Постанова

від 12.12.2013 по справі 801/10796/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2013 р. Справа №801/10796/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Марчевської К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

до Приватного підприємства "Фрам"

про стягнення 67923,66 грн.,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - позивач) до Приватного підприємства "Фрам" (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути з Приватного підприємства "Фрам" заборгованість перед бюджетом в сумі 67923,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплачує узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, визначені контролюючим органом на підставі податкових повідомлень - рішень. Окрім цього, за даними позивача у зв'язку з заниженням платником податків грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, податковим органом нарахована пеня. Загалом податковий борг станом на день подачі позову складає 67923,96 грн.

У судове засідання, яке відбулося 12.12.2013, позивач явку свого представника не забезпечив, про час, день та місце його проведення повідомлений належним чином, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та витребувані судом документи.

У судове засідання відповідач явку свого представника не забезпечив, повідомлений належним чином про час, дату та місце судового розгляду за адресою реєстрації юридичної особи, поштова кореспонденція повернулася з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фрам" є юридичною особою (ідентифікаційний номер 34416424), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровано платником податків у податковому органі.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам" є суб'єктом господарювання, юридичною особою, платником податків, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Пунктом 4.1.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цім Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація, згідно зі ст. 49 цього Кодексу подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.п.62.1.3. п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п.76.1. ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Судом встановлено, що податковий борг, про стягнення якого заявлено позов, складає 67923,96 грн., а саме:

- з податку на додану вартість у сумі 27884,66 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 24254,70 грн., пеня - 3629,96 грн.;

- з податку на прибуток підприємств у сумі 40039,30 грн., в тому числі, за основним платежем - 20961,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5316,75 грн., пеня - 13760,81 грн.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 27884,66 грн. та з податку на прибуток у сумі 40039,30 грн., суд вказує наступне.

Судом встановлено, що на підставі пункту 200.10 ст. 200 ПКУ, в порядку ст. 76 ПКУ посадовими особами податкового органу було проведено ряд камеральних перевірок даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

За результатом камеральних перевірок посадовими особами податкового органу були складені акти перевірок: № 12903/15-2/34416424 від 09.09.2011, № 12915/15-2/34416424 від 09.09.2011, № 43025/10/15-2 від 11.10.2011, № 48700/10/15-2 від 25.11.2011.

Згідно з висновками вказаних актів перевірки, податковим органом встановлені порушення платником податків ПП «Фрам» п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 розділу II ПКУ від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, а саме: неподання податкових декларацій з ПДВ за період червень-вересень 2011 року.

Відповідно до п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Аналізуючи зазначені норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що у разі повторного вчинення платником податків дій щодо несвоєчасного подання податкової звітності, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

На підставі висновків актів перевірки, відповідно до вимог п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України, позивачем винесено ряд податкових повідомлень-рішень:

- № 0020091502 від 05.10.2011, яким до ПП «Фрам» застосовано штрафні санкції на суму 1020 грн.;

- № 0020101502 від 05.10.2011, яким до ПП «Фрам» застосовано штрафні санкції на суму 1020 грн.;

- № 0020301502 від 10.10.2011, яким до ПП «Фрам» застосовано штрафні санкції на суму 1020 грн.;

- № 0031501502 від 29.12.2011, яким до ПП «Фрам» застосовано штрафні санкції на суму 1020 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачу рекомендованими листами, проте поштові повідомлення повернені до позивача з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з п.58.3 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Отже, враховуючи зазначені норми, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення, що підтверджується довідкою про причину повернення на конвертах, у яких були надіслані податкові повідомлення-рішення.

Відомостей щодо оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не надано.

Судом встановлено, що у визначені податковим законодавством строки грошові зобов'язання із штрафних (фінансових) санкцій, нараховані за вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, за даними позивача у повному обсязі сплачені не були.

Таким чином, з урахуванням переплати по особовому рахунку відповідача з податку на додану вартість у розмірі 514,55 грн., ПП «Фрам» станом на день розгляду справи за даними позивача має податковий борг зі штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість, нарахованих за податковими повідомленнями - рішеннями №0020091502 від 05.10.2011, №0020101502 від 05.10.2011, №0020301502 від 10.10.2011, №0031501502 від 29.12.2011 у розмірі 3565,45 грн. (1020,00+1020,00+1020,00+1020,00 - 514,55).

Крім того, 20.02.2013 посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Фрам» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки № 873/15-2/34416424 від 20.02.2010, згідно з висновками якого посадовими особами податкового органу були встановлені порушення відповідачем:

- приписів п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з завищенням податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 17014 грн.;

- приписів п.п.5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - заниження податку на прибуток у розмірі 21267,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення № 0006301502 від 27.03.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20689,25 грн., у тому числі за основним платежем у сумі - 17014 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі - 3675,25 грн. та № 0000241150 від 27.03.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 26583,75 грн., у тому числі за основним платежем у сумі - 21267 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі - 5316,75 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачу рекомендованими листами, проте поштові повідомлення повернені до позивача з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи приписи п.58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення, що підтверджується довідкою про причину повернення на конвертах, у яких були надіслані податкові повідомлення-рішення.

Відомостей щодо оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не надано.

Судом встановлено, що за даними позивача у визначені податковим законодавством строки грошові зобов'язання, нараховані за вказаними податковими повідомленнями - рішеннями сплачені не були.

Таким чином, з у рахуванням переплати по особовому рахунку платника податків, відповідач станом на час розгляду справи має податковий борг, який виник у зв'язку з нарахуванням контролюючим органом грошового зобов'язання за податковими повідомленнями - рішеннями №0006301502 від 27.03.2013 та № 0000241150 від 27.03.2013, а саме:

- з податку на додану вартість у розмірі 20689,25 грн.;

- з податку на прибуток у розмірі 26278,49 грн.(26583,75-305,26), з урахуванням переплати по особовому рахунку відповідача у розмірі 305,26 грн.

Судом встановлено, що у зв'язку зі збільшенням грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток за результатом податкової перевірки, контролюючим органом нарахована пеня у розмірі 3629,96 грн. з податку на додану вартість та 13760,81 грн. з податку на прибуток.

Згідно з п.п. 129.1.2. п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Пунктом 129.4. ст. 129 Податкового кодексу України встановлено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Судом перевірені показники облікових карток ПП «Фрам» з податку на додану вартість та з податку на прибуток та встановлено, що розрахунок пені на загальну суму 17390,77 (3629,96+13760,81) здійснений вірно.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, відповідач на час розгляду справи має податковий борг з податку на додану вартість та з податку на прибуток у розмірі 67923,96 грн. (17390,77+20689,25+26278,49 +3565,45).

Згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення з відповідача заборгованості з податку на прибуток та податку на додану вартість, нарахованих згідно з податковими повідомленнями-рішеннями № 0020091502 від 05.10.2011, № 0020101502 від 05.10.2011, № 0020301502 від 10.10.2011, № 0031501502 від 29.12.2011, № 0006301502 від 27.03.2013 та № 0000241150 від 27.03.2013, то предметом доказування у даній справи мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує встановлення факту сплати заборгованості у добровільному порядку або відсутності такого факту тощо.

Суд зазначає, що відповідачем не оскаржені податкові повідомлення-рішення № 0020091502 від 05.10.2011, № 0020101502 від 05.10.2011, № 0020301502 від 10.10.2011, № 0031501502 від 29.12.2011, № 0006301502 від 27.03.2013 та № 0000241150 від 27.03.2013 щодо нарахування вказаних сум, отже, в межах вказаної справи не підлягає перевірка правомірність нарахування заборгованості за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в порушення ст. 71 КАС України не надані докази сплати суми податкового боргу у встановлений пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України строк у розмірі 67923,96 грн. у встановлений пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України строк, наявність податкового боргу підтверджується обліковими картками відповідача з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд також зазначає, що Податковим кодексом України встановлено право податкового органу здійснювати стягнення боргу після обов'язкового надіслання податкової вимоги.

Так, відповідно до п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Судом встановлено, що позивачем з метою стягнення податкового боргу ПП «Фрам» була сформована податкова вимога № 6151 від 10.11.2011 на суму 1525,45 грн., яка направлена відповідачу рекомендованим листом, проте поштове повідомлення повернено до позивача з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи приписи п.58.3 ст. 58 Податкового кодексму України, суд зазначає, що податкова вимога від № 6151 від 10.11.2011 на суму 1525,45 грн. вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення, а саме 16.02.2012, що підтверджується довідкою про причину повернення на конверті, у якому була надіслана податкова вимога.

Щодо необхідності повторного направлення податкових вимог платнику податків у разі збільшення розміру податкового боргу, суд зазначає наступне.

У підпункті 59.5 статті 59 Кодексу визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

У разі якщо сума податкового боргу, зазначеного у позові про стягнення коштів за податковим боргом, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

Суд зазначає, що моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом, у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу, але за умови, що таку податкову вимогу було надіслано платнику податків не менше ніж за 60 календарних днів з дня утворення первинної суми податкового боргу.

При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається статтею 57 Кодексу.

Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Водночас підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Кодексу визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 № 1044/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу".

Судом встановлено, що згідно даних особового рахунку, що досліджувався судом, відповідачем податковий борг, що був заявлений в позові в розмірі 67923,96 гривень, не погашений та виник після надіслання відповідачу вимоги № 6151 від 10.11.2011 на суму 1525,45 грн.

Крім того, з моменту виставлення позивачу вимоги № 6151 від 10.11.2011 року на суму 1525,45 грн. відповідачем податковий борг в повному обсязі не сплачувався, що також підтверджується особовим рахунком, тобто підстави для направлення відповідачу нової податкової вимоги відсутні.

Судом встановлено, що згідно даних особового рахунку, що досліджувався судом, відповідачем податковий борг, який заявлений в позові у розмірі 67923,96 гривень, не погашений.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги, що податковий борг у розмірі 67923,96 гривень відповідачем станом на день розгляду справи не сплачений, позивачем дотриманий порядок стягнення такого боргу, визначений Податковим кодексом України, суд відповідно до п.20.1.18 п.20.1 ст.20, ст. 95 Податкового кодексу України вважає необхідним задовольнити адміністративний позов шляхом стягнення з рахунків у банках, що обслуговують Приватного підприємства "Фрам", податковий борг у сумі 67923,96 гривень.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У судовому засіданні, яке відбулось 12.12.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 160 КАС України постанова оформлена та підписана 17.12.2013.

Керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Приватне підприємство "Фрам" (вул. Київська, 157, к. 35, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95050, код ЄДРПОУ 34416424), податковий борг в сумі 67923,96 гривень (шістдесят сім тисяч дев'ятсот двадцять три гривні, дев'яносто шість копійок).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Л.Тоскіна