Постанова

від 06.12.2013 по справі 826/17585/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 грудня 2013 року № 826/17585/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тірас Інтернешенл» до 1. Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, 2. Реєстраційної служби України провизнання протиправним рішення № 7035332 від 22 жовтня 2013 року та зобов'язання вчинити певні дії, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06 листопада 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Тірас Інтернешенл» (далі - ТОВ «Тірас Інтернешенл») з адміністративним позовом про:

- визнання протиправним рішення Реєстраційної служби України №7035332 від 22.10.2013 р. про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Тірас Інтернешенл» у державній реєстрації права власності на автостоянку (замощення), площею 2 308 кв.м., та будівлю павільйону КПП, площею 4,41 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7;

- зобов'язання Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 76-Г, код ЄДРПОУ 34691374) зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Тірас Інтернешенл» (01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, буд. 16, прим. 15, код ЄДРПОУ 20060576) право власності на об'єкти нерухомого майна - автостоянку (замощення), площею 2 308 кв.м., та будівлю павільйону КПП, площею 4,41 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7, на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 24.09.2012 р. по справі № 5011-51/10285-2012.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване рішення відповідача 2 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2013 року було зобов'язано відповідача 1 зареєструвати за позивачем право власності на об'єкти нерухомого майна - автостоянку (замощення), площею 2 308 кв.м., та будівлю павільйону КПП, площею 4,41 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7, на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 24.09.2012 р. по справі № 5011-51/10285-2012.

При цьому, позивач зазначає, що вказана вище постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2013 року в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили, а отже підлягала виконанню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача 1 - Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві у судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, письмових заперечень чи пояснень щодо змісту позовних вимог до суду не подали.

Представники відповідача 2 - Реєстраційної служби України у судове засідання не з'явились, подали до суду письмові заперечення, в яких просили суд в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Тірас Інтернешенл» повністю відмовити, оскільки при винесенні рішення були дотримані вимоги чинного законодавства України.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неприбуттям відповідачів у судове засідання, суд дійшов висновку про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2012р., яке набрало законної сили 12.10.2012р. у справі № 5011-51/10285-2012 за ТОВ «Тірас Інтернешенл» визнано право власності на автостоянку (замощення), площею 2308 кв.м. та будівлю павільйону КПП, площею 4,41кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7.

На підставі вказаного рішення суду ТОВ «Тірас Інтернешенл» 03 квітня 2013 року звернулося до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві з заявою та доданими до неї документами для реєстрації права власності на автостоянку замощення), площею 2308 кв.м. та будівлю павільйону КПП, площею 4,41 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7.

За результатами розгляду заяви позивача, відповідачем 1 було прийнято рішення від 20 травня 2013 року № 2394795 про відмову у державній реєстрації права власності.

Рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві від 20 травня 2013 року було оскаржено позивачем в судовому порядку, за результатами розгляду якого Окружним адміністративним судом м. Києва постановою від 02 серпня 2013 року позовні вимоги позивача задоволено. Зокрема, вказаним рішенням суду:

- визнано протиправним рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві №2394795 від 20.05.2013р. про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Тірас Інтернешенл» у державній реєстрації права власності на автостоянку (замощення), площею 2 308кв.м., та будівлю павільйону КПП, площею 4,41кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7;

- зобов'язано Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 76-Г, код ЄДРПОУ 34691374) зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Тірас Інтернешенл» (01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, 16, прим. 15, код ЄДРПОУ 20060576) право власності на об'єкти нерухомого майна - автостоянку (замощення), площею 2308 кв.м. та будівлю павільйону КПП, площею 4,41кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7, на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2012р. по справі № 5011-51/10285-2012.

11 вересня 2013 року ТОВ «Тірас Інтернешенл» повторно звернулося до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві з заявою про реєстрацію права власності на автостоянку (замощення), площею 2308 кв.м. та будівлю павільйону КПП, площею 4,41кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7.

22 жовтня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби України Сіволіним М.Ю. за результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів рішенням № 7035332 відмовлено у реєстрації права власності на нерухоме майно.

Незгода з вказаним рішенням відповідача обумовила позивача звернутись до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення представника позивача, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами ТОВ «Тірас Інтернешенл», виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації врегульовано нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV).

Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-IV).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Приписами частини другої статті 15 Закону № 1952-IV визначено, що орган державної реєстрації прав зобов'язаний надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною першою ст. 16 № 1952-IV передбачено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703 (далі - Порядок № 703) державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Орган державної реєстрації прав проводить, зокрема, державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна.

Згідно п. 7 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Відповідно до п. 8 Порядку № 703 орган державної реєстрації прав, нотаріус приймає заяви про державну реєстрацію в порядку черговості їх надходження шляхом реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу їх реєстрації.

Орган державної реєстрації прав, нотаріус видає заявникові картку прийому заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, форму та вимоги до оформлення якої встановлює Мін'юст.

Відповідно до п. 12 Порядку № 703 під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 26 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Враховуючи викладені вище норми чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, позивач звертався до відповідача 1 із заявою та доданими до неї документами для здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна - автостоянку (замощення), площею 2 308 кв.м. та будівлю павільйону КПП, площею 4,41 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7. Як підставу набуття права власності на вказані об'єкти нерухомого майна позивачем було додано до заяви рішення Господарського суду м. Києва від 24.09.2012 р. по справі № 5011-51/10285-2012, яке набрало законної сили.

Втім, відповідачем 1 було відмовлено ТОВ «Тірас Інтернешенл» у проведенні державної реєстрації права власності з підстави, що в наданому судовому рішенні відсутня відмітка про набрання ним законної сили, а також з підстави ненадання позивачем всього рішення суду, яке стосується справи.

Вказана відмова була оскаржена до Окружного адміністративного суду м. Києва, який за результатом розгляду адміністративної справи № 826/8063/13-а 02 серпня 2013 року прийняв постанову якою позовні вимоги було задоволено повністю: визнано протиправним рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві №2394795 від 20.05.2013р. про відмову ТОВ «Тірас Інтернешенл» у державній реєстрації права власності на автостоянку (замощення), площею 2308кв.м. та будівлю павільйону КПП, площею 4,41кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7 та зобов'язано Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 76-Г, код ЄДРПОУ 34691374) зареєструвати за ТОВ «Тірас Інтернешенл» право власності на вказані об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до вказаної постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2013 року, судом встановлено, що при зверненні до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві з заявою про реєстрацію права власності позивачем подані всі необхідні документи для реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна - автостоянку (замощення), площею 2 308кв.м., та будівлю павільйону КПП, площею 4,41кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7.

Отже, враховуючи вище, можна зробити висновок, що подані ТОВ «Тірас Інтернешенл» документи відповідали вимогам встановленим ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося та згідно відмітки суду набрало законної сили 19 серпня 2013 року, а отже підлягало виконанню відповідачем 1.

При цьому, за результатами повторного звернення позивача до відповідача 1 із заявою про державну реєстрацію права власності не об'єкти нерухомого майна відповідачем 2 було відмовлено в державній реєстрації права власності.

Зокрема, відповідачем 2 в оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що була їй відведена для цієї мети за умови надання земельної ділянки в установленому порядку під уже збудоване майно. Окрім цього, позивачем, на думку відповідача 2, порушено вимоги Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461. Відповідачем 2 також зазначено, що позивачем не подано документу про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна, з урахуванням того, що згідно даних Державного реєстру речових прав за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 7 знаходиться багатоквартирний житловий будинок.

Проте, суд не погоджується з висновками відповідача 2, з огляду на таке.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Враховуючи, що вищевказаною постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2013 року встановлені обставини, відповідно до яких позивачем надано для вчинення реєстраційних дій належні документи, вказані доводи відповідача 2 щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства при їх подачі прийнятті бути не можуть.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяви про державну реєстрацію права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права) у випадку подання рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання органу державної реєстрації прав та/або державного реєстратора речових прав на нерухоме майно органу державної реєстрації прав вчинити дії щодо реєстрації, скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відповідною заявою або без неї стосовно вищезазначених речових прав рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

Таким чином, у разі надходження до територіального органу Мінюсту рішення суду, яке набрало законної сили про зобов'язання органу державної реєстрації прав на нерухоме майно, така заява передається для реєстрації до Укрдержреєстру.

При цьому, суд також зазначає, що відповідно до п. 1 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 401/2011 Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади.

Державна реєстраційна служба України здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру (п. 7 вказаного Положення).

Отже, враховуючи викладене вище та рішення суду, яким Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві, як структурний підрозділ Укрдержреєстру було зобов'язано не розглянути повторно заяву позивача, а зареєструвати за ТОВ «Тірас Інтернешенл» право власності на вищевказані об'єкти нерухомого майна, у відповідача 2 були відсутні підстави для винесення рішення про відмову у державній реєстрації права власності.

А тому, за вказаних вище обставин, рішення Реєстраційної служби України від 22 жовтня 2013 року № 7035332 про відмову ТОВ «Тірас Інтернешенл» у державній реєстрації права власності на автостоянку (замощення), площею 2 308 кв.м. та будівлю павільйону КПП, площею 4,41 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7 є протиправним.

При цьому, з урахуванням викладених вимог законодавства, відповідно до яких здійснення реєстрації на підставі рішення суду, що набрало законної сили покладається на Укрдержреєстр вимога позивача про зобов'язання Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 76-Г, код ЄДРПОУ 34691374) зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Тірас Інтернешенл» (01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, буд. 16, прим. 15, код ЄДРПОУ 20060576) право власності на об'єкти нерухомого майна - автостоянку (замощення), площею 2 308 кв.м., та будівлю павільйону КПП, площею 4,41 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7, на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 24.09.2012 р. по справі № 5011-51/10285-2012, задоволена бути не може.

Разом з тим, за вказаних вище обставин, з метою належного захисту прав позивача, керуючись ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та скасувати рішення Реєстраційної служби України від 22 жовтня 2013 року № 7035332 і зобов'язати відповідача 2 зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Тірас Інтернешенл» (01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, буд. 16, прим. 15, код ЄДРПОУ 20060576) право власності на об'єкти нерухомого майна - автостоянку (замощення), площею 2 308 кв.м., та будівлю павільйону КПП, площею 4,41 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7, на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 24.09.2012 р. по справі № 5011-51/10285-2012.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов ТОВ «Тірас Інтернешенл» задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 50, 00 грн. з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тірас Інтернешенл» задовольнити частково.

2. Визнавати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби України № 7035332 від 22.10.2013 р. про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Тірас Інтернешенл» у державній реєстрації права власності на автостоянку (замощення), площею 2 308 кв.м., та будівлю павільйону КПП, площею 4,41 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7.

3. Зобов'язати Реєстраційну службу Україну зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Тірас Інтернешенл» (01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, буд. 16, прим. 15, код ЄДРПОУ 20060576) право власності на об'єкти нерухомого майна - автостоянку (замощення), площею 2 308 кв.м., та будівлю павільйону КПП, площею 4,41 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7, на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 24.09.2012 р. по справі № 5011-51/10285-2012.

4. В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Тірас Інтернешенл» відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, Державної реєстраційної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тірас Інтернешенл» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 50, 00 грн. (п'ятдесят гривень, 00 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.М. Погрібніченко Судді І.О. Іщук В.П. Шулежко