдання збитків позивач визначив проведення виплат з Державного бюджету України згідно рішення Європейського суду на рахунок Єригіна О.П. та Антонової Л.О. компенсації в розмірі 12059 грн. 91 коп. та 14565 грн. 86 коп. відповідно та заборгованності за рішенням національного суду в розмірі 10831 грн. 10 коп. та 11145 грн. 17 коп. відповідно.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №17601495 місцезнаходженням відповідача є: смт. Княгинівка м.Красний Луч Луганської області. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву; ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Частиною 5 ст.9 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено обов'язок органу представництва звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувачу за рішеннями Європейського суду з прав людини.

Органом представництва згідно із ст.1 вказаного Закону та Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 №784 „Про заходи щодо реалізації Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено Міністерство юстиції України.

Таким чином законодавством України зобов'язано саме Міністерство юстиції України звертатись з позовними вимогами по даній категорії справ.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наступне.

У справі за заявами №27033/05, №42278/07, №1614/08, №40666/09, поданими Маруценко О.О. та 11 іншими заявниками проти України, Європейським судом з прав людини прийнято декларації про дружнє врегулювання питань, викладених у заявах, які підписані Урядом України та заявниками.

Зокрема, Урядом України в рамках вказаної справи визнано факт порушення норм Конвенції в частині тривалого виконання рішень національного суду у справах за позовами «Маруценко та інші проти України» та з метою досягнення дружнього врегулювання запропоновано відшкодувати заявникам будь-яку матеріальну, моральну шкоду та судові витрати, а саме: Єригіну О.П. - 1155,00 євро та Антоновій Л.О. - 1395,00 євро.

Надмірна тривалість виконання рішень, винесених на користь заявників, є повторюваним порушенням, яке констатується Європейським судом у справах проти України. У зв"язку з цим Європейський суд закликав Уряд України сприяти вирішенню справ шляхом досягнення дружнього врегулювання.

На виконання взятих Урядом зобов'язань з Державного бюджету України на особистий рахунок заявнику Єригіну О.П. сплачено 12059 грн. 91 коп. запропонованої компенсації (еквівалентно 1155, 00 євро), що підтверджується платіжними дорученнями від 25.01.2012 №111 (а.с.19) та 10831 грн. 10 коп. заборгованості за рішеннями національного суду, що підтверджується платіжним дорученням від 02.03.2012 №258 (а.с.21) та заявниці Антоновій Л.О. сплачено 14565 грн. 86 коп. запропонованої компенсації (еквівалентно 1395, 00 євро), що підтверджується платіжними дорученнями від 25.01.2012 №113 (а.с.20) та 11145 грн. 17 коп. заборгованості за рішеннями національного суду, що підтверджується платіжним дорученням від 20.06.2012 №886 (а.с.22)

Як зазначив позивач, відшкодована сума у розмірі 48602 грн. 04 коп. є збитками Державного бюджету України.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Аналогічне положення передбачено ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України".

Відповідно до ст.14 Закону України "Про міжнародні договори України" міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Статтею 15 вказаного Закону встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі по тексту - Конвенція) була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР. Законом України від 9 лютого 2006 року №3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59-1 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року у справі „Совтрансавто-Холдинг" проти України" 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст.1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції. Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) матеріальної шкоди 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та матеріальною шкодою; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Згідно з ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.

У відповідності з приписами ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва (Міністерства юстиції України).

За приписами чинного законодавства, держава Україна в особі Міністерства юстиції України має право зворотної вимоги з винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Отже, чинне цивільне законодавство допускає можливість відшкодування шкоди в порядку регресу, якщо інше не встановлено законом. Судом не встановлено та відповідачем не доведено існування нормативних застережень щодо недопустимості відшкодування в регресному порядку шкоди, в тому числі на користь держави Україна, яка на виконання рішення Європейського суду з прав людини виплатила фізичній особі відповідне відшкодування в повному обсязі.

Як було встановлено судом при розгляді справи, збитки, які заявлені у позові у сумі 48602 грн. 04 коп., були сплачені державою Україна саме внаслідок протиправної поведінки відповідача у справі, враховуючи наступне.

Заявники Єригін О.П. та Антонова Л.О. до звернення до Європейського суду з прав людини перебувала у трудових відносинах з ДВАТ „ЦЗФ „Янівська", яка вчасно не виплачувала заробітну плату і що стало підставою для звернення Єригіна О.П. та Антонової Л.О. до суду за захистом свого порушеного права.

Рішеннями Краснолуцького міського суду Луганської області від 28.04.2004 у справі №2-1519/2004 та від 11.05.2005 у справі №2-3466/05 позовні вимоги заявників були задоволені та зобов'язано ДВАТ „ЦЗФ „Янівська" сплатити на користь заявникам заборгованість по заробітній платі та компенсацію за несвоєчасну виплату.

Як зазначив позивач і це не оспорено відповідачем, на момент звернення заявників зі скаргами до Європейського суду з прав людини рішення Краснолуцького міського суду Луганської області ДВАТ „ЦЗФ „Янівська" виконані не були.

Таким чином, належним відповідачем за заявленими позовними вимогами є Державне відкрите акціонерне товариство „Центральна збагачувальна фабрика „Янівська" Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Донбасантрацит".

Постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №30529226 від 15.04.2013 було закінчено виконавче провадження з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини №27033/05 від 13.12.2011.

Заборгованість за рішеннями національних судів, передбачена до виплати Європейським судом з прав людини, а також передбачена за рішенням Європейського суду у справі «Маруценко та інші проти України» компенсація перераховані стягувачам за платіжними дорученнями (а.с.19-22) з Державного бюджету України.

Доказів того, що заборгованість 48602 грн. 04 коп. за вищезазначеними рішеннями Краснолуцького міського суду Луганської області погашена відповідачем, відповідач не надав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність підстав для відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Матеріалами справи доведено наявність вини відповідача у понесенні державою в особі позивача збитків, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 48602 грн. 04 коп.

Відповідач позов не оспорив.

Судовий збір покладається на відповідача згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17.12.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в:

1. Позов Міністерства юстиції України в інтересах держави України до Державного відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Янівська" Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Донбасантрацит" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Янівська" Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Донбасантрацит", смт.Княгинівка м.Красний Луч Луганської області , код 00175573, на користь Державного бюджету України , рахунок 31116115700028, код банку 820172, код 37567646, банк отримувача Державна казначейська служба України, м.Київ, отримувач Державна казначейська служба України збитки в сумі 48602 грн. 04 коп., видати наказ позивачу.

3.Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Янівська" Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Донбасантрацит ", смт.Княгинівка м.Красний Луч Луганської області, код 00175573 в Доход державного бюджету України на поточний рахунок 31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Луганській області, отримувач -УДКСУ у м.Луганську, МФО 804013, код за ЄДРПОУ 37991503, код класифікації доходів (ККД): 22030001, назва „Судовий збір" (Державна судова адміністрація України, 050); символ звітності банку: 206, судовий збір в сумі 1720 грн. 50 коп., видати наказ Державній податковій інспекції у м.Красному Лучі Головного управління Міндоходів.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 23.12.2013.

Суддя Семендяєва І.В.