Постанова

від 23.12.2013 по справі 910/15054/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р. Справа№ 910/15054/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Данілова Т.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 року (суддя Любченко М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКТІВБОДІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп"

про стягнення 57984, 32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 року по справі №910/15054/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКТІВБОДІ" 50387,34 грн. - основного боргу, 4937,65 грн. - пені, 1089,29 грн. - 3% річних та 1673,91 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 09.12.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 року відкладено розгляд справи до 23.12.2013 року.

09 грудня 2013 року від представника відповідача, через відділ документального забезпечення суду, надійшли додаткові документи до апеляційної скарги.

09 грудня 2013 року від представника позивача, через відділ документального забезпечення суду, надійшли відзиви на апеляційну скаргу.

В судове засідання 23.12.2013 року з'явився представник відповідача.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин, про дату, час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Беручи до уваги, що представник позивача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить підпис представника позивача в розписці про відкладення розгляду (Том 2, а.с. 30) справи колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 року. Проти розгляду справи у відсутність представника позивача не заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

14 листопада 2012 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір №168 про надання послуг (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання замовнику рекламних послуг, перелік, обсяг, етапи виконання, графік оплати за якими обумовлюються в додатках до договору.

Згідно з п. 1.2 Договору кожне замовлення на конкретні рекламні послуги, незалежно від виду та переліку послуг, а також характеру робіт, які необхідно виконати, оформлюється додатками до договору, що засвідчуються підписами сторін, складаються у двох примірниках та є обов'язковими для виконання.

В разі відмови замовника від надання виконавцем тих чи інших рекламних послуг після їх погодження і затвердження шляхом підписання відповідного додатку до договору, сторонами оформлюється окрема додаткова угода, якою регулюється питання оплати фактично наданих послуг. (п. 2.4 Договору).

Пунктом 3.1.3 Договору встановлено, що замовник зобов'язаний здійснювати оплату рекламних послуг, що надаються виконавцем, в строки та в порядку, який передбачено в додатках до Договору.

Відповідно п. 3.1.4 Договору замовник зобов'язаний приймати від виконавця звітну інформацію, щодо наданих послуг шляхом підписання в п'ятиденний термін з моменту надання виконавцем відповідних актів.

Згідно з п. 10.2 Договору останній набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року.

Додатками №6 та №8 від 12.12.2012 року та 25.12.2012 року відповідно, сторони визначили порядок оплати наданих рекламних послуг.

Відповідно до графіку оплати №1 до Додатку №6 та №8 до Договору замовник повинен оплатити вартість послуг протягом 2 робочих днів після виставлення рахунку.

Згідно з кошторисом №1 відповідно до Додатку №6 до Договору вартість послуг з організації проведення промо-акції 13-23 грудня 2012 року в місті Києві та місті Донецьк складає 42751,94 грн.

Кошторисом №1 відповідно до Додатку №8 до Договору сторони погодили, що вартість послуг з організації проведення промо-акції 25-29 грудня 2012 року в місті Києві та місті Донецьк складає 24288,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 67139,94 грн. Відповідач зазначені рахунки не оплатив, в зв'язку з чим позивач направив відповідачу претензії №060213/1 від 06.02.2013р. та №140213/1 від 14.02.2013р. з вимогою погасити заборгованість за Договором.

Відповідно до гарантійного листа №338 від 28.02.2013 року, відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 65039,00 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач частково оплатив послуги за рахунком №57 від 12.12.2012 року на загальну суму 16652,60 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності повноважень у директора позивача на підписання вищезгаданого листа, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №903364 від 12.09.2013 року директором відповідача з 07.11.2012 року був Серебров Юрій Анатолійович, який підписав гарантійний лист №338 від 28.02.2013 року.

Твердження апелянта щодо неотримання останнім актів виконаних робіт, колегією суддів визнано необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, акти №6 від 14.03.2013 року на суму 7000 грн. та №21 від 29.05.2013 року на суму 7652,60 грн. підписані сторонами без зауважень та заперечень. Так, на залишок загальної суми боргу по Додаткам №6 та №7 до Договору позивач, склав та направив відповідачу лист з актами №46 та №47 від 27.08.2013 року, що підтверджується фіскальним чеком №1429 від 29.08.2013 року та описом вкладення.

Згідно з п.3.1.5 Договору в разі, якщо замовник відмовляється від прийняття виконаного обсягу робіт та підписання акту прийому-здачі наданих послуг, замовник повинен в п'ятиденний строк з моменту надання виконавцем вказаних актів надати виконавцю письмове обґрунтування відмови з детальним описом всіх причин. В іншому випадку виконані роботи вважаються такими, що відповідають умовам укладеного між сторонами правочину і підлягають оплаті.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим господарським судом обґрунтовано стягнуто на користь позивача суму боргу в розмірі 50387,34 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Місцевим господарським судом встановлено, що пунктом 4.2. Договору передбачено, що за порушення строків оплати наданих виконавцем рекламних послуг, замовник додатково перераховує на розрахунковий рахунок виконавця неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок місцевого господарського суду щодо стягнення 3% річних та пені, який складений арифметично правильно, приходить до висновку про його обґрунтованість.

Посилання апелянта на п. 5 ч.2 ст. 104 ГПК колегією суддів визнано безпідставними, оскільки спростовується Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 30.10.2013 року ( Том 1, а.с. 193).

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 року по справі № 910/15054/13 - без змін.

Матеріали справи №910/15054/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.12.2013 року.