Рішення

від 12.12.2013 по справі 910/19552/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19552/13 12.12.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/19552/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ДЖИ ЕМ»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Альта Логістик ЛТД»;

про розірвання договору та стягнення 149 412,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Семеняка А.П., директор, наказ № 2/02/13 від 20.02.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «БІ ДЖИ ЕМ» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Альта Логістик ЛТД» (надалі - відповідач) про стягнення 149 412,00 грн., а також про розірвання договору № 05062013 від 05.06.2013р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 05062013 від 05.06.2013р. поставив позивачу товар неналежної якості, за який позивачем було сплачено 135 840,00 грн., внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача вартість неякісного товару в сумі 135 840,00 грн. та збитки, які були понесені позивачем внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у сумі 13 572,00 грн. Також, у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору, позивач також просить розірвати договір № 05062013 від 05.06.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2013р. порушено провадження у справі № 910/19552/13 та призначено її розгляд на 28.11.2013р.

Ухвалою суду від 28.11.2013р., на підставі ст. 69 ГПК України, суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотанням позивача та відклав розгляд справи на 12.12.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 12.12.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 12.12.2013р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 11.10.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2013р. між позивачем (за договором - покупець) та відповідачем (за договором - продавець) було укладено договір № 05062013, у відповідності з п.1.1. якого відповідач зобов'язується поставити (передати у власність) позивачу товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору, а позивач зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, зазначених в Специфікаціях.

Сторонами було підписано Специфікацію № 1 до договору, якою погоджено назву товару, що підлягає поставці, а саме: автонавантажувач ДВ 1792.33 у кількості 1 шт., за ціною 113 200,00 грн., вартість якого складає 135 840,00 грн. з ПДВ.

Оплата за товар, відповідно до п.2.1 договору, здійснюється на підставі поданого відповідачем рахунку.

На підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № 2-000071 від 05.06.2013р. на суму 135 840,00 грн., на виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату 100% вартості товару в сумі 135 840,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням та банківськими виписками з рахунку позивача, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.3.1 договору, якість і комплектність товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам стандартів, технічним умовам, іншій технічній документації виробника, яка встановлює вимоги до його якості.

Згідно з п.3.2 договору, продавець повинен засвідчити якість кожної партії товару, що поставляється, належним сертифікатом, який надається покупцю разом з товаром і посвідчує відповідність товару вимогам стандартів, технічним умовам, іншій технічній документації виробника.

Умовами п.3.3 договору встановлено, що продавець гарантує якість і надійність поставленого відповідно до цього договору товару.

За видатковою накладною № 2-00000042 від 15.07.2013р. та за актом № 15072013 приймання-передачі товару від 15.07.2013р., копії яких містяться в матеріалах справи, а оригінали були оглянуті в судовому засіданні, відповідач поставив позивачу визначений специфікацією товар, а саме: автонавантажувач Balkancar, ДВ 1792,33, серія 2003, заводський № 66433391 на суму 135 840,00 грн. Разом з товаром, відповідач передав позивачу сервісний паспорт на товар.

Як зазначає позивач, придбання останнім товару (автонавантажувача) здійснювалося для подальшої його поставки на користь ПАТ «ДТЕК «Дніпроенерго» за договором № К311 про закупівлю товару від 28.05.2013р.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов вказаного договору, позивач передав на користь ПАТ «ДТЕК «Дніпроенерго» товар (автонавантажувач Balkancar, ДВ 1792,33, серія 2003, заводський № 66433391, у кількості 1 шт., шляхом перевезення товару (вантажу) по маршруту м. Запоріжжя - м. Зеленодольск, що підтверджується актом № 17/07 надання транспортних послуг від 17.07.2013 та товарно-транспортною накладною № 1707/13 від 17.07.2013р.

Однак, під час здійснення передачі позивачем товару покупцю за договором про закупівлю товару № К311 від 28.05.2013р., останнім було складено акт № 148 від 17.07.2013р. вхідного контролю продукції за кількістю та якістю, яким при огляді вантажу було виявлено дефекти вантажу.

У зв'язку з наведеним, позивач 25.07.2013р. направив відповідачу телеграму, в якій просив директора відповідача або уповноваженого представника з'явитись 29.07.2013р. для проведення вхідного контролю автонавантажувача, що був проданий позивачу за договором № 05062013 від 05.06.2013р., яка отримана уповноваженим представником відповідача 26.07.2013р., що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, відповідач вказану телеграму залишив без відповіді, а також не направив свого представника.

У зв'язку з виявленням дефектів товару, ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» за накладною № 1140 на відпуск товарно-матеріальних цінностей повернув позивачу автонавантажувач Balkancar, ДВ 1792,33, серія 2003, заводський № 66433391, у зв'язку з чим позивач здійснив повторне перевезення товару по маршруту м. Зеленодольск - м. Запоріжжя, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту № 29/07 надання транспортних послуг від 29.07.2013р.

Пунктом 3.5 договору визначено, що якщо продавець, в гарантійний період отримає від покупця письмове повідомлення про виявлені в гарантійний термін дефекти, він зобов'язаний за свій рахунок на вимогу покупця або усунути дефекти товару, або замінити товар (його частину) протягом 10 (десяти) календарних днів з дати письмового повідомлення від покупця, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем правил експлуатації або зберігання товару.

У зв'язку з виявленням дефектів у товарі, позивач направив відповідачу претензії № 31/07 від 31.07.2013р. та № 01/08 від 01.08.2013р., в яких, на підставі п.3.5 договору, вимагав здійснити заміну неякісного товару на новий або здійснити повернення сплачених позивачем грошових коштів за товар у сумі 135 840,00 грн.

Однак, відповідач зазначені претензії залишив без відповіді; вимоги, викладені в них, не виконав.

Відповідно до Акту експертизи № И-80 серія АЭ № 110239 від 05.08.2013р., проведеної Запорізькою торгово-промисловою палатою, встановлено, що в пред'явленому на експертизу дизельному автонавантажувачі Balkancar, ДВ 1792,33, серія 2003, заводський № 66433391 виявлені дефекти зовнішнього вигляду деталей та вузлів. В сервісному паспорті на автонавантажувач відсутні технічні характеристики вантажопідйомного механізму, не зазначено заводський номер двигуна, а також типи та заводські номери основних вузлів автонавантажувача.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар неналежної якості становить 135 840,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 статті 675 Цивільного кодексу України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Частиною другою статті 678 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було поставлено позивачу товар неналежної якості, за який позивачем було здійснено 100% попередню оплату в сумі 135 840,00 грн. Однак, в порушення умов договору, відповідач на вимогу позивача не здійснив заміну товару неналежної якості в строки, встановлені п.3.5 договору.

При цьому, матеріалами справи не підтверджується подання відповідачем клопотання про проведення судової експертизи на предмет наявності дефектів в автонавантажувачі та відповідності якості і комплектності товару вимогам стандартів, технічним умовам, іншій документації виробника, яка встановлює вимоги до якості товару з спірним договором.

Отже, на час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт поставки товару неналежної якості та не надано доказів заміни товару неналежної якості на новий, відтак, у відповідності до приписів ч. 2 статті 678 Цивільного кодексу України, позовна вимога про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 135 840,00 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 13 572,00 грн. збитків, що складаються з 1500,00 грн. вартості перевезення неякісного товару, внаслідок відмови кінцевого покупця від такого товару за договором № К311 від 28.05.2013р., 1512,00 грн. витрат по оплаті експертизи з метою встановлення факту недоліків у поставленому відповідачем товарі та 10 560,00грн. упущеної вигоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Поняття збитків надається ст. 22 ЦК України, відповідно до якої виділяють дві групи збитків: реальна шкода та упущена вигода. В разі порушення зобов'язання боржником, він зобов'язаний відшкодувати збитки в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

Лише за наявності зазначених чотирьох умов настає відповідальність за порушення зобов'язання.

У п. 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994р. №02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» (зі змінами, внесеними рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 року N 04-5/239) зазначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладання на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Суму шкоди в розмірі 1500,00 грн., яку просить стягнути позивач, становить вартість перевезення неякісного товару, внаслідок відмови кінцевого покупця від такого товару за договором № К311 від 28.05.2013р., яке було здійснено на замовлення позивача, вартість якого підтверджується актом № 29/07 надання транспортних послуг від 29.07.213р. на суму 1500,00 грн. Так, позивач сплатив особі, що здійснювала перевезення - 1500,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 29/05 від 29.07.2013р. на суму 1500,00 грн.

Також, позивач просить стягнути суму шкоди в розмірі 1512,00 грн., яку становить вартість експертизи товару, проведеної з метою встановлення факту недоліків та дефектів товару неналежної якості, що була сплачена позивачем на користь Запорізької торгово-промислової палати в сумі 1512,00 грн., що підтверджується випискою банку з рахунку позивача від 06.08.2013р.

До того ж, позивач визначає розмір упущеної вигоди в сумі 10 560,00 грн. (146 400,00 грн. - 135 840,00 грн.), виходячи з розрахунку різниці можливості отримання позивачем прибутку за договором № К311 від 28.05.2013р. за результатами продажу товару за ціною 146 400,00 грн. з ПДВ та ціни того ж товару за договором № 05062013 від 05.06.2013р. у сумі 135 480,00 грн., за якою позивач придбав неякісний товар.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивач здійснив 100% попередню оплату товару в сумі 135 840,00 грн., однак поставлений відповідачем товар виявився неякісним. Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару належної якості. позивачу завдано шкоду в сумі 13 572,00 грн. (1500,00 грн. + 1512,00 грн. + 10 560,00 грн.).

Отже, суд дійшов до висновку, що належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи підтверджується понесення позивачем додаткових витрат, у зв'язку з поставкою відповідачем товару неналежної якості, а також втрата позивачем упущеної вигоди в сумі 10560,00 грн., що є різницею між оплаченими коштами за товар та прибутком, який міг отримати позивач.

Крім того, матеріалами справи підтверджується наявність причинного зв'язку та вини відповідача у виникненні збитків.

За таких обставин, позовні вимоги в частині відшкодування збитків у розмірі 13572,00 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд розірвати договір № 05062013 від 05.06.2013р., у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по поставці передплаченого позивачем товару належної якості.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Цивільний кодекс України при регулюванні інституту розірвання договору містить норми, які стосуються різних питань, як то: підстави розірвання договору, порядок розірвання (за домовленістю сторін, одностороння відмова, за рішенням суду), наслідки розірвання договору тощо.

Господарський кодекс України в силу положень Преамбули, статей 1 та 4, є спеціальним законом порівняно з Цивільним кодексом України, а тому норми цього кодексу мають пріоритет перед аналогічними нормами Цивільного кодексу України. (аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2006р. по справі №17/543)

Порядок розірвання договору визначений ст. 188 Господарського кодексу України. Відповідно до даної статті зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У той же час, Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) зазначалося, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, в разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова ВСУ від 17.06.2008р. №8/32пд).

Відповідно до п. 10.1. договору, останній набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2013р., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як зазначає позивач у позові, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки передплаченого позивачем товару належної якості, що призвело до істотного порушення з боку відповідача умов договору

За наведених обставин, з урахуванням того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по поставці товару належної якості, що свідчить про істотне порушення умов договору зі сторони відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги про розірвання договору № 05062013 від 05.06.2013р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір № 05062013 від 05.06.2013р., який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Альта Логістік ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ДЖИ ЕМ».

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Альта Логістік ЛТД» (03115, м. Київ, вул. Котельникова, 51; код ЄДРПОУ 36853093) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ДЖИ ЕМ» (69063, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 3; код ЄДРПОУ 33242596) 135 840 грн. 00 коп. - боргу, 13 572 грн. 00 коп. - збитків та 4135 грн. 24 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.12.2013р.

Суддя А.І. Привалов