Ухвала

від 24.09.2013 по справі 820/3956/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 р.Справа № 820/3956/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2013р. по справі № 820/3956/13-а

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Технохолод"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Технохолод", в якому просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Технохолод" (юридична адреса: 61050, м.Харків, вул. Шота Руставелі,36, кв.5, код ЄДРПОУ 25179922 ,МФО 300175, р\р 26008000099205 у ВАТ "СЕБ Банк") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, І під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р\р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 40961,30 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідно до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за невиконання відповідачем нормативу по працевлаштуванню інвалідів і не зайняттю інвалідами відповідних робочих місць, він зобов'язаний самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 40961,30 грн. Вказана сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій. Оскільки вищевказана сума відповідачем добровільно не сплачена, утворилась заборгованість у розмірі 40961,30 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, наданого до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Технохолод" у 2012 році становить 124 осіб, середньооблікова чисельність інвалідів на підприємстві у 2012 році - 3 особи, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві - 5 осіб, фонд оплати праці штатних працівників в 2012 році склав 2539,6 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві в 2012 році складала 20480,65 грн.(а.с. 5).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, а тому на нього не може бути покладена відповідальність за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньо облікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Вказана вище адміністративно-господарська санкція застосовується за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, для яких це місце роботи є основним.

Працевлаштування - це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні "№ 875-ХІІ від 21 березня 1991 року підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що покладення на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обов'язку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Згідно до ч.3 ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Системний аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Наказом Державного комітету статистики №420 від 19.12.05 року затверджена форма статистичної звітності №3-ПН „Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Технохолод" протягом 2012 року відбулося скорочення штату працівників, що підтверджується звітами з праці за січень - грудень 2012 року (форма 1-ПВ) (а.с.42-65).

Також за підписом начальника відділу кадрів ТОВ НВП «Технохолод» суду надано довідку про кількості інвалідів (2012 р), та лист Харківського міського центру зайнятості від 18.06.2013 року з яких вбачається, що кількість працюючих на підприємстві складає:

- у січні 2012 року - 310 осіб, кількість працюючих інвалідів -8, норматив працевлаштування інвалідів - 12, заявлено вакансій у звіті форми 3-ПН - 7;

- у лютому 2012 року - 308 осіб, кількість працюючих інвалідів -8, норматив працевлаштування інвалідів - 12, заявлено вакансій у звіті форми 3-ПН - 6;

- у березні 2012 року - 302 особи, кількість працюючих інвалідів -9, норматив працевлаштування інвалідів - 12, заявлено вакансій у звіті форми 3-ПН - 7;

- у квітні 2012 року - 197 осіб, кількість працюючих інвалідів -5, норматив працевлаштування інвалідів - 8, заявлено вакансій у звіті форми 3-ПН - 7;

- у травні 2012 року - 162 особи, кількість працюючих інвалідів -4, норматив працевлаштування інвалідів - 6, заявлено вакансій у звіті форми 3-ПН - 8;

- у червні 2012 року - 113 осіб, кількість працюючих інвалідів -3, норматив працевлаштування інвалідів - 5, заявлено вакансій у звіті форми 3-ПН - 2;

- у липні 2012 року - 41 особа, кількість працюючих інвалідів -1, норматив працевлаштування інвалідів - 2, заявлено вакансій у звіті форми 3-ПН - 2;

- за період з серпня по грудень 2012 року - 11 осіб кількість працюючих інвалідів -0, норматив працевлаштування інвалідів - 1, заявлено вакансій у звіті форми 3-ПН - 1 (а.с.41,87).

Отже, у зв'язку зі скороченням загальної кількості працівників у відповідача відповідно зменшився норматив робочих місць, які мають бути створені для працевлаштування інвалідів. При цьому кількість вакансій, відображена відповідачем в звітах форми 3-ПН, відповідає або перебільшує необхідну для виконання нормативу кількість місць для працевлаштування інвалідів.

З інформаційних листів Харківського міського центру зайнятості, отриманих від представників як позивача, так і відповідача та долучених до матеріалів справи, також вбачається, що відповідачем до Харківського міського центру зайнятості подавалися звіти за формою № 3-ПН, в яких зазначено про наявність вакансій для працевлаштування робітників та вказано про потребу в працевлаштуванні саме інвалідів, а також надані копії звітів, які подавалися до Харківського міського центру зайнятості за 2012 рік (а.с.66, 70-79, 83-87).

Відповідно до даних Харківського міського центру зайнятості (а.с.87), норматив працевлаштування інвалідів протягом 2012 року було дотримано відповідачем по кожному місяцю.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Також слід відзначити, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Письмові докази свідчать, що на виконання вимог законодавства, Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Технохолод" до Харківського міського центру зайнятості направлялася відповідна звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів, але робочі місця залишилися вакантними у зв'язку з тим, що направлені для працевлаштування інваліди не відповідали вимогам, заявленим позивачем у наданих звітах за формою № 3-ПН (а.с. 80-82) та у зв'язку з ненаправленням для працевлаштування необхідного числа інвалідів уповноваженими органами.

Доказів, які б свідчили про те, що підприємство безпідставно відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача або які були направлені переліченими у ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" органами позивачем не були представлені і у справі відсутні.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, та, відповідно, викладене свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року по справі № 820/3956/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2013р. по справі № 820/3956/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.