Рішення

від 19.12.2013 по справі 905/6247/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.12.2013 Справа № 905/6247/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙНІНГ ГРУП» (83023, місто Донецьк, проспект Павших Комунарів, будинок № 102-Б; код ЄДРПОУ - 38083958)

до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «ДОНБАС» (83059, місто Донецьк; код ЄДРПОУ - 00174668)

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «МАКО-ТРЕЙДІНГ» (83015, місто Донецьк, проспект Богдана Хмельницького, будинок № 102; код ЄДРПОУ - 37967910)

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - державного підприємства «Донецька залізниця» (83001, місто Донецьк, вулиця Артема, будинок № 68; код ЄДРПОУ - 01074957)

про стягнення 14 427,64 гривень, -

за участю учасників судового процесу:

від позивача : Турєєв Д.О. (довіреність б/н від 07.10.2013)

від відповідача : Лактіонова О.Г. (довіреність б/н від 17.07.2013)

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

від ПАТ «Центренерго»

Трипільська ТЕС : Грибець В.А. (довіреність № 466/22 від 25.12.2012)

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЙНІНГ ГРУП» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «ДОНБАС» 14 427,64 гривень збитків.

Позовні вимог вмотивовано тим, що за умовами пункту 3.1.3 договору постачання вугілля № 55 від 11 квітня 2012 року постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони.

При постачанні вугільної продукції відповідачем допущено порушення пункту 3.1.3 договору постачання вугілля № 55 від 11 квітня 2012 року та пункту 5 Правил перевезення вантажу у вагонах відкритого типу, оскільки останнім не вжито заходів до перевезення вантажу у технічно справному вагоні, що потягло просипання вугілля та понесення позивачем додаткових витрат, пов'язаних з перевантаженням та перевезенням вантажу у технічно справному вагоні.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги статтями 6, 525, 611, 614, 629 Цивільного кодексу України та статтями 224, 225, 226 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09 вересня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 25 вересня 2013 року; залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «МАКО-ТРЕЙДІНГ» та державне підприємство «Донецька залізниця».

23 вересня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшли пояснення товариства з обмеженою відповідальністю «МАКО-ТРЕЙДІНГ»(а.с. 41-44).

07 жовтня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшли заперечення на позовну заяву за № 15-4056, в яких публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «ДОНБАС» просить відмовити в позові (а.с. 94-95).

16 жовтня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшли пояснення, в яких державне підприємство «Донецька залізниця» вважає, що відповідальність за понесені збитки у розмірі 14 427,64 гривень має нести публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «ДОНБАС» (а.с. 104-105).

Розгляд справи відкладався та оголошувалась за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Склад суду змінювався.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 25 листопада 2013 року справу передано на розгляд судді Фурсовій С.М. (а.с. 139).

У пункті 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що у разі зміни складу суді (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Представник позивача Турєєв Д.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та письмових поясненнях.

Представник відповідача Лактіонова О.Г. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях та письмових поясненнях.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином; причини неявки суду невідомі.

Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина друга статті 67 ГК України).

Статтею 202 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтями 11, 629 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

11 квітня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «ДОНБАС» (далі по тексту - відповідач або постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «МАЙНІНГ ГРУП» (далі по тексту - позивач або покупець) укладено договір постачання вугілля № 55 (далі по тексту - Договір-1), за умовами умов якого постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність покупця вугільну продукцію (далі по тексту - вугілля) в строки, в кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та ціні, погодженими сторонами в цьому Договорі. Покупець приймає вугілля, що поставляється, оплачує його вартість відповідно до умов цього Договору (пункти 1.1, 1.2 Договору-1) (а.с. 14-18).

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Договору-1, місцем поставки вугілля визначено залізничну станцію вантажоодержувача - публічне акціонерне товариство «Центренерго» Трипільська ТЕС. Вугілля постачається залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року, які застосовуються з врахуванням особливостей, пов'язаних з умовами цього Договору та його внутрішньодержавним характером.

Пунктом 3.1.3 Договору-1 сторони встановили, що постачальник (відповідач) зобов'язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони.

Кількість, якість і асортимент вугілля визначено сторонами у розділі 4 Договору-1.

За умовами пункту 7.1 Договору-1, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором

Зі змісту статті 6 ЦК України випливає, що сторони мають право укласти договір, який відповідає загальним засадам цивільного законодавства, врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Сторони у пункті 7.4 Договору погодили, що постачальник несе всі ризики втрати чи пошкодження вугілля до моменту здійснення його поставки у відповідності до умов цього Договору.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2012 року (пункт 9.1 Договору-1).

Відповідний договір, в силу статей 173, 174, частини першої статті 175 ГК України, є підставою для виникнення у сторін у справі майново-господарських зобов'язань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними Договором та додатком до нього, що є його невід'ємною частиною.

02 березня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МАЙНІНГ ГРУП» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «МАКО-ТРЕЙДІНГ» (покупець, третя особа-1) укладено договір поставки вугілля № 6 (далі по тексту - Договір-2), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у встановлений договором строк вугільну продукцію (далі по тексту - вугілля) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити вартість вугілля згідно з умовами Договору (а.с. 20-21).

Пунктом 2.3 Договору-2 передбачено, що під партією вугілля сторони розуміють кількість вугілля, відвантаженого постачальником за певний проміжок часу, середня якість якого характеризується однією об'єднаною пробою та посвідчено одним посвідченням якості.

Строки поставки вугілля зазначаються в специфікаціях. У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених договором винна сторона відшкодовує потерпілій стороні спричинені збитки (пункти 2.4, 6.1 Договору-2).

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2012 року (пункт 9.4 Договору-2).

Специфікацією б/н від 31 серпня 2012 року до Договору-2 сторонами узгоджено, що постачальник (позивач) у вересні 2012 року повинен поставити покупцю (третій особі-1) вугілля, якісні показниками якого, вказані у цій специфікації; вантажоодержувачем визначено публічне акціонерне товариство «Центренерго» Трипільська ТЕС (а.с. 23).

Завантаження вантажів у вагони (контейнери) здійснюється відправником (стаття 30 Статуту залізниць України).

У вересні 2012 року публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «ДОНБАС» за залізничною накладною № 52512621 у вагонах № 66176066, № 66448952, № 66565318, № 66934258, № 67679639, № 66565318 на адресу вантажоодержувача - публічного акціонерного товариства «Центренерго» Трипільська ТЕС відправлено вугілля.

В залізничній накладній міститься відмітка про те, що вугілля за залізничною накладною № 52512621 передається у власність публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «ДОНБАС» (а.с. 181).

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктами 1, 3 Правил складання актів встановлено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти, акти розкриття вагона або контейнера для митного, прикордонного та інших випадків контролю, акти про пошкодження вагона або контейнера та інші акти у випадках, передбачених правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу. Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, які виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Згідно з пунктом 4 Правил приймання вантажів до перевезення, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечували йому збереження на всьому шляху перевезення.

Перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, а також повинен вжити заходів щодо запобігання висипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Придатність вагону для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником, який здійснює завантаження (пункт 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, стаття 31 Статуту залізниць України).

Необхідно врахувати, що статтею 32 Статуту залізниць України передбачено обов'язок підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати завантаження з урахуванням Технічних умов.

Отже, перед навантаженням у вагон вантажу, який містить дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання просипання дрібних часток вантажу під час перевезення, як того вимагає пункт 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу. Якщо втрата товару можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами.

Під час слідування вагонів, на проміжній станції Верхівцеве Придніпровської залізниці, при огляді вагону № 66565318 з оглядового майданчику, працівниками залізниці виявлено сліди просипання та нестачі вугілля через технічну несправність вагону, що зафіксовано в комерційному акті серії АА № 015470/7/349 від 12 жовтня 2012 року та актах загальної форми № 1667 від 29 вересня 2012 року № 179 від 12 жовтня 2012 року, № 628 від 12 жовтня 2012 року (а.с. 174-175, 177-179).

В комерційному акті зазначено, що «вантажовідправник перед початком завантаження вказані несправності вагону бачити міг, однак відповідних заходів з метою уникнення втрати вантажу по шляху прямування не прийняв. Вантажовідправник перед початком завантаження застосував папір та картон для закладення щілин, які промокли та прорвалися, що призвело до просипання вугілля у дорозі» .

Через технічну несправність вказаного вагону, робітниками залізниці проведено перевантаження вугілля з несправного вагону № 66565318 у справний вагон № 66707530, про що свідчить досилочна накладна № 45300472 (а.с. 180).

За проведені роботи (витрати, пов'язані з подачею - забиранням вагону, маневрові роботи, зважування на вагах залізниці, збір за зберігання вантажу, користування вагонами) вантажоодержувачу (ПАТ «Центренерго» Трипільська ТЕС) нараховано та списано з його особового рахунку додаткові витрати у розмірі 14 427,64 гривень з ПДВ, що підтверджується накопичувальною карткою № 20100775 від 20 жовтня 2012 року (а.с. 176).

Згідно пункт 5.1 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України 29 травня 2002 року № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника.

Оглянута у судовому засіданні накопичувальна картка № 20100775 від 20 жовтня 2012 року, копія якої міститься в матеріалах справи свідчить, що вона підписана без зауважень представником публічного акціонерного товариства «Центренерго» Трипільська ТЕС.

Твердження відповідача щодо невірного застосування тарифів не приймається господарським судом до уваги, оскільки, по-перше, товариство з обмеженою відповідальністю «МАЙНІНГ ГРУП» не має повноважень перевіряти обґрунтованість розрахунку викладеного у накопичувальній картці № 20100775, по-друге, правовідносини інших учасників перевезень не є предметом дослідження в межах даної справи та не є предметом спору.

У вимозі за вихідним № 731/1 від 12 рудня 2012 року, товариство з обмеженою відповідальністю «МАКО-ТРЕЙДІНГ» просило товариство з обмеженою відповідальністю «МАЙНІНГ ГРУП» сплатити понесені додаткові витрати у розмір 14 427,64 гривень (а.с. 32).

У подальшому, додаткові витрати у розмірі 14 427,64 гривень відшкодовано товариством з обмеженою відповідальністю «МАКО-ТРЕЙДІНГ», про що свідчить платіжне доручення № 1911 від 31 липня 2013 року (а.с. 126).

Платіжним дорученням № 118 від 31 липня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «МАЙНІНГ ГРУП» перерахувало товариству з обмеженою відповідальністю «МАКО-ТРЕЙДІНГ» сплачені ним додаткові витрати у розмір 14 427,64 гривень (а.с. 45).

Предмет позову у даній справі становить вимога про відшкодування збитків у розмірі 14 427,64 гривень, завданих поставкою відповідачем вугілля у несправному вагоні.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України та частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина перша статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, в силу статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (стаття 611 ЦК України).

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В контексті статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо неналежного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною першою та другою статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Разом з цим, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування.

Збитки, у свою чергу, - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень чинного законодавства, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті невиконання (неналежного виконання) умов договору або внаслідок завдання шкоди без договірних відносин (позадоговірна відповідальність).

Згідно положень частини першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною першою статті 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, в тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі (частина перша статті 226 ГК України).

Приписами статті 228 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже, з аналізу означених правових норм випливає, що відшкодування збитків, як міра відповідальності за завдану шкоду, можлива виключно за умови наявності факту порушення господарського зобов'язання внаслідок неправомірних дій або бездіяльності боржника, які утворюють склад його вини.

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, тощо. У разі заподіяння збитків потерпіла сторона повинна довести наявність таких збитків, їх розмір, протиправну поведінку боржника у справі, що призвела до їх виникнення, та причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками.

Так, юридичною підставою цивільно-правової відповідальності є закон, а фактичною- вчинення цивільного правопорушення. Тому особа підлягає цивільно-правовій відповідальності за наявності сукупності умов, які створюють склад цивільного правопорушення, а саме: протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними та вина особи, що заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки, заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Отже, для розгляду спору по суті, господарському суду необхідно встановити факт наявності чи відсутності здійснення позивачем вказаних вище витрат, наявності чи відсутності вини відповідача, причино-наслідковий зв'язок між такими витратами та діями/бездіяльністю відповідача (його виною).

При з'ясуванні питання щодо вини відповідача у справі, господарським судом встановлено наступне.

У результаті дослідження умов договору № 55 від 11 квітня 2012 року, договору № 6 від 02 березня 2012 рок та додатків (додаткових угод) до наведених договорів, господарський суд дійшов висновку, що вказані договори є взаємопов'язаними між собою та стосуються однієї і тієї ж самої партії вугілля, поставленого згідно залізничної накладної № 52512621.

Права та обов'язки сторін, відповідальність за порушення договірних зобов'язань, у тому числі у зв'язку з поставкою вугілля у справних вагонах, визначено розділом 3 Договору-1. Матеріалами справи підтверджений факт поставки вугілля у несправному вагоні № 66565318. Пунктом 7.4 Договору-1 передбачено, що постачальник несе всі ризики втрати чи пошкодження вугілля до моменту здійснення його поставки у відповідності до умов цього договору.

Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні ним пункту 3.1.3 Договору-1. Відправлення відповідачем вугілля за залізничною накладною № 52512621 у несправному вагоні № 66565318 підтверджується матеріалами справи, у тому числі комерційним актом серії АА № 015470/7/349 від 12 жовтня 2012 року, актами загальної форми № 1667 від 29 вересня 2012 року № 179 від 12 жовтня 2012 року, № 628 від 12 жовтня 2012 року.

Наявність негативних наслідків полягає у додаткових витратах позивача, понесених у вигляді плати товариству з обмеженою відповідальністю «МАКО-ТРЕЙДІНГ».

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та її наслідками полягає у тому, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо поставки вугілля у справному вагоні, позивач був змушений сплатити товариству з обмеженою відповідальністю «МАКО-ТРЕЙДІНГ» 14 427,64 гривень.

Вина відповідача полягає в тому, що він не передбачив або свідомо допускав, що відправлення вугілля у несправному вагоні, може заподіяти несприятливі наслідки у вигляді нанесених збитків або легковажно поставився до відповідних наслідків і їх передбачення.

Як вже встановлено господарським судом, позивачем відшкодовано на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МАКО-ТРЕЙДІНГ» витрати, понесені поставкою вугілля у несправному вагоні, що підтверджується платіжним дорученням № 118 від 31 липня 2013 року.

У пункті 3.9 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України 29 травня 2002 року № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» зазначено, що у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.

Господарським судом встановлено та підтверджено матеріали справи, навантаження відправником (відповідачем) вантажу в даному випадку здійснювалося у не підготовлений для перевезення вугілля вагон № 66565318 з ознаками непридатності у комерційному відношенні та без вжиття заходів щодо запобігання висипанню вантажу. Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків призвело до нестачі вантажу та додаткових витрат щодо перевантаження вугілля у справний вагон з метою подальшого запобігання нестачі товару.

Також є безпідставними твердження відповідача про те, що залізницею вагон був прийнятий до перевезення без зауважень, оскільки відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (вагони, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагону, вантажу, його маркування. Тобто шляхом візуального огляду неможливо встановити вжиття або невжиття відповідачем заходів по запобіганню втрати (просипанню) вантажу.

Оскільки вагон № 66565318 був непридатний для перевезення вантажу у комерційному відношенні, господарський суд вважає, що просипання вантажу у вказаному вагоні та понесення додаткових витрат вникли внаслідок дій або бездіяльності відповідача.

Доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у заподіянні збитків, останнім не надано. Матеріали справи також не містять доказів своєчасної та повної оплати завданих позивачу збитків.

Щодо звернення до господарського суду без досудового врегулювання спору слід зазначити наступне.

Конституційний суд України в абзаці 3 пункту третьому рішення № 15-рп/2002 від 09 липня 2002 року зазначив, що зі змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути, зокрема, юридичні особи. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

В абзаці 3, 4 пункту 6.2 рішення Конституційного суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року зазначено, що у рішенні від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду. Таким чином, у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов'язується лише з волевиявленням особи. Особа може відмовитися від реалізації права на звернення до суду, однак не від самого права як такого.

З наведеного випливає, що спір у даній справі підлягає розгляду господарським судом по суті на загальних підставах.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Сукупність вищевикладених обставин спростовує наявні заперечення відповідача, що, в свою чергу, тягне за собою їх відхилення та залишення поза увагою суду, а також розцінюються як намагання витлумачити законодавство виключно на свою користь та ухилитися від обов'язку відшкодувати позивачу збитки.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 14 427,64 гривень збитків є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до положень статті 49 ГПК України.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «ДОНБАС» (83059, місто Донецьк; код ЄДРПОУ - 00174668, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙНІНГ ГРУП» (83023, місто Донецьк, проспект Павших Комунарів, будинок № 102-Б; код ЄДРПОУ - 38083958, відомості про рахунки в установах банків відсутні) суму збитків у розмірі 14 427,64 гривень, судовий збір у розмірі 1 720,50 гривень.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 23 грудня 2013 року.

Суддя С.М. Фурсова