Постанова

від 17.12.2013 по справі 813/4396/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року № 813/4396/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Іванків З.О.,

з участю представника відповідача Чубак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ізоляторна компанія» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська ізоляторна компанія» (далі - ТзОВ «Українська ізоляторна компанія») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому районі), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.03.2013 року № 0000042220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 85925,00 грн, в тому числі 74033,00 - за основним платежем та 11892,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та від 05.03.2013 року № 0000022220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 85772,25 грн, в тому числі 69 742 грн за основним платежем та 16030,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 11.02.2013 р. №119/22-20/36929717, про неправомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість вартості товару, придбаного підприємством у контрагентів, у зв'язку із відсутністю поставок товару та укладення угоди без мети настання реальних наслідків. Вважає, що жодних підстав щодо визначення відносин між позивачем та контрагентами такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків не має, оскільки, між сторонами, згідно чинного законодавства, було укладено двосторонні письмові договори. Всі первинні документи від імені контрагентів підписані посадовими відповідальними особами та скріплені печаткою. На момент вчинення правочину контрагенти були зареєстровані в ДПІ та мали свідоцтво платника ПДВ, відтак мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Крім цього, всі господарські операції були виконані вчасно і в повному обсязі, що підтверджується наявними і пред'явленими до перевірки первинними документами. Зазначає, що домовленості про надання послуг та купівлю-продаж є такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки в подальшому придбані товари були використані у власній господарській діяльності позивача. За отримані роботи та товари проведено розрахунки в повному обсязі в безготівковій формі. Оскільки підприємство не порушувало вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» спірні податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Представник позивача Тяллєва Т.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача Чубак Н.В. в судовому засіданні позову не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні. Пояснила, що згідно наказу від 24 січня 2013 року за №55 ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено виїзну документальну перевірку ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ «Розетка.УА» (ЄДРПОУ 37193071) за січень 2011 року, ТзОВ «Промтехметал» (ЄДРПОУ 37398974) за лютий 2011 року, ПП «Воллі» (ЄДРПОУ 34029609) за липень, серпень 2011 року, ПП «Прем'єр Буд» (34606247) за серпень 2011 року, ТзОВ «Кеманбуд» (ЄДРПОУ 37745406) за лютий 2012 року, ТзОВ «Європейські ділові рішення» (ЄДРПОУ 38077106) за квітень, травень 2012 року, ТзОВ «Енерготехсервіс» (ЄДРПОУ 32670724) за травень 2012 року, ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» (ЄДРПОУ 30444793) за квітень 2010 року, ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»» (код ЄДРПОУ 35382611) за травень 2010 року, ТзОВ «Оптторг» (ЄДРПОУ 23124897) за вересень 2010 року, ТзОВ «Делівер Трейд» (ЄДРПОУ 37210217) за грудень 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 11.02.2013 р. №119/22-20/36929717, згідно якого податковим органом зроблено висновки, що ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» проводила фінансову (господарську) діяльність, спрямовану на здійснення операцій з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального товарного характеру. При проведення аналізу податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів вказаних контрагентів, перевіркою встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Вказала, що фінансово-господарська діяльність перелічених контрагентів здійснювалась поза межами правового поля, що свідчить про ненабуття ними належним чином цивільної право-дієздатності, що у свою чергу свідчить про фіктивність фінансово-господарські взаємовідносини між ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» та вищезазначеними контрагентами. Крім цього, під час перевірки на вимогу податкового ревізора-інспектора від 25.01.2013р. №73/22-40 для проведення перевірки не надано документів, що засвідчують якість товару, комплекту перевізних документів залізничним чи автомобільним транспортом та інших документів на підтвердження транспортування ТМЦ від контрагентів позивача на його склад. Тобто платником не підтверджено товарності господарських операцій. Зазначила, що по факту ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю відповідно до вимог п.85.2, п.85.4, п.85.8 ст.85, п.121.1 ст. 121 Податкового Кодексу України застосовано штрафну санкцію у розмірі 510 грн. За таких обставин у ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» відсутні правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат коштів по господарських операціях з переліченими контрагентами. Вважає спірні податкові повідомлення - рішення від 05.03.2013 року № 0000042220 та від 05.03.2013 року № 0000022220 законними. Просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська ізоляторна компанія», зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа Виконавчим комітетом Львівської міської ради 14.01.2010 року (код ЄДРПОУ 36929717) та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Галицькому районі м.Львова з 15.10.2010 року за № 62760.

ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» є платником ПДВ відповідно до виданого ДПІ у Галицькому районі м.Львова Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100269148 від 11.02.2010 року.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ «Розетка.УА» (ЄДРПОУ 37193071) за січен?ь 2011 року, ТзОВ «Промтехметал» (ЄДРПОУ 37398974) за лютий 2011 року, ПП «Воллі» (ЄДРПОУ 34029609) за липень, серпень 2011 року, ПП «Прем'єр Буд» (34606247) за серпень 2011 року, ТзОВ «Кеманбуд» (ЄДРПОУ 37745406) за лютий 2012 року?, ТзОВ «Європейські ділові рішення» (ЄДРПОУ 38077106) за квітень, травень 2012 року, ТзОВ «Енерготехсервіс» (ЄДРПОУ 32670724) за травень 2012 ро?ку, ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» (ЄДРПОУ 30444793) за квітень 2010 року, ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»» (код ЄДРПОУ 35382611) за травень 2010 року, ТзОВ «Оптторг» (ЄДРПОУ 23124897) за вересень 2010 року, ТзОВ «Делівер Трейд» (ЄДРПОУ 37210217) за грудень 2010 року.

Результати перевірки оформлено актом від 11.02.2013 р. № 119/22-20/36929717, яким встановлено порушення:

- п.5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 74033грн, у тому числі за 2 квартал 2010 року в сумі 5491 грн, за 4 квартал 2010 року в сумі 7811 грн, за 1 квартал 2011 року в сумі 8442 грн; за 3 квартал 2011 року в сумі 18027 грн, за 1 квартал 2012 року в сумі 9119грн, за 2 квартал 2012 року 25143 грн;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п 7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168-97/ВР від 03.04.1997 р., п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 69742 грн, за грудень 2010 року в сумі 10642 грн, за січень 2011 року в сумі 624 грн, за лютий 2011 року в сумі 5001 грн, за липень 2011 року в сумі 10629 грн, за серпень 2011 року в сумі 6175 грн, за лютий 2012 року в сумі 8685грн, за квітень 2012 року в сумі 11216 грн, за травень 2012 року в сумі 16770 грн;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду за квітень 2010 р. в сумі 2925,00 грн, травень 2010 р. в сумі 1468,00 грн, лютий 2011 р. в сумі 1129,00 грн, травень 2012 р. в сумі 127,00 грн, чим порушено п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 По?даткового Кодексу.

На підставі вказаного акту ДПІ у Галицькому районі 05.03.2013 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0000042220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 85925,00 грн, в тому числі 74033,00 грн - за основним платежем та 11892,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000022220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 85772,25 грн, в тому числі 69 742 грн за основним платежем та 16030,25грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач податкові повідомлення - рішення від 05.03.2013 року № 0000042220 та № 0000022220 оскаржив в адміністративному порядку. Рішенням Головного управління Міндоходів у Львівській області податкові повідомлення - рішення від 05.03.2013 року № 0000042220 та № 0000022220 залишено без змін, а первинну скаргу ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» без задоволення.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту та віднесення до валових витрат коштів по оплаті придбаного позивачем товару та послуг від ТзОВ «Розетка.УА», ТзОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ПП «Прем'єр Буд», ТзОВ «Кеманбуд», ТзОВ «Європейські ділові рішення», ТзОВ «Енерготехсервіс», ТзОВ «Союз Плюс Сервіс», ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»», ТзОВ «Оптторг», ТзОВ «Делівер Трейд», витрати по яких здійснено без фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей, послуг та у зв'язку з нікчемністю правочинів, укладених з вказаними контрагентами.

До таких висновків контролюючий орган прийшов у зв'язку з тим, що ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» не представило до перевірки належним чном оформлених первинних документів, які б підтверджували купівлю-продаж товарів та надання послуг від перелічених контрагентів. У всіх вказаних котрагентів позивача відсутні основні фонди,трудові ресурси, транспортні засоби та складські приміщення; всі вони мають ознаки фіктивності, здійснювали діяльність, спрямовану на укладання операцій, пов'язаних з отриманням та наданням податкової вигоди від постачальника по всьому колу придбання та подальшому продажу по ланцюгу постачання підприємствам - набувачам, збільшуючи як суми податкових зобов'язань, так і суми податкового кредиту з метою прикриття власної незаконної діяльності. Крім цього, засновники ПП «Воллі» та ТзОВ «Кеманбуд» визнанні винними та засуджені за ст. 205 КК України. За вказаних обставин податковий орган зробив висновок про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТзОВ «Розетка.УА», ТзОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ПП «Прем'єр Буд», ТзОВ «Кеманбуд», ТзОВ «Європейські ділові рішення», ТзОВ «Енерготехсервіс», ТзОВ «Союз Плюс Сервіс», ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»», ТзОВ «Оптторг», ТзОВ «Делівер Трейд».

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 393/34 - ВР від 28 грудня 1994 року та Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, які були чинними до 01 січня 2011 року, а також нормами Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Поняття валових витрат виробництва та обігу, порядок включення сум до складу валових витрат визначалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 393/34 - ВР від 28 грудня 1994 року (далі - Закон № 393/34 - ВР).

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону № 393/34 - ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п.5.2. цієї ж статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До складу валових витрат відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 393/34 - ВР не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.11. статті 5 Закону № 393/34 - ВР забороняє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визнання регулюється статтею 138 Податкового кодексу, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - статтею 139.

Згідно пункту 138.2. статті 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом були встановлені Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 168/97-ВР).

Спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин є правила податкового обліку, встановлені статтею 7 Закону № 168/97-ВР.

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. Копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 цього Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї ж статті 7 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Отже, вказана норма Закону № 168/97-ВР пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порівняльний аналіз наведених вище норм № 393/34 - ВР, Закону № 168/97-ВР та Податкового кодексу свідчить про однаковий підхід законодавця до порядку формування та віднесення витрат до складу валових витрат та підстав формування платником податків податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних, для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

На підтвердження здійснення господарських операцій ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» з ТзОВ «Розетка.УА», ТзОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ПП «Прем'єр Буд», ТзОВ «Кеманбуд», ТзОВ «Європейські ділові рішення», ТзОВ «Енерготехсервіс», ТзОВ «Союз Плюс Сервіс», ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»», ТзОВ «Оптторг», ТзОВ «Делівер Трейд» позивачем надано наступні документи:

- договір про виконання робіт з пакування продукції, укладений між ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» та ТзОВ «Союз плюс сервіс» від 20.04.2010 року (т.1 а.с. 12-13);

- договір поставки № 3, укладений між ПП «Фінансова промислова компанія «Каскад» та ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» від 21.05.2010 року (т. 1 а.с. 14);

- договір надання рекламних послуг від 01.04.2012 року, укладений між ТзОВ «Європейські ділові рішення» та ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» (т. 1 а.с. 15-17);

- додаток до договору надання рекламних послуг від 01.04.2012 року (т. 1 а.с. 18);

- кошторис видатків на виконання послуг (т. 1 а.с. 19);

- договір надання рекламних послуг від 01.05.2012 року, укладений між ТзОВ «Європейські ділові рішення» та ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» (т. 1 а.с 20-23);

- кошторис видатків на виконання послуг (т. 1 а.с 24);

- договір про надання маркетингових послуг від 08.07.2011 року, укладений між ПП «Воллі» та ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» (т. 1 а.с. 25);

- кошторис видатків на виконання послуг (т. 1 а.с. 26);

- договір на продаж продукції від 01.08.2011 року, укладений між ПП «Прем'єр-Буд» та ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» (т. 1 а.с. 27-28);

- додаток до договору на продаж продукції від 01.08.2011 року (т. 1 а.с. 29)

- договір про надання маркетингових послуг від 05.08.2011 року, укладений між ПП «Воллі» та ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» (т. 1 а.с. 30);

- договір поставки від 23.02.2011 року, укладений між ТзОВ «Промтехметал» та ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» (т. 1 а.с. 31-32);

- специфікація № 1 від 23.02.2011 року до договору поставки від 23.02.2011 року (т. 1 а.с. 33);

- договір надання рекламних послуг від 15.02.2012 року з додатком, укладений між ТзОВ «Каманбуд» та ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» (т. 1 а.с.34-37);

- видаткова накладна № 16307 від 10.01.2011 року на загальну суму 3 744,07 грн, в т.ч. ПДВ - 624,01 грн. (т. 1 а.с. 38);

- податкова накладна № 35 від 05.01.2011 року на загальну суму 3 744,07 грн, в т.ч. ПДВ - 624,01 грн. (т. 1 а.с. 39);

- податкова накладна № 89 від 23.02.2011 року на загальну суму 36 779,40 грн, в т.ч. ПДВ - 6 129,90 грн. (т. 1 а.с. 40);

- видаткова накладна № РН-00023 від 23.02.2011 року на загальну суму 36 779,40 грн, в т.ч. ПДВ - 6 129,90 грн. (т. 1 а.с. 41);

- податкова накладна № 82 від 15.05.2012 року на загальну суму 10 800 грн, в т.ч. ПДВ - 1 800 грн. (т. 1 а.с. 42);

- податкова накладна № 91 від 31.05.2012 року на загальну суму 30 002,40 грн, в т.ч. ПДВ - 5 000, 40 грн. (т. 1 а.с. 43);

- акт приймання виконаних робіт від 28.05.2012 року (т. 1 а.с. 44);

- податкова накладна № 279 від 28.05.2012 року на загальну суму 76 378,98 грн, в т.ч. ПДВ - 12 729,83 грн. (т. 1 а.с. 45);

- податкова накладна № 64 від 23.02.2012 року на загальну суму 52 110 грн, в т.ч. ПДВ - 8 685 грн. (т. 1 а.с. 46);

- кошторис видатків на виконання послуг (т. 1 а.с. 47);

- акт прийому-здачі виконаних робіт від 31.08.2011 року (т. 1 а.с. 48);

- податкова накладна № 2 від 31.08.2011 року на загальну суму 21 052 грн, в т.ч. ПДВ - 3 508,67 грн. (т. 1 а.с. 49);

- акт приймання виконаних послуг від 30.04.2012 року (т. 1 а.с. 50);

- податкова накладна № 279 від 27.04.2012 року на загальну суму 67 269 грн, в т.ч. ПДВ - 11 216 грн. (т. 1 а.с. 51);

- акт виконаних робіт від 20.04.2010 року (т. 1 а.с. 52);

- видаткова накладна № ДТ - 000002 від 31.12.2010 року на загальну суму 37 494 грн, в т.ч. ПДВ - 6 249 грн. (т. 1 а.с. 53);

- податкова накладна № 4200000003 від 20.04.2010 року на загальну суму 17 550 грн, в т.ч. ПДВ - 2 925 грн. (т. 1 а.с. 54);

- податкова накладна № 2 від 31.12.2010 року на загальну суму 37 494 грн, в т.ч. ПДВ - 6 249 грн. (т. 1 а.с. 55);

- календарний план виконання послуг (т. 1 а.с. 56);

- акт приймання виконаних послуг (т. 1 а.с. 57);

- видаткова накладна № РН5 - 2100011 від 21.05.2010 року на загальну суму 8 805 грн, в т.ч. ПДВ - 1 467 грн. (т. 1 а.с. 58);

- податкова накладна № 53 від 30.08.2011 року на загальну суму 16 000 грн, в т.ч. ПДВ - 2 666,67 грн. (т. 1 а.с. 59);

- акт приймання виконаних послуг (т. 1 а.с. 60);

- податкова накладна № 5210000010 від 21.05.2010 року на загальну суму 8 805 грн, в т.ч. ПДВ - 1 467 грн. (т. 1 а.с. 61);

- видаткова накладна № Оп - 0715 від 06.09.2010 року на загальну суму 9 299,52 грн (т. 1 а.с. 62);

- податкова накладна № 189 від 29.07.2011 року на загальну суму 57 000 грн, в т.ч. ПДВ - 9 500 грн. (т. 1 а.с. 63);

- податкова накладна № 753 від 06.09.2010 року на загальну суму 9 299,52 грн, в т.ч. ПДВ - 1 549,92 грн. (т. 1 а.с. 64);

- платіжні доручення (т. 1 а.с. 65-70);

- виписки з рахунків (т. 1 а.с. 71-76);

- акт приймання-передачі основних засобів (т. 1 а.с. 164-165);

- витяг з ЄДР податкових накладних № 6 від 11.06.2012 року (т. 1 а.с. 248);

- витяг з ЄДР податкових накладних № 8 від 11.06.2012 року (т. 1 а.с. 249);

- макет рекламного буклету ТзОВ «Українська ізоляторна компанія», виготовлений ПП «Воллі» (т. 1 а.с. 280-281);

- видаткова накладна № РН - 0000079 від 15.05.2012 року на загальну суму 10 800 грн, в т.ч. ПДВ - 1 800 грн. (т. 2 а.с. 1);

- видаткова накладна № РН - 0000071 від 08.05.2012 року на загальну суму 14 400 грн, в т.ч. ПДВ - 2 400 грн. (т. 2 а.с. 2);

- договір про надання рекламних послуг від 15.02.2012 року з додатком, укладений між ТзОВ «Каманбуд» та ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» (т. 2 а.с. 3-6);

- податкова накладна № 64 від 23.02.2012 року на загальну суму 52 110 грн, в т.ч. ПДВ - 8 685 грн. (т. 2 а.с. 7);

- кошторис видатків на виконання послуг (т. 2 а.с. 8)

- договір поставки № У-1173-10 від 29.07.2010 р. та специфікація із TOB «Луганське енергетичне об'єднання» (т. 2 а.с. 14 - 17);

- договір поставки № У-131-12 від 29.03.2012 р. із TOB «Луганське енергетичне об'єднання» (т. 2 а.с. 18-23);

- повідомлення про результати процедури закупівлі торгів № 201210 від 28.02.2012 р. (т. 2 а.с. 24);

- повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції від 13.03.2012 р. (т. 2 а.с. 25);

- акт приймання виконаних робіт TOB «Каманбуд» від 23.02.2012 р. (т. 2 а.с. 26);

- накладна № 8 від 20.04.2010 р. ТзОВ «ЗІФ» (т. 2 а.с. 27);

- накладна № 9 від 20.04.2010 р. ТзОВ «ЗІФ» (т. 2 а.с. 28);

- накладна № 2 від 20.04.2010 р. ТзОВ «Енергокабельпром» (т. 2 а.с. 29);

- видаткова накладна № РН-0000030 від 05.07.2012 р. ТзОВ «Західенергомонтаж» (т. 2 а.с. 30);

- видаткова накладна № РН-0000019 від 29.05.2012 р. ПАТ «Черкасиобленерго» (т. 2 а.с. 31);

- видаткова накладна № РН-0000018 від 14.05.2012 р. ТзОВ «Луганське енергетичні об'єднання» (т. 2 а.с. 32);

- видаткова накладна № РН-7 від 15.07.2011 р. ТзОВ «Луганське енергетичне об'єднання» (т. 2 а.с. 33);

- видаткова накладна №- РН-3 від 24.02.2011 р. ТзОВ «Західенергосервіс» (т. 2 а.с. 34).

Окрім договорів, видаткових та податкових накладних, позивач не представив суду жодних документів, які б підтверджували одержання товарно-матеріальних цінностей, порядок (спосіб) доставки придбаного товару, місце його подальшого зберігання, рух товарно-матеріальних цінностей тощо.

Стосовно взаємовідносин ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» з ТзОВ «Каманбуд», ПП «Воллі» та ТзОВ «Промтехметал» суд враховує наявність судових рішень у кримінальних справах стосовно засновника ТзОВ «Каманбуд» та власника ПП «Воллі».

Так, вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 18 травня 2013 року засновника ТзОВ «Каманбуд» визнано винним та засуджено за ч.2 ст.205 КК України. Як встановлено судом, створення ТзОВ «Каманбуд», його повторне придбання шляхом перереєстрації були направлені на легалізацію суб'єкта підприємництва-юридичної особи, без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, а з метою використання вказаного підприємства в злочинних схемах ухилення від сплати податків та здійснення прикриття незаконної фінансово-господарської діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Вироком Сихівського районного суду м.Львова від 26.12.2012 року власника ПП «Воллі» ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.205, ч.4 ст.358 КК України. Як встановлено судом, ОСОБА_3 та фактичний розпорядник коштів ПП «Воллі» та ТзОВ «Промтехметал» ОСОБА_4 здійснювали фіктивне підприємництво з метою прикриття незаконної діяльності, даючи змогу сформувати податковий кредит контрагентам-покупцям.

В силу частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини у разі якщо вони встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі.

Згідно частини четвертої статті 72 КАС України вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Ураховуючи те, що судовими рішеннями у кримінальних справах встановлено здійснення фіктивного підприємництва ТзОВ «Каманбуд», ПП «Воллі» та ТзОВ «Промтехметал», яке було спрямовано на формування податкової вигоди контрагентам-покупцям, господарські операції ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» з вказаними суб'єктами господарювання не носили реальний характер.

Аналізуючи представлені позивачем документи в розрізі контрагентів, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Взаємовідносини позивача з ПП «Фінансова промислова компанія «Каскад» (код ЄДРПОУ - 35382611) оформлені договіром поставки № 3 від 21.05.2010 р. на придбання високовольтних скляних підвісних ізоляторів на сума договору - 1 500 000,00 грн. Згідно пункту 3.1 договору поставка продукції здійснюється продавцем в пункт поставки. Видаткова накладна № РН5-2100011 від 21.05.2010 р. На податкова накладна від 21.05.2010 року № 5210000010 виписані на ізолятори ПСД 70 Е в кількості 64 шт. по ціні 114,648 грн без ПДВ на загальну суму 8 805,00 грн. ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» не падано підтверджуючих документів на одержання придбаних ТМЦ, їх обліку по складу та подальшої реалізації. Крім цього, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності ПП «Фінансова промислова компанія «Каскад» є оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з ним (т.1, а.с.239-240).

Взаємовідносини позивача з ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» (код ЄДРГІОУ- 30444793) оформлені договіром про виконання робіт з пакування продукції від 20.04.2010 р., предметом якого є пакування високовольтних скляних підвісних ізоляторів ПСД 70 Е в кількості 2 700 шт. на загальну суму 17 500,00 грн. Акт № 4-200002 виконаних робіт по даному договору датований теж 20.04.2010 р., тобто договір був виконаний в день його укладання. Акт виконаних робіт не містить місця, де виконувались такі роботи; не вказана кінцева кількість дерев'яної тари, в яку упакували 2 700 шт. ізоляторів. Як пояснив представник позивача, вказані роботи виконувались с. Здовбиця Рівненської обл. за місцезнаходженням ТзОВ «ЗІФ», у якого на підставі накладних №8, №9 від 20.04.2010 року (т.2, а.с.27-28) були придбані скляні підвісні ізолятори ПСД 70 Е в кількості 2 700 шт. та які в цей же день на підставі накладної №2 від 20.04.2010 року (т.2, а.с.29) були реалізовані ТзОВ «Енергокабельпром» (місцезнаходження м.Київ). Аналіз документів, поданих позивачем на підтвердження реальності господарської операції з ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» свідчать, що придбання продукції, його подальша реалізації, укладення договору з пакування продукції та його виконання, а також взаєморозрахунки між чотирма суб'єктами госопдарювання відбулися в один день - 20.04.2010 року. З урахуванням того, що товар придбавався, пакувався і реалізовувався в Рівненській області, місцезнаходженням ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» та ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» є м.Львів, а місцезнаходженням ТзОВ «Енергокабельпром» є м. Київ, в один день укласти договори та їх виконати не виявляється можливим. Крім цього, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» є будівництво будівель (т.1,а.с.237-238).

Щодо взаємовідносин з ТзОВ «Європейські ділові рішення» (код ЄДРПОУ - 38077106), то 01.04.2012 р. та 01.05.2012 р. ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» укладено ідентичні договорм про надання рекламних послуг (розміщення та показ рекламних матеріалів в мережі Інтернет) з сумою кожного договору - 1 500 000,00 грн. На підтвердження виконання умов договів представлено Акти приймання виконаних послуг від 30.04.2012 р. на сума 67 296,00 грн, вкл. ПДВ та від 28.05.2012р. на суму 76 378,98 грн, вкл. ПДВ відповідно. Порівняльний аналіз змісту оголошень в Інтернеті з інформацією, погодженою в додатках № 1 до Договорів, свідчить, що вони відрізняються між собою. Встановлено, що сайти, на яких розміщувалась реклама, є безкоштовними. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності ТзОВ «Європейські ділові рішення» є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (т.1 а.с.239-242). Позивач не зміг надати пояснень щодо необхідності укладення ідентичних договорів з надання тих самих послуг при незмінності напрямку діяльності підприємства, а також доцільність звернення до суб'єкта господарювання, який знаходиться в м.Києві, а не у м.Львів. Крім цього, укладанню вказаних договорів передував аналогічний договір про надання рекламних послуг (розміщення та показ рекламних матеріалів в мережі Інтернет) укладений позивачем 15.02.2012 року з ТзОВ «Каманбуд» (т. 1 а.с.34-37), засновник якого визнаний винним та засуджений за ч.2 ст.205 КК України.

Щодо взаємовідносин з ПП «Прем'єр-Буд» (код ЄДРПОУ - 34606247), то 01.08.2011 року позивачем укладено договір доручення на продаж продукції (ізоляторів). Відповідно до додатку № 1 до договору місцезнаходження товару: с. Здовбиця, Дубенського р-ну, Рівенської обл. В акті прийому-здачі виконаних робіт від 31.08.2011р. (т.1 а.с.48) вказано, що ПП «Прем'єр-Буд» від імені та за рахунок ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» здійснив продаж товару на загальну суму 326 952,00 грн, вкл. ПДВ, по договорах постачання № 1-08/Д від 01.08.2011р. та № 2-08/Д від 31.08.2011 р., належна йому винагорода становить 21052,00 грн. Будь-яких інших документів, окрім договору та акту прийому-здачі виконаних робіт, позивач не представив та не надав пояснень щодо економічної доцільності укладення договору доручення з ПП «Прем'єр-Буд». Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності ПП «Прем'єр-Буд» є інші роботи з завершення будівництва (т.1 а.с.234).

Взаємовідносини з ТзОВ «Промтехметал» (код ЄДРПОУ - 37398974) оформлені договором поставки від 23.02.2011 р. на придбання високовольтних скляних підвісних ізоляторів на сума 1 500 000,00 грн. Відповідно до п.3.3. укладеного договору поставка продукції здійснюється за адресою: 35652, Україна, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Здовбиця, вул. Ватутіна, 1а. Згідно п.5.1. покупець в присутності представника постачальника здійснює приймання продукції за якістю та кількістю в пункті поставки. В специфікації № 1 від 23.02.2011 р. до договору вказано умови поставки: Рівненська обл.. Дубенський р-и, с. Здовбиця, вул. Ватутіна, 1а. Загальна сума придбаних ТМЦ згідно видаткової накладної № РН-00023 від 23.02.2011 р. становить 36 779,40 грн. ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» не надало суду жодних документів на підтвердження факту отримання ТМЦ (акт прийому-передачі ТМЦ тощо).

Аналіз д?оговорів, укладених ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» з ТзОВ «Сою?з Плюс Сервіс» від 20.04.2010 року ( т.1 а.с. 12-13), з ТзОВ «Промтехметал» від 23.02.2011 р. (т.1 а.с.31-33), з ПП «Прем'єр-Буд» 01.08.2011 року (т.1 а?.с.27-29) свідчить, що місцем їх виконання вказано Рівне?нська обл., Дубенський р-н, с. Здовбиця, вул. Ват?утіна, 1а. За цією адресою знаходиться ТзОВ «ЗІФ» (код ЄДРПОУ - 36079735), основною спеціалізацією якого є збірне виробництво підвісних тарільчатих ізоляторів. ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» у зазначених договорах виступало замовником послуг з пакування ізоляторів, продавцем ізоляторів та їх покупцем, а також довірителем з продажу ізоляторів. Економічна доцільність укладання таких договорів для підприємства, яке, як пояснив представник позивача в судовому засіданні, є посередником у реалізації скляних ізоляторів, позивачем не пояснена, доказів на одержання економічної вигоди від таких договорів позивачем не представлено.

Взаємовідносини з ТзОВ «Делівер Трейд» (код ЄДРПОУ - 37210217) оформлені видатковою накладною № ДТ-000002 31.12.2010 р. на реалізацію ТзОВ «Українська ізоляторна компанія»ізоляторів ПСД-70Е в кількості 300 шт. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності ТзОВ «Делівер Трейд» є оптова торгівля електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення, а місцезнаходженням юридичної особи - м.Київ, вул. Лєскова, буд.3, офіс 3 (т.1, а.с.241). У видатковій накладній та податковій накладній від 31.12.2010 р. №2 (т.1 а.с.53,55) місцезнаходження постачальника вказано м.Київ. вул.Єреванська, 28. ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» не надало суду підтверджуючих документів щодо транспортування придбаних ТМЦ, їх обліку, зберігання та подальшої реалізації тощо.

Взаємовідносини з ТзОВ «Оптторг» (код ЄДРПОУ - 23124897) оформлені видатковою накладною № Оп-0715 06.09.2010 р. на реалізацію ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» ізоляторів ШФ-20-1-Г в кількості 240 шт. (т.1 ас.62). Угода на придбання вищезгаданої продукції не укладалась. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності ТзОВ «Оптторг» є неспеціалізована оптова торгівля, а місцезнаходженням юридичної особи - м. Слов'янськ Донецької області (т.1, а.с.245). ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» не надало суду документів, підтверджуючих транспортування придбаних ТМЦ, їх обліку, зберігання та подальшої реалізації тощо.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно пункту 2.2 вищевказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Представлені позивачем документи (податкові та видаткові накладні) формально відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, однак, з урахуванням проведеного судом аналізу цих документів, не підтверджують ні фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, ні подальшого використання в господарській діяльності ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» товарно-матеріальних цінностей та послуг за такими господарськими операціями.

За таких обставин наявність у позивача договорів, податкових та видаткових накладних, виписаних переліченими контрагентами, які за формою відповідають вимогам чинного законодавства, самі по собі не можуть бути безумовною підставою для включення сум, сплачених за такими документами, до складу податкового кредиту та валових витрат за охоплений перевіркою період.

Статтею 67 Конституції України закріплений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суб'єкт господарювання повинен здійснювати діяльність з метою одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Намір одержати доход виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про вірність висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій між ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» та ТзОВ «Розетка.УА», ТзОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ПП «Прем'єр Буд», ТзОВ «Кеманбуд», ТзОВ «Європейські ділові рішення», ТзОВ «Енерготехсервіс», ТзОВ «Союз Плюс Сервіс», ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»», ТзОВ «Оптторг», ТзОВ «Делівер Трейд» та правомірність донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» і переліченими контрагентами, суд зазначає наступне.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідачем не представлено суду будь - яких доказів того, що заперечуванні ним правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Однак помилковість висновків податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ «Українська ізоляторна компанія» і переліченими контрагентами не впливають на правомірність донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток

За правилами, встановленими статтею 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова вказані вимоги щодо обов'язку довести правомірність своїх рішень виконала.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 05.03.2013 року № 0000042220 та № 0000022220, суд дійшов висновку, що вони прийняті відповідачем з урахуванням вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України і з дотриманням передбачених статтею 2 КАС України принципів.

Враховуючи наведене, суд прийшов до переконання, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, податкові повідомлення - рішення від 05.03.2013 року № 0000042220 та № 0000022220 винесені правомірно, тому позов є безпідставним.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови виготовлений 23 грудня 2013 року.