Рішення

від 23.12.2013 по справі 5009/4927/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5009/4927/12 23.12.13

За позовом Приватного підприємства "Інтерпромснаб"

До Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Запорізький річковий порт"

Про стягнення 70 723,25 грн.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Гавриловська І.О. Суддя Чеберяк П.П.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Барсукова Т.В.

Від відповідача: Міщенко В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.12.2012 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Інтерпромснаб" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Запорізький суднобудівний судноремонтний завод" про стягнення майнової шкоди в розмірі 70 723,25 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.12.12 р. (суддя Горохов І.С.) порушено провадження у справі № 5009/4927/12; розгляд даної справи призначено на 16.01.2013 р.

В ході розгляду зазначеної справи неодноразово відкладався розгляд справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.02.13 р. матеріали справи № 5009/4927/12 за позовом Приватного підприємства "Інтерпромснаб" до Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Запорізький річковий порт" про стягнення 70 723,25 грн., керуючись ст. 15 та 17 Господарського процесуального кодексу України, направлено за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.13 р. у справі № 5009/4927/12 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інтерпромснаб" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 04.02.13р. у справі №5009/4927/12 - залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Запорізької області від 04.02.13р. у справі № 5009/4927/12 - залишено без змін; повернуто з Державного бюджету України Приватному підприємству "Інтерпромснаб" надмірно сплачений судовий збір у сумі 35,50 грн. за подачу апеляційної скарги, сплачений згідно квитанції № 8796.168.1 від 08.02.13 р., на підставі відповідної ухвали Донецького апеляційного господарського суду; матеріали справи № 5009/4927/12 - повернуто господарському суду Запорізької області.

Супровідним листом (вих. № 09-13-02/449 від 11.04.13 р.) господарський суд Запорізької області направив справу № 5009/4927/12 за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва.

В результаті повторного автоматичного розподілу справи № 5009/4927/12 автоматизованою системою документообігу господарського суду м. Києва від 15.04.13 р., дану справу передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою суду від 19.04.2013 р. суддею Гавриловською І.О. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 10.06.2013 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 10.06.2013 р. надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, зокрема, власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору та довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців, які залучені до матеріалів справи, також заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості позивачу ознайомитися з відзивом відповідача на позовну заяву, оскільки позивачем було отримано відзив в останню мить та у зв'язку з тим, що позивачу необхідний час для надання суду письмових пояснень на даний відзив на позовну заяву.

Представник відповідача заперечив проти відкладення розгляду справи та повідомив, що направив відзив на позовну заяву на адресу позивача та суду 03.06.2013 р.

Суд, дослідивши матеріали справи, повідомив, що відзив на позовну заяву станом на момент судового засідання відсутній у матеріалах справи та в електронній базі Діловодства спеціалізованого суду.

Господарський суд міста Києва, розглянувши клопотання представника позивача, прийшов до висновку про необхідність задоволення даного клопотання з метою повного, всебічного, об'єктивного та всебічного розгляду справи.

У судовому засіданні 10.06.2013 р. судом оголошено перерву до 19.06.2013 р., повторно зобов'язано відповідача надати суду письмовий відзив на позовну заяву.

Через відділ діловодства суду 10.06.2013 р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву та заява про застосування строків позовної давності, які залучені до матеріалів справи.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 19.06.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Гавриловської І.О. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України, справу

№ 5009/4927/12 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2013 р. справу № 5009/4927/12 суддею Нечаєм О.В. прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 19.06.2013 р. представник позивача надав суду письмові пояснення на відзив на позовну заяву, які залучені до матеріалів справи та заявив письмове клопотання про витребування у відповідача оригіналу журналу обліку та зберігання матеріальних цінностей за період 2008 року.

Представник відповідача заперечень не навів, повідомив, що належним чином завірені копії журналів додані ним до відзиву на позовну заяву та знаходяться в матеріалах справи, а оригінали він може представити у даному судовому засіданні, також надав представнику позивача копію заяви про застосування строків позовної давності.

Суд повідомив, що розгляд клопотання позивача про витребування доказів у відповідача відкладається на наступне судове засідання.

У судовому засіданні 19.06.2013 р. оголошено перерву у судовому засіданні до 10.07.2013 р. для дослідження матеріалів справи новим складом суду.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 10.07.2013 р., у зв'язку з виходом з відпустки судді Гавриловської І.О. та з метою дотримання процесуальних строків, справу № 5009/4927/12 передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2013 р. справу № 5009/4927/12 суддею Гавриловською І.О. прийнято до свого провадження.

У судове засідання 10.07.2013 р. представник позивача не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Через відділ діловодства суду 09.07.2013 р. від позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи, у зв'язку зі службовим відрядженням.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.07.2013 р. поставив вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.

Ухвалою суду від 10.07.2013 р. відкладено розгляд справи до 05.08.2013 р., зв'язку з нез'явленням представника позивача у призначене судове засідання, не наданням ним пояснень по суті спору.

У судовому засіданні 05.08.2013 р. представник позивача заявив письмове клопотання про зупинення провадження у даній справі, оскільки на даний момент позивачем подано позовну заяву до господарського суду Запорізької області про витребування майна з відповідача.

Представник відповідача заперечив проти задоволення даного клопотання, оскільки не відомо, чи буде взагалі порушено провадження у справі, так як відмітка на позовній заяві відділу діловодства господарського суду Запорізької області від 05.08.2013 р.

Суд відклав розгляд клопотання позивача про зупинення провадження на наступне судове засідання.

У судовому засіданні 05.08.2013 р. оголошено перерву до 28.08.2013 р. о 12:00, зобов'язано позивача надати суду процесуальний документ, щодо прийняття чи повернення господарським судом Запорізької області позовної заяви на яку посилається позивач у клопотанні про зупинення провадження у праві.

Через відділ діловодства суду 16.08.2013 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог суду, а саме, ухвала господарського суду Запорізької області від 06.08.2013 р. про порушення провадження у справі № 908/2641/13, які залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 28.08.2013 р. представник відповідача заявив письмове клопотання про продовження строку розгляду спору.

Розглянувши вищезазначене клопотання представника відповідача, суд його задовольнив з наступних підстав.

Судом встановлено, що строк вирішення спору у даній справі № 5009/4927/12 спливає 11.09.2013 р.

В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи наведене, суд визнав за можливе продовжити строк розгляду спору для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

У судове засідання 28.08.2013 р. представники позивача не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 28.08.2013 р. розгляд справи відкладено до 30.09.2013 р. у зв'язку з нез'явленням представника позивача у призначене судове засідання.

У судове засідання 30.09.2013 р. представники позивача повторно не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Через відділ діловодства суду 30.09.2013 р. від позивача надійшло електронне повідомлення, в якому позивач просив відкласти розгляд справи, у зв'язку з хворобою представника позивача.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.

У судовому засіданні 30.09.2013 р. представник відповідача надав суду додаткові докази у справі, зокрема, копію рішення господарського суду Запорізької області № 908/2641/13 від 16.09.2013 р., яку залучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, зважаючи на те, що значна кількість обставин потребують дослідження, надання правової оцінки великій кількості доказів, то господарський суд дійшов висновку про те, що категорія даної справи є складною, що дає підставу стверджувати про необхідність призначення її до розгляду у колегіальному складі.

Відповідно до ст. 4 6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Колегіальний розгляд справи є однією з гарантій повного, всебічного й об'єктивного розгляду справ, постановлення законного, обґрунтованого, правомірного і справедливого рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що справа № 5009/4927/12 відноситься до категорії складних, у зв'язку з чим дана справа підлягає колегіальному розгляду.

У судовому засіданні 30.09.2013 р. господарським судом було ухвалено здійснювати розгляд даної справи колегіально.

01.10.2013 р. суддя Гавриловська І.О. звернулась до Заступника Голови господарського суду міста Києва із заявою щодо колегіального розгляду справи № 5009/4927/12.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 01.10.2013 року, приймаючи до уваги вказані заяву та ухвалу, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України, призначено колегіальний розгляд справи № 5009/4927/12 у складі колегії суддів: Гавриловська І.О. (головуючий), судді Чеберяк П.П. та Картавцева Ю.В.

Ухвалою суду від 03.10.2013 р. дану справу прийнято до свого провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 06.11.2013 р.

У судове засідання 06.11.2013 р. представники позивача не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Через відділ діловодства суду 05.11.2013 р. від позивача надійшла телеграма, в якій позивач просив відкласти розгляд справи.

У судовому засіданні 06.11.2013 р. представник відповідача вирішення даного клопотання поставив на розсуд суду, надав суду додаткові докази у справі, зокрема, копію ухвали Донецького апеляційного господарського суду № 908/2641/13 від 16.10.2013 р., яку залучено до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.

Проте, оскільки представниками сторін не надано суду процесуальних документів на підтвердження набрання законної сили рішенням господарського суду Запорізької області № 908/2641/13 від 16.09.2013 р. розгляд справи підлягає відкладенню.

Враховуючи наведене, у зв'язку з неявкою представника позивача у призначене судове засідання та для витребування у сторін додаткових доказів у справі, суд відклав розгляд даної справи до 04.12.2013 р.

У судовому засіданні 04.12.2013 р. представники сторін надали додаткові документи по справі, позивач позов підтримав повністю, відповідач проти позову заперечив повністю.

Господарський суд у судовому засіданні 04.12.2013 р. оголосив перерву до 23.12.2013 р. о 10:50.

Представник позивача у судовому засіданні 23.12.2013 р. позов підтримав повністю, просив його задовольнити, пояснив суду обставини спору.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив у ньому відмовити повністю, надав усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 23.12.2013 р. господарським судом міста Києва було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернулося Приватне підприємство «Інтерпромснаб» з вимогами до відповідача про стягнення 70 723, 25 грн. майнової шкоди, заподіяної протиправними діяннями відповідача.

Позовні вимоги у позовній заяві обґрунтовані тим, що 25.02.2008 р. між сторонами був укладений усний договір підряду на виконання відповідачем робіт по механічній обробці оцинкованих труб з подальшою передачею їх замовникові.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За твердженням позивача, Приватне підприємство «Інтерпромснаб», як замовник, передало відповідачу труби для їх механічної обробки та оплатило роботи, а відповідач, як виконавець, в порушення умов зазначеного усного договору, не повернув позивачу оцинковані труби після їх механічної обробки, чим заподіяв шкоду у розмірі їх вартості на суму 70 723, 25 грн.

В своїх обґрунтуваннях позивач посилається на ст. 623 ЦК України, згідно з якою боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, та на ст. 841 ЦК України, відповідно до якої підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

За таких обставин позивач просить господарський суд на підставі ст. 623 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача збитки у розмірі 70 723, 25 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 216, ч. 2 ст. 217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань -причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Як зазначалось вище, згідно ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В обґрунтування наявності збитків позивач посилається на те, що за актами приймання-передачі від 25.02.2008 р. ним передано представнику відповідача труби загальною вартістю 70 723, 25 грн., які відповідач у подальшому не повернув.

Проте дане твердження господарський суд визнає необґрунтованим, виходячи з наступного.

У відповідності до рішення господарського суду Запорізької області від 16.09.2013 р. у справі № 908/2641/13 за позовом ПП «Інтрепромснаб» до Публічного акціонерного товариства «Укррчфлот» в особі філії ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Запорізький річковий форт» про витребування майна - оцинкованих труб загальною вартістю 70 723, 25 грн., у позові відмовлено.

У відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Зазначене рішення господарського суду Запорізької області від 16.09.2013 р. у справі № 908/2641/13, яке на даний час набрало законної сили, ґрунтується на тому, що позивачем не доведено факту передачі відповідачу зазначених труб.

Зокрема, у вказаному рішенні зазначено, що відповідно до тверджень позивача, за актом приймання-передачі від 25.02.2008 р. ним передано представнику відповідача матеріали загальною вартістю 70723 грн. 25 коп. Зазначений акт в графі «Приняв» містить підпис особи (Будикіної З.С.) без зазначення її посади та документу, який підтверджує відповідні повноваження. Відповідач заперечує надання таких повноважень особі, якою підписано акт від 25.02.2008 р. Також вказує, що товар відповідачем не приймався. Також, позивач посилається на лист б/н б/д (а.с 12), яким звертався до відповідача з вимогою надати дозвіл на ввіз на територію АСК «Укррічфлот» в особі ЗССРЗ оцинкових труб вартістю 70723 грн. 25 коп. Зазначений лист містить візу «Дозволено», яка підписана без зазначення прізвища особи, якою вчинено підпис, та не скріплено печаткою підприємства.

Внаслідок встановленого, факт ввезення оцинкованих труб на територію відповідача за актом приймання-передачі від 25.02.2008 р. господарський суд Запорізької області не визнав доведеним, оскільки не визнав акт приймання-передачі від 25.05.2008 р. та лист б/н б/д належними та допустимими доказами передання відповідачу продукції для виконання її механічної обробки.

Крім фактів, встановлених у рішення господарського суду Запорізької області від 16.09.2013 р. у справі № 908/2641/13, господарський суд міста Києва зауважує, що при зверненні з даним позовом до господарського суду позивач посилався на факт передачі матеріалів загальною вартістю 70 723, 25 грн. за актом приймання-передачі від 25.02.2008 р., підписаним з боку відповідача Майтаком Р.Н. Проте, в ході розгляду справи в суді позивачем був наданий інший аналогічний акт приймання-передачі матеріалів на таку ж суму від 25.02.2008 р., підписаний з боку відповідача Будикіною З.С. Жодний з актів печатки підприємства відповідача не містить, довіреностей на право отримання зазначеними особами матеріальних цінностей від імені відповідача позивачем суду не надано.

Представник позивача у судовому засіданні надав письмові пояснення Будикіної З.С. та Магденко В.В., згідно з якими запис у журналі під час ввозу матеріальних цінностей сторонніх організацій для виконання їх замовлень не був обов'язковим (за словами Будикіної З.С.), а також матеріальна перепустка у таких випадках не обов'язкова (за словами Магденко В.В.).

Проте, враховуючи, що позивач не пояснив, на яких процесуальних підставах ним було відібрано у зазначених осіб письмові пояснення на ім'я судді Гавриловської І.О., зважаючи, що з наданих копії документів вбачається, що ці особи працювали на підприємстві відповідача до 2010 року та 2009 року відповідно, а тому не можуть брати участь у процесі на підставі ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, і участь свідків у господарському процесі не передбачена, а також зважаючи на відсутність оригіналів поданих документів для огляду, господарський суд визнає подані документи неналежними доказами.

Крім того, у журналі реєстрації матеріальних перепусток головного бухгалтера відповідача, прошитого та пронумерованого, скріпленого печаткою підприємства, за період 2008 року зазначені матеріальні перепустки за номерами № 3776 - 4558. Відповідно до пояснень представника відповідача, жоден з цих пропусків не оформлявся на ввіз труб позивача. Про факт відсутності перепустки на ввіз майна позивача свідчить витяг з журналу реєстрації матеріальних пропусків філії «Запорізький суднобудівний - судноремонтний завод» (в матеріалах справи).

Не знайшло свого підтвердження і посилання позивача на те, що труби знаходяться та зберігаються на складах відповідача. Відповідно до пояснень представника відповідача, складування завезених матеріальних цінностей на підприємстві проводиться на складських територіях філії. Наказом по підприємству від 26.06.2007 року № 117 був введений у дію журнал обліку/зберігання матеріальних цінностей, у тому числі завезених на територію іншими підприємствами . Журнал обліку/зберігання матеріальних цінностей у період 02-03.2008 року не має відміток про здачу на зберігання оцинкованих труб, вагою шість тон сто десять кг, діаметром від 57*3.5 мм до 108*3.5 мм. Більш того, за календарний 2008 рік на склади відповідача вказані труби не надавались.

Надані позивачем платіжне доручення №28 від 13.03.2008 року на суму 672, 46 грн. по оплаті за механічну обробку деталей; податкова накладна від 13.03.2008 року №199/6 на оплату робот по акту 03-09; акт №03-09 здачі-приймання виконаних робіт від 13.03.2009 року на суму 672, 46 грн. не можливо достовірно віднести до даного спору, оскільки з наданих сторонами документів вбачається тривалість та неодноразовість господарських відносин між сторонами, зокрема, сторони в ході розгляду справи посилались і на укладення усних угод, і на договір від 20.02.2008 р. (копія в матеріалах справи), і на договір від 07.03.2008 р. (копія в матеріалах справи).

У судовому засіданні 23.12.2013 р. представник відповідача наголосив на тому, що головний бухгалтер підприємства, усвідомлюючи всю відповідальність, підписав довідку про те, що оцинковані труби вагою шість тон сто десять кг, діаметром від 57*3.5 мм до 108*3,5 мм відповідачем не оприбутковувалися, на бухгалтерський баланс не приймалися, у господарському процесі не використовувалися.

Зазначене вказує на відсутність достатніх підстав стверджувати про наявність понесених позивачем збитків в заявленому розмірі, тоді як обов'язок доказування розмір понесених збитків нормами чинного законодавства України покладено на позивача.

В обґрунтування протиправності дій відповідача, які спричинили заподіяння збитків, позивач посилається на порушення відповідачем обов'язків за усною угодою щодо повернення оцинкованих труб.

Проте, як зазначалось вище, рішенням господарського суду Запорізької області від 16.09.2013 р. у справі № 908/2641/13, яке набрало законної сили, у позові ПП «Інтрепромснаб» до Публічного акціонерного товариства «Укррічфлот» в особі філії ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Запорізький річковий форт» про витребування майна - оцинкованих труб загальною вартістю 70 723, 25 грн. відмовлено.

Крім того, позивачем не надано інших доказів, які б могли свідчити про протиправність діянь відповідача (зокрема, звернення до правоохоронних органів, результати розгляду такого звернення тощо).

Враховуючи наведене, протиправність дій відповідача позивачем належними доказами не доведена, як не доведена вина відповідача у заподіянні збитків позивачу та наявність причинно-наслідкового зв'язку між діяннями відповідача та заподіянням збитків позивачу.

Хибним є також посилання позивача щодо того, що 70 723, 25 грн. є по суті майновою шкодою, оскільки до правовідносин у даному спорі не застосовуються положення ст. 1166 ЦК України, позаяк слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Оскільки підставою позовних вимог у даній справі є невиконання відповідачем своїх обов'язків з повернення майна, стаття 1166 ЦК України до даних правовідносин застосуванню не підлягає.

Таким чином, в порушення статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, позивач не надав господарському суду належних доказів заподіяння йому збитків у розмірі 70 723, 25 грн., не представив доказів протиправності діянь відповідача і його вини у цьому, не обґрунтував наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заявленими до стягнення збитками, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

10.06.2013 р. до господарського суду відповідачем була подана заява про застосування позовної давності до позовних вимог ПП «Інтерпромснаб» про стягнення 70 723, 25 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У відповідності до пункту 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Зважаючи на викладене, господарський суд зауважує, що порушення прав Приватного підприємства «Інтерпромснаб» відповідачем не доведено, у зв'язку з чим суд відмовляє у позові повністю з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 23.12.2013

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Гавриловська І.О.

Суддя Чеберяк П.П.

Суддя Картавцева Ю.В.