Рішення

від 17.12.2013 по справі 910/11682/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11682/13 17.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антік - Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акме-Євросервіс" про стягнення 714 205,16 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Пильгун О. О. (дов. № 23 від 06.08.2013 року)

Від відповідача Не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 17.12.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Антік - Трейд" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акме-Євросервіс" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 714 205,16 грн. за договором поставки № 1/11 м, з яких 660726,13 грн. - основного боргу, 43267, 58 грн. пені, 8673, 76 грн. 3 % річних, 1537,69 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду від 20.06.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/11682/13, розгляд справи призначений на 23.07.13 року.

Ухвалою Господарського суду від 23.07.2013 року судом відкладено розгляд справи на 15.08.2013 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2013 року продовжено строк вирішення справи, та оголошено перерву в судовому засіданні до 27.08.2013 року.

В судовому засіданні 27.08.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 17.09.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/11682/13 передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року справу прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 29.10.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 року в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки справу № 910/11682/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року з зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відпустці справу передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року суддею Балацом С.В. прийнято справу № 910/11682/13 року до свого провадження . Розгляд справи призначено на 03.12.2013 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки та з метою дотримання процесуальних строків, справу № 910/11682/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П. та прийнято до її провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.12.2013 року, в зв'язку з не явкою представників сторін в судове засідання.

В судове засідання 17.12.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду усні пояснення по суті справи в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки №1/11 від 01.11.2012 року, в частині оплати поставленого товару.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав не підтвердження матеріалами справи погодження сторонами найменування товару, кількості та вартості, який був поставлений позивачем відповідачу за видатковою накладною №РН-000156 від 26.12.2012 року на суму 17 179, 98 грн. та не підтвердження матеріалами справи факту виставлення у відповідності до договору рахунків на оплату поставленого товару. На підставі зазначеного, відповідач зазначає про передчасність позовних вимог щодо стягнення основного боргу та категорично заперечує проти нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2012 року між позивачем, як постачальником за умовами договору, та відповідачем, як покупцем за умовами договору, укладено договір поставки № 1/11 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупцеві товар, зазначений в специфікації № 1, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар.

Згідно п. 2.2. договору ціни на товар визначаються у відповідних специфікаціях. Відповідно до п. 2.3. договору оплата за товар здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, у розмірі передбаченому специфікацією.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється у кількості та у строки, зазначені у специфікації.

В пункті 6.3. договору сторони визначили, що за прострочення здійснення розрахунку за товар понад строк, передбачений цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Специфікацією № 1 від 01.11.2012 року до договору сторони погодили поставку товару на загальну суму 506 835, 86 грн. та специфікацію № 3 від 01.02.2013 року до договору сторони погодили поставку товару на суму 136 710, 29 грн.

Відповідно до видаткової накладної № РН-00142 від 28.11.2013 року позивач поставив відповідачу товар визначений специфікацією № 1 від 01.11.2012 року на суму 506 835, 86 грн., а відповідач прийняв поставлений товар.

Відповідно до видаткової накладної № РН - 000156 від 26.12.2012 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар, зазначений в видатковій накладній на загальну суму 17 179, 98 грн. При цьому із зазначеної видаткової накладної вбачається, що вона складена на підставі рахунку - фактури № СФ - 0000136 від 26.12.2012 року.

Відповідно до видаткової накладної № РН- 0000006 від 14.02.2013 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар обумовлений в специфікації № 3 від 01.02.2013 року до договору на загальну суму 136 710, 29 грн. При цьому із зазначеної видаткової накладної вбачається, що вона виписана на підставі рахунку - фактури № СФ - 0000006 від 13.02.2013 року. Товар по вказаній видатковій накладній, прийнятий уповноваженим представником відповідача, що підтверджується матеріалами справи.

В матеріалах справи наявні рахунки - фактури № СФ-0127 від 01.11.2012 року на загальну суму 621 750, 46 грн. (зокрема, за товар погоджений сторонами в специфікації № 1), № СФ - 0000136 від 26.12.2012 року на загальну суму 17 179, 98 грн. дійсний до сплати 30.12.2012 року та № СФ - 0000006 від 13.02.2013 року на суму 136 710, 29 грн. дійсний до сплати до 17.02.2013 року).

18.04.2013 року позивач направив відповідачу лист вих. № 17/04/2 від 17.04.2013 року, яким, зокрема просив погасити заборгованість за договором поставки № 1/11 від 01.11.2012 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № 1/11 від 01.11.2012 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 643 546, 15 грн., по видаткових накладних № РН-00142 від 28.11.2012 року та № РН-0000006 від 14.02.2013 року, адже товар поставлений по зазначеним видатковим накладним був погоджений сторонами в специфікаціях до договору № 1, 3, погодження якого передбачено сторонами п.п. 2.2, 3.1 договору.

Щодо поставки товару по видатковій накладній № РН - 000156 від 26.12.2012 року на загальну суму 17 179, 98 грн., суд дійшов висновку, що така поставка була здійснена позивачем відповідачу поза межами договору, оскільки поставка цього товару не була погоджена сторонами в специфікації як того вимагає договір.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

На підставі викладених норм матеріального права, суд дійшов висновку, що стосовно поставки товару на 17 179, 98 грн. сторонами був укладений інший, ніж договір № 1/11 від 01.11.2012 року, договір поставки у спрощений спосіб, шляхом оформлення рахунку фактури та видаткової накладної. Строк оплати поставленого товару зазначений в рахунку фактурі № СФ-0000136 від 26.12.2012 року - до 30.12.2012 року.

Як встановлено судом, відповідно до п. 2.3. договору оплата за товар здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, у розмірі передбаченому специфікацію. Із зазначеного пункту договору суд дійшов висновку, що оплата поставленого товару здійснюється перш за все на підставі рахунку.

Матеріали справи містять належним чином завірені копії рахунків № СФ - 0127 від 01.11.2012 року та № СФ - 0000006 від 13.02.2013 року, відповідно суд зробив висновок про їх виставлення.

За умовами договору оплата поставки товару на суму 506 835, 86 грн. мала бути здійснена на умовах передплати, протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору на підставі виставленого позивачем відповідачу рахунку, тобто до 07.11.2012 року включно. Проте, як встановлено судом, у строк обумовлений договором відповідач оплату за товар не здійснив, при цьому позивач товар обумовлений в специфікації № 1 до договору поставив. На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що сторони своїми фактичними діями, стосовно поставки товару на суму 506 835, 86 грн. внесли зміни до договору стосовно строків оплати поставленого товару, не визначивши їх.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що вимогу про оплату заборгованості за договором (лист вих. № 17/04/2 від 17.04.2013 року) відповідач отримав від позивача 24.04.2013 року.

Таким чином, строк оплати товару поставленого позивачем відповідача за видатковою накладною № РН-00142 від 28.11.2012 року настав для відповідача 07.05.2013 року.

Строк оплати товару поставленого позивачем відповідачу за видатковою накладною № РН - 0000006 від 14.02.2013 року на суму 136 710, 29 грн. був встановлений в рахунку фактурі № СФ - 0000006 від 13.02.2013 року - до 17.02.2013 року. Таким чином, строк оплати товару поставленого позивачем відповідача за видатковою накладною № РН - 0000006 від 14.02.2013 року на суму 136 710, 29 грн. настав для відповідача 18.02.2013 року.

Строк оплати товару поставленого позивачем відповідачу за видатковою накладною № РН - 000156 від 26.12.2013 року на суму 17 179, 98 грн. був встановлений в рахунку фактурі № СФ - 0000136 від 26.12.2012 року - до 30.12.2012 року.

Таким чином, строк оплати товару поставленого позивачем відповідача за видатковою накладною № РН - 000156 від 26.12.2013 року на суму 17 179, 98 грн. настав для відповідача 31.12.2012 року.

Судом встановлено, що оплата поставленого товару, як за видатковими накладними № РН-00142 від 28.11.2012 року, № РН - 000156 від 26.12.2013 року, так і за видатковою накладною № РН - 0000006 від 14.02.2013 року на момент винесення рішення по справі здійснена відповідачем не була, доказів іншого матеріали справи не містять, і відповідач заперечуючи проти позову не заперечує зазначеного.

Доводи відповідача, стосовно не настання строку оплати поставленого товару на момент винесення рішення по справі, оскільки ним не було отримано від позивача оригіналів рахунків на оплату товару відхиляється судом, з підстав наявності в матеріалах справи відповідних копій рахунків та наявності посилань у видаткових накладних №№ РН - 000156 від 26.12.2013 року, РН - 0000006 від 14.02.2013 року на відповідні рахунки - фактури.

Отже, строк виконання зобов'язань відповідача по оплаті поставленого йому за договором поставки № 1/11 від 01.11.2012 року та спрощеного договору поставки від 26.12.2012 року товару настав.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач звертався до відповдіача з вимогою-претензією щодо опалти всього поставленого товару у квітіні 2013 року.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати основної заборгованості у розмірі 660 726, 13 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором поставки № 1/11 від 01.11.2012 року та спрощеного договору поставки від 26.12.2012 року в сумі 660 726, 13 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до ст. 530 ЦК України, п.п. 2.3. договору № 1/11 від 01.11.2012 року є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 660 726, 13 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за загальний період з 01.12.2012 року по 26.05.2013 року в розмірі 43 267, 58 грн. підлягають частковому задоволенню, виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та встановлені судом строки виконання зобов'язань відповідача, з останнього на користь позивача підлягає стягненню пеня нарахована за період з 07.05.2013 року по 26.05.2013 року за порушення зобов'язань по оплаті 506 835, 86 грн. заборгованості та за період з 18.02.2013 року по 26.05.2013 року за порушення зобов'язань по оплаті 136 710, 29 грн. заборгованості, оскільки поставка товарів на зазначені суми була здійснена позивачем відповідачу в межах договору поставки № 1/11 від 01.11.2012 року, яким передбачено нарахування пені за порушення строків оплати товару.

На суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 17 179, 98 грн. пеня не нараховується, оскільки поставка товару на вказану суму була здійснена на підставі договору поставки від 26.12.2012 року, укладеного сторонами у спрощений спосіб, нарахування пені по якому сторонами погоджено не було.

За розрахунком суду, з відповідача на користь позивачу підлягає стягненню пеня за порушення строків оплати поставленого товару, у відповідності до п. 6.3. договору за загальний період з 18.02.2013 року по 26.05.2013 року в розмірі 9 671, 64 грн. (4 165, 77 + 5 505, 87).

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8 673, 76 грн. трьох відсотків річних та 1 537, 69 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення за загальний період з 01.12.2012 року по 26.05.2013 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду, оскільки позивачем невірно визначений період нарахування пені.

За розрахунком суду, з відповідача на користь позивачу підлягає стягненню 3 % річних та інфляційні втрати за порушення строків оплати поставленого товару, у відповідності до ст. 625 ЦК України, за загальний період з 31.12.2012 року по 26.05.2013 року в розмірі 2 141, 89 грн. 3 % річних (207, 57 + 833, 15 + 1 101, 17) та 677, 89 (34, 34 + 506, 84 + 136, 71) інфляційних збитків.

Підсумовуючи все вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягає 660 726, 13 грн. основного боргу, 9 671, 64 грн. пені, 2 141, 89 грн. 3 % річних та 677, 89 грн. інфляційних втрат.

Витрати по оплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акме-Євросервіс» (02260, м. Київ, вул. Шимановського, буд. 2/1; код ЄДРПОУ 31989656; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антік-Трейд» (03115, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 89-А; код ЄДРПОУ 32111848) 660 726 (шістсот шістдесят тисяч сімсот двадцять шість) грн. 13 коп. основної заборгованості, 9 671 (дев'ять тисяч шістсот сімдесят одну) грн. 64 коп. пені, 2 141 (дві тисячі сто сорок одну) грн. 89 коп. 3 % річних, 677 (шістсот сімдесят сім) грн. 89 коп. інфляційних втрат та 13464 (тринадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 36 коп. судових витрат.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко