Рішення

від 17.12.2013 по справі 910/19789/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19789/13 17.12.13

За позовом Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство Шевченківського району»

До Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Шуляка» Шевченківського району

Про стягнення 117 161,73 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Бараболя В.І. представник за довіреністю № 163 від 24.09.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство Шевченківського району» (далі - позивач) до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Шуляка» Шевченківського району (далі - відповідач) про стягнення 117 161,73 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що між сторонами було укладено Договір № 288/11 від 28.04.11. та Договір № 5 від 04.01.11. В зв'язку з наявністю заборгованості у відповідача перед позивачем за вказаними договорами, між сторонами було укладено Договір № 288/1 від 03.09.12. про реструктуризацію заборгованості. Таким чином, за твердженням позивача, внаслідок невиконання відповідачем умов Договору № 288/1 від 03.09.12., у останнього перед позивачем виникла заборгованість, що зумовило нарахування пені, 3% річних та звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.13. порушено провадження у справі № 910/19789/13 та призначено її до розгляду на 19.11.13.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/19789/13 призначено до розгляду на 17.12.13.

В судовому засіданні 17.12.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 17.12.13. не з'явився, вимоги суду, викладені в ухвалах не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/19789/13.

В судовому засіданні 17.12.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.11. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 288/11 про закупівлю послуг з видалення твердих відходів (далі - Договір № 288/11 від 28.04.11.), відповідно до умов якого (п.1.1) Виконавець зобов'язується у 2011 році надати замовникові послуги з видалення твердих відходів, а Замовник прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 3.1, ціна Договору № 288/11 від 28.04.11. становить 1 362 276,96 грн. в т.ч. ПДВ 20%.

Згідно з п. 3.3 Договору № 288/11 від 28.04.11., вартість послуг становить 43,73 грн. з ПДВ за вивезення 1 куб.м відходів.

Строк дії Договору № 288/11 від 28.04.11. сторонами погоджено п. 10.1 з 08.04.11. до 31.12.11.

Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги (п. 6.1.1 Договору № 288/11 від 28.04.11.).

Положеннями п. 4.1 Договору № 288/11 від 28.04.11. встановлено, що оплата Послуг Замовником здійснюється шляхом безготівкових розрахунків у національній валюті України за реквізитами Виконавця протягом десяти робочих днів з дати прийняття послуг Замовником за актом передання-прийняття послуг.

Додатковою угодою від 01.06.11. до Договору № 288/11 від 28.04.11. його доповнено п. 3.4, згідно з яким у разі проведення Замовником заходів із попереднього сортування твердих побутових відходів (використання контейнерів для роздільного збору твердих побутових відходів), вартість послуг з видалення 1 куб.м твердих побутових відходів (роздільно зібраних) буде зменшена до 32,80 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою від 03.01.12. до Договору № 288/11 від 28.04.11. строк його дії продовжено до 29.02.12.

Відповідно до акту № ОУ-0000100 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.12., позивачем було надано відповідачу послуги за Договором № 288/11 від 28.04.11. за січень 2012 року в розмірі 106 283,90 грн.

Проте, вказані грошові кошти були сплачені відповідачем не в повному обсязі, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем за Договором № 288/11 від 28.04.11. виникла заборгованість в розмірі 32 001,88 грн.

Крім того, 04.01.11. між позивачем як Виконавцем та відповідачем як Замовником укладено Договір № 5 (далі - Договір № 5 від 04.01.11.) про надання Виконавцем автотранспортних послуг автомобілем марки Skoda Superb, д.р.н. АА1521ЕТ та оплату вказаних послуг Замовником (п. 1.1, 1.2).

Відповідно до п. 3.1 Договору № 5 від 04.01.11. (з врахуванням Додаткової угоди № 1 від 01.04.11.), його загальна сума за січень-липень 2011 року складає 98 004,69 грн. в т.ч. ПДВ 16 334,12 грн.

Згідно з п. 3.5 Договору № 5 від 04.01.11. Замовник до 10 числа місяця наступного за звітним в повному обсязі здійснює оплату за надані автопослуги шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця згідно рахунку та акту виконаних робіт.

Строк дії Договору № 5 від 04.01.11. п. 7.1 (з врахуванням Додаткової угоди № 1 від 01.04.11.) встановлено з 04.01.11. до 31.07.11.

На виконання умов Договору № 5 від 04.01.11. між сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за січень - липень 2011 року.

Замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати платежі (п. 4.2 Договору № 5 від 04.01.11.).

Грошові кошти за надання автотранспортних послуг за січень 2011 року були сплачені відповідачем не в повному обсязі, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем за Договором № 5 від 04.01.11. виникла заборгованість в розмірі 76 105,28 грн.

З огляду на наявну у відповідача перед позивачем заборгованість між позивачем (далі - Кредитор) та відповідачем (далі - Боржник) 03.09.12. було підписано Договір № 288/1 (далі - Договір № 288/1 від 03.09.12.) про реструктуризацію заборгованості за Договором № 288/11 від 28.04.11. та Договором № 5 від 04.01.11. в розмірі 108 107,14 грн. (п. 1.1).

Відповідно до п. 2.1, п. 3.1 Договору № 288/1 від 03.09.12., Боржник зобов'язаний здійснити сплату заборгованості у розмірі 108 107,14 грн. рівними платежами по 10 810,72 грн. у вересні 2012 р. - травні 2013 р, та платежем в розмірі 10 810,66 грн. у червні 2013 року.

Строк дії Договору № 288/1 від 03.09.12. сторонами погоджено п. 5.1 з 03.09.12. по 30.06.13.

Оскільки відповідач не оплатив заборгованість за надані позивачем послуги у строки встановлені Договором № 288/1 від 03.09.12., останній вирішив звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладені між сторонами Договір № 288/11 від 28.04.11. та Договір № 5 від 04.01.11. є договорами про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи підтвердження факту надання позивачем відповідних послуг, а також враховуючи відсутність доказів здійснення відповідної оплати у строки, встановлені Договором № 288/1 від 03.09.12., суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 108 107,14 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Так, згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги однак не оплатив їх вартості, позов в частині стягнення основного боргу суд задовольняє у повному обсязі.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 7 108,63 грн. - пені, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 288/1 від 03.09.12., у разі несвоєчасної сплати частки заборгованості Боржник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення, від суми частки заборгованості що своєчасно не надійшла.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 045,81 грн. - пені. В частині стягнення 62,82 грн. пені в задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1 945,96 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано вірно та складає 1 945,96 грн.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу, як і не оспорено розрахунок пені та 3% річних.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Шуляка» Шевченківського району (03057, м. Київ, вул. О.Довженка, б. 10; ідентифікаційний код 34967368) на користь Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство Шевченківського району» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 15-Б; ідентифікаційний код 30723632) 108 107 (сто вісім тисяч сто сім) грн. 14 коп. - основного боргу, 7 045 (сім тисяч сорок п'ять) грн. 81 коп. - пені, 1 945 (одну тисячу дев'ятсот сорок п'ять) грн. 96 коп. - 3% річних, 2 341 (дві тисячі триста сорок одну) грн. 98 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.13.

Суддя Т.М. Ващенко