Постанова

від 05.12.2013 по справі 801/876/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/876/13-а

05.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим ДПС на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кузнякова С.Ю. ) від 30.07.2013 по справі №801/876/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Пневматика" (вул. Балаклавська, 68, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95048)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.07.2013 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Пневматика" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим № 0000011501 від 02.01.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 98145,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 16067,25 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим № 0000021501 від 02.01.2012р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1665,00 грн. за 1 квартал 2010 р.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим № 0000011502 від 02.01.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 43422,00 грн. і за штрафними санкціями у розмірі 10855,50 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим № 0000021502 від 02.01.2013р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 333,00 грн. за лютий 2010р.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з даним рішенням суду Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим ДПС звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.07.2013 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Севастопольського апеляційного суду задоволено клопотання представника позивача та змінено відповідача у справі №801/876/13-а Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (юридична адреса: вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 05.12.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1142111,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 98145 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16067,25 грн. за податковим повідомленням рішення №0000011501 від 02.01.2012; зменшенням позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1665,00 грн. за 1 кв. 2010 року за податковим повідомленням - рішенням №0000021501 від 02.01.2012; збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 544270,50 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 43422 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 10855,50 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0000011502 від 02.01.2013; зменшенням позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 333 грн. за лютий 2010 року за податковим повідомленням - рішенням №0000021502 від 02.12.2013.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 13.12.2012 № 10143/15-2/00223800 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПРАТ "Пневматика" (код за ЄДРПОУ 00223800) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Севелітсрой" код за ЄДРПОУ 35096833, ПП "Команд" код за ЄДРПОУ 37081766, ПП "Визит Торг" код за ЄДРПОУ 37081939, КП "Альянс" код за ЄДРПОУ 32468182 за період з 01.10.2009 по 31.10.2012", яким встановлено донарахування податку на прибуток на загальну суму 98145грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2009 року - 312,00 грн., 1 квартал 2010 року - 416,00 грн., 2 квартал 2010 року - 1,00 грн.,3 квартал 2010 року - 700,00 грн.,4 квартал 2010 року - 61754,00 грн.,1 квартал 2011 року - 660,00 грн.,2 квартал 2011 року - 15060,00 грн., 3 квартал 2011 року - 781,00 грн.,4 квартал 2011 року - 18035,00 грн.,1 квартал 2012 року - 425,00 грн.; та донарахування податку на додану вартість на загальну суму 43422,00 грн., у т.ч. по періодам: жовтень 2009 року - 250,00 грн., липень 2010 року - 262,00 грн., серпень 2010 року - 111,00 грн., вересень 2010 року - 188,00 грн., жовтень 2010 року - 7291,00 грн., грудень 2010 року - 7573,00 грн., січень 2011 року - 114,00 грн., лютий 2011 року - 150,00 грн., вересень 2011 року - 11396,000 грн., листопад 2011 року - 5300,00 грн., лютий 2012 року - 10634,00 грн., березень 2012 року - 153,00 грн. та зменшене від'ємне значення р.24 на суму 33204 грн., а саме у квітні 2011 року - 264,00 грн., у травні 2011 року - 758,00 грн., у липні 2011р. - 10900,000 грн., у січні 2012р. у сумі 10382,00 грн.

В ході проведення перевірки була отримана та використана інформація, а саме: акт від 11.04.2012 р. № 37/22/31263808 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БВП "Строітель - Плюс" (код за ЄДРПОУ 31263808) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року".

З акту перевірки вбачається, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим не визнано скориговані валові витрати та витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, щодо вартості товарів, робіт, послуг на загальну суму 404685,00 грн. по взаємовідносинам із ПП «Севелітстрой», ПП «Комманд», ПП «Визит Торг», КП «Альянс».

Вказаним актом перевірки зроблено висновки, що БВП "Строитель-Плюс" формував податковий кредит за рахунок суб'єктів господарювання з ознаками "фіктивності", підприємств, документи яких вилучені УПМ ДПС в АР Крим в ході розслідування кримінальної справи, тобто згідно з характером операцій є транзитером - суб'єктом господарювання, який значиться у розшифровках податкового кредиту контрагента та формує податкову вигоду вигодонабувачу (виробнику, отримувачу), у тому числі через вигодоформуючий характер.

В ході проведення перевірки була отримана та використана інформація, а саме: акт від 11.04.2012 р. № 37/22/31263808 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БВП "Строітель - Плюс" (код за ЄДРПОУ 31263808) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року".

З акту перевірки вбачається, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим не визнано скориговані валові витрати та витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, щодо вартості товарів, робіт, послуг на загальну суму 404685,00 грн. по взаємовідносинам із ПП «Севелітстрой», ПП «Комманд», ПП «Визит Торг», КП «Альянс».

На підставі всього вищевикладеного, податкова інспекція дійшла висновку що правочини між позивачем та контрагентами ПП «Севелітстрой», ПП «Комманд», ПП «Визит Торг», КП «Альянс» здійснені без мети настання реальних наслідків і не встановлено факту передачі товарів (надання послуг) від продавця до покупців, у зв'язку з чим, вони є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час прийняття спірних податкових повідомлень - рішень у податкової інспекції були відсутні відповідні вироки суду відносно фіктивності ПП «Севелітстрой», ПП «Комманд», ПП «Визит Торг», КП «Альянс».

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами та у значенні, наведеному у пункті 1.32статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені між позивачем та його контрагентами ПП «Севелітстрой», ПП «Комманд», ПП «Визит Торг», КП «Альянс» спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується наступними матеріалами справи.

Так між ПАТ «Пневматика» (Покупець) та ПП «Севелітстрой» (Продавець) укладені договори на постачання господарських товарів та спецодягу: №190 від 03.06.2010 та №17від 15.01.2011. На виконання умов вказаних договорів за період з 01.07.2010 по 31.01.2012 сторонами підписані накладні на загальну суму 20 899,08 грн., вартість без ПДВ 17 415,90грн., ПДВ 3 483,18грн.

Здійснення господарських операцій підтверджується видатковими накладними, а саме: № 755 від 16.07.2010р. на суму з ПДВ 1572,60 грн., у т.ч. ПДВ 262,10 грн., № 998 від 20.08.2010р. на суму з ПДВ 669,12 грн., у т.ч. ПДВ 111,52 грн., № 1240 від 09.09.2010р. на суму з ПДВ 849,84 грн., у т.ч. ПДВ 141,64 грн., № 1478 від 15.09.2010р. на суму з ПДВ 276,48 грн., у т.ч. ПДВ 46,08 грн., № 1502 від 07.10.2010р. на суму з ПДВ 554,92 грн., у т.ч. ПДВ 90,82 грн., № 1723 від 16.11.2010р. на суму з ПДВ 1100,88 грн., у т.ч. ПДВ 183,48 грн., № 1931 від 07.12.2010р. на суму з ПДВ 617,04 грн., у т.ч. ПДВ 102,84 грн., № 15 від 31.01.2011р. на суму з ПДВ 686,40 грн., у т.ч. ПДВ 114,40 грн., № 37 від 10.02.2011р. на суму з ПДВ 898,92 грн., у т.ч. ПДВ 149,82 грн., № 478 від 22.03.2011р. на суму з ПДВ 1585,20 грн., у т.ч. ПДВ 264,20 грн., № 537 від 11.04.2011р. на суму з ПДВ 1402,92 грн., у т.ч. ПДВ 233,82 грн., № 6620 від 25.05.2011р. на суму з ПДВ 1251,00 грн., у т.ч. ПДВ 208,50 грн., № 630 від 31.05.2011р. на суму з ПДВ 309,12 грн., у т.ч. ПДВ 51,52 грн., № 706 від 30.06.2011р. на суму з ПДВ 1516,20 грн., у т.ч. ПДВ 252,70 грн., № 731 від 27.07.2011р. на суму з ПДВ 1102,80 грн., у т.ч. ПДВ 183,80 грн., № 825 від 12.08.2011р. на суму з ПДВ 1494,60 грн., у т.ч. ПДВ 249,10 грн., № 916 від 20.09.2011р. на суму з ПДВ 1480,56 грн., у т.ч. ПДВ 246,76 грн., №1001 від 31.10.2011р. на суму з ПДВ 1950,84 грн., у т.ч. ПДВ 325,14 грн., № 1040 від 24.11.2011р. на суму з ПДВ 412,32 грн., у т.ч. ПДВ 68,72 грн., № 1175 від 20.12.2011р. на суму з ПДВ 585,00 грн., у т.ч. ПДВ 97,50 грн., № 10 від 18.01.2012р. на суму з ПДВ 592,32 грн., у т.ч. ПДВ 98,72 грн.

ПП «Севелітстрой» виписало позивачу податкові накладні, а саме: № 755 від 13.07.2010р. на суму з ПДВ 1572,60 грн., у т.ч. ПДВ 262,10 грн., № 998 від 17.08.2010р. на суму з ПДВ 669,12 грн., у т.ч. ПДВ 111,52 грн., № 1240 від 06.09.2010р. на суму з ПДВ 849,84 грн., у т.ч. ПДВ 141,64 грн., № 1478 від 13.09.2010р. на суму з ПДВ 276,48 грн., у т.ч. ПДВ 46,08 грн., № 1502 від 06.10.2010р. на суму з ПДВ 554,92 грн., у т.ч. ПДВ 90,82 грн., № 1723 від 12.11.2010р. на суму з ПДВ 1100,88 грн., у т.ч. ПДВ 183,48 грн., № 1931 від 07.12.2010р. на суму з ПДВ 617,04 грн., у т.ч. ПДВ 102,84 грн., № 15 від 20.01.2011р. на суму з ПДВ 686,40 грн., у т.ч. ПДВ 114,40 грн., № 37 від 10.02.2011р. на суму з ПДВ 898,92 грн., у т.ч. ПДВ 149,82 грн., № 32 від 15.03.2011р. на суму з ПДВ 1585,20 грн., у т.ч. ПДВ 264,20 грн., № 14 від 07.04.2011р. на суму з ПДВ 1402,92 грн., у т.ч. ПДВ 233,82 грн., № 49 від 23.05.2011р. на суму з ПДВ 1251,00 грн., у т.ч. ПДВ 208,50 грн., № 74 від 30.05.2011р. на суму з ПДВ 309,12 грн., у т.ч. ПДВ 51,52 грн., № 63 від 22.06.2011р. на суму з ПДВ 1516,20 грн., у т.ч. ПДВ 252,70 грн., № 42 від 18.07.2011р. на суму з ПДВ 1102,80 грн., у т.ч. ПДВ 183,80 грн., № 13 від 09.08.2011р. на суму з ПДВ 1494,60 грн., у т.ч. ПДВ 249,10 грн., № 19 від 13.09.2011р. на суму з ПДВ 1480,56 грн., у т.ч. ПДВ 246,76 грн., № 39 від 25.10.2011р. на суму з ПДВ 1950,84 грн., у т.ч. ПДВ 325,14 грн., № 38 від 21.11.2011р. на суму з ПДВ 412,32 грн., у т.ч. ПДВ 68,72 грн., № 31 від 20.12.2011р. на суму з ПДВ 585,00 грн., у т.ч. ПДВ 97,50 грн., № 5 від 12.01.2012р. на суму з ПДВ 592,32 грн., у т.ч. ПДВ 98,72 грн.

Оплата придбаного товару підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 1074 від 13.07.2010р. на суму з ПДВ 1572,60 грн., у т.ч. ПДВ 262,10 грн., № 1258 від 17.08.2010р. на суму з ПДВ 669,12 грн., у т.ч. ПДВ 111,52 грн., № 1362 від 06.09.2010р. на суму з ПДВ 849,84 грн., у т.ч. ПДВ 141,64 грн., № 1419 від 13.09.2010р. на суму з ПДВ 276,48 грн., у т.ч. ПДВ 46,08 грн., № 1558 від 06.10.2010р. на суму з ПДВ 554,92 грн., у т.ч. ПДВ 90,82 грн., № 1790 від 12.11.2010р. на суму з ПДВ 1100,88 грн., у т.ч. ПДВ 183,48 грн., № 1974 від 07.12.2010р. на суму з ПДВ 617,04 грн., у т.ч. ПДВ 102,84 грн., № 88 від 20.01.2011р. на суму з ПДВ 686,40 грн., у т.ч. ПДВ 114,40 грн., № 225 від 10.02.2011р. на суму з ПДВ 898,92 грн., у т.ч. ПДВ 149,82 грн., № 454 від 15.03.2011р. на суму з ПДВ 1585,20 грн., у т.ч. ПДВ 264,20 грн., № 624 від 07.04.2011р. на суму з ПДВ 1402,92 грн., у т.ч. ПДВ 233,82 грн., № 901 від 23.05.2011р. на суму з ПДВ 1251,00 грн., у т.ч. ПДВ 208,50 грн., № 936 від 30.05.2011р. на суму з ПДВ 309,12 грн., у т.ч. ПДВ 51,52 грн., № 1113 від 22.06.2011р. на суму з ПДВ 1516,20 грн., у т.ч. ПДВ 252,70 грн., № 1291 від 18.07.2011р. на суму з ПДВ 1102,80 грн., у т.ч. ПДВ 183,80 грн., № 1500 від 09.08.2011р. на суму з ПДВ 1494,60 грн., у т.ч. ПДВ 249,10 грн., № 1729 від 13.09.2011р. на суму з ПДВ 1480,56 грн., у т.ч. ПДВ 246,76 грн., № 2037 від 25.10.2011р. на суму з ПДВ 1950,84 грн., у т.ч. ПДВ 325,14 грн., № 2228 від 21.11.2011р. на суму з ПДВ 412,32 грн., у т.ч. ПДВ 68,72 грн., № 2468 від 20.12.2011р. на суму з ПДВ 585,00 грн., у т.ч. ПДВ 97,50 грн., № 51 від 12.01.2012р. на суму з ПДВ 592,32 грн., у т.ч. ПДВ 98,72 грн.

Так між ПАТ «Пневматика» (Покупець) та ПП «Комманд» (Продавець) укладений договір на постачання господарських товарів та спецодягу від 01.03.2012.

Здійснення господарської операцій підтверджується видатковою накладною № 990 від 22.03.2012р. на суму з ПДВ 916,44 грн., у тому числі ПДВ 152,74 грн.

ПП «Комманд» виписало позивачу накладну № 329 від 15.03.2012 на суму з ПДВ 916,44, у тому числі ПДВ 152,74 грн.

Оплата придбаного товару підтверджується платіжним дорученням № 98 від 15.03.2012р. на суму з ПДВ 916,44 грн., у тому числі ПДВ 152,74 грн.

Так між ПАТ «Пневматика» (Покупець) та ПП «Визит Торг» (Продавець) укладений договір на поставку матеріалів від 31.01.2012.

Здійснення господарської операцій підтверджується видатковою накладною № 260 від 31.01.2012р. на суму з ПДВ 918,00 грн., у тому числі ПДВ 153,00 грн.

ПП «Визит Торг» виписало позивачу накладну № 260 від 31.01.2012р. на суму з ПДВ 918,00 грн., у тому числі ПДВ 153,00 грн.

Оплата придбаного товару підтверджується платіжним дорученням № 186 від 01.02.2012р. на суму з ПДВ 918,00 грн., у тому числі ПДВ 153,00 грн.

Так між ПАТ «Пневматика» (Замовник) та КП «Альянс» (Підрядник) укладені договори на виконання пусконалагоджувальних електровимірювальних робіт від 21.10.2009 № 1676 та від 16.02.2010 №86.

На виконання умов вказаних договорів сторонами підписані акти приймання виконаних робіт на загальну суму 3502,89грн., вартість без ПДВ 2919,07 грн., ПДВ 583.82грн.

Крім того, між ПАТ «Пневматика» (Покупець) та КП «Альянс» (Продавець) укладений договір на поставку пневмообладнання від 03.01.2011 №500, на виконання якого сторонами підписані накладні на загальну суму 165232,08грн., вартість без ПДВ 137693,40грн., ПДВ 27538,68грн.

Також, без укладення договорів, сторонами підписані накладні на постачання емальованого проводу, вторинного алюмінію та пневмообладнання на загальну суму 294152,32грн., вартість без ПДВ 245126,94грн., ПДВ 49 025,39грн.

Згідно підписаних сторонами документів від КП «Альянс» отримано товарів та робіт на загальну суму 462887,29 грн., вартість без ПДВ 385 739,41грн., ПДВ 77 147,89грн.

КП «Альянс» на виконання наведених господарських операцій виписало: накладні: № 3725 від 21.10.2010р. на суму з ПДВ 43200,00 грн., у т.ч. ПДВ 7200,00 грн., № 4226 від 23.11.2010р. на суму з ПДВ 48089,94 грн., у т.ч. ПДВ 8014,99 грн., № 4225 від 23.11.2010р. на суму з ПДВ 121977,12 грн., у т.ч. ПДВ 20329,52 грн., № 4227 від 23.11.2010р. на суму з ПДВ 37589,67 грн., у т.ч. ПДВ 6264,65 грн., № 4765 від 28.12.2010р. на суму з ПДВ 23862,00 грн., у т.ч. ПДВ 3977,00 грн., № 4764 від 28.12.2010р. на суму з ПДВ 19433,59 грн., у т.ч. ПДВ 3238,93 грн., № 1118 від 30.06.2011р. на суму з ПДВ 74088,00 грн., у т.ч. ПДВ 12348 грн., № 258 від 30.11.2011р. на суму з ПДВ 29437,20 грн., у т.ч. ПДВ 4906,20 грн., № 2046 від 29.12.2011р. на суму з ПДВ 61706,88 грн., у т.ч. ПДВ 10284,48 грн.; податкові накладні: № 3725 від 28.10.2010р. на суму з ПДВ 43200,00 грн., у т.ч. ПДВ 7200,00 грн., № 4226 від 23.11.2010р. на суму з ПДВ 48089,94 грн., у т.ч. ПДВ 8014,99 грн., № 4225 від 23.11.2010р. на суму з ПДВ 121977,12 грн., у т.ч. ПДВ 20329,52 грн., № 4227 від 23.11.2010р. на суму з ПДВ 37589,67 грн., у т.ч. ПДВ 6264,65 грн., № 4765 від 28.12.2010р. на суму з ПДВ 23862,00 грн., у т.ч. ПДВ 3977,00 грн., № 4764 від 28.12.2010р. на суму з ПДВ 19433,59 грн., у т.ч. ПДВ 3238,93 грн., № 282 від 30.06.2011р. на суму з ПДВ 74088,00 грн., у т.ч. ПДВ 12348 грн., № 258 від 30.11.2011р. на суму з ПДВ 29437,20 грн., у т.ч. ПДВ 4906,20 грн., № 263 від 29.12.2011р. на суму з ПДВ 61706,88 грн., у т.ч. ПДВ 10284,48 грн., № 3858 від 26.10.2009р. на суму з ПДВ 1502,32 грн., у т.ч. ПДВ 250,39 грн., № 276 від 18.02.2010р. на суму з ПДВ 200,57 грн., у т.ч. ПДВ 333,43 грн.

Придбання робіт (товару, послуг) підтверджується угодами про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог: від 31.12.2010 на загальну суму 256554,31 грн., у т.ч. ПДВ 42759,05 грн., від 31.03.2011р. на загальну суму 37598,01 грн., у т.ч. ПДВ 6266,34 грн., від 30.06.2011р. на загальну суму 74088,00 грн., у т.ч. ПДВ 12348,00 грн., від 29.12.2011р. на загальну суму 37619,76 грн., у т.ч. ПДВ 6269,96 грн., від 29.12.2011р. на загальну суму 24241,33 грн., у т.ч. ПДВ 4040,22 грн., від 30.03.2012р. на загальну суму 27268,18 грн., у т.ч. ПДВ 4544,70 грн., від 30.03.2012р. на загальну суму 2014,81 грн., у т.ч. ПДВ 335,80 грн., платіжними дорученнями: № 776 від 22.10.2009р. на загальну суму 1502,32 грн., у т.ч. ПДВ 250,39 грн., № 271 від 17.02.2010р. на загальну суму 2000,7 грн., у т.ч. ПДВ 333,43 грн.

Судом першої інстанції було призначено по справі судово - економічну експертизу, висновком якої встановлено, що висновки викладені в акті перевірки державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №10143/15-2/00223800 від 13.12.2012 документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача не підтверджуються.

Висновки, викладені в акті перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №10143/15-2/00223800 від 13.12.2012 щодо збільшення податку на прибуток за період з 01.10.2009 по 31.10.2012 у сумі 98 144,00грн., а також 1,00грн. податку на прибуток, яка додатково вказана у податковому повідомленні-рішенні від 02 січня 2013 року N00000011501 (на загальну суму 98 145,00грн.) первинними бухгалтерськими та податковими документами Приватного акціонерного товариства «Пневматика» не підтверджено.

Висновки, викладені в акті перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 13.12.2012 року №10143/15-2/00223800 щодо збільшення податку на додану вартість у сумі 43 422грн. первинними бухгалтерськими та податковими документами не підтверджуються.

Висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, викладені в акті перевірки від 13.12.2012 року №10143/15-2/00223800 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 665грн., документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача не підтверджуються. Висновки державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, викладені в акті перевірки від 13.12.2012 року №10143/15-2/00223800 щодо зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 333грн. документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача не підтверджуються.

Експерт під час дослідження встановив реальне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) та встановив використання товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача.

Таким чином, придбання у вищевказаних суб'єктів господарювання товарів (робіт, послуг) безпосередньо пов'язано із здійсненням позивачем власної господарської діяльності.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальне здійснення між позивачем та ПП «Севелітстрой», ПП «Комманд», ПП «Визит Торг», КП «Альянс» фінансово - господарських операцій.

Але, під час здійснення перевірки позивача, податковою інспекцією не досліджувалося питання щодо реального виконання умов правочинів між позивачем та ПП «Севелітстрой», ПП «Комманд», ПП «Визит Торг», КП «Альянс» та не досліджувалося питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від вказаних суб'єктів товарів (робіт, послуг).

Докази, які б спростовували висновки суду та відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача з вказаних питань суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Згідно приписів п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.14.1.39. ст..14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

В свою чергу пп. 14.1.191 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 Податкового кодексу України виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, згідно з положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість» існує один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість не передбачено.

Під час здійснення перевірки податкова інспекція не досліджувала питання щодо реального вчинення правочину між позивачем та контрагентами та не досліджувала питання реального виконання робіт у межах господарської діяльності позивача, використовуючи належним чином надані податковій інспекції законом повноваження.

Посилання податкової інспекції на вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 року по справі № 123/3318/13-к оцінюються судом критично з огляду на таке.

Вироком Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 року по справі № 123/3318/13-к (т. 1 а.с. 78-79) визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України. У даному вироку суду вказано, що ОСОБА_2 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб), засновником яких вона була особисто, зокрема: БВП «Строитель плюс», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримторг» та ПП «Кримспецтехнолоджи», та використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам: генеральному директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_3, головному бухгалтеру ПАТ «Крименерго» ОСОБА_4, директору ТОВ «Південна будівельна компанія» ОСОБА_5, директору ТОВ «Кримкомплекс» ОСОБА_6, директору ТОВ «Будком» ОСОБА_7

Тобто даним вироком суду не встановлено будь-яких злочинних дій під час здійснення фінансово-господарських операцій позивача із вказаними суб'єктами.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судова колегія вважає за необхідним відмітити, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

Таким чином, на прикладі справ «Булвес АД проти Болгарії» та «Бізнес Сепорт Сентр проти Болгарії» ЄСПЛ було фактично впроваджено та закріплено на практиці принцип індивідуалізації юридичної відповідальності суб'єкта податкових правовідносин, який полягає в тому, що платник податків може зазнавати негативних наслідків у податкових правовідносинах з державою тільки у випадку порушення саме цим платником податків вимог національного податкового законодавства. Порушення податкового законодавства контрагентами платника податків мають призводити до негативних податкових наслідків саме для таких контрагентів, які безпосередньо порушують національне податкове законодавство.

Законодавство України передбачає фундаментальну основу для безпосереднього застосування адміністративними судами України Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, в тому числі й численних рішень ЄСПЛ, прийнятими за результатами розгляду заяв щодо порушення Конвенції у податкових правовідносинах між особою (платником податків) та державою.

Статтею 17 (Застосування судами Конвенції та практики Суду) Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України безпосередньо передбачено обов'язок адміністративного суду застосовувати судову практику Європейського суду з прав людини.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні відповідають обставинам справи та засновані на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим ДПС залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.07.2013 по справі №801/876/13-а змінити.

Викласти п. 6 резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Пневматика" (ЄДРПОУ 00223800, 95048, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 68) 1704,88 грн. (Одна тисяча сімсот чотири гривні вісімдесят вісім копійок) судових витрат зі сплати судового збору».

Викласти п. 7 резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Пневматика" (ЄДРПОУ 00223800, 95048, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 68) 14688,00 (Чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень) судових витрат за проведення судово - економічної експертизи».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.07.2013 по справі №801/876/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська