Рішення

від 16.12.2013 по справі 910/21337/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21337/13 16.12.13

За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВ 77"

про стягнення 35 242,75 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Бондаренко А.Д.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВ 77" (далі-відповідач) про стягнення основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі - 33 958,95 грн., 3% річних у сумі - 857,06 грн., пені у розмірі - 426,74 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати винагороди (роялті) згідно договору № КБР-72/07/11 від 01.07.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.11.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 10.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 06.11.2013 р. та від 25.11.2013 р. судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача. При цьому, до суду повернулися конверти з відміткою - «неправильно зазначена, відсутня адреса отримувача».

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.12.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011 р. між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКТИВ 77" укладено договір №КБР-72/07/11, умовами якого передбачено, що відповідач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, а позивач надає відповідачу, на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання та здійснює збір винагороди (роялті). Відповідач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) позивачу відповідно до даного договору та Закону.

Згідно п. 1 договору позивач є організацією, що має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання на підставі Свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за №19/2011 від 24.01.2011 р.

Відповідно до п. 2.3. договору відповідач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж, після чого надати позивачу акт про виплату роялті згідно з п. 2.5. даного договору.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що відповідач зобов'язується надіслати позивачу належним чином заповнений та підписаний акт про виплату роялті в 2-ох примірниках за формою, наведеною у додатку 3, який після перевірки зазначеної в ньому інформації щодо перерахування коштів підписується позивачем, після чого 1 (один) примірник повертається відповідачеві.

У п. 2.6. договору встановлено, що у разі прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по договору, позивач має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення.

Відповідно до п. 4.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.07.2012 р., а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1. дати припинення дії договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку, при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних у цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа.

Оскільки суду не надано жодних доказів направлення будь-якою із сторін листа щодо припинення дії договору, суд приходить до висновку, що договір неодноразово пролонговувався та станом на день прийняття рішення по справі є чинним.

Згідно п. 1.2. додатку №2 до договору загальна вартість щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 1800,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи відповідач за період дії договору з 01.07.2011 р. по 31.10.2013 р. повинен сплатити роялті на загальну суму 50 400,00 грн.

Однак відповідач вказану винагороду оплатив лише частково в сумі 16 200,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати винагороди за договором №КБР-72/07/11 від 01.07.2011 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 33 958,95 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 857,06 грн. та пеню у сумі 426,74 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є організацією колективного управління, яка здійснює управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується Свідоцтвом про облік організації колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за №19/2011 від 24.01.2011 р.

Станом на час вирішення спору, відповідач визначеної договором винагороди (роялті) у розмірі 50 400,00 грн., яка нарахована позивачем за період з 01.07.2011 р. по 31.10.2013 р. оплатив лише частково у сумі 16 200,00 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 34 200,00 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №КБР-72/07/11 від 01.07.2011р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 33 958,95 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 857, 06 грн. за період з 01.04.2012 р. по 31.10.2013 р.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних, який відповідає вимогам законодавства, а тому суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 857,06 грн. 3% річних за період з 01.04.2012 р. по 31.10.2013 р. та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 426,74 грн. пені за період з 01.05.2013 р. по 31.10.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, та встановлено, що в ньому допущено помилку у періоді нарахування, хоча заявлена до стягнення сума пені співпадає з сумою визначеною судом.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 426,74 грн., яка розрахована з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання з 01.04.2012 р. не більше 6 місяців з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВ 77" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 10, ідентифікаційний код - 34691903) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37396233) 33 958 (тридцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 95 коп. - основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 857 (вісімсот п'ятдесят сім) грн. 06 коп. - 3% річних, 426 (чотириста двадцять шість) грн. 74 коп. - пені та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 19.12.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.