Постанова

від 13.12.2013 по справі 826/17405/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 13 грудня 2013 року                      № 826/17405/13-а Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу: за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “СІТ ІН СЕТ ІНТЕРНЕШНЛ КО” доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007152203 від 24.10.2013 року На підставі ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТ ІН СЕТ ІНТЕРНЕШНЛ КО" звернулося до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007152203 від 24.10.2013р. В обґрунтування позовних вимог позивачем вказується на правомірність включення ним сум імпортного ПДВ до складу податкового кредиту у жовтні 2009р. та відображення його у складі від'ємного значення у липні 2013р., що свідчить про протиправність та необґрунтованість спірного рішення, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення. У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав. Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов. У судовому засіданні 27.11.2013р. суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до вимог ст. 122 КАС України. Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, - ВСТАНОВИВ: Працівниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, про що складено акт №1832/26-58-22-03-17/20057278 від 09.10.2013р. (далі - акт перевірки). Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем заниження податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках, та відповідальність платника, передбачену п. 123.1 Податкового кодексу України. У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень податкового законодавства податковим органом винесено податкове повідомлення рішення №0007152203 від 24.10.2013р., яким позивачу зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 2 173 381,00 грн. Позивач не погоджується із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та надуманим, а тому звернувся до суду з позовом щодо його скасування. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, про підставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань. Як вбачається з наявних матеріалів справи підставою для зменшення залишку  від'ємного значення податкового кредиту після бюджетного відшкодування, на думку податкового органу, є неоплата позивачем товарів, на підставі якої позивач мав би право формувати податковий кредит внаслідок придбання таких товарів, а також пропущення позивачем строку у 1095 днів для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України. Суд оцінюючи доводи відповідача приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на нормах податкового законодавства з огляду на наступне. Відповідно до п. 7.2.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який був чинним на момент виникнення у позивача права формування спірного податкового кредиту, встановлено, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пунктом 7.5.2. вказаного вище Закону для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України вважається дати сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті. З матеріалів справи вбачається, що позивачем імпортовано на територію України мобільний кран підвищеної прохідності марки GROVE мод. GMK 6300, на шасі W093006908WG12129 вартістю 1 542 200,00 євро (ПДВ - 5 922 000,00 грн.), що підтверджується наявною в матеріалах справи вантажною митною декларацією №100000007/9/161618 зі штампом Київської регіональної митниці. Факт сплати податку на додану вартість за імпортований товар підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку Київської міської філії АКБ “УКРСОЦБАНК” за 15.10.2009р. Суму податку на додану вартість у розмірі 4 071 011,75 грн. було включено до складу податкового кредиту у жовтні 2009р. Наведене вище  свідчить про безпідставність висновків податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту позивачем внаслідок неоплати товарів отримувачем. Крім того, відповідно до п. 200.1 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно до п. 200.3. Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Виходячи з наведених вище норм податкового законодавства, суд приходить до висновку, що Податковий кодекс не встановлює обмежень строком на декларування від'ємного значення з податку на додану вартість. Посилання податкового органу про існування трирічного строку давності, встановленого ст. 257 ЦК України та строку у 1095 днів на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових коштів суд оцінює критично з огляду на те, що: (1) відповідно до ч. 2 ст. 1 ЦК України до податкових відносин цивільне законодавство не застосовується, що виключає застосування строків позовної давності до спірних правовідносин; (2) сплачені позивачем суми ПДВ не відносяться до надміру або помилково сплачених податкових зобов'язань відповідно до п. 14.1.115 та п. 14.1.182, а тому невірним з боку податкового органу є застосування до спірних правовідносин п. 102.5 Податкового кодексу України. Крім того, судом враховано дані з довідки податкового органу №172/26-58-15-02-12-20057278 від 30.07.2013р. про результати документальної позапланової перевірки правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2013р., в якій зазначено, що за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, не встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом) - п. 3.14.4 довідки. Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, висновки викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи наведені обставини позовні вимоги підлягають задоволенню. Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70 71, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, - ПОСТАНОВИВ: Позовні вимоги задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві  №0007152203 від 24.10.2013 року Судові витрати у розмірі 458,81 грн. стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТ ІН СЕТ ІНТЕРНЕШНЛ КО" (код ЄДРПОУ 20057278, адреса: 03148, м. Київ, вул. І. Клименка12-а, кв. 1) з Державного бюджету України. Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.   Суддя                                                                                                І.В. Смолій