Рішення

від 17.12.2013 по справі 910/21622/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21622/13 17.12.13

За позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі:

1. Київської міської ради

2. Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

3. Комунального підприємства Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво»

До Дочірнього підприємства «Сан сплеш Україна» Закритого акціонерного товариства «Сан сплеш»

Про стягнення 42 162,50 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: Діброва В.С. посвідчення № 015963 від 04.04.13.

Від позивача-1: не з'явився

Від позивача-2: не з'явився

Від позивача-3: Балдинюк Д.Ю. представник за довіреністю № 345 від 22.04.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі: Київської міської ради (далі - позивач-1), Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач-2), Комунального підприємства Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» (далі - позивач-3) до Дочірнього підприємства «Сан сплеш Україна» Закритого акціонерного товариства «Сан сплеш» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача-3 заборгованості в розмірі 42 162,50 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокуратура вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 3712 від 27.09.12. у Дочірнього підприємства «Сан сплеш Україна» Закритого акціонерного товариства «Сан сплеш» виникла заборгованість по оплаті орендних платежів, що зумовило звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.13. порушено провадження у справі № 910/21622/13 та призначено її до розгляду на 03.12.13.

29.11.13. представником позивача-3 через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 03.12.13. представником позивача-1 подано письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача-2 та відповідача, невиконання ними вимог ухвали суд про порушення провадження в даній справі та з огляду на подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.12.13.

16.12.13. прокуратурою через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 17.12.13. прокуратурою підтримано свої позовні вимоги.

В судовому засіданні 17.12.13. представником позивача-3 підтримано позовні вимоги прокуратури в повному обсязі.

Представник позивача-1 в судове засідання 17.12.13 не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача-2 в судове засідання 17.12.13. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 17.12.13. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/21622/13.

В судовому засіданні 17.12.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача-3, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень Заступник прокурора Голосіївського району м. Києва звернувся до суду в інтересах держави з позовом про стягнення 42 162,50 грн.

27.09.12. між позивачем-2 (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір № 3712 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1, п. 2.4) Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), загальною площею 111,2 кв.м, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Китаївська, б. 6, належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт оренди) та перебуває на балансі позивача-3 (далі - Підприємство, Балансоутримувач).

Відповідно до п. 4.1 Договору Орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору з додатками, передати, а Орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання -передачі підписується Орендодавцем, Орендарем та Підприємством.

На виконання умов Договору 27.09.12. було складено, підписано та скріплено печатками сторін акт приймання-передачі об'єкта оренди за Договором.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1 з 01.04.12. по 31.03.15.

Згідно з п. 3.1 Договору, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.11. № 34/6250, та на дату підписання Договору, за перший місяць оренди становить без ПДВ: 107,29 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому становить 11 930,36 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Положеннями п. 3.2 Договору сторонами погоджено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

Згідно з п. 3.6 Договору, орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 9.4 Договору, він припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін.

Положеннями п. 4.15 Договору встановлено, що Орендар після припинення дії Договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі Підприємству.

В матеріалах справи міститься акт від 01.07.13. прийому-передачі об'єкта оренди за Договором, з якого вбачається, що відповідач передав з оренди нежитлове приміщення за Договором.

Орендна плата сплачується Орендарем на рахунок підприємства, за

яким закріплене майно на праві господарського відання (Підприємства, Балансоутримувача) - позивача-3, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві (п. 3.5 Договору).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокуратура вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у відповідача виникла заборгованість по оплаті орендної плати за період з 01.01.13. по 01.07.13. в розмірі 42 162,50 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані прокуратурою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно та в повному обсязі (п. 4.2 Договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем-3 відповідачу направлялись лист-попередження № 497 від 29.05.13., № 762 від 25.07.13., № 798 від 05.08.13. з вимогами погасити наявну заборгованість з орендної плати за Договором.

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті передбачених Договором грошових коштів за оренду приміщення в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав, як і не надав доказів надання відповідей на звернення позивача-3.

При цьому, судом враховано наступне.

Положеннями п. 3.7 Договору встановлено, що за клопотанням Орендаря відповідним рішенням Орендодавця на період виконання капітального ремонту чи переобладнання об'єкта оренди Орендарю може бути надана пільгова орендна плата, яка не повинна бути менше витрат підприємства на утримання об'єкта оренди. У такому випадку вносяться відповідні зміни до договору оренди.

Розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації № 155 від 21.03.13. відповідачу строком на 3 місяці встановлено орендну плату в розмірі 50% орендної ставки у зв'язку з проведенням ремонту орендованого приміщення по вул. Велика Китаївська,6, площею 111,2 кв.м.

Однак, у зв'язку із невиконанням умов вищевказаного розпорядження відповідачем, Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією прийнято розпорядження № 363 від 01.07.13. про визнання таким, що втратило чинність розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації № 155 від 21.03.13. «Про встановлення пільгової орендної плати», внаслідок чого орендна плата нараховувалась в повному обсязі.

Вказаного відповідачем не спростовано.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Дочірнє підприємство «Сан сплеш Україна» Закритого акціонерного товариства «Сан сплеш» в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати не виконало, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем-3 становить 42 162,50 грн. за пред'явлений до стягнення період, яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Сан сплеш Україна» Закритого акціонерного товариства «Сан сплеш» (03124, м. Київ, пров. Радищева,8; ідентифікаційний код 30181782) на користь Комунального підприємства Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» (03028, м. Київ, проспект Науки, б. 13; ідентифікаційний код 32525507) 42 162 (сорок дві тисячі сто шістдесят дві) грн. 50 коп. - орендної плати.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Сан сплеш Україна» Закритого акціонерного товариства «Сан сплеш» (03124, м. Київ, пров. Радищева,8; ідентифікаційний код 30181782) в доход Державного бюджету України 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.13.

Суддя Т.М. Ващенко