Постанова

від 20.12.2013 по справі 809/3645/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2013 р. Справа № 809/3645/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Біньковської Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Технолюкс-Ф" про стягнення податкового боргу в сумі 6120,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернулась в суд з адміністративним позовом до ТОВ "Технолюкс-Ф" про стягнення податкового боргу в сумі 6120,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості по сплаті податку на прибуток підприємств в сумі 6120,00 грн., яка виникла внаслідок несплати узгодженої суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) згідно податкових повідомлень-рішень форми "Р" за № 0005801591 від 16.03.2012 року та за № 0002631501 від 13.03.2013 року.

Представник позивача в судове засіданні не з'явився, проте подав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився без поважних причин та без повідомлення ним про причини неприбуття, хоча згідно частини 4 статті 33, частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач двічі був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду.

За таких обставин суд вважає, що, із врахуванням положень частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи можливий за відсутності позивача і відповідача та розглянув справу в порядку письмового провадження на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Технолюкс-Ф" 10.01.2003 року зареєстроване як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного держаного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (а.с.5-6) та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області як платник податків.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 9.1.1. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України податок на прибуток підприємств віднесено до загальнодержавних податків та зборів.

У відповідності до пункту 15.1. статті 15, підпункту 133.1.4. пункту 133.1. статті 133 Податкового кодексу України відповідач являється платником податку на прибуток підприємств.

Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За приписами пункту 49.1. статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.2. статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію (підпункт 54.3.1. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Згідно приписів пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно пункту 116.1. статті 116 зазначеного Кодексу у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Судом встановлено, що на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 16.03.2012 року за № 683/1591/32077776 (а.с.12), яким виявлено неподання ТОВ "Технолюкс-Ф" податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартали 2011 року, 2-4 квартали 2011 року, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" за № 0005801591 від 16.03.2012 року, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 2040,00 грн. (а.с.11); на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 11.03.2013 року за № 1800 (а.с.15), яким встановлено неподання відповідачем податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 року, півріччя 2012 року, три квартали 2012 року, 2012 рік, Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську відповідно до податкового повідомлення-рішення форми "Р" за № 0002631501 від 13.03.2013 року відповідачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 4080,00 грн. (а.с.14). Вказані податкові повідомлення-рішення направлялися відповідачу, проте були повернуті на адресу позивача з відміткою поштового зв'язку "за зазначеною адресою не проживає" та "за закінченням терміну зберігання", копія конвертів яких містяться в матеріалах справи (а.с.13, 16).

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура апеляційного (адміністративного) узгодження податкового зобов'язання визначеного податковими повідомленнями-рішеннями форми "Р" за № 0005801591 від 16.03.2012 року та за № 0002631501 від 13.03.2013 року, суд приходить до висновку, що визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в загальному розмірі 6120,00 грн. є узгодженою.

На виконання вимог абзацу 1 пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ю" від 07.06.2011 року за № 176214387/10/24-150/3817, яка направлялась ТОВ "Технолюкс-Ф", проте була повернута на адресу позивача з відміткою поштового зв'язку "за зазначеною адресою не проживає" (а.с.7). На час розгляду справи податкова вимога є неоскаржена та невідкликана.

Відповідно до абзацу 3 пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума боргу відповідача з податку на прибуток підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 6120,00 грн. є узгодженою та несплаченою, а тому підлягає стягненню у судовому порядку.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями форми "Р" за № 0005801591 від 16.03.2012 року (а.с.11), за № 0002631501 від 13.03.2013 року (а.с.14), податковою вимогою форми "Ю" від 07.06.2011 року за № 176214387/10/24-150/3817 (а.с.7), довідкою про борг (а.с.8) а також зворотнім боком облікових карток платника, які містяться в матеріалах справи (а.с.9-10).

Доказів, які б свідчили про погашення зазначеної заборгованості відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг з податку на прибуток підприємств у сумі 6120,00 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.

Відповідно до пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України, орган держаної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи, щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Технолюкс-Ф" податкового боргу в сумі 6120,00 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Технолюкс-Ф" (ідентифікаційний код 32077776) в дохід бюджету податковий борг в сумі 6120 (шість тисяч сто двадцять) гривень 00 копійок з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують ТОВ "Технолюкс-Ф" та за рахунок готівки, що йому належить.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Біньковська Н.В.