Рішення
від 16.12.2013 по справі 919/1310/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року справа № 919/1310/13 За позовом прокурора Гагарінського району міста Севастополя

(99014, м. Севастополь, вул. Корчагіна, 16)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

в особі комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)

до приватного підприємства "ГРЕКСІМ"

(99045, м. Севастополь, вул. Шостака, 7)

про стягнення заборгованості у розмірі 17 576,43 грн

Суддя Плієва Н.Г.

за участю:

прокурора - Скворцової Г.М., посвідчення №016121 від 10.04.2013;

представника позивача (КП "Севтеплоенерго" СМР) - Чернової І.С., довіреність №17 від 03.01.2013;

представника позивача (СМР) - не з'явився;

представника відповідача - не з'явився

Суть спору:

11.11.2013 прокурор Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради в особі комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства "ГРЕКСІМ" про стягнення заборгованості зі сплати послуг з теплопостачання за договором купівлі-продажу теплової енергії №933/У від 29.11.2005 у розмірі 17 576,43 грн, з яких: 16 407,56 грн - основна заборгованість, 708,05 грн - пеня, 460,82 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії №933/У від 29.11.2005 щодо повної та своєчасної оплати послуг теплопостачання.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.11.2013 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 29.11.2013.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Позивач - Севастопольська міська Рада - явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність (вх.№14174/13 від 29.11.2013), підтримує заявлені позовні вимоги (арк. с. 37).

В судовому засіданні 16.12.2013 представник позивача (КП "Севтеплонерго" СМР) та прокурор позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 14.11.2013, 29.11.2013 не виконав, про дату та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями від 16.01.2013), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та повернуто підприємством зв'язку із відміткою про закінчення терміну зберігання, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В матеріалах справи містяться поштові повернення ухвал, які були надіслані відповідачу за адресою: 99045, м. Севастополь, вул. Шостака, 7 та відповідає витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. с. 26-27).

Копії ухвал суду були надіслані відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв'язку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши в сукупності надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України "Про теплопостачання" основними принципами, на яких базується державна політика в сфері теплопостачання теплової енергії є, зокрема, державне управління і регулювання відносин у сфері теплопостачання, формування цінової та тарифної політики, взаємної відповідальності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату, додержання стандартів, правил і норм усіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.

Севастопольська міська Рада, відповідно до статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування", входить до системи органів місцевого самоврядування України і відповідно до статті 13 Закону України "Про теплопостачання" затверджує місцеві програми розвитку у сфері теплопостачання, бере участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері, здійснює контроль за забезпеченням споживачів тепловою енергією згідно з нормативними вимогами, сприяє розвитку систем теплопостачання на відповідній території, встановлює для відповідної територіальної громади тарифи на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності.

З метою забезпечення інтересів держави щодо організації забезпечення теплопостачання споживачів міста Севастополя, вирішення питань єдиної технічної і тарифної політики та реалізації програм соціально-економічного розвитку у даній сфері, Севастопольською міською Радою створено комунальне підприємство "Севтеплоенерго", основним видом діяльності якого, відповідно до пункту 2.2. Статуту, є виробництво, розподіл і відпуск теплової енергії. Підприємство знаходиться в підпорядкуванні Ради та є монополістом з теплопостачання міста Севастополя.

Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Севастопольська міська Рада та комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради.

29.11.2005 між комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (Продавець) та приватним підприємством "ГРЕКСІМ" (Покупець) був укладений договір №933/У купівлі-продажу теплової енергії (далі -Договір) (а.с.7-9), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати Покупцю теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності, балансової приналежності теплових мереж та купівлі - продажу теплової енергії своєчасно та відповідної якості, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами (п. 1.1 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору, облік споживання теплової енергії виконується вузлом обліку. Данні про прибори обліку теплової енергії вказані в Додатку №1 до Договору (а.с.13).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з пунктом 4.2 Договору сплата за теплову енергію при наявності вузлу обліку теплової енергії та гарячої води розраховується за їхніми показаннями згідно з пунктами 10-13 "Правил надання послуг по централізованому опалюванню, постачанню холодної та гарячої води та водовідводу" на підставі двостороннього акту по показанням вузлу обліку. Відмова від підписання акту не позбавляє відповідача від сплати теплової енергії в встановленому порядку.

Відповідно до пункту 4.3 Договору, відповідач зобов'язаний кожен місяць не пізніше 15 числа розрахункового місяця призводити авансові платежі за усіма видами теплопостачання, згідно з виставленими позивачем рахунками в сумі не менш 50 % від суми нарахування за використану теплову енергію в попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерахуванням за фактично надану теплову енергію.

Пунктом 4.4 Договору, передбачено що остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 5.2.1 Договору встановлений обов'язок Покупця оплачувати теплову енергію в установленні договором строки.

Даний договір укладений строком на три роки і вступає в силу з 17.10.2005 (пункт 10.1 Договору).

Пунктом 10.2 Договору встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії ні одна із сторін не заявить письмово про розірвання чи необхідність перегляду договору.

У додатку № 1 до Договору сторони визначили об'єкти надання послуг та зазначили дані про прилади обліку теплової енергії (а.с. 10).

Пізніше між сторонами було укладено додаткову угоду про зміну договору купівлі - продажу теплової енергії №933/У від 29.11.2005, зокрема, додатковою угодою № 1 сторони внесли відповідні зміни до Додатку №1 до Договору (а.с. 14).

В судовому засіданні встановлено, що договір №933 від 29.11.2005 був пролонгований на наступні роки, оскільки ні одна із сторін не заявила письмово про розірвання чи необхідність перегляду договору та на даний час він є діючим.

Позивач зазначає, що ним на виконання умов вказаного договору свої зобов'язання виконані у повному обсязі, проте відповідачем зобов'язань за Договором щодо повної та своєчасної оплати за отриману теплову енергію за період з лютого 2012 року по жовтень 2013 року виконані не були. Вказана обставина і стала підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивачів до суду з позовом про стягнення суми заборгованості, пені за порушення строків виконання зобов'язання і 3% річних.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 933/У від 29.11.2005 щодо оплати поставленої позивачем (КП "Севтеплоенерго"СМР) теплової енергії.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також положеннями спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, Законами України „Про теплопостачання", „Про житлово-комунальні послуги ", іншими нормативними актами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України ).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що Продавець свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, поставив теплову енергію покупцю, у зв'язку з чим відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури №933/У від 28.02.2012 на суму 3298,84 грн, від 19.04.2012 на суму 3104,77 грн, від 11.12.2012 на суму 888,79 грн, від 28.12.2012 на суму 2965,54 грн, від 25.03.2013 на суму 3065,26 грн, від 29.03.2013 на суму 2450,77 грн, від 22.04.2013 на суму 633,59 грн, а всього на суму 16 407,56 грн.

Відповідно до положень статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Доказів погашення заборгованості в повному обсязі станом на момент прийняття цього рішення відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.

Наявність заборгованості у розмірі 16 407,56 грн підтверджується також довідкою позивача № 1650 від 16.12.2013 (а.с.64).

На підставі викладеного, враховуючи відсутність доказів погашення відповідачем наявної заборгованості, суд вважає заборгованість відповідача у розмірі 16 407,56 грн за період з лютого 2012 року по жовтень 2013 року доведеною та обґрунтованою.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань прокурор просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 460,82 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та визнав його вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 460,82 грн такими, що підлягають задоволенню.

Також прокурор просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 708,05 грн.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку внесення оплати за договором, суд вважає правомірним нарахування суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пунктів 4.5 та 6.1.2 Договору відповідач за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу, за кожен день прострочення.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені (а.с.24), встановив, що вимога про стягнення пені у розмірі 708,05 грн заявлена відповідно до чинного законодавства та підлягає задоволенню.

Отже, враховуючи вищевикладене, з приватного підприємства "ГРЕКСІМ" на користь Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради підлягає стягненню 17 576,43 грн з яких: 16 407,56 грн - основний борг, 460,82 грн - 3% річних, 708,05 грн - пеня.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету. Отже, з ПП "ГРЕКСІМ" в доход державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

На підстав викладеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "ГРЕКСІМ" (99045, м. Севастополь, вул. Шостака, 7, ідентифікаційний код 25127322, р/р 26001301335717 у ПИБ у м. Севастополі, МФО 324515, або з будь-якого іншого рахунку) на користь комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357, р/р 2603700017270, МФО 384986, або інші рахунки, зазначені стягувачем) заборгованість у розмірі 17 576,43 грн (сімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят шість грн 43 коп), з яких: 16 407,56 грн - основна заборгованість, 708,05 грн - пеня, 460,82 грн - 3 % річних.

3. Стягнути з приватного підприємства "ГРЕКСІМ" (99045, м. Севастополь, вул. Шостака, 7, ідентифікаційний код 25127322, р/р 26001301335717 у ПИБ у м. Севастополі, МФО 324515, або з будь-якого іншого рахунку) в доход державного бюджету (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять гривень 87 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 23.12.2013.

Суддя підпис Н.Г. Плієва

СудГосподарський суд м. Севастополя
Дата ухвалення рішення16.12.2013
Оприлюднено24.12.2013
Номер документу36238571
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —919/1310/13

Рішення від 16.12.2013

Господарське

Господарський суд м. Севастополя

Плієва Наталя Гурамівна

Ухвала від 14.11.2013

Господарське

Господарський суд м. Севастополя

Плієва Наталя Гурамівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні