Постанова

від 17.12.2013 по справі 820/11551/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 р. справа №820/11551/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - Писаренка В.І.,

представника відповідача - Шамілової Л.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Маяк" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Маяк", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.10.2013 року №0000912205.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем, є незаконним, порушує його права та законні інтереси, оскільки підставою для винесення вказаного повідомлення-рішення є Акт перевірки, у якому відповідач дійшов висновку про нікчемність договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «ДНС ТРАСТ. Такий висновок позивач вважає протиправним, а податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, звернув увагу суду на додаткові документи та пояснення, надані суду через канцелярію, просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення (а.с.58-60), у яких наполягав на встановленні факту порушення позивачем податкового законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні позицію відповідача підтримав, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши надані документи, суд зазначає наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО Маяк» - з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ДНС ТРАСТ» ( код 38264462) за серпень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт, у якому викладено висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, наслідком чого є зайве включення останнім до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за придбання електротехнічної продукції у ТОВ «ДНС Траст» ( код28264462) у сумі 17980,00 грн. за серпень 2012 року.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення -рішення № 0000912205 від 29.10.2013 р., яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 22 475,00 грн.(а.с. 5) з посиланням на порушення ним - п. 44.1 ст. 44; п. 198.1 - 198.3, 198.6 ст. 198; п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України ( далі - ПК України).

Відповідно до копій документів, що містяться у матеріалах справи ( Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом 26.07.2013 р.; Витягу із Статуту ТОВ «ВО»Маяк» (1-3,20 сторінки); Протоколу загальних зборів учасників від 02.04.2012 р.; Довідки АА № 673997 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ( ЄДРПОУ) позивач - Товариство з обмеженою діяльністю «Виробниче об'єднання «Маяк» ( код 33204833) є юридичною особою, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі - 15.04.2004 р.; № 1 480 102 0000 002514. Відомості про перебування підприємства у процесі провадження справи про банкрутство, санації; у процесі припинення - відсутні. Особою, уповноваженою представляти інтереси позивача у правовідносинах з третіми особами є ОСОБА_3 ( без обмежень). Одними з предметів діяльності підприємства є : виробництво електричного освітлювального обладнання, виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури; ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування. ( а.с.29,31,32, 65-69).

22.08.2012 р. між позивачем (Покупець) та ТОВ «ДНС Траст» (Постачальник) укладено договір поставки № 02-08/12 (а.с. 18,19), за умовами якого ( п. 1.1.) Постачальник зобов'язаний виготовити та поставити електротехнічну продукцію у відповідності до конструкторської документації Покупця, а Покупець прийняти і оплатити цю продукцію. Оплата здійснюється протягом 60 днів з моменту підписання договору ( п. 3.1. договору). Поставка - протягом 360 днів з моменту надходження заявки. Пунктом 5.1. договору передбачається, що продукція яка поставляється за договором, має відповідати конструкторській документації Постачальника.

До суду позивачем надано Специфікації №1 та № 2 до договору № 02-08/12 від 22.08.2012 р., які містять підписи та печатки позивача та постачальника- ТОВ «ДНС Траст». У вказаних специфікаціях зазначено найменування, одиницю виміру, кількість, ціну продукції, її загальну вартість та суму ПДВ.( а.с. 19,20).

Суд зазначає, що за змістом вказаного договору поставки № 02-08/112 відсутні посилання на специфікації або будь-які інші документи, які визначають родові ознаки продукції, що має бути виготовлена та поставлена за вказаним договором.

Також позивачем надано податкові накладні ( а.с. 21,22), оформлені з посиланням на договір № 02-08/12 , у яких продавцем та покупцем, відповідно,зазначено ТОВ «ДНС Траст» та ТОВ « Виробниче об'єднання «Маяк»; та платіжні доручення № 231 від 30.08.2012 р. та № 231 від 31.08.2012 р., у яких призначенням платежу вказано : п/плата за комплектуючи зг.угоди № 02-08/12 від 22.08.2012 р. в т.ч. ПДВ.

Суд зазначає, що відповідно до умов договору поставки № 02-08/12 від 22.08.2012 р. продукція, яка є предметом вказаного договору поставки повинна відповідати : за п. 1.1. договору - конструкторській документації Покупця, яким є позивача, а за п. 5.1. цього ж договору - конструкторській документації Постачальника, яким є ТОВ «ДНС Траст».

У судовому засіданні протокольною ухвалою позивача зобов'язано надати до суду документи щодо підтвердження факту приймання-передачі або погодження сторонами будь-якої документації, у відповідності до якої постачальник зобов'язаний був виготовити продукцію, а позивач прийняти та оплатити цю продукцію.

16.12.2013 р. позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення у обґрунтування позовних вимог з додатками: копії Статуту ТОВ «ВО»Маяк»; копії Довідки з ЄДРПОУ щодо ТОВ «ВО «Маяк» та копії Технічних умов щодо освітлювачів антивандальних відповідних серій ( а.с. 65-100).

Наданими копіями Статуту та Довідки з ЄДОПОУ підтверджено пояснення позивача щодо видів його діяльності. При цьому надані документи, у т. ч. і копії Технічних умов, не є доказами саме того, що позивачем було передано постачальнику за договором ці технічні умови ( іншу конструкторську документацію), а, відповідно не можуть бути визнані належними доказом того, що при укладанні договору поставки № 02-08/12 сторонами за договором було узгоджено критерії, яким має відповідати продукція, виготовлення якої передбачене цим договором. Крім того, пункти 1.1. та 5.1. договору містять взаємовиключні умови ( п. 1.1.- відповідність продукції документації Покупця, а п. 5.1.- відповідність продукції документації Постачальника), що свідчить про те, що при укладанні договору сторони не дійшли згоди з питання однозначного визначення критеріїв, яким має відповідати продукція, що підлягає виготовленню.

При укладанні договору поставки позивачем не дотримано вимог діючого законодавства ( ст. 265,266 Господарського кодексу України) та не визначено умови, яким має відповідати продукція, отримання якої передбачається за договором № 02-08/12. Невизначеність вказаної суттєвої умови у договорі є підставою для висновку про безпідставне визначення у договорі ціни та загальної вартості продукції, суттєві ознаки якої сторонами за договором не визначено.

Вказане не дозволяє суду погодитись з твердженням позивача щодо реальності господарської операції з постачання електротехнічної продукції за договором № 02-08/12, укладеним з ТОВ «ДНС Траст», оскільки наданими позивачем документами не доведено намір позивача на отримання продукції, яка відповідає конкретним технічним вимогам. Отже, доведений позивачем факт оплати з посиланням на договір № 02-08/12 не дозволяє суду визнати його як оплату за конкретно визначену продукцію, виготовлення якої замовлене позивачем за договором № 02-08/12 з метою подальшого використання цієї продукції у його господарській діяльності.

Щодо правового визначення реальності господарських операцій суд зазначає наступне. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції. Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України, якими визначено порядок формування податкового кредиту. Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ( далі - ПК України), податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу. Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку. Суд зазначає, що для формування податкового кредиту мають значення наявність належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, які, виходячи з наведеного, є доказами реально вчиненої операції. Наявність належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на формування податкового кредиту за результатами господарської операції. Таке право платник податку отримує лише за тієї умови, коли належним чином оформлені податкові накладні та інші первинні документи підтверджують здійснення між платником податків та контрагентом конкретної господарської операції, пов'язаної з господарською діяльністю платника податків, та на підставі відомостей, зазначених у первинних документах, надають можливість відрізнити одну господарську операцію від інших аналогічних господарських операцій платника податків. Підсумовуючи результати дослідження наданих позивачем документів та вищенаведених норм прав суд приходить до висновку, що сплата позивачем суми податку на додану вартість у вартості продукції, будь-які родові ознаки якої договором не визначено, є безпідставною і такою, що не відповідає вимогам вищенаведених норм податкового законодавства. Вимагаючи скасування податкового повідомлення-рішення у повному обсязі, позивач не оспорює суму додаткового податкового зобов'язання, визначену у цьому податковому повідомленні-рішенні. Отже, враховуючи, що саме сума додаткового податкового зобов'язання, визначена в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні, не є предметом спору, суд не перевіряє правильність її визначення, оскільки відповідно до ч.3 ст. 72 КАС обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення. На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи викладене та, керуючись статтями 2, 6,11,69-71;94, 160-163,167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Маяк" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 23 грудня 2013 року.

Суддя Котеньов О.Г.