Постанова

від 18.12.2013 по справі 812/9819/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2013 року Справа № 812/9819/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Цицюри О.О.,

при секретарі судового засідання: Запорожцевій І.В.,

за участю представників сторін:

позивач: не прибув,

відповідач: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮІС Фарм» про стягнення заборгованості в сумі 28311,46 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮІС Фарм» про стягнення заборгованості в сумі 25081,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮІС Фарм» знаходиться на обліку в ДПІ в Артемівському районі м.Луганська як платник податків з 20.09.2012. У зв'язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов'язання, станом на 13.11.2013 за відповідачем рахується податковий борг перед бюджетом у загальному розмірі 25081,42 грн., а саме:

- з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 24508,42 грн. - за основним платежем, 17,19 грн. - пеня;

- з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 543,69 грн. - за основним платежем, 12,12 грн. - пеня.

У зв'язку з несплатою у встановлені строки податкових зобов'язань ТОВ «ЮІС Фарм» було направлено податкову вимогу від 03.09.2013 №90-15.

18 грудня 2013 року до суду від представника позивача надійшли уточнення до позовної заяви, а саме, позивач просить суд стягнути кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮІС Фарм» з усіх рахунків у банках обслуговуючих платника податків за податковим боргом:

- з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 27574,96 грн.;

- з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 736,50 грн.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву в якій просив суд розглянути справу без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. На адресу суду повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.24-25).

Відповідно до ч. 8 ст.35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником.

Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, відповідач є належним чином повідомлений про наслідки неподання заперечень проти позову та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду.

Відповідно до ч.6 ст.71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮІС Фарм» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Луганської міської ради 17.09.2003, на податковому обліку як платник податків перебуває з 23.09.2003 за №07531 (а.с.5,6,7), на обліку в ДПІ в Артемівському районі м.Луганська перебуває з 20.09.2012.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності зі ст. 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п. 14.1.39 п. 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п. 14.1.265 п. 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (п.п. 14.1.162 п. 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.п. 14.1.175 п. 14.1).

Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Відповідно до п. 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України державна податкова інспекція має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності із п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Пунктом 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Згідно із п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою за землю.

Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

У відповідності із п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

У відповідності із п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.4 ст.287 Податкового кодексу України).

Платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮІС Фарм» до податкового органу були подані:

- податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2013 рік від 20.02.2013, де самостійно було визначено суму податкового зобов'язання у загальному розмірі 36592,14 грн. (а.с.10-11);

- уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2013 рік від 24.09.2013, де самостійно було збільшено суму податкового зобов'язання у загальному розмірі 40361,66 грн. та нараховано штраф в сумі 3,31 грн. (а.с.12-13);

- податкова декларація з земельного податку за 2013 рік від 20.02.2013, де самостійно було визначено суму податкового зобов'язання у загальному розмірі 2168,30 грн. (а.с.14-15).

В порушення вимог ст. 287 Податкового кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮІС Фарм» протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, суми податкових зобов'язань зазначених у поданих ним звітних податкових деклараціях, у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого за платником податків утворився податковий борг з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за період з лютого 2013 року по жовтень 2013 року включно у розмірі 27557,77 грн. та з земельного податку з юридичних осіб за період з червня 2013 року по жовтень 2013 року включно у розмірі 724,38 грн., що підтверджується довідкою про суми податкового боргу платника податків (а.с.28) та обліковою карткою відповідача (а.с.29-32,33-36).

Згідно п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до вимог ст. 129 Податкового кодексу України відповідачу ДПІ в Артемівському районі м.Луганська за несвоєчасну сплату суми податкового зобов'язання було нараховано пеню з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, залишок несплаченої пені, станом на дату розгляду справи становить 17,19 грн. та з земельного податку з юридичних осіб, залишок несплаченої пені, станом на дату розгляду справи становить 12,12 грн., що підтверджується обліковою карткою відповідача (а.с.29-32,33-36).

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вищезазначених положень Податкового кодексу України ДПІ в Артемівському районі м.Луганська відповідачу була сформована та надіслана податкова вимога форми «Ю» від 03.09.2013 №90-15, яку відповідач отримав 13.09.2013, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.18).

Даних про оскарження відповідачем податкової вимоги судом не встановлено, а тому вона є узгодженою та чинною на час розгляду справи.

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, законодавець встановив, що саме органи податкової служби здійснюють за платника податку погашення податкового боргу шляхом стягнення грошових коштів з рахунків банку, які обслуговують платника.

Внаслідок того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮІС Фарм» станом на дату розгляду справи податковий борг у загальному розмірі 28311,46 грн. не сплатило, вимоги податкового органу про стягнення коштів з усіх рахунків у банках обслуговуючих платника податків за податковим боргом у загальному розмірі 28311,46 грн., визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 18 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 23 грудня 2013 року, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Уточнений адміністративний позов Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮІС Фарм» про стягнення заборгованості в сумі 28311,46 грн. задовольнити повністю.

Стягнути кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮІС Фарм» (ідентифікаційний код 32648966) з усіх рахунків у банках обслуговуючих платника податків за податковим боргом:

- з орендної плати з юридичних осіб за період з лютого 2013 року по жовтень 2013 року включно у розмірі 27574,96 грн., перерахувавши на р/р 3321781270000з, код платежу 13050200;

- з земельного податку з юридичних осіб за період з червня 2013 року по жовтень 2013 року включно у розмірі 736,50 грн., перерахувавши на р/р 33218811700003, код платежу 13050100,

Отримувач УДКСУ у м. Луганську ГУ ДКСУ у Луганській області, код отримувача 24046582, банк ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 23 грудня 2013 року.

Суддя О.О. Цицюра