Рішення

від 10.12.2013 по справі 914/4494/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 р. Справа № 914/4494/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі Марітчак С.Т., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Решетилівський маслозавод», смт.Решетилівка Решетилівського району Полтавської області

до відповідача: Приватного підприємства «Галлактон», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 130428грн. 73коп.

За участю представників:

від позивача: Сопільняк Т.М. - представник (довіреність б/н від 18.07.2013р.);

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутнього представника позивача в судових засіданнях не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Решетилівський маслозавод», смт.Решетилівка Решетилівського району Полтавської області до Приватного підприємства «Галлактон», м.Львів про стягнення основного боргу в сумі 101 503 грн. 37 коп., пені в розмірі 7 930 грн. 26 коп., штрафу у розмірі 10 150 грн. 33 коп., інфляційних втрат в розмірі 202 грн. 91 коп. та 20% річних у розмірі 10 641 грн. 86 коп.

Ухвалою суду від 27.11.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 10.12.2013р.

В судове засідання 10.12.2013р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити повністю. Крім цього, представник позивача, через канцелярію суду подав клопотання (вх.№52809/13 від 10.12.2013р.) про залучення пояснень щодо розрахунку штрафних санкцій, а також надав уточнення позовних вимог (вх.№52688/13 від 10.12.2013р.) із зазначенням виникнення основної суми заборгованості по кожних накладних.

В судове засідання 10.12.2013р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №7907003858147. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача, станом на 10.12.2013р. не поступало.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

15.08.2012р. між Приватним підприємством «Решетилівський маслозавод» (постачальник) та Приватним підприємством «Галлактон» (покупець) укладено договір поставки №66.

Згідно із загальних положень Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Решетилівський маслозавод», зареєстрованого в державному реєстрі за №15781450000000506 від 02.01.2013р. правонаступником всіх прав та обов'язків Приватного підприємства «Решетилівський маслозавод» являється Товариство з обмеженою відповідальністю «Решетилівський маслозавод».

Відповідно до п.1.1 договору поставки №66 від15.08.2012р. постачальник зобов'язується у встановлений договором строк передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього плату на умовах договору.

Пунктами 3.6, 3.8, 3.9, 3.10, 3.11 договору поставки №66 від 15.08.2012р. сторони встановили, що поставка вважається закінченою з моменту передачі товару покупцеві, або призначеній ним підпис представника покупця на видатковій (товаро-транспортній) накладній свідчить про отримання всіх супровідних документів. Передавання товару оформляється шляхом поставлення відмітки про отримання товару на примірнику видаткової (товаро-транспортної) накладної, з підписом уповноваженої особи покупця. Перехід права власності на товар відбувається під час передавання товару. Повноваження осіб на приймання товару від імені покупця (за виключенням випадків, якщо приймання здійснюється безпосередньо керівником підприємства-покупця, або безпосередньо покупцем, що є фізичною особою-підприємцем), підтверджується разовою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (типової форми №М-2). Документом, що підтверджує факт поставки вважається видаткова (товаро-транспортна) накладна на товар.

За умовами п.5.1 договору поставки №66 від 15.08.2012р. ціна договору становить суму вартості товару, що зазначена у всіх видаткових накладних, на підставі яких здійснювалася поставка по цьому договору з урахуванням умов п.5.3 договору. Згідно із п.п.5.3.1 та 5.3.2 договору поставки №66 від 15.08.2012р. ціна та вартість товару є договірною та чинною протягом терміну дії відстрочення платежу вказаного у п.5.5 договору. Ціна партії товару вказується у накладній на відпуск товару, що є невід'ємною частиною цього договору. Покупець зобов'язаний оплатити суму, вказану у видатковій накладній на товар у терміни передбачені п.5.5 договору. Оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у п.15 цього договору: покупець сплачує постачальнику вартість партії товару за відповідною накладною протягом 21 (двадцять один) календарних днів від дати поставки (п.5.5 договору поставки №66 від 15.08.2012р.).

У позовній заяві та в клопотанні про залучення пояснень (вх.№52809/13 від 10.12.2013р.) позивач зазначив, що він поставив відповідачу товари за договором поставки №66 від 15.08.2012р. по видаткових накладних: №TF2PM3-362 від 10.11.2012р. на суму 23 850 грн. 66 коп.; №TF2PM3-363 від 10.11.2012р. на суму 2 361 грн. 60 коп.; №TF2PM3-752 від 17.11.2012р. на суму 25 464 грн. 53 коп.; №TF2PM3-753 від 17.11.2012р. на суму 2 791 грн. 20 коп.; №TF2PM3-1127 від 24.11.2012р. на суму 27 380 грн. 88 коп.; №TF2PM3-1128 від 24.11.2012р. на суму 2 581 грн. 83 коп.; №TF2PM3-11 від 01.12.2012р. на суму 9 481 грн. 84 коп.; №TF2PM3-424 від 08.12.2012р. на суму 7 827 грн. 86 коп.

Крім цього, як вбачається із уточнень позовних вимог (вх.№52688/13 від 10.12.2013р.) на виконання умов договору поставки №66 від 15.08.2012р., позивачем поставлено відповідачу товари, згідно накладних: №TF2PM3-627 від 18.08.2012р. на суму 17 010 грн. 03 коп.; №TF2PM3-628 від 18.08.2012р. на суму 1 279 грн. 50 коп.; № TF2PM3-46 від 01.09.2012р. на суму 20 344 грн. 32 коп.; №TF2PM3-47 від 01.09.2012р. на суму 2 319 грн. 00 коп.; №TF2PM3-294 від 08.09.2012р. на суму 16 689 грн. 61 коп.; № TF2PM3-295 від 08.09.2012р. на суму 2 682 грн. 72 коп.; №TF2PM3-296 від 08.09.2012р. на суму 3 086 грн. 26 коп.; №TF2PM3-600 від 15.09.2012р. на суму 15 638 грн. 70 коп.; №TF2PM3-601 від 15.09.2012р. на суму 2 274 грн. 00 коп.; №TF2PM3-851 від 22.09.2012р. на суму 9 670 грн. 32 коп.; №TF2PM3-852 від 22.09.2012р. на суму 2 274 грн. 00 коп.; №TF2PM3-1167 від 30.09.2012р. на суму 16 976 грн. 71 коп.; №TF2PM3-1168 від 30.09.2012р. на суму 3 288 грн. 00 коп.; №TF2PM3-117 від 06.10.2012р. на суму 25 175 грн. 84 коп.; №TF2PM3-419 від 07.10.2012р. на суму 6 706 грн. 80 коп.; №TF2PM3-570 від 14.10.2012р.на суму 12 868 грн. 41 коп.; №TF2PM3-1301 від 20.10.2012р. на суму 17 708 грн. 24 коп.; №TF2PM3-1302 від 20.10.2012р. на суму 1 019 грн. 72 коп., №TF2PM3-1075 від 27.10.2012р. на суму 23 093 грн. 93 коп.; №TF2PM3-1076 від 27.10.2012р. на суму 509 грн. 86 коп. та відповідачем здійснено оплату по цих накладних у повному обсязі.

У позовній заяві та в клопотанні про залучення пояснень (вх.№52809/13 від 10.12.2013р.) позивач зазначив, що ним було зараховано часткове погашення відповідачем боргу в сумі 237 грн. 03 коп. по видатковій накладній №TF2PM3-362 від 10.11.2012р. на суму 23 850 грн. 66 коп. Таким чином, як зазначив позивач, сума заборгованості відповідача по видатковій накладній №TF2PM3-362 від 10.11.2012р. становить 23 613 грн. 63 коп.

На виконання своїх зобов'язань, ПП «Галлактон» здійснив часткову оплату в сумі 200 853 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою №117-20-6/418 від 05.12.2013р. обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м.Полтава про надходження коштів по рахунку позивача від відповідача за період з 14.09.2012р. по 29.01.2013р. Таким чином, враховуючи дані обставини сума заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар, становить 101 503 грн. 37 коп.

Позивач на адресу відповідача направляв претензію №949 від 11.09.2013р. про сплату грошових коштів, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7907003795030, в якій просив відповідача погасити заборгованість в сумі 101 503 грн. 37 коп. Однак дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за цього певну грошову суму.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 101 503 грн. 37 коп.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 9.1.5 договору поставки №66 від 15.08.2012р. сторони встановили, що за порушення зобов'язань з оплати товару до покупця застосовується пеня відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення виконання. У разі прострочення з оплати більше, ніж на 10 банківських днів покупець зобов'язується сплатити постачальнику додатково штраф у розмірі 10% від заборгованої суми (п.9.1.7. договору поставки №66 від 15.08.2012р.).

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.07.2012р. №01-06/908/2012 роз'яснено про наступне. У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить законодавству.

Так, згідно п.9.1.5 та п.9.1.7 договору поставки №66 від 15.08.2012р., позивач за період з 02.12.2012р. по 20.06.2013р. по кожній накладній нарахував відповідачу пеню у розмірі 7 930 грн. 26 коп. та 10% штрафу від заборгованої суми в розмірі 10 150 грн. 33 коп.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.9.1.6 договору поставки №66 від 15.08.2012р., на підставі ст.625 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від прострочення боргу за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати до дати здійснення оплати (зарахування коштів на поточний рахунок постачальника).

Позивач, на підставі ст.625 ЦК України та п.9.1.6 договору поставки №66 від 15.08.2012р., нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 202 грн. 91 коп. та 20% річних від простроченої суми у розмірі 10 641 грн. 86 коп. за період з 02.12.2012р. по 20.06.2013р.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача щодо основного боргу в сумі 101503грн. 37коп., пені у розмірі 7930грн. 26коп., 10% штрафу від заборгованої суми в розмірі 10150грн. 33коп. інфляційних втрат в розмірі 202грн. 91коп. та 20% річних від простроченої суми у розмірі 10641грн. 86коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Стягнути з Приватного підприємства «Галлактон» (79070, м.Львів, проспект Червоної Калини, буд.№63, кв.№63, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30337040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Решетилівський маслозавод» (38400, Полтавська область, Решетилівський район, смт.Решетилівка, вул.Шевченка, буд.№11, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00446836) 101503грн. 37коп. - основного боргу, 7930грн. 26коп. - пені, 10150грн. 33коп. - штрафу, 202грн. 91коп. - інфляційних втрат, 10641грн. 86коп. - 20% річних та 2608грн. 57коп. - судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 16.12.2013р.