Постанова

від 17.12.2013 по справі 810/6749/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 17 грудня 2013 року           810/6749/13-а Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Лисенко В.І., за участю секретаря судового засідання Маковецької-Саєнко І.М., представника позивача-Дубравського В.С., представника відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства завод «Цегла Трипілля» до проДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській областівизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:           До Київського окружного адміністративного суду звернулосьпублічне акціонерне товариство завод «Цегла Трипілля»з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 11.09.2013 №  0001302201/287 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 522078,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 130519,50 грн.           В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Трипільська колота цегла». На думку відповідача виписані                     ТОВ «Трипільська колота цегла» податкові накладні оформленні з порушенням норм чинного законодавства (не розмежовано послуги, які надавалась контрагентом, а саме: операції з продажу піску, його транспортування та навантаження зазначені як навантаження та перевезення піску), а відтак, позивач не мав права на формування податкового кредиту на підставі таких накладних. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарські відносини між ПАТ ««Цегла Трипілля»» та ТОВ «Трипільська колота цегла» належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Зазначив, що операції з продажу піску, його транспортування та навантаження були окремими господарськими операціями, про що свідчать наявні в матеріалах справи договори та інші первинні бухгалтерські документи. Просив оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасувати. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити. Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити. У судове засідання відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення судового розгляду до суду не звертався. Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав. 15 березня 1994 року розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області зареєстроване ВАТ завод «Цегла Трипілля» (код ЄДРПОУ 05474949), яке 05.01.2011 року перереєстроване у ПАТ завод «Цегла Трипілля», свідоцтво про державну реєстрацію від 15.03.1994 № 13421200000000312. Податкова адреса позивача: 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, буд. 3. Взято на податковий облік до органів податкової служби 02.01.1992 за № 798, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районіГоловного управління Міндоходів у Київській областіта є платником податку на додану вартість відповідно до Cвідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.08.2010 № 100297924, індивідуальний податковий номер 054749410165.           До видів діяльності ПАТ завод «Цегла Трипілля» за КВЕД відносяться:3.52 Виробництво вапна та гіпсових сумішей, 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва (основний), 23.64 Виробництво сухих будівельних сумішей, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. З матеріалів справи убачається, що в перевіряємому періоді ПАТ завод «Цегла Трипілля» мало фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Трипільська колота цегла». 03 січня 2006 року та  03 січня 2012 року між позивачем (покупець) та його контрагентом (продавець) укладені договори купівлі-продажу № 13-1/16-06, № К-1/2-12, згідно із умовами яких продавець зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар (пісок). Крім того, 04 січня 2011 року між позивачем (замовник) та його контрагентом (виконавець) укладено договір № К-3/4-11, згідно із умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг по навантаженню піску в кар'єрі та доставці його до заводу, перевезення інших вантажів, а також надання послуг іншими механізмами виконавця. На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаним договором позивачем надані податкові накладні від 31.07.2011 № 33, від 31.08.2011 № 36, від 30.09.2011 № 37, від 31.10.2011 № 46, від 30.12.2012 № 32, від 31.01.2012 № 13, від 29.02.2012 № 19,         від 31.03.2012 № 24, від 30.04.2012 № 29, від 31.05.2012 № 33, від 30.06.2012 № 33,                  від 31.07.2012 № 29, від 31.08.2012 № 31, від 30.09.2012 № 33, від 31.10.2012 № 33,                    від 31.12.2012 № 17, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові накладні. Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 3204479,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. За результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «Трипільська колота цегла» позивачем віднесено до податкового кредиту за липень 2011 року - грудень 2012 року суму податку на додану вартість по вказаних податкових накладних у розмірі 522078,00 грн. Улипні-серпні 2013 рокуДержавною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 27.08.2013 № 203/2201/05474949. Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було завищено податковий кредит на суму 635090,00 грн. Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що оскільки у виписаних контрагентом позивача відповідно до договору від 04.01.2011 № К-3/4-11 не розмежовано послуги, які надавалась контрагентом, а саме: операції з продажу піску, його транспортування та навантаження зазначені як навантаження та перевезення піску, то такі накладні оформлені з порушення положень Податкового кодексу, а відтак, позивач не мав права на формування податкового кредиту на підставі таких накладних. За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 №  0001302201/287, згідно із яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 793862,50 грн. (основний платіж - 635090,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 158772,50 грн.). Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до пункту 180.1 статті 180  Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа: 1) що провадить господарську діяльність і  реєструється за своїм добровільним рішенням у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України,  податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету  як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків  у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу  протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Відповідно до пункту 200.3 статті 200  Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до  податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).  У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на  даних бухгалтерського обліку,  що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які, згідно з вказаним Законом, є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення. Первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Із системного аналізу положень пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних та здійснення реальної господарської операції. Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару (послуг). Таким чином,  право нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності. За відсутності факту придбання товарів/послуг, відповідні суми не можуть включатися до  податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних  бухгалтерських документів. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що надання послуг                            ТОВ «Трипільська колота цегла» та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями.                     Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки    спричинили    реальну зміну    майнового стану платника податку: ПАТ завод «Цегла Трипілля» понесло реальні витрати на оплату наданихТОВ «Трипільська колота цегла» послуг та поставлених останнім товарів. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується  платіжними дорученнями  та  податковими накладними. Позивачем надано суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо наданняпослуг та поставки товарів контрагентом. Податковий орган ані в акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів. Щодо посилання відповідача на той факт, що оскільки у виписаних контрагентом позивача відповідно до договору від 04.01.2011 № К-3/4-11 не розмежовано послуги, які надавалась контрагентом, а саме: операції з продажу піску, його транспортування та навантаження зазначені як навантаження та перевезення піску, то такі накладні вважаються  як оформлені з порушення положень Податкового кодексу, суд зазначає наступне. Як пояснив у судовому засіданні представник позивача та підтверджується матеріалами справи, позивачем з контрагентом було укладено окремо договір про купівлю піску та окремо договір про його (піску) навантаження та перевезення. У податкових накладних, виписаних ТОВ «Трипільська колота цегла» відповідно до договору  від 04.01.2011 № К-3/4-11, вказано «навантаження та перевезення піску», оскільки саме ці послуги надавались контрагентом відповідно до умов вказаного договору. Водночас, в матеріалах справи наявні податкові накладні, виписані контрагентом позивача до договорів купівлі-продажу від 03.01.2006 № 13-1/16-06 та від 03.01.2012                      № К-1/2-12, у яких зазначено «пісок». Наведене спростовує висновки податкового органу про порушення контрагентом позивача порядку оформлення податкових накладних. Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: протоколів погодження договірної ціни, податкових накладних, платіжних доручень, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових накладних, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Трипільська колота цегла». Надані представником позивача податкові накладні повністю відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом, та оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства. А відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Трипільська колота цегла».           З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не надано доказів, які б спростовували доводи позивача, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу. Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем                                         пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є помилковими.           Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.09.2013 №  0001302201/287  в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 522078,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі  130519,50 грн.,прийняте безпідставно, а тому підлягає скасуванню. Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).            Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача. Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в: Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 11.09.2013 № 0001302201/287 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 522078,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі                       130519,50 грн. Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства завод «Цегла Трипілля» сплачений судовий збір у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 80 копійок. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                                     Лисенко В.І. Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови -  23 грудня 2013 р.