Постанова

від 17.12.2013 по справі 801/3585/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2013 р. Справа №801/3585/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю секретаря судового засідання Сидельової М.В., представника позивача- Дьяченко О.Г. посвідчення №01/01/13, представника відповідача- Петришак М.Я. довіреність №5/10.04 від 20.09.2013, адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2013 №003611501,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом, в якому просить визнати та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 20.03.2013 №003611501.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 17.12.2013, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби з 15.02.20012 по 25.02.2013 проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" (ЄДРПОУ 30691941), з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Пан Буд" код за ЄДРПОУ 37081614, за лютий 2012 року, ПП "Севелістрой", код ЄДРПОУ 35096833 за жовтень, грудень 2011 року, БВП "Строітель Плюс" ЄДРПОУ 31263808 за жовтень 2010 року.

За результатами перевірки складений акт від 04.03.2013 №1400/15.4/30691941, в якому зафіксоване порушення ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт":

-підпункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.6, 138.8, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України , підпункту 5.1. підпункту 5.2.1. пункту 5.2, пункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді. що перевірявся, на загальну суму 48955,00 грн., у тому числі по періодах:

4 квартал 2010 року- 3425,00 грн.;

4 квартал 2011 року- 44347,00 грн.;

1 квартал 2012 року- 1183,00 грн..

-підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також порушення пункту 185.1, статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 42 429 грн., у т.ч. за жовтень 2010 р. на суму 2 740 грн., за жовтень 2011р. на суму 33 991 грн., за грудень 2011р. на суму 4 572 грн., за лютий 2012р. на суму 1126 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 №003611501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 50107,00 грн., у тому числі 48955,00 грн. за основним платежем та 1152,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

-податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 №0000531504, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42429,00 грн. та застосовано штрафні санкції розміром 10607,25 грн..

Крім того, не погоджуючись з рішенням відповідача від 20.03.2012 №0000531504, позивач звернувся з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.

За результатами розгляду справи №801/3584/13-а адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 20.03.13 № 0000531504.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 у справі №801/3584/13-а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2013 залишена в силі.

В силу частини 3 статті 254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Згідно частини 5 статті 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи тотожний склад сторін у даній справі та у вищезазначеній, факти, встановлені постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2013 у справі №801/3584/13-а, є преюдиційними для даної справи.

Однак, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 20.03.2012 року №003611501, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який втратили чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України, є цілком правомірним, оскільки норми зазначених законів діяли на час проведення окремих господарських операцій та формування податкового кредиту та валових витрат позивачем.

Платників податку на прибуток, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі -Закон про прибуток).

Платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку, передбаченому пунктом 16.3 цього Закону.

Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.

Як вбачається з акту перевірки, проведеним аналізом вставлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий ПП "Пан Буд" (ЄДРПОУ 37081614), ПП "Севелітстрой" (ЄДРПОУ 35096833), БВП "Строітель Плюс" (ЄДРПОУ 31263808) від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб 'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних "вигодонабувачів".

Наведені у ньому висновки зроблені контролюючим органом з тих підстав, що контрагенти позивача ПП "Пан Буд", ПП "Севелітстрой", БВП "Строітель Плюс" з іншими суб'єктами господарювання мали господарські відносини, реальність яких не підтверджено, а також не можливо провести зустрічні перевірки із даними контрагентами.

Судом встановлено, що усі дані наведені у декларації з податку на прибуток підтверджені первинними документами та відповідають податковому обліку. Всі суми витрат задекларовані ТОВ "ІТЦ" у декларації з податку на прибуток, відповідають фактично понесеним витратам на придбання товарів. робіт та послуг, та оформлені відповідними первинними документами.

Як зазначено в акті перевірки від 04.03.2013 проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлені ознаки фіктивності, передбачені статтею 55-1 Господарського кодексу України, що свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, наявні в платника податків документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим Товариству з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" надане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №634063.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 95024, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вулиця 60 лет Октября, будинок 17/65, квартира 67.

Платником податків здійснюються наступні види господарської діяльності:

Код КВЕД 42.91 Будівництво водних споруд;

Код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах;

Код КВЕД 33.15 Ремонт і технічне обслуговування суден і човнів;

Код КВЕД 42.21 Будівництво трубопроводів (основний).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" у лютому 2012 році мало господарським стосунки з ПП "Пан Буд", у жовтні, грудні 2011 року мало господарським стосунки з ПП "Севелістрой", у жовтні 2010 року мало господарським стосунки з БВП "Строітель Плюс".

Як зазначено у статті 179 Господарського кодексу України господарсько-договірни зобов'язання виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (стаття 180 ГК України).

Судом встановлено, що 22.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" та БВП "Строітель Плюс" укладений договір надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 93-10/1192, на виконання якого БВП "Строітель Плюс", на адресу позивача виписано: податкові накладні: №6140 від 29.10.2010 року на загальну суму 7200,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 1200,00 грн.; складено акт здачи-приймання наданих робіт: від 29.10.2010 року на суму 7200,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 1200,00 грн..

Договір надання послуг № 94-10/1191, укладений між БВП "Строітель Плюс", та позивачем від 22.10.2010, предметом якого є виконання зварювальних робіт поліетілєнових труб по об'єкту - "Реконструкція підводної частини водозабору морської води ГК "Ялта-Інтурист"

На виконання вказаних договорів БВП "Строітель Плюс", придбав у ТОВ Полімертех" труби по видаткової накладній від 29.10.2010 року №РН-0000466 на суму 122237,21 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 20372,87грн. Труби були встановлені на об'єкт ПАТ ГК "Ялта-Інтурист" по договору №85-10 від 04.10.12 року.

Згідно статті 317 ГК України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

На підставі наведеного суд вважає підтвердженим сторонами укладення договору підряду відповідно до його дійсного змісту, в межах господарської діяльності позивача.

Згідно статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином законодавство не передбачає іншого способу оформлення передачі виконаних робіт, виконаних за договором підряду, крім акту.

Судом встановлено, що 13.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" та ПП "Селелітстрой" укладений договір підряду №454, за яким ПП "Селелітстрой" зобов'язується на свій ризик виконати роботи за завданням позивача, який в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити роботу за послуги виробничо-зварювальних робіт водопроводу з доставкою матеріалів.

На виконання вказаного договору на адресу позивача виписано: податкові накладні: №975 від 13.10.2011 року на суму 179584,33 грн., з визначенням ПДВ в розмірі 29930,72 грн., №1184 від 20.12.2011 року на суму 12714,35грн., з визначенням ПДВ в розмірі 2 119,06грн., №17 від 13.10.2011 року на суму 10500,00грн., з визначенням ПДВ в розмірі 1750,00грн., від 20.12.2011 року на суму 12714,35грн., з визначенням ПДВ в розмірі 2119,06грн., складено акти надання послуг: від 13.10.2011 року № 977 на загальну суму 10500,00 грн, у тому числі ПДВ в розмірі 1750,00грн., №976 на загальну суму 13860,00 у тому чтислі ПДВ у розмірі 2310,00грн., від 20.12.2011 року №1185 на загальну суму 8316,00грн, у тому числі ПДВ в розмірі 1386,00грн, №1186 на загальну суму 6400,00грн, у тому числі ПДВ в розмірі 1066,67грн., згідно яких були отримані труби ПЄ та комплектуючи до них, та встановлені на об'єкті ТОВ "Фамед Україна".

Судом зазначається, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій податкові накладні, платіжні доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Податкові накладні відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Господарські правовідносини між позивачем та ПП "Пан Буд" щодо поставки товару підтверджуються податковими накладними, згідно яких позивачем було отримано комплектуючі до терморезистора та здійснено зварку цих комплектуючих, які були встановлені на об'єкт ТОВ "Фамед Україна": № 322 від 22.02.2012 року на загальну суму 2953,00 з урахуванням ПДВ в розмірі 492,17грн.; №110 від 20.02.2012 року на загальну суму 6753,00 з урахуванням ПДВ в розмірі 1125,50 грн..

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку в позивача, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту за операціями з ПП "Пан Буд", ПП "Севелістрой", БВП "Строітель Плюс".

Оплата була проведена позивачем безготівковим шляхом - через розрахунковий рахунок відкритий у філії АТ "Імексбанк" в АРК, що підтверджується виписками про операції 12.10.2011, 19.10.2011, 14.12.2011, 26.03.2012, 22.05.2012.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-Ш та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28.11.2002 №249-ІУ суд надходить висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), суд зазначає, що податковий орган дослідивши вказані документи під час перевірки, протиправно не прийняв їх до уваги.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Усі дані, наведені в податкових деклараціях по податку на прибуток та податку на додану вартість за період, який перевірявся, підтверджені первинними документами, які свідчать про фактично здійснену господарську операційну діяльність. Витрати, понесені Товариством у зв'язку з необхідністю встановлення зовнішнього освітлення під'їзних шляхів до торгівельного комплексу, відповідно до винесеного Управлінням Державтоінспекції ГУ МВС України в АР Крим припису, відносяться до валових витрат, оскільки є фактично використанням в господарській діяльності позивача.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 20.03.2013 №003611501 є протиправним та підлягає скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 17.12.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 23.12.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 20.03.2013 №003611501.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" судовий збір у розмірі 501,07 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.С. Ольшанська