Рішення

від 18.12.2013 по справі 907/1098/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.12.2013 Справа № 907/1098/13

Розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрале", с. Минай Ужгородського району

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „І.В.", м. Ужгород

Про зобов'язання засвідчити підписом директора та печаткою підприємства акт прийому-передачі від 01.10.2012 та про визнання припиненим договору оренди №1 від 01.10.2008,

Cуддя Якимчук Л.М.

За участі представників учасників процесу:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - Тертиченко В.І., директор;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Фрале", с. Минай Ужгородського району звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „І.В.", м. Ужгород про зобов'язання засвідчити підписом директора та печаткою підприємства акт прийому-передачі від 01.10.2012 та про визнання припиненим договору оренди №1 від 01.10.2008.

Позивач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, однак у попередніх судових засіданнях уповноважений представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, вказаних в позовній заяві.

Вказував на те, що відповідач передав у оренду позивачу, згідно договору оренди від 01.10.2008 приміщення цеху площею 728,9 кв.м., яке знаходиться у с. Есень Ужгородського району.

Вважає, що відповідач повинен підписати акт про прийняття орендованого приміщення, оскільки дія договору оренди закінчилась 01.09.2012, і орендоване приміщення звільнене позивачем.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав, вказаних у відзиві на позов.

Зазначає, що правовідносини оренди між сторонами існували до 01.09.2012, однак орендоване приміщення позивачем, за правилами ст.785 ЦК України, належним чином передано не було, залишалось у користуванні орендаря.

Як визначено ст.764 ЦК України, у разі продовження наймачем користування майном після закінчення строку договору, проти чого орендодавець не заперечував, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений, оскільки орендар - товариство з обмеженою відповідальністю «Фрале», у місячний термін, тобто до 01.10.2012, не надіслало письмового заперечення проти продовження існуючих орендних відносин. Поряд з цим позивач ТОВ «Фрале» не вжило жодних дій, які б засвідчили його намір повернути орендоване приміщення.

Зазначив, що рішенням господарського суду Закарпатської області від 21.08.2013 у справі №907/669/13 встановлено, що правовідносини оренди, які виникли між сторонами на підставі договору оренди №1 від 01.10.2008 вважаються продовженими до 01.09.2013.

Заслухавши пояснення представників сторін та вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Фрале" (позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю „І.В." (відповідачем у справі) укладено договір оренди нерухомого майна від 01.10.2007, відповідно до положень якого ТОВ "Фрале" (орендар) отримав від ТОВ „І.В." (орендодавця) у строкове оплатне користування майно - приміщення взуттєвого комплексу, яке складається з літери „А" площею 728,9 кв.м. та розташоване по вул..Мала, 107 в с.Есень, Ужгородського району. Факт передачі нерухомого майна орендарю у користування за наведеним договором підтверджено Актом приймання-передачі від 01.10.2007 (а.с.13-17).

Надалі, після закінчення строку дії договору оренди від 01.10.2007 позивач та відповідач, на той же предмет оренди, уклали новий договір оренди №1 від 01.10.2008 з терміном дії до 01.09.2011, який Додатком до договору №1 від 27.07.2011 було продовжено на один рік до 01.09.2012.

Передача майна за договором оренди №1 від 01.10.2008 також оформлена Актом приймання - передачі від 01.10.2008, однак після припинення договору оренди від 01.10.2007 орендоване приміщення, за правилами ст.785 ЦК України, позивачу, належним чином не поверталось.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 21.08.2013 у справі №907/669/13, яке залишене без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2013, частково задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „І.В." та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Фрале" суму 241549,10 грн. заборгованості за договором оренди від 01.10.2010.

У межах згаданої справи суди дослідили вказаний договір, додаткову угоду до нього, листування між сторонами та дійшли висновку, що у спірній ситуації правовідносини оренди, які виникли на підставі договору оренди №1 від 01.10.2008 є продовженими на термін один рік - до 01.09.2013.

Вказаний факт не потребує повторного доказування у даній справі у відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Проаналізувавши чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Щодо вимоги про зобов'язання підписати акт прийому-передачі від 01.10.2012.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно з положеннями ст. 795 цього кодексу передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, на підтвердження виконання зобов'язання за договором найму (оренди) особа вправі у судовому порядку вимагати прийняття від неї майна, яке було предметом договору, та отримання документа (акта) про таке прийняття як підтвердження виконання нею зобов'язання відповідно до ст.16, ч.2 ст. 795 Цивільного кодексу України (така позиція міститься також у Постанові Верховного суду України від 20.03.2012 у справі №3-19гс12).

Отже, вимога підписати акт приймання-передачі майна з оренди відповідатиме передбаченому законом способу захисту лише за умови її поєднання з вимогою орендаря до орендодавця щодо прийняття майна з оренди.

Щодо вимоги про визнання припиненим договору оренди №1 від 01.10.2008.

Така вимога також не відповідає способам захисту, передбаченим ст. 16 Цивільного кодексу України, а також ст. 20 Господарського кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 12 „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди укладеним слід відмовляти, якщо не подано доказів наявності спору стосовно такого укладення, оскільки зазначені вимоги зводяться за своїм змістом до встановлення юридичного факту, а відповідний спосіб захисту порушеного права не передбачений частиною другою статті 20 ГК України, крім випадків, коли інше встановлено законом або договором.

Вказане положення Постанови Пленуму підлягає до застосування судом і у випадку пред'явлення позову про визнання договору оренди припиненим (за аналогією закону).

У межах господарської справи №907/669/13 суди досліджували термін дії згаданого договору (діяв до 01.09.2013), враховуючи всі зміни, що до нього внесені, а також ст. ст.284, 291 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України. Тому, факт спливу терміну дії договору не потребує доказування.

Крім того, у даному випадку, між сторонами відсутній спір щодо припинення договору оренди, оскільки як позивач, так і відповідач стверджують про те, що орендар фактично не орендує спірного приміщення станом на день подання позову до суду.

Отже, і у задоволенні вимоги про визнання договору оренди від 01.10.2008 припиненим належить відмовити, оскільки така вимога також не відповідає способам захисту прав, передбаченим у ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Стосовно судового збору.

Позивачем пред'явлено одночасно 2 немайнові вимоги, кожна з яких повинна бути оплачена у встановленому законом порядку (пункт 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України")

Всупереч вказаного положення, позивачем оплачена тільки 1 немайнова вимога.

Відповідно до пункту 2.23 згаданої постанови Пленуму якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може:

зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК);

у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

На підставі вказаного положення постанови Пленуму, а також відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача належить стягнути суму 1147 грн. судового збору, враховуючи те, що судом витребувано відповідні докази про сплату (ухвали суду від 04.11.2013, від 03.12.2013), позивачем їх не подано, а також у зв'язку з наявністю правових підстав для відмови у позові по суті.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судовий збір покласти на позивача.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Фрале" (Ужгородський район, с. Минай, вул. Українська, 70, код: 35335687) до спеціального фонду державного бюджету (р/р 31211206783002 в ГУДКСУ в Закарпатській області, код ЄДРПОУ суду 03399922, отримувач Управління ДКСУ у м. Ужгороді, код одержувача 38015610, МФО 812016) суму 1147,00 грн. (одну тисячу сто сорок сім грн. 00 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 23.12.2013.

Суддя Л. М. Якимчук