Постанова

від 27.11.2013 по справі 826/16544/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2013 року 11:30 № 826/16544/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія «УкрБудКомплект» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія «УкрБудКомплект» (далі - позивач, ТОВ «УБК «УкрБудКомплект») до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправними та скасування постанов № 235/12 від 27.12.2012 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 1 020 600 грн. та № 237/12 від 27.12.2012 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 102 060 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач не погоджується з прийняттям оскаржуваних постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, оскільки, на думку останнього, вони винесені необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для постановлення рішень такого характеру.

Також позивач вказує на те, що відповідачем в порушення норм законодавства України у сфері містобудівної діяльності неправомірно визначено категорію складності об'єкта будівництва позивача, що призвело до протиправного накладення штрафу, оскільки вбудовані нежитлові приміщення (група приміщень №170) на вул. Драгомирова Михайла у Печерському районі м. Києва відноситься до ІІ категорії складності.

Представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у письмових запереченнях, зазначивши, що Інспекція винесла постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у межах чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними й необґрунтованими та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до вимог частини 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно з Порядком здійснення архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, на підставі заяви ПАТ «Дельта Банк» від 10.12.2012 року вх. № 7/26-1012/60 головним державним інспектором інспекційного відділу № 3 Інспекції Микитюком А.В. відповідно до направлення для проведення позапланової перевірки від 18.12.2012 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час реконструкції вбудованих нежитлових приміщень на вул. Драгомирова Михайла, 3 у Печерському районі м. Києва (група приміщень № 170).

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 18.12.2012 року, в якому зафіксовані порушення позивачем п. 3 ч. 1 ст. 34, ч.1 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так, проведеною перевіркою встановлено, що вбудовані нежитлові приміщення (група приміщень №170) на вул. Драгомирова Михайла у Печерському районі м. Києва розміщенні на першому поверсі багатоповерхового (17-18 пов.) житлового будинку з підземним паркінгом, який збудований у складі «Житловий квартал з об'єктами соціально-громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Підвисоцького, І черга будівництва, будинок № 2 в Печерському районі м. Києва» відноситься до V категорії складності, клас наслідків СС-3 та визначає складність об'єкту будівництва, як V. Відтак, реконструкція вбудованого нежитлового приміщення проведена без одержання в установленому порядку дозволу на виконання будівельних робіт.

З метою усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва: на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку (17-18 поверхи) по вул. Драгомирова Михайла у Печерському районі м. Києва, Інспекцією видано припис 18.12.2012 року, складено протокол 18.12.2012 року про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

На підставі документів та матеріалів, складених за результатами позапланової перевірки позивача, Інспекцією винесені:

постанова № 235/12 від 27.12.2012 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до якої позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 5 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 1 020 600,00 грн.;

постанова № 237/12 від 27.12.2012 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до якої позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 102 060,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із встановленими відносно нього порушеннями та накладенням штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно із статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 р. №687-XIV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. № 549 утворено територіальний орган - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві та наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02.06.2011 р. № 22 затверджено Положення про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві.

Обов'язок Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві щодо контролю за забудовою та використанням територій направлено на захист інтересів держави, а саме перевіряти відповідність будівельних робіт вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та технічним умовам.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VІ встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після, в тому числі, видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

В ході проведення перевірки встановлено, що на замовлення ПАТ «Дельта Банк» (далі - замовник) проектною організацією ТОВ «УБК «Укрбудкомплект» розроблено робочий проект «Реконструкція в межах існуючих геометричних розмірів вбудованого нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова Михайла, 3, літера А під розміщення відділення банку AT «Дельта Банк»». Наказом від 11.06.2012 року № 0106-1 «Про визначення категорії складності об'єкта будівництва» визначено II категорію складності об'єкта. Проектна документація та категорія складності затверджені наказом замовника від 21.06.2012 року № 868.

Разом з тим, на момент перевірки 18.12.2012 року, Інспекцією встановлено, що вбудовані нежитлові приміщення (група приміщень №170) на вул. Драгомирова Михайла у Печерському районі м. Києва розміщенні на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку (17-18 поверхи) з підземним паркінгом, який збудований у складі «Житловий квартал з об'єктами соціально-громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Підвисоцького, І черга будівництва, будинок № 2 в Печерському районі м. Києва» відноситься до V категорії складності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 557 від 27.04.2011 року, вказаний Порядок визначає механізм віднесення об'єктів будівництва різного функціонального призначення до IV і V категорій складності.

Віднесення об'єкта будівництва до відповідної категорії складності здійснюється проектувальником і замовником.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Клас наслідків (відповідальності) об'єкта будівництва визначається згідно з вимогами ДБН В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ» за рівнем можливих економічних збитків і (або) інших втрат, пов'язаних з припиненням експлуатації або втратою цілісності об'єкта.

Згідно з ДБН В 1.2-14-2009 до будівель і споруд класу ССЗ, як правило, слід відносити:

- об'єкти нафто- і газодобувної, газопереробної, металургійної, хімічної та інших галузей промисловості, обладнані пожежо- і вибухонебезпечними ємкостями і сховищами рідкого палива, газу і газопродуктів, особливо при їх зберіганні під тиском (технологічні трубопроводи, апарати, котли, газгольдери, ізотермічні резервуари ємністю понад 10 тис. кубометрів, резервуари для зберігання нафти та нафтопродуктів ємністю ЗО тис. кубометрів і більше, посудини високого тиску тощо);

- об'єкти хімічної, нафтохімічної, біотехнологічної, оборонної та інших галузей, що пов'язані з використанням, переробкою, виготовленням і зберіганням хімічно токсичних, вибухо- і пожежонебезпечних речовин і промислових вибухових матеріалів, біологічно небезпечних речовин тощо;

- об'єкти вугільної і гірничорудної промисловості, небезпечні щодо пожежі, вибуху і газу відповідно до класифікації Держнаглядохоронпраці;

- будівлі головних вентиляційних систем на копальнях і рудниках;

- об'єкти атомної енергетики (АЕС, AETC, ACT), включаючи сховища і заводи з переробки ядерного палива і радіоактивних відходів, а також інші радіаційне небезпечні об'єкти за класифікацією Держатомнагляду;

- об'єкти гідро- і теплоенергетики (ГЕС, ГРЕС, ТЕС, ТЕЦ, ГАЕС) потужністю понад 1,0 млн. кВт;

- мости і тунелі на дорогах вищої категорії, або протяжністю понад 1000 м чи прогоном понад 300 м;

- стаціонарні споруди знаків навігаційної обстановки;

- шлюзи і основні портові споруди на водних шляхах 1-го і 2-го класів ДСТУ Б В.2.3-1;

- будівлі і споруди крупних залізничних вокзалів і аеровокзалів;

- магістральні трубопроводи діаметром понад 1000 мм, або з робочим тиском понад 2,5 МПа, а також ділянки магістральних трубопроводів меншого діаметра і з меншим робочим тиском у місцях переходів через водні перешкоди, залізничні та автомобільні дороги;

- гідротехнічні споруди меліоративних систем із площею зрошення і осушення понад 300 тис. га і водоймищ об'ємом понад 1 кубічний кілометр;

- крупні елеватори і зерносховища, млинарські комбінати;

- житлові, громадські або багатофункціональні будівлі заввишки понад 100 м;

- будівлі основних музеїв, державних архівів, сховищ національних історичних і культурних цінностей;

- видовищні об'єкти з масовим перебуванням людей (стадіони, театри, кінозали, цирки, виставкові приміщення тощо);

- будівлі університетів, інститутів, шкіл, дошкільних закладів тощо;

- великі лікарні та інші заклади охорони здоров'я;

- універсами та інші великі торговельні підприємства;

- об'єкти життєзабезпечення великих районів міської забудови і промислових територій;

- великі об'єкти захисно-запобіжного характеру (протиселеві, протизсувні, протилавинні споруди, захисні дамби тощо).

Отже, за критеріями загальних вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України № 557 від 27.04.2011 року нежитлові приміщення (група приміщень №170) на вул. Драгомирова Михайла у Печерському районі м. Києва, що розміщенні на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку (17-18 поверхи) з підземним паркінгом, які є об'єктом будівництва не можуть відноситися до будівель та споруд класу СС3 (категорія V).

Оскільки беручи за загальними вимірами, висота будівлі у 18-поверховому будинку, при висоті стель квартир та нежитлових приміщень 4,6 метри, складає лише 82,8 метрів, що менше 100 метрів, відносити весь багатоповерховий будинок на вул. Драгомирова Михайла у Печерському районі м. Києва до житлових, громадських або багатофункціональних будівель заввишки понад 100 метрів (клас наслідків СС2) також неможливо.

Разом з цим, в даному випадку перевірка проводилась лише щодо нежитлових приміщень (група приміщень №170) на вул. Драгомирова Михайла у Печерському районі м. Києва, що розміщенні на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку, а не всього 18-поверхового будинку.

Враховуючи зазначене, суд також вважає за необхідне зазначити, що відносити вбудоване нежитлове приміщення до об'єктів життєзабезпечення великих районів міської забудови і промислових територій неможливо, оскільки згідно ДБН А 2.2.3:2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» об'єктом будівництва є будинки, будівля, споруда будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури, отже нежитлові приміщення (група приміщень №170) на вул. Драгомирова Михайла у Печерському районі м. Києва, які є об'єктом будівництва не є об'єктом життєзабезпечення.

Відповідно до проведених розрахунків, які визначені державними будівельними нормами, вбудовані нежитлові приміщення (група приміщень №170) на вул. Драгомирова Михайла у Печерському районі м. Києва відносяться до ІІ категорії складності.

За таких обставин, враховуючи положення статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», будівельні роботи на об'єкті будівництва ІІ категорії складності не вимагають дозволу на виконання будівельних робіт.

Крім того, відповідно до абз.2 п. 2. Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та реєстрації відповідною Інспекцією декларації - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорії складності.

Згідно з п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04..2011 року № 461 - прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на замовлення забудовника, позивачем проводилися роботи на основі декларації про початок робіт, яка була зареєстрована відповідачем 23.08.2012 року № KB 08212148446. Також Інспекцією зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації 12.02.2013 року № КВ 142130430138.

З вказаних декларацій вбачається, що реконструкція вбудованого нежитлового приміщення першого поверху за адресою: м. Київ, вул. М.Драгомирова, 3 відноситься до II категорії складності.

Водночас, в ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що замовника ПАТ «Дельта Банк» Інспекцією також притягнуто до відповідальності у сфері містобудівної діяльності шляхом накладення штрафу.

Так, як встановлено судом, підставами для притягнення до відповідальності стали такі правопорушення: виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання на об'єктах V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат (абз. 3 п. 5 ч. 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»); експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат (абз. 6 п. 6 ч. 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»).

ПАТ «Дельта Банк» оскаржено постанови про накладення арешту у сфері містобудівної діяльності № 234/12 від 27.12.2012 року та № 236/12 від 27.12.2012 року в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2013 року у адміністративній справі № 826/5999/13-а за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві про визнання протиправними та скасування постанов від 27.12.2012 року № 234/12 та № 236/12 позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2013 року залишено без змін.

Отже, по вказаній адміністративній справі № 826/5999/13-а в силу положень ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято судове рішення, що набрало законної сили.

Як вбачається з дослідженої копії ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року, судом апеляційної інстанції встановлено, що роботи на об'єкті другої категорії складності не вимагають дозволу на будівництво, а проводяться на основі декларації про початок робіт, яка була зареєстрована відповідачем у серпні 2012 року та відповідно до проведених розрахунків у проекті об'єкт відноситься до другої категорії складності, а не до 5 категорії.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеними нормами Кодексу адміністративного судочинства України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин Київським апеляційним адміністративним судом у адміністративній справі № 826/5999/13-а, суд вважає, що відсутність порушень у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті будівництва, а саме вбудовані нежитлові приміщення (група приміщень № 170) на вул. Драгомирова Михайла у Печерському районі м. Києва розміщенні на першому поверсі багатоповерхового (17-18 пов.) житлового будинку з підземним паркінгом встановлений судовим рішенням, що набрало законної сили, а отже є таким, що не підлягає доказуванню.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідачем не доведено допущення позивачем порушення, за яке оскаржуваними постановами на нього накладено стягнення у вигляді штрафів, не надано жодних доказів на підтвердження зазначених у письмових запереченнях тверджень, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про скасування постанов № 235/12 від 27.12.2012 року та № 237/12 від 27.12.2012 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Щодо позовної вимоги про зупинення виконавчого провадження про примусове стягнення відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві ВП № 39431049 від 21.08.2013 року з ТОВ «УБК «УкрБудКомплект», суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку являється Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV.

Вказаним законом передбачено зупинення виконавчого провадження та визначено саме право та обов'язок державного виконавця щодо вчинення таких дій у межах виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, вирішуючи питання про те, чи поширюється компетенція адміністративного суду на вказану вимогу, суд має врахувати правовий характер рішення, що оскаржується позивачем.

Згідно ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

З викладеного слідує, що адміністративний позов може містити вимоги про оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які встановлюють, змінюють чи порушують права особи.

У той же час, законодавством України не віднесено до повноважень адміністративного суду прийняття рішення про зупинення виконавчого провадження про примусове стягнення, крім того, позивачем не зазначено в позовній заяві в якості відповідача - орган державної виконавчої служби України щодо якого було б пред'явлено вказану позовну вимогу.

Враховуючи, що в адміністративного суду відсутні повноваження щодо зупинення виконавчого провадження, підстави для задоволення заявленої вимоги відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначені положення, відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийняття рішень.

Натомість, вимоги позивача знайшли своє належне обґрунтування в частині позовних вимог.

Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія «УкрБудКомплект» задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 235/12 від 27 грудня 2012 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 237/12 від 27 грудня 2012 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1529,34 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія «УкрБудКомплект» (код ЄДРПОУ 34180688) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко