Постанова

від 13.12.2013 по справі 826/15652/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 13 грудня 2013 року                      № 826/15652/13-а Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу: за позовомПриватного виробничо-комерційного підприємства “Камчадал-плюс” доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві провизнання нечинним та скасування рішення №281 від 30.05.2013 року, зобов'язання вчинити дії На підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до  Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання нечинним (скасування) рішення від 30.05.2013р. №281 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та поновлення реєстрації шляхом зобов'язання податкового органу вчинити дії по направленню документів до Міністерства доходів і зборів для внесення запису до Реєстру про скасування рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість дій працівників податкового органу щодо анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник податкового органу в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов. У судовому засіданні 26.11.2013р. суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до вимог ст. 128 КАС України. Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, - ВСТАНОВИВ: ПВКП “Камчадал-плюс” було зареєстровано як платник податку на додану вартість ДПІ у Дарницькому районі м. Києва 06.04.1998р., свідоцтво №200119835. Рішенням Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС №281 від 30.05.2013р. анульовано свідоцтво платника ПДВ позивача на підставі пп. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України, а саме внаслідок звітування по податку на додану вартість про відсутність оподатковуваних операцій протягом 12 поточних календарних місяців. Невизнання податковим органом задекларованих позивачем податкових зобов'язань та сум податкового кредиту відбулось внаслідок встановлення факту відсутності реальних господарських операцій протягом послідовних 12 місяців. Вказані обставини підтверджуються також наявними в матеріалах справи: довідкою №252 від 30.05.2013р. “Про наявність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ ПВКП “Камчадал-Плюс”; висновком щодо наявності ознак фіктивності та відсутності реального факту здійснення господарської діяльності ПВКП “Камчадал-Плюс”, яким встановлено факт відсутності реальних фінансово-господарських операцій за грудень 2012р.; актом ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 29.05.2013р. №411/2230/25071892 “Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПВКП “Камчадал-Плюс” за період діяльності грудень 2012р.”. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування фактів, встановлених вказаними вище документами. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням про анулювання свідоцтва платника ПДВ, у зв'язку з чим звернувся до суду. Оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань. Проведення процедури реєстрації та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість на момент прийняття спірного рішення визначено розділом V ПК України від 02.12.2010р. № 2755-VI, зокрема, ст. 180 - ст. 184 та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 07.11.2011р. № 1394, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України  29.11.2011р. за № 1369/20107 (далі - Положення). Відповідно до пп. "г" п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. Тобто підставою анулювання реєстрації платника ПДВ є неподання протягом 12 послідовних податкових місяців або подання податкових декларацій, які свідчать про відсутність фактів постачання або придбання товарів з метою формування податкових зобов'язань чи податкового кредиту. Підпунктом 5.5.1 Розділу V Положення передбачено, що податкові органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав. Відповідно до п. 5.5 Розділу V Положення анулювання реєстрації за ініціативою відповідного податкового органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах "б" - "и" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти "б" - "и" пункту 5.1 цього розділу). Згідно із пп. 5.5.2 п. 5 Розділу V Положення рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтверджуючих документів (відомостей). Такими документами є, відповідно до п.п. 5.5.2.3. Положення, довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу) . У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до податкового органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку). Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що    господарська    діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Пунктом 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу. З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України   (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Надані позивачем документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій з постачання товарів за червень, липень, серпень, грудень 2012 року. Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснена ним господарська діяльність у вказані вище періоди носила реальний характер. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі   Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій у червні, липні, серпні, грудні 2012 року, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Аналізуючи наведені докази у їх сукупності та норми чинного законодавства суд не знайшов підстав для задоволення позову, при цьому прийшов до переконання щодо правомірності дій податкового органу. Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України     розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, - ПОСТАНОВИВ: В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.             Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Суддя                                                                                                І.В. Смолій